Постанова

від 15.05.2019 по справі 924/722/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року Справа № 924/722/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

прокурор - Прищепа О.М.;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області

на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.19 у справі № 924/722/18 (головуючий суддя Смаровоз М.В., суддя Гладюк Ю.В., суддя Димбовський В.В., м.Хмельницький, повний текст складено 20.03.2019)

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А"

про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А", в якому просить внести зміни до договору оренди землі від 22.07.2010 № 041074200134, укладеного між Хмельницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валон-А", а саме:

- п. 5 викласти в новій редакції "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 007 873 грн. (два мільйони сім тисяч вісімсот сімдесят три гривні.)";

- п. 9 викласти в новій редакції "орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду землі" та розмірі 60 236, 19 грн. (шістдесят тисяч двісті тридцять шість гривень дев`ятнадцять копійок), що становить 3 відсотки під будівництво об`єкту виробничого призначення від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки на рахунок № НОМЕР_1 в ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, ЗКПО 23565225, код платежу 13050200, одержувач: міський бюджет".

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.03.2019 у справі №924/722/18 позов першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А" про внесення змін до договору оренди землі №041074200134 від 22.07.2010 залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, при постановлені вказаної ухвали, виходив з того, що звертаючись з позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу.

Судом враховано, що прокурор, обґрунтовуючи наявність звернення з даним позовом в інтересах позивача, вказує на необхідність у задоволенні суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності встановлення орендної плати за використання земель комунальної власності. Крім того, суспільний інтерес полягає у повному надходженні орендної плати до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес ТОВ "Валон-А" у використанні земельної ділянки на підставі договору оренди, розмір орендної плати у якому є заниженим та не відповідає вимогам законодавства у зв`язку із застосуванням неактуальної нормативної грошової оцінки, як наслідок до бюджету не надходять кошти в сумі 36558, 45 грн. в рік.

В той же час, при обґрунтуванні представницьких функцій, прокурор зазначив про пасивність поведінки міської ради, яка розуміючи порушення інтересів територіальної громади та маючи відповідні повноваження для їх захисту, впродовж тривалого часу за відповідним захистом не зверталась.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що згідно з практикою Верховного Суду саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Як зазначено судом, сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

З вищезазначеного та з урахуванням вказаних прокурором обставин пасивної поведінки позивача без відповідних підтверджуючих доказів, суд вказав про відсутність підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Хмельницькою міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав територіальної громади.

Також, судом даний аналіз листу прокуратури від 15.08.2018 р. № 82-1115-18 (а.с.32-33), яким прокурор повідомив позивача про встановлення підстав та намірів здійснювати представництво інтересів держави, проте доказів того, що Хмельницька міська рада не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і неналежності здійснення нею такого захисту, прокурором не надано та матеріали справи, відповідно, не містять.

Суд прийшов до висновку, що прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень. При цьому, сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до відповідача не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин , враховуючи відсутність у даному випадку у прокуратури законних підстав для представництва інтересів держави та недоведеність нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, суд прийшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою суду першої інстанції, Заступник прокурора Хмельницької області звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2019 у справі № 924/722/18 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд, постановляючи ухвалу безпідставно не врахував, що підставою для звернення прокурора з даною позовною заявою стало нездійснення захисту Хмельницькою міською радою майнових прав та інтересів територіальної громади міста, тобто її пасивна поведінка.

Так, усвідомлюючи порушення інтересів територіальної громади, що підтверджується листом Хмельницької міської ради від 17.11.2017 №3328/02-01-15 направленим на адресу ТОВ "Валон-А" щодо внесення змін до спірного договору, та маючи відповідні повноваження для їх захисту, Хмельницька міська рада майже 2 роки не зверталась з позовом до суду про внесення змін до договору оренди землі.

Судом не надана оцінка тому факту, що позов прокурором подано через 9 місяців після останнього листування між міською радою та товариством, що було достатньо для самостійного звернення міської ради до суду. Внаслідок зволікання із зверненням міської ради до суду із позовом бюджет міста за період з січня 2017 року по серпень 2018 року втратив 60 940 грн.

Таким чином, кожен місяць не здійснення міською радою захисту інтересів територіальної громади призводить до значних втрат і сприяє діяльності ТОВ "Валон-А" в пільгових умовах порівняно з іншими добросовісними суб`єктами господарювання.

Також судом не дана оцінка тому факту, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення Хмельницькою міською радою заходів, спрямованих на захист інтересів територіальної громади в судовому порядку, а тому у прокурора були всі законні підстави звернутися з відповідним позовом до суду.

Скаржник зазначає, що судом не враховано, ст. 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та ст.53 ГПК України, які єдині в своєму змісті визначають виключно правові засади представництва прокурором інтересів держави в суді, не вимагають від прокурора надання таких доказів нездійснення чи неналежного здійснення повноважень органом державної влади чи місцевого самоврядування, які зазначені в ухвалі суду, а саме: внесення відомостей до ЄРДР, вирок суду, докази накладення дисциплінарних стягнень тощо. А тому вимагати такі докази є порушенням прав сторін та рівності у процесі, що передбачено ч.4 ст.74 ГПК України.

Звертає увагу суду не те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги положення ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ст.53 ГПК України, якими врегульовано підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави та не передбачено обов`язку прокурора зазначати причин бездіяльності позивача і доводити умисність такої бездіяльності.

Таким чином, сам факт бездіяльності Хмельницької міської ради є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом на захист інтересів територіальної громади міста. Жодним законодавчим актом прокурора не зобов`язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача. Доводи суду щодо даного питання не відповідають положенням чинного законодавства і є надуманими.

Зазначив, що судом не взято до уваги положення ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якими передбачено, що у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право лише отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення можливе лише у випадку відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави у відповідній сфері.

Таким чином, прокурор позбавлений повноважень встановлювати причини нездійснення або неналежного здійснення захисту порушених інтересів держави та вживати заходи впливу до посадових осіб відповідного органу, які є відповідальними за здійснення відповідних повноважень.

Звертає увагу суду на те, що витребування прокурором таких даних порушувало б положення ч. 2 ст.19 Конституції України, згідно із якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, Заступник прокурора Хмельницької області вважає, що постановлена господарським судом Хмельницької області ухвала не відповідає вимогам, передбаченими ст.236 ГПК України, у зв`язку з чим судом порушено норми процесуального права, а тому вищевказана ухвала підлягає скасуванню.

Хмельницька міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Валон-А" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

10.05.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Валон-А надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку із відрядженням представника сторони, в якому просять відкласти розгляд апеляційної скарги заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2019 у справі №924/722/18 на іншу дату, та в цілому апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача не розглядати.

В судове засідання 15.05.2019 представники Хмельницької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А" не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та відповідач були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення (а. с. 208, 210), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Хмельницької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А".

15.05.2019 в судовому засіданні прокурор підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при постановлені оскарженої ухвали було порушено норми процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2019 р. у справі № 924/722/18 слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перший Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради звернувся з позовом до ТОВ "Валон-А", відповідно до якого просить внести зміни до договору оренди землі від 22.07.2010 № 041074200134, укладеного між Хмельницькою міською радою та ТОВ "Валон-А", а саме:

- п. 5 викласти в новій редакції "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 007 873 грн. (два мільйони сім тисяч вісімсот сімдесят три гривні.)";

- п. 9 викласти в новій редакції "орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду землі" та розмірі 60 236, 19 грн. (шістдесят тисяч двісті тридцять шість гривень дев`ятнадцять копійок), що становить 3 відсотки під будівництво об`єкту виробничого призначення від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки на рахунок № НОМЕР_1 в ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, ЗКПО 23565225, код платежу 13050200, одержувач: міський бюджет".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що необхідність внесення змін в договір оренди землі від 22.07.2010 № 041074200134 зумовлена приведення договірного розміру оренди у відповідність до вимог діючого законодавства.

Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди землі комунальної власності стосовно розміру орендної плати внаслідок збільшення нормативної грошової оцінки землі.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в суді першої та апеляційної інстанції прокурор в обґрунтування необхідності підставою представництва інтересів держави саме прокуратурою в особі Хмельницької міської ради, вказав на пасивну поведінку протягом тривалого часу Хмельницької міської ради, яка полягала у незвернені останньої до суду, що на думку прокурора свідчить про неналежний захист цим органом інтересів держави.

В той же час, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Розглядаючи питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у даній справі, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ч.1 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ч.3-5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі, зокрема щодо внесення змін до договору оренди землі в частині нормативної грошової оцінки та орендної плати.

Спеціальним законом, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.3 ст.23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

В першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі №924/1237/17.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, зокрема, щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності шляхом надання їх в оренду юридичним та фізичним особам.

Отже, правомочності щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі й передачі їх у тимчасове користування юридичним та фізичним особам, належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Хмельницька міська рада.

Колегія суддів відзначає, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Також слід зазначити, що сама по собі обставина не звернення Хмельницької міської ради з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, а також причин, які перешкоджали захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що Хмельницька міська рада листом від 13.07.2018 №12-2809-02-10 (а.с.17) на вимогу прокуратури Хмельницької області від 11.06.2018 №05-933вих-18 (а.с.16) надала інформацію щодо орендної плати по суб`єктам господарювання на 2017 та 2018 рік, копії договорів оренди по цих суб`єктах, додаткових угод, листів міської ради, щодо приведення у відповідність до законодавства розміру орендної плати у визначених договорах та витяги із технічної документації про нормативно грошову оцінку ділянок в тому числі по орендарю ТОВ "Валон-А".

Оцінюючи доводи прокурора щодо невжиття Хмельницькою міською радою заходів щодо усунення порушення інтересів територіальної громади, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи розмір нової нормативної грошової оцінки, прокурор посилається на витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.06.2018 р. (а. с. 30).

Також, в матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, де зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2016 рік (а. с. 29).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки в період з 2017 року по 2018 рік.

Як зазначає прокурор в апеляційгій скарзі, Хмельницька міська рада маючи відповідні повноваження для захисту інтересів територіальної громади майже два роки не зверталась з позовом до суду про внесення змін до договору оренди землі, що підтверджується листом Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів від 17.11.2017 №3328/02-01-15 направленим на адресу ТОВ Валон-А щодо внесення змін до договору від 22.07.2010 № 041074200134 (а. с. 31).

В той же час, даний лист не може бути доказом щодо невжиття Хмельницькою міською радою заходів щодо захисту порушених інтересів територіальної громади саме протягом двох років (2017-2018 рр.), оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що нормативна грошова оцінка в розмірі 2007873 грн. була визначена саме в 2018 році (а.с.30).

Як встановлено вище, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на який посилається прокурор зроблений 19.06.2018 (а.с30).

Поряд з тим, прокурор звернувся з позовом в даній справі 16.08.2018, що підтверджується відбитком штампу суду першої інстанції (а. с. 2).

Тобто, в даному випадку не можна погодиться із доводами Заступника прокурора Хмельницької області про тривале невжиття Хмельницькою міською радою заходів щодо захисту порушених інтересів.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що прокурором не доведено наявність обставин, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Хмельницькою міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.

Ухвалюючи постанову в даній справі було взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про залишення позову без розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК. у зв`язку із відсутністю законних підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст. 280 ГПК України для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2019 у справі № 924/722/18 залишити без змін.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 280, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.19 у справі №924/722/18 - без змін.

2. Справу №924/722/18 повернути господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "17" травня 2019 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.