Рішення

від 11.03.2019 по справі 913/649/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

11 березня 2019 року Справа № 913/649/18

м. Харків Провадження №17/913/649/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до Комунального підприємства Біловодськтепло Біловодської селищної ради , смт. Біловодськ Луганської області,

про стягнення 1689365,50 грн.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6888/10 від 05.09.2018, довіреність №14-17 від 16.01.2019, після перерви представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою від 15.12.2018 №14-4/1578 до Комунального підприємства Біловдськтепло Біловодської селищної ради (далі - відповідач) про стягнення 1689365,50 грн за договором купівлі - продажу природного газу № 2547/15-БО-20 від 30.12.2014 (далі - Договір), з яких: 881818,05 грн - основний борг, 330531,27 грн - пеня, 77996,67 грн - 3 % річних, 399019,51 грн - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у періоди січень-квітень 2015 року та жовтень-грудень 2015 року на виконання умов вказаного Договору він передав у власність відповідача природний газ за актами приймання-передачі на загальну суму 1306992,43 грн, за який відповідач розрахувався частково на суму 425174,38 грн, залишок боргу складає 881818,05 грн.

У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем згідно з п.6.1 Договору, на підставі п.7.2 Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 330531,27 грн за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у сумі 77996,67 грн та інфляційні втрати в сумі 399019,51 грн за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито провадження у справі № 913/649/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Сторони в підготовче судове засідання 17.01.2019 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV (із змінами) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи відповідача - Комунального підприємства Біловодськтепло Біловодської селищної ради є: вул. Центральна, буд.103, стм. Біловодськ Луганської області, 92800.

Однак, ухвала від 26.12.2018 про відкриття провадження у справі, яка була надіслана відповідачу, повернулась до суду з відміткою ДП Укрпошта : інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення та дописано власноруч робітником ДП Укрпошта Дзюба: Не існує даної організації .

Ухвалою від 17.01.2019 суд продовжив відповідачу процесуальний строк для подачі відзиву на позов та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 07.02.2019.

04.02.2019 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 01.02.2019 №14/4-308, в якій він зазначає, що Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , який встановлює мораторій на час, визначений у ст.1 цього закону, на нарахування пені та інших штрафних санкцій енергопостачальним компаніям, не застосовується до спірних правовідносин, оскільки, ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України не є енергопостачальною компанією. А відповідно до п.27 ст.1 Закону України Про ринок природного газу здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами. Предмет діяльності компанії визначено ст.6 Статуту ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2015 №1002, яка не передбачає предмету діяльності у виді енергопостачання, купівлі, продажу та/або постачання електричної енергії споживачам або з метою її експорту та/або імпорту, як того вимагає стаття 1 України Про електроенергетику .

Крім того, ст.275 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, що за договором постачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду, отже природний газ - не є предметом договору постачання енергоресурсів.

Водночас, до Господарського суду Луганської області не надходив від відповідача відзив на позовну заяву.

В судове засідання 07.02.2019 прибув представник позивача, який надав письмові пояснення щодо строку виникнення зобов'язання та повідомив, що розрахунок заборгованості виконано із врахуванням п.5 ст. 254 ЦК України.

Представник відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 07.02.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 25.02.2019.

У судове засідання 25.02.2019 прибув представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 25.02.2019 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що ухвала суду від 17.01.2019, яка направлена на адресу місцезнаходження юридичної особи відповідача - Комунального підприємства Біловодськтепло Біловодської селищної ради є: вул. Центральна, буд.103, стм. Біловодськ Луганської області, 92800, поверталась до суду ДП Укрпошта без зазначення причин повернення.

Оскільки в судовому засіданні відповідач не приймав участі, з метою повного та всебічного розгляду справи по суті, захисту прав учасників справи, забезпечення права до суду всім учасника справи, суд за власною ініціативою оголосив перерву у судовому засіданні до 11.03.2019, про що ухвалив ухвалу від 25.02.2019.

У судове засідання 11.03.2019 прибув представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 11.03.2019 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні оголошувалась короткочасна перерва, після якої в судове засідання прибув представник позивача.

У судовому засіданні 11.03.2019 оголошувалась короткочасна перерва, після перерви представник позивача не прибув.

Дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представника позивача, що прибув в судове засідання, господарський суд встановив таке.

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач у справі), як Продавець, та Комунальним підприємством Біловодськтепло Біловодської селищної ради (відповідач у справі), як Покупець, був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 2547/15-БО-20 від 30.12.2014 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом гідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - Газ), на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено що, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачами Покупця).

У розділі 2 Договору, сторони визначили кількість та фізико-хімічні показники газу.

За умовами п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ в обсязі 185,0 тис.куб.м.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавецм Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця .

У пункті 3.4 Договору, сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором на дату його укладання становить всього з ПДВ - 7661,64 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 Договору, сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Строк дії договору встановлений у розділі 11 Договору, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Між сторонами за Договором підписано Додаткові угоди № 1 від 23.02.2015, № 2 від 10.03.2015, № 3 від 15.04.2015, № 4 від 15.05.2015, № 5 від 05.06.2015, № 6 від 20.07.2015, № 8 від 15.10.2015, № 9 від 22.10.2015, № 11 від 25.11.2015, згідно з якими сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору та домовилися, що з 01.02.2015 ціна за 1000 куб. м. газу складає з ПДВ - 7416,84 грн, з 01.03.2015 - складає з ПДВ - 11333,64 грн, з 01.04.2015 - складає з ПДВ - 9600,24 грн, з 01.05.2015 - складає з ПДВ - 9122,88 грн, з 01.06.2015 - складає з ПДВ - 8865,84 грн, з 01.07.2015 - складає з ПДВ - 8874,60 грн, з 01.10.2015 - складає з ПДВ - 8905,32 грн, з 01.11.2015 - складає з ПДВ - 8745,74 грн, з 01.12.2015 - складає з ПДВ - 8751,10 грн.

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач передав у власність відповідачу у період січні-квітні 2015 року та жовтні-грудні 2015 року природний газ на загальну суму 1306992,43 грн, що підтверджується наступними актами прийому - передачі природного газу (а.с.34-37):

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 у обсязі 32,106 тис.куб.м. за січень 2015 року на суму 245984,61 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 у обсязі 32,107 тис.куб.м. за лютий 2015 року на суму 238132,49 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 у обсязі 20,459 тис.куб.м. за березень 2015 року на суму 231874,94 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 у обсязі 4,695 тис.куб.м. за квітень 2015 року на суму 45073,13 грн.

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 у обсязі 0,148 тис.куб.м. за жовтень 2015 року на суму 1318,00 грн.

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 у обсязі 29,000 тис.куб.м. за листопад 2015 року на суму 253626,58 грн.

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 у обсязі 33,251 тис.куб.м. за грудень 2015 року на суму 290982,68 грн.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснив частково, сплатив повністю за січень 2015 року та частково за лютий 2015 року в сумі 425174,38 грн, чим порушив умови п. 6.1 Договору, у зв'язку з чим заборгованість складає 881818,05 грн за переданий природний газ у лютому-квітні 2015 року та жовтні-грудні 2015 року, за стягненням якої позивач звернувся до суду.

У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі п. 7.2 Договору позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 330531,27 грн за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.32-35).

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення 3 % річних у сумі 77996,67 грн та інфляційні втрати в сумі 399019,51 грн за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.32-35).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, тому, на підставі ч.9 ст. 165 ГПК України та ч.2 ст. 178 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач передав у власність відповідачу у січні-квітні 2015 року та у жовтні-грудні 2015 року природний газ на суму 1306992,43 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015.

У п. 6.1. Договору сторони визначили, що оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати отриманого природного газу виконав частково в сумі 425174,38 грн. Залишилась несплаченою заборгованість за використаний природний газ у лютому-квітні 2015 року та жовтні-грудні 2015 року, яка складає 881818,05 грн, підтверджується належними доказами, є обґрунтованою, такою, що не спростована відповідачем, а тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з порушенням строків з оплати отриманого газу у січні 2015 року та наявністю заборгованості за поставлений природний газ у лютому-квітні 2015 року та у жовтні-грудні 2015 року позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 330531,27 грн за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.32-35).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за не виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у пункті 7.2. Договору, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, за порушення терміну оплати за зобов'язаннями січня 2015 року (з урахуванням оплат: 08.06.2015 на суму 20383,31 грн, 09.06.2015 на суму 1812,11 грн, 23.06.2015 на суму 1554,98 грн, 25.06.2015 на суму 1423,98 грн) нарахована пеня у сумі 68250,29 грн за період з 17.02.2015 по 16.08.2015.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2015 року нарахована пеня у сумі 71244,02 грн за період з 17.03.2015 по 16.09.2015.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями березня 2015 року нарахована пеня у сумі 66652,93 грн за період з 15.04.2015 по 14.10.2015.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями квітня 2015 року нарахована пеня у сумі 12417,96 грн за період з 15.05.2015 по 14.11.2015.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями жовтня 2015 року нарахована пеня у сумі 283,17 грн за період з 17.11.2015 по 16.05.2016.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями листопада 2015 року нарахована пеня у сумі 53303,51 грн за період з 15.12.2015 по 14.06.2016.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями грудня 2015 року нарахована пеня у сумі 58379,39 грн за період з 15.01.2016 по 14.07.2016.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем при розрахунку пені дотримані вимоги вищевказаних норм.

Водночас, суд звертає увагу, що 13.01.2015 було прийнято Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VIІІ (далі Закон №85-VIII), який був опублікований в газеті Голос України 06.02.2015 №21 та набув чинності з 07.02.2015.

Статтею 1 Закону №85-VIII визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно із ст. 2 Закону №85-VIII встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 Про визначення гарантованих постачальників природного газу встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 Статуту ПАТ НАК Нафтогаз України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 Статуту ПАТ НАК Нафтогаз України (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ , природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Отже, з урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства, позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону №85-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону №85-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (пункт 1 частини першої статті 13 вказаного Закону в зазначеній редакції).

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

Як вказувалось, за умовами п. 1.2 Договору, природний газ, який постачався за Договором, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Тобто, Комунальне підприємство Біловдськтепло Біловодської селищної ради споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Біловодськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, тому для відповідача мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до її завершення.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, нарахування позивачем пені у сумі 330531,27 грн за зобов'язаннями січня-квітня 2015 року та жовтня-грудня 2015 року є безпідставним на даний час, з огляду на наявність мораторію на такі нарахування, а тому у стягненні пені слід відмовити.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 77996,67 грн, нараховані на зобов'язання січня-квітня 2015 року та жовтня-грудня 2015 року за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.32-35).

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, за порушення терміну оплати за зобов'язаннями січня 2015 року (з урахуванням оплат: 08.06.2015 на суму 20383,31 грн, 09.06.2015 на суму 1812,11 грн, 23.06.2015 на суму 1554,98 грн, 25.06.2015 на суму 1423,98 грн) нараховані 3 % річних у сумі 5932,45 грн за період з 17.02.2015 по 27.12.2015.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями лютого 2015 року (з урахуванням оплат: 28.12.2015 на суму 179189,77 грн) нараховані 3 % річних у сумі 9667,22 грн за період з 17.03.2015 по 16.04.2018.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями березня 2015 нараховані 3 % річних у сумі 20906,86 грн за період з 15.04.2015 по 16.04.2018.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями квітня 2015 року нараховані 3 % річних у сумі 3952,86 грн за період з 15.05.2015 по 16.04.2018.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями жовтня 2015 року нараховані 3 % річних у сумі 95,43 грн за період з 17.11.2015 по 16.04.2018.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями листопада 2015 року нараховані 3 % річних у сумі 17781,66 грн за період з 15.12.2015 по 16.04.2018.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями грудня 2015 року нараховані 3 % річних у сумі 19660,19 грн за період з 15.01.2016 по 16.04.2018.

Перевіркою судом розрахунку 3 % річних за заявлений період порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, тому вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути інфляційні втрати у сумі 399019,51 грн, нараховані на зобов'язання січня-квітня 2015 року та жовтня-грудня 2015 року за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.32-35).

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Так, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2015 року нараховані інфляційні втрати в сумі 76086,41 грн за період з березня 2015 року по листопад 2015 року (з урахуванням оплат: 08.06.2015 на суму 20383,31 грн, 09.06.2015 на суму 1812,11 грн, 23.06.2015 на суму 1554,98 грн, 25.06.2015 на суму 1423,98 грн).

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями лютого 2015 року нараховані інфляційні втрати в сумі 45875,41 грн за період з квітня 2015 року по березень 2018 року (з урахуванням оплат: 28.12.2015 на суму 179189,77 грн).

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями березня 2015 року нараховані інфляційні втрати в сумі 88585,54 грн за період з травня 2015 року по березень 2018 року.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями квітня 2015 року нараховані інфляційні втрати в сумі 15878,80 грн за період з червня 2015 року по березень 2018 року.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями жовтня 2015 року нараховані інфляційні втрати в сумі 437,14 грн за період з грудня 2015 року по березень 2018 року.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями листопада 2015 року нараховані інфляційні втрати в сумі 81772,23 грн за період з січня 2016 року по березень 2018 року.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями грудня 2015 року нараховані інфляційні втрати в сумі 90383,98 грн за період з лютого 2016 року по березень 2018 року.

Суд звертає увагу, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на зобов'язання лютого 2015 року на суму боргу 102549,86 грн, невірно вказаний середній індекс інфляції за заявлений період. Так, позивач визначив за період з грудня 2015 року по березень 2018 року індекс інфляції: 102,211873500 , тоді як вірним є: 133,166880042 . Відповідно вірною сумою інфляційних втрат є 19549,46 грн, а не 2268,27 грн, як вказує позивач у своєму розрахунку, водночас, сума заявлена позивачем є меншою, ніж за розрахунком суду, стягнення боргу у заявленій сумі є правом позивача, а тому суд вважає цю суму обґрунтовано заявленою.

З алгоритмом позивача щодо нарахування інфляційних втрат на борг, який було частково або повністю погашено частковими оплатами, суд погоджується з огляду на те, що вважає правомірним додавання суми інфляційних втрат, нарахованих на борг за попередній період, до суми боргу після часткової оплати та нарахування інфляційних втрат за наступний період вже на цю суму. Вказаний алгоритм нарахування повністю відповідає тому, що визначений у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р та постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17 та від 04.12.2018 у справі №913/63/18, згідно якого індекси інфляції перемножуються між собою. Таким чином, сума інфляційних нарахувань, на яку зменшився борг у зв'язку з простроченням платежу, правомірно включається до суми боргу, що залишається після оплати, адже у разі відсутності оплат сума боргу за кожен наступний місяць збільшується на інфляційні втрати попереднього місяця. Такий самий алгоритм застосовано позивачем і до суми боргу з урахуванням часткових оплат.

Враховуючи викладене, суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 399019,51 грн, нарахованих на зобов'язання січня-квітня 2015 року та жовтня-грудня 2015 року, вважає вказані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 881818,05 грн, 3% річних в сумі 77996,67 грн, інфляційні втрати в сумі 399019,51 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Біловодськтепло Біловодської селищної ради , вул. Центральна, буд. 103, смт. Біловодськ Луганської області, 92800, ідентифікаційний код 34895168 , на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , вул. Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720 , основний борг у сумі 881818,05 грн, 3% річних у сумі 77996,67 грн, інфляційні втрати у сумі 399019,51 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 20382,51 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 11.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2019.

Суддя О.С. Фонова