Постанова
від 11.09.2019 по справі 913/649/18
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 913/649/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;

за участю представників:

позивача - Литвин П.В.,

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Луганської області

(суддя - Фонова О.С.)

від 11.03.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Сіверін В.І., судді - Терещенко О.І., Склярук О.І.)

від 20.05.2019,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України

до Комунального підприємства Біловодськтепло Біловодської селищної ради

про стягнення 1 689 365,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 19.12.2018 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - ПАТ НАК Нафтогаз України , позивач) звернулось з позовною заявою до Комунального підприємства Біловодськтепло Біловодської селищної ради (надалі - КП Біловодськтепло Біловодської селищної ради, відповідач) про стягнення 1689365,50 грн за договором купівлі - продажу природного газу № 2547/15-БО-20 від 30.12.2014, з яких: 881818,05 грн - основний борг, 330531,27 грн - пеня, 77996,67 грн - 3 % річних, 399019,51 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.2.1. 30 грудня 2014 між ПАТ НАК Нафтогаз України та КП Біловодськтепло Біловодської селищної ради було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 2547/15-БО-20 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

1.2.2. Згідно з пунктом 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

1.2.3. Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку, пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

1.2.4. Позивач стверджує, що він на виконання умов укладеного між сторонами договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 306 992,43 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, проте відповідач не оплатив своєчасно вартість поставленого природного газу, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 881 818,05 грн.

1.2.5. Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасності оплати вартості поставленого природного газу, просить стягнути з нього пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідно до статей 230-232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , статей 549, 625 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.03.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, позовні вимоги ПАТ НАК Нафтогаз України задоволено частково, стягнуто з КП Біловодськтепло Біловодської селищної ради на користь ПАТ НАК Нафтогаз України основний борг у сумі 881 818,05 грн, 3% річних у сумі 77 996,67 грн, інфляційні втрати у сумі 399 019,51 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 20 382,51 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу № 2547/15-БО-20 від 30.12.2014 в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу та нарахованих на суму простроченого зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат.

2.3. Водночас Господарський суд Луганської області дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з посиланням на положення статей 1, 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси (надалі - Закон № 85-VIII від 13.01.2015).

2.4. Місцевий господарський суд, застосовуючи до спірних правовідносин статтю 2 вказаного закону виходив з таких обставин: 1) позивач є енергопостачальною організацією; 2) відповідач є виконавцем/виробником житлово - комунальних послуг; 3) місто, де відповідач здійснює свою діяльність, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 N 1275-р.

2.5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками Господарського суду Луганської області щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі АТ НАК Нафтогаз України просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 11.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 913/649/18 в частині відмови у стягненні пені в сумі 330 531, 27 грн та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що:

суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень порушили норми матеріального права, зокрема статті 625 Цивільного кодексу України та процесуального права, а саме статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України;

суди неправильно застосували норми статті 2 Закону № 85-VIII від 13.01.2015, пункту 27 статті 1 Закону України Про ринок природного газу та статті 1 Закону України Про електроенергетику , оскільки позивач є постачальником природного газу, а не енергопостачальною організацією;

суди попередніх інстанцій не врахували протилежну позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18, в якій зазначено, що суди дійшли передчасного висновку, що ПАТ НАК Нафтогаз України є енергопостачальною компанією, а природний газ - енергетичним ресурсом.

3.3. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

4.1. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.2. У постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, висновки якої суд враховує, зазначено, що відповідно до Закону України Про енергозбереження , пункту 1,5 статті 1 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу ПАТ НАК Нафтогаз України є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону № 85-VIII від 13.01.2015. Комунальне підприємство, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, відповідно до статті 1 Закону України Про житлово - комунальні послуги , є виконавцем/виробником житлово - комунальних послуг.

4.3. Таким чином встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону № 85-VIII від 13.01.2015 .

4.4. Враховуючи висновки, викладені у цій постанові, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили відсутність підстав для стягнення пені, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія Закону № 85-VIII від 13.01.2015 .

4.5. Твердження заявника, що в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18 викладено правові висновки з приводу застосування статей 1, 2 Закону № 85-VIII від 13.01.2015, судом касаційної інстанції не приймаються, оскільки позицію з правильного застосування вищенаведених норм викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 913/66/18 від 18.01.2019.

4.6. Аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Верховний Суд вважає висновки Господарського суду Луганської області та Східного апеляційного господарського суду обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі висновків суду попередніх інстанцій не спростовують.

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Луганської області від 11.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 913/649/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення11.09.2019
Оприлюднено13.09.2019
Номер документу84186929
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —913/649/18

Постанова від 11.09.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кондратова І.Д.

Ухвала від 22.07.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кондратова І.Д.

Постанова від 20.05.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Сіверін Володимир Іванович

Постанова від 20.05.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Сіверін Володимир Іванович

Ухвала від 16.04.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Сіверін Володимир Іванович

Рішення від 11.03.2019

Господарське

Господарський суд Луганської області

Фонова О.С.

Ухвала від 25.02.2019

Господарське

Господарський суд Луганської області

Фонова О.С.

Ухвала від 07.02.2019

Господарське

Господарський суд Луганської області

Фонова О.С.

Ухвала від 17.01.2019

Господарське

Господарський суд Луганської області

Фонова О.С.

Ухвала від 26.12.2018

Господарське

Господарський суд Луганської області

Фонова О.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні