Постанова

від 14.03.2019 по справі 2-н-342/10

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-н-342/10Головуючий у 1-й інстанції Провадження № 22-ц/817/261/19 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - 304090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 2-н-342/10 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 05 грудня 2018 року (постановлену суддею Ломакіним В.Є., дату складання повного тексту не зазначено) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами Прімоколект-Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-н-342/10, із ПАТ "Універсал Банк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал", за правом грошової вимоги до ОСОБА_1

В обґрунтування заяви заявник вказував, що 06.11.2010 року Першим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження на підставі судового наказу № 2-н-342/10, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості за кредитним договором СL9296 від 14 грудня 2007 року. 14.11.2016 року ПАТ "Універсал Банк" та ТзОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" уклали договір про відступлення права вимоги № UB-OP/16-132, відповідно до умов якого ТзОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ "Універсал Банк", в тому числі до ОСОБА_1 Посилаючись на наведене, просило замінити стягувача ПАТ "Універсал Банк" на правонаступника - ТзОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал".

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05 грудня 2018 року заяву ТзОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання судового наказу № 2н-342/10 від 31 березня 2010 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості на загальну суму 54 326,43 грн., - з ПАТ "Універсал Банк" на ТзОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал".

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що суд, постановляючи ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, не з'ясував чи перебуває на виконанні у відділі ДВС виконавче провадження; не врахував, що право на звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження має лише сторона виконавчого провадження або державний виконавець та не перевірив чи мало місце виконання договору про відступлення права вимоги, а саме банківський документ про перерахування коштів за договором про відступлення права вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначило, що відповідно до статті 442 ЦПК України товариство як новий кредитор та відповідно заінтересована особа вправі звертатись із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. На підтвердження cплати купівельної ціни товариство надало платіжне доручення №14 від 14.11.2016 року, яке засвідчує перерахування коштів за договором про відступлення права вимоги. Згідно п. 11.1 умов договору про відступлення права вимоги він набирає чинності з моменту підписання його сторонами 14.11.2016 року. Крім цього, товариство до заяви також долучило акт прийому-передачі реєстру боржників, який засвідчує передачу прав вимоги до ОСОБА_1

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Перевіривши законність оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що Тернопільським міськрайонним судом 31.03.2010 у справі № 2н-342/10 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованості на загальну суму - 54 326,43 грн., а саме заборгованість за кредитом - 7546,24 грн., процентах - 14050,34 грн., по сумі дострокового стягнення кредиту - 28060,88 грн., по підвищених відсотках - 4368,85 грн., витрат по сплаті судового збору - 270,13 грн., витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 30 грн..

06.11.2010 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Кашицьким В.М. відкрито виконавче провадження № 22586968 щодо примусового виконання вказаного судового наказу.

14.11.2016 року між ПАТ "Універсал Банк" та ТзОВ "Компанія з Управління активами "Прімоколект-Капітал" укладено договір про відступлення прав вимоги № UB-OP/16-132, відповідно до п.1.1. якого ПАТ "Універсал Банк" відступає належне йому право вимоги до боржників, що виникло з кредитних договорів, перелік яких міститься в реєстрі боргових зобов'язань, а ТзОВ "Компанія з Управління активами "Прімоколект-Капітал" приймає право вимоги.

Згідно акту приймання-передачі Реєстру боргових зобов'язань від 11.11.2016 року до Договору відступлення права вимоги № UB-OP/16-132 від 14.11.2016 року, ПАТ "Універсал Банк" передало, а ТзОВ "Компанія з Управління активами "Прімоколект-Капітал" прийняло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № СL9296 від 14.12.2007 року.

Задовольняючи заяву про заміну стягувача у виконавчому провадження суд першої інстанції виходив з того, що до ТзОВ "Компанія з Управління активами "Прімоколект-Капітал" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.12.2007 року згідно договору про відступлення права вимоги від 14.11.2016 року .

Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Встановивши, що згідно договору про відступлення права вимоги ПАТ "Універсал Банк" передало, а ТзОВ "Компанія з Управління активами "Прімоколект-Капітал" прийняло право вимоги до ОСОБА_3, суд першої інстанції підставно замінив стягувача у виконавчому провадженні за судовим наказом.

Доводи апелянта про те, що ТзОВ "Компанія з Управління активами "Прімоколект-Капітал" не вправі звертатись із заявою про заміну сторони виконавчого провадження не заслуговують уваги суду, оскільки товариство, як новий кредитор, є заінтересованою особою та вправі порушувати питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Заявником до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 14 від 14.11.2016 року, яке засвідчує перерахування ТзОВ "Компанія з Управління активами "Прімоколект-Капітал" грошових коштів ПАТ "Універсал Банк" за договором про відступлення права вимоги № UB-OP/16-132 від 14.11.2016 року та акт приймання-передачі реєстру боржників за цим договором. Копія платіжного доручення містить відмітку про проведення його банком 15.11.2016 року, що підтверджує факт перерахування коштів, тому посилання апелянта на те, що суд не перевірив виконання договору про відступлення права вимоги колегія суддів не приймає до уваги.

ОСОБА_1 до заяви про розгляд справи в його відсутності долучив копію постанови про закінчення виконавчого провадження №22586968 від 12.10.2017 року відкритого на підставі судового наказу №2н-342/10. Із вказаної постанови вбачається, що судовий наказ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. В постанові зазначено що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 12.10.2020 року.

Наведене свідчить про те що строк пред'явлення судового наказу до виконання не закінчився, а тому новий кредитор в праві звернутися з судовим наказом для його виконання.

Відповідно частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" судовий наказ є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення з підстав наведених в апеляційній скарзі, оскільки проведення заміни сторони у виконавчому документі - судовому наказі є неможливим, оскільки це змінить сторону судового рішення, що є неприпустимим.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів наведених в апеляційній скарзі не вбачає.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Апеляційний суд, керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення складено 20 березня 2019 року.

Головуючий Г.В.Бершадська

Судді Б.О.Гірський

О.І.Ткач