Ухвала

від 15.03.2019 по справі 924/722/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"15" березня 2019 р. Справа № 924/722/18

за позовом першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А"

про внесення змін до договору оренди землі

Головуючий суддя Смаровоз М.В.

Суддя Гладюк Ю.В.

Суддя Димбовський В.В.

Представники сторін:

прокуратури: ОСОБА_1

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача: не з'явився.

У засіданні 15.03.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради звернувся до суду із позовом, в якому просить суд внести зміни до договору оренди землі №041074200134 від 22.07.2010р., укладеного між Хмельницькою міською радою та ТОВ Валон-А : п. 5 викласти в новій редакції Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2007873 грн. ; п. 9 викласти в новій редакції "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до ст. 22 Закону України Про оренду землі та в розмірі 60236,19 грн., що становить 3 відсотки під будівництво об'єкту виробничого призначення від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки на рахунок №33218812700002 в ГУДКУ у Хмельницькій області МФО 815013, ЗКПО 23565225, код платежу 13050200, одержувач: міський бюджет.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначив про необхідність приведення у відповідності до вимог законодавства договору оренди землі укладеного з Хмельницькою міською радою з відповідачем в частині внесення змін щодо розміру орендної плати за землю, оскільки з урахуванням нової нормативної грошової оцінки на 2018р. мінімальний розмір орендної плати за використання земельної ділянки розташованої по вул. Гарнізонній, 9А складає 60 236,19 грн., що становить 3 відсотки під будівництво об'єкту виробничого призначення від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки. З 01.01.2017р. при визначенні нормативної грошової оцінки земель населених пунктів застосовується Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489, яким затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. У зв'язку із прийняттям вказаного порядку суттєво змінено коефіцієнти, що застосовуються для обрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок (до 2017р. - коефіцієнт 0,5, з 01.01.2017р. - коефіцієнт - 2,5). При цьому, згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-22-0.33-2189/116-18 від 19.06.2018р. оновлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:24:002:0060, площею 0,47 га, яка розташована по вул. Гарнізонній, 9А у м. Хмельницькому становить 2 007 873,00 грн. Прокурор зазначає, що листом міської ради від 17.11.2017р. №3328/02-01-15 директора ТОВ "Валон-А" повідомлено про необхідність внесення змін до вказаного договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати, однак відповідач на сьогодні у добровільному порядку відповідні зміни не внесено.

Відповідач у клопотанні від 11.10.2018р. заперечив стосовно розміру коефіцієнту індексації, який покладений в основу визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Представники прокуратури і позивача в судовому засіданні позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Відповідач свого представника до суду не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання по справі.

Судом враховується, що прокурор, обґрунтовуючи наявність звернення з даним позовом в інтересах позивача, вказує на необхідність у задоволенні суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності встановлення орендної плати за використання земель комунальної власності. Крім того, суспільний інтерес полягає у повному надходженні орендної плати до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес ТОВ "Валон-А" у використанні земельної ділянки на підставі договору оренди, розмір орендної плати у якому є заниженим та не відповідає вимогам законодавства у зв'язку із застосуванням неактуальної нормативної грошової оцінки, як наслідок до бюджету не надходять кошти в сумі 36558, 45 грн. в рік. Прокурор повідомляє, що міською радою самостійно заходи щодо усунення порушень у судовому порядку не вживались.

Надаючи оцінку доводам прокуратури щодо необхідності представництва інтересів держави, суд враховує таке.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції від 31.03.05).

Пункт третій частини першої статті 131 - 1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_3 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функції були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. У другому - коли відповідний орган відсутній.

При цьому:

- "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дії і рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною;

- "належність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З врахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Зазначені положення узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 20.09.2018р. по справі № 924/1237/17, від 23.10.2018р. у справі № 926/03/18, від 23.10.2018р. у справі №906/240/18, від 01.11.2018р. у справі №910/18770/17, від 06.02.2019р. у справі № 927/246/18, від 26.02.2019р. у справі №920/284/18.

Врахувавши вищевказані висновки, судом враховується і те, що звертаючись з позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу.

Згідно ст. 18 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

В даній позовній заяві, як встановлено вище, прокурор, обгрунтовуючи наявність інтересів держави вказує на необхідність у задоволенні суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності встановлення орендної плати за використання земель комунальної власності. Крім того, суспільний інтерес полягає у повному надходженні орендної плати до місцевого бюджету.

В той же час, при обгрунтуванні представницьких функцій, прокурор зазначив про пасивність поведінки позивача, який маючи відповідні повноваження для захисту державних інтересів, впродовж тривалого часу за їх захистом не звертається.

Судом враховується, що згідно вищевказаної практики Верховного Суду саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо). (позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові №922/901/17 від 21.12.2018 року).

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Отже, вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивачів, без відповідних підтверджуючих доказів не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Хмельницьною міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав держави.

В контексті вищенаведеного необхідно вказати, що перед зверненням з даним позовом, листом від 15.08.18р. № 82-1115-18 прокурор повідомив позивача про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави.

Водночас, доказів того, що Хмельницька міська рада не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і неналежності здійснення нею такого захисту, прокурором не надано та матеріали справи, відповідно, не містять.

Матеріали справи свідчать про те, що прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб'єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб'єкта владних повноважень. При цьому, сам лише факт відсутності звернення суб'єкта владних повноважень із позовом до відповідача не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Наведене свідчить про недоведеність наявності підстав до звернення з позовом саме прокурором в ітересах держави саме в особі визначеного у позовній заяві позивача, оскільки їх наявність визначається не лише обґрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обґрунтованими (документально підтвердженим) представницькими функціями.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в обгрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов до висновку про відсутність у даному випадку у прокуратури законних підстав для представництва інтересів держави та недоведеність нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК позов належить залишити без розгляду.

Враховуючи залишення позову без розгляду, у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 15.03.2019р. та може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст ухвали складено 20.03.2019р.

Головуючий суддя М.В. Смаровоз

Суддя Ю.В. Гладюк

Суддя В.В. Димбовський

Віддруков. 5 прим. (всім рек. з пов. про вруч.): 1 - до справи; 2 - позивачу (Хмельницька міська рада, 29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3); 3 - відповідачу (представнику ТОВ "Валон-А" ОСОБА_4, 29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 79, оф.3); 4 - Хмельницькій місцевій прокуратурі (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63); 5 - прокуратурі Хмельницької області.