Постанова

від 13.03.2019 по справі 335/331/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.03.2019 Справа № 335/331/18

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 335/331/18 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В.

Провадження № 22-ц/807/1114/19 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі:

головуючого: Воробйової І.А.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07 грудня 2018 року у складі судді Калюжної В.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання майна особистою власністю,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання майна особистою власністю, який в подальшому уточнювався .

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 зазначала, що їй на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою:м.Запоріжжя, пр. Соборний/АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 02.06.2006 року. Вказана квартира була придбана позивачкою у власність під час перебування у шлюбі з ОСОБА_7.

Як було зазначено в позові, вказана квартира була придбана позивачкою у власність за кошти, які були отримані нею від продажу квартири, розташованої за адресою:АДРЕСА_2. Вказана квартира, як зазначила позивачка, належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.03.2005 року.

21.08.2017 року помер чоловік позивачки, після смерті якого відкрилась спадщина, яку прийняли сама позивачка та дочки померлого - ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Квартира яка розташована за адресою:м.Запоріжжя, пр. Соборний/АДРЕСА_1 була включена до складу спадкового майна.

За вказаних обставин, оскільки спірна квартира була придбана позивачкою за кошти, отримані від продажу належного їй спадкового майна, позивачка просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру за адресою: яка розташована за адресою:м.Запоріжжя, пр. Соборний/АДРЕСА_1

Рішенням Орджонікідзевського рай онного суду м.Запоріжжя від 07 грудня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9, яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 28.12.2018 року за №МЦ2- 834, 11.01.2019 року подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_4 вказала, що судом було прийняте незаконне та необґрунтоване рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Адвокат ОСОБА_4 зазначила, що при винесені рішення суд першої інстанції дійшов хибних висновків, які не відповідають дійсності. На підставі викладеного адвокат просила рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі та визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру №17 у буд. 161 по пр..Соборний у м.Запоріжжі

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 04 березня 2006 року ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за №256. За умовами даного договору, позивач передала у власність покупця квартиру АДРЕСА_3, яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.03.2005 р. №2-256, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.03.2005 р., витяг №6889205 в реєстровій книзі №189, р. №34961. За домовленістю сторін правочину купівля-продаж здійснена за 22 079 грн., які позивач одержала готівкою повністю до підписання цього договору (п. 2.2 договору).

02 червня 2006 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №2727, позивач придбала у власність квартиру №17, що в будинку за номером 161/7 по проспекту Леніна (після перейменування - Соборний) / вулиці Південноукраїнській в місті Запоріжжі. Продаж зазначеної квартири відповідно до п. 3 договору здійснено за 12 602 грн.

Зазначений договір був укладений позивачем в період перебування у шлюбі з ОСОБА_7, зареєстрованому 29 грудня 1973 року, про що видано свідоцтво про реєстрацію шлюбу серія І ЛО №332564 (а.с. 16).

21 серпня 2017 року чоловік позивача - ОСОБА_7 - помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ЖС №399152, виданим 22.08.2017 р. Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (а.с.4).

Як встановлено судом з матеріалів спадкової справи №69/2017 (а.с.80-132), заведеної приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11, після смерті ОСОБА_7, померлого 21.08.2017 р., спадщину за ним прийняли дружина померлого - ОСОБА_3, та його дочки - ОСОБА_5 та ОСОБА_12.

За заявою Відповідача ОСОБА_5, поданою приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11 (а.с. 104), до складу спадкового майна включено квартиру за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний/АДРЕСА_4.

15.02.2018 року ОСОБА_12 шляхом подання приватному нотаріусу ОСОБА_11 відповідної заяви, відмовилась від прийняття спадщини за законом після померлого батька ОСОБА_7 на корить Відповідача ОСОБА_5 (а.с 122).

Отже, після смерті ОСОБА_7 спадщину за законом прийняли позивач та відповідач ОСОБА_5.

Позивач зазначає, що спірна квартира, розташована за адресою м. Запоріжжя, проспект Соборний/АДРЕСА_4 належить їй на праві особистої власності, оскільки придбана нею за кошти, які належали їй особисто та були набуті нею від продажу успадкованого майна.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у ст. 57 Сімейного кодексу України.

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Особистою власністю дружини, чоловіка є речі (майно), придбані нею (ним) за кошти, які належали їй (йому) особисто. Законодавець має на увазі кошти, які були набуті до шлюбу, або одержані під час шлюбу за реалізоване майно, яке належало подружжю до шлюбу, одержані за договором дарування, одержані в порядку спадкування.

Таким чином, якщо один із подружжя під час шлюбу набуває певне майно за рахунок особистих коштів, то таке майно не може визнаватися спільним майном подружжя. В цьому випадку об'єкт роздільної власності подружжя лише змінює свою форму, тому що кошти, за рахунок яких майно було набуто, і сама річ мають однаковий правовий режим - режим роздільності. Це правило стосується як грошей, які були набуті одним із подружжя до шлюбу, так і тих, які були отримані одним із подружжя під час шлюбу - за договором дарування, внаслідок спадкування тощо. Тобто, у цьому разі виникає право роздільної приватної власності подружжя, тобто має місце трансформація одного об'єкта цієї власності в інший. Однак, оскільки така трансформація сталася за час шлюбу, то відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України тягар доказування відсутності спільного майна подружжя лягає на того, хто оспорює це. Така особа має довести, що спірну річ вона придбала за кошти, що належать їй особисто.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що спірне майно - квартира, розташована за адресою м. Запоріжжя, проспект Соборний/АДРЕСА_4, була придбана позивачем під час перебування у шлюбі з ОСОБА_7.

Як вбачається з договору купівлі-продажу (а.с.5), позивач 04 березня 2006 року продала належну їй на підставі свідоцтва про право на спадщину квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_5, за 22 079 грн.. Зазначеним підтверджено, що позивачем отримано грошові кошти в зазначеному розмірі від продажу належного їй на праві особистої приватної власності нерухомого майна.

Спірну квартиру позивач придбала 02.06.2006 року за договором купівлі-продажу (а.с. 6,7) за суму 12602 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Позивачем не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про придбання нею спірної квартири саме за кошти, які були отримані нею від продажу успадкованого майна.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_7 - чоловік позивача, значиться засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Буран, ЛТД» (код ЄДРПОУ 13620023). В період з липня 1992 р. по квітень 2006 року він безперервно працював на зазначеному підприємстві та отримував заробітну плату. Так, у 2005 році ОСОБА_7 була нарахована заробітна плата в розмірі 10 385 грн., за період січень - березень 2006 р. - 4049,42 грн. Крім того, померлий ОСОБА_7 отримував пенсію, зокрема в 2005 році останнім отримана пенсія за віком в розмірі 3408 грн., за період січень 2006 р. - 2 березня 2006 р. - 1438,93 грн.

В матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача іншого самостійного заробітку, окрім доходу від відчуження нерухомого майна на момент придбання спірної квартири.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи на думку колегії суддів є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07 грудня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 21 березня 2019 року

Головуючий:

Судді: