Постанова

від 20.05.2019 по справі 913/649/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. Справа № 913/649/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. 1177 Л/1-7) на рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2019 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Фонова О.С., повний текст якого складено 20.03.2019 року, у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"", м. Київ,

до Комунального підприємства "Біловодськтепло" Біловодської селищної ради", смт Біловодськ,

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою від 15.12.2018 №14-4/1578 до Комунального підприємства Біловодськтепло Біловодської селищної ради (далі - відповідач) про стягнення 1689365,50 грн за договором купівлі - продажу природного газу № 2547/15-БО-20 від 30.12.2014 (далі - Договір), з яких: 881818,05 грн - основний борг, 330531,27 грн - пеня, 77996,67 грн - 3 % річних, 399019,51 грн - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у періоди січень-квітень 2015 року та жовтень-грудень 2015 року на виконання умов вказаного Договору він передав у власність відповідача природний газ за актами приймання-передачі на загальну суму 1306992,43 грн, за який відповідач розрахувався частково на суму 425174,38 грн, залишок боргу складає 881818,05 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем згідно з п.6.1 Договору, на підставі п.7.2 Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 330531,27 грн за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у сумі 77996,67 грн та інфляційні втрати в сумі 399019,51 грн за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.03.2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Біловодськтепло Біловодської селищної ради, вул. Центральна, буд. 103, смт. Біловодськ Луганської області, 92800, ідентифікаційний код 34895168, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , вул. Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720, основний борг у сумі 881818,05 грн, 3% річних у сумі 77996,67 грн, інфляційні втрати у сумі 399019,51 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 20382,51 грн.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився в частині відмови у стягненні пені в сумі 330531,27 грн та інфляційних втрат в сумі 948,04 грн, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати у вказаній частині, ухвалити нове рішення, яким і цій частині позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах « Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, « Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач у справі), як Продавець, та Комунальним підприємством Біловодськтепло Біловодської селищної ради (відповідач у справі), як Покупець, був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 2547/15-БО-20 від 30.12.2014 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом гідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - Газ), на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено що, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачами Покупця).

За умовами п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ в обсязі 185,0 тис.куб.м.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого ОСОБА_1 у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця .

У пункті 3.4 Договору, сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснив частково, сплатив повністю за січень 2015 року та частково за лютий 2015 року в сумі 425174,38 грн, чим порушив умови п. 6.1 Договору, у зв`язку з чим заборгованість складає 881818,05 грн за переданий природний газ у лютому-квітні 2015 року та жовтні-грудні 2015 року, за стягненням якої позивач звернувся до суду.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі п. 7.2 Договору позивач нарахував та пред`явив до стягнення пеню в сумі 330531,27 грн за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.32-35).

Стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку із простроченням строків оплати поставленого газу грошових коштів у розмірі 1689365,50 грн за договором купівлі - продажу природного газу № 2547/15-БО-20 від 30.12.2014, з яких: 881818,05 грн - основний борг, 330531,27 грн - пеня, 77996,67 грн - 3 % річних, 399019,51 грн - інфляційні втрати є предметом позов у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, місцевий господарський суд посилався на те, в силу приписів чинного законодавства, позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VIІІ (далі - Закон №85-VIII), і цим Законом встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, до кола яких входить відповідач.

В свою чергу в обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , який встановлює мораторій на час, визначений у ст.1 цього закону, на нарахування пені та інших штрафних санкцій енергопостачальним компаніям, не застосовується до спірних правовідносин, оскільки, ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України не є енергопостачальною компанією.

Відповідно до п.27 ст.1 Закону України Про ринок природного газу позивач здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами. Предмет діяльності компанії визначено ст.6 Статуту ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2015 №1002, яка не передбачає предмету діяльності у виді енергопостачання, купівлі, продажу та/або постачання електричної енергії споживачам або з метою її експорту та/або імпорту, як того вимагає стаття 1 України Про електроенергетику .

За викладеного, позивач вважає, що відмовляючи у задоволенні позову в частин стягнення пені, місцевим господарським судом неправильно до спірних правовідносин застосовано положення Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", Закону України "Про ринок природного газу", Закону України "Про електроенергетику".

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з урахуванням доводів господарського суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, для правильного вирішення спору у даній справі, слід, зокрема встановити чи є позивач енергопостачальною компанію у розумінні положень Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

13.01.2015 було прийнято Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VIІІ (далі Закон №85-VIII), який був опублікований в газеті Голос України 06.02.2015 №21 та набув чинності з 07.02.2015.

Статтею 1 Закону №85-VIII визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно із ст. 2 Закону №85-VIII встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 Про визначення гарантованих постачальників природного газу встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 Статуту ПАТ НАК Нафтогаз України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 Статуту ПАТ НАК Нафтогаз України (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ , природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Отже, з урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства, позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону №85-VIII.

Колегія суддів звертає увагу на те, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону №85-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (пункт 1 частини першої статті 13 вказаного Закону в зазначеній редакції).

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

Як вказувалось, за умовами п. 1.2 Договору, природний газ, який постачався за Договором, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Тобто, Комунальне підприємство Біловдськтепло Біловодської селищної ради споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Біловодськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, тому для відповідача мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до її завершення.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що нарахування позивачем пені у сумі 330531,27 грн за зобов`язаннями січня-квітня 2015 року та жовтня-грудня 2015 року є безпідставним на даний час, з огляду на наявність мораторію на такі нарахування, а тому у стягненні пені слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.05.2019

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя О.І. Склярук