Рішення

від 25.10.2018 по справі 804/5494/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Справа № 804/5494/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової у Новокодацькому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

06 червня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року надійшла на новий розгляд адміністративна справа №804/5494/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2018 року №364/04-67-13-04.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року адміністративну справу №804/5494/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи 02.07.2018 року об 11:00 год.

02.07.2018 року у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи відомостей про вручення повідомлення відповідачу про дату, час та місце судового засідання на підставі положень пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом відкладено розгляд справи до 25.07.2018 року о 14:00 год.

04.07.2018 року від Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому податкова інспекція позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні, а також заявила клопотання про заміну відповідача у справі на Державну податкову інспекцію у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області. В обґрунтування правової позиції відповідача було зазначено таке:

- позивачем не заперечується факт перебування у його власності 1/4 частини будівлі аптечного закладу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31-Б, яка придбана ним по договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27.10.2011 року;

- також позивачем не заперечується факт того, що він є землекористувачем земельної ділянки;

- відповідач звертає увагу суду, що позивач в своєму позові зазначає, що він згоден сплачувати 1% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, проте просить скасувати податкове повідомлення-рішення повністю;

- на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №3/65 скасоване не було;

- в свою чергу рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 №7/11 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.10.2010 року №5/6 Про місцеві податки і збори на території міста були встановлені ставки земельного податку на 2016 рік. Дане рішення набуло чинності з 01.08.2016 року.

25.07.2018 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. на лікарняному адміністративну справу №804/5494/16 знято з розгляду та призначено 02.08.2018 року о 14:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 року допущено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 року ухвалено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання 05.09.2018 року о 14:30 год.

05.09.2018 року у зв'язку з неявкою представника позивача у підготовче судове засідання судом відкладено підготовче судове засідання до 19.09.2018 року об 11:00 год.

19.09.2018 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

19.09.2018 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у відрядженні адміністративну справу №804/5494/16 знято з розгляду та призначено 05.10.2018 року о 09:00 год.

05.10.2018 року з метою отримання додаткових пояснень від відповідача судом оголошена перерва у підготовчому судовому засіданні до 11.10.2018 року о 10:00 год.

10.10.2018 року засобами телекомунікаційного зв'язку на офіційну електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача, відповідно до яких відповідачем зазначено, що у період з 27.06.2016 по 31.06.2016 в зв'язку з великою завантаженістю та формування великої кількості податкових повідомлень-рішень з майнових податків на сервері ДФС України АІС Податковий блок стався технічний збій, що призвело до зменшення відсотків ставок земельного податку у внутрішніх таблицях програмного засобу. Зазначений збій був виявлений після проведення інвентаризації податкових повідомлень-рішень. Таким чином, відповідач пояснює існування помилкового розрахунку як результату виникнення технічного збою програми. Крім цього, податковим органом зазначено, що наявність такого недоліку не є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №364/04-67-13-04.

11.10.2018 року для надання можливості позивачеві ознайомитись із поясненнями та надати свої пояснення та докази судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 17.10.2018 року о 09:00 год.

17.10.2018 року сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Додаткових пояснень щодо позову від сторін до суду також не надходило.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті 25.10.2018 року.

25.10.2018 року сторони у судове засідання не з'явились, про дату час та місце підготовчого судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами відповідно до положень частини дев'ятої вказаної норми.

Суд звертає увагу, що під час нового розгляду справи позивач правом на надання додаткових пояснень чи обґрунтувань позовних вимог не скористався, представником позивача у підготовчому судовому засіданні було підтримано правову позицію, викладену в первісно поданому адміністративному позові.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

27.10.2011 року між приватним акціонерним товариством Карл Торн (код ЄДРПОУ 30838242) (Продавець) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4) (Покупці, кожен в рівних частках) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі аптечного закладу, загальною площею 362,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, буд. 31б, та розташована на земельній ділянці площею 0,1972 га, кадастровий номер 1210100000:08:249:0016 (опис об'єкта: будівля аптечного закладу літ. А-1, під літ.А-1 підвал, загальною площею 362,6 кв.м., ганок літ.а, ганки з додатками а1, а11, приямок з навісом літ.а3, №1- огорожа, І мостіння). Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1985.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 08.12.2011 №32396916, виданого Комунальним підприємством Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради 1/4 об'єкта з реєстраційним номером 14384724, тип об'єкта: будівля аптечного закладу, адреса об'єкта: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, буд. 31б, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (копія витягу міститься у матеріалах справи).

Відповідно до довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №401 від 22.02.2009 року грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:249:0016 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, буд. 31б (будівля аптечного закладу) площею 0,1972 га складає 2 425 186,11 грн. з урахуванням зонального коефіцієнту Км2 - 2,24, сукупного локального коефіцієнту Км3 - 0,90 та коефіцієнту функціонального використання Кф - 2,50.

29.06.2016 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №364/04-67-13-04, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 40 871,90 грн.

Відповідно до розрахунку земельного податку за 2016 рік, наданого податковою інспекцією, нарахування позивачеві грошового зобов'язання із земельного податку на 2016 року у сумі 40 871,90 грн. здійснене наступним чином: 548,31 грн.*2,24*0,90*2,5*0,0493*3%, де 548,31 грн. - базова вартість землі в 2016 році; 2,24 - зональний коефіцієнт; 0,90 - локальний коефіцієнт; 2,50 - функціональний коефіцієнт; 0,0493 м2 - площа земельною ділянки; 3% - ставка податку.

Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна, розмір земельної ділянки під будівлею становить 0,1972 га (1972 кв.м.), у зв'язку з чим частка ОСОБА_1 (1/4) становить 0,0493 га (493 кв.м.).

При цьому, суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься також інший розрахунок податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік, яким земельний податок на загальну суму 24 903,69 грн. ОСОБА_1 розрахований таким чином: за період 01.01.2016-01.08.2016 у сумі 7983,93 грн. із застосуванням ставки податку у розмірі 1% та за період 02.08.2016-31.12.2016 у сумі 16919,76 грн. із застосуванням ставки податку у розмірі 3%.

В ході судового розгляду судом встановлено, що зазначений вище розрахунок був помилково сформований податковим органом внаслідок системного збою програмного забезпечення АІС Податковий блок , у зв'язку з чим не приймається судом до уваги.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що розрахунок про нарахування ОСОБА_1 грошового зобов'язання із земельного податку на 2016 року у сумі 40 871,90 грн. співпадає з сумою прийнятого податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №364/04-67-13-04 та є належним обґрунтуванням прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.

Крім цього, рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №3/65 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 Про місцеві податки і збори на території міста визначено розмір плати за користування земельними ділянками, якими користуються юридичні та фізичні особи, у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартістю 1 кв. м. землі - 306,35 грн. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.04.2016 року № 5/7 Про внесення змін до рішення міської ради від 15.07.2015 року № 4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська , нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартістю 1 кв. м. землі - 306,35 грн., визначено станом на 01.01.2013 року.

При цьому, постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року по справі №200/26369/15-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, скасовано рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 Про місцеві податки і збори на території міста .

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2017 року у справі у справі №200/26369/15-а (К/800/20232/16) касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково; Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що станом на день судового розгляду справи по суті рішення за результатами розгляду справи №200/26369/15-а не прийнято, тобто рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 Про місцеві податки і збори на території міста є чинним.

Не погодившись із наведеними податковим повідомленням-рішенням, 26.08.2016 року ОСОБА_1 подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №364/04-67-13-04.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач, як землекористувач, є платником земельного податку, проте вважає, що сума нарахованого позивачеві податку на землю на 2016 рік повинна складати 13623,98 грн. Крім цього, позивач вважає, що рішення Дніпропетровської міської ради №3/65 було прийнято лише 15.07.2015 року і не було офіційно опубліковане раніше вказаної дати, у зв'язку з чим застосування контролюючим органом вказаного рішення для визначення податку за землю у 2016 році є неправомірним. Крім цього, оскільки вказане рішення скасоване в судовому порядку, розрахунок земельного податку на підставі незаконного рішення. Також, в самому оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не зазначено, що земельного з фізичних осіб визначено для сплати саме за земельну ділянку за адресою вул. Ближня, 31-Б, проте не було надано розрахунок податкового зобов'язання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 року у справі №804/5494/16 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вищезазначену постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 року:

- касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

- постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року скасовано;

- справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктами 270.1.1 та 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За приписами пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 285.2 статті 285 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 286.6 зазначеної статті за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Як встановлено судом під час судового розгляду, що позивачеві на праві приватної власності належить 1/4 частина об'єкту нерухомого майна, який та розташований на земельній ділянці площею 0,1972 га, кадастровий номер 1210100000:08:249:0016.

За положеннями пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (в реакції, яка діяла на дату набуття позивачем права власності на об'єкт нерухомості - 27.10.2011) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який

передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з положеннями частини першої-другої статті 120 Земельного кодексу України (в реакції, яка діяла на дату набуття позивачем права власності на об'єкти нерухомості - 27.10.2011) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною четвертою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року у справі №6-253цс16.

За положеннями частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та висновки Верховного Суду, ОСОБА_1 є платником земельного податку як землекористувач з моменту набуття права власності на 1/4 частину об'єкту нерухомості.

Крім цього, пунктом 10.1 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків належать: податок на майно.

Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Згідно підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З наявної у матеріалах справи копії листа Дніпропетровської міської ради вбачається, що рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №3/65 оприлюднене на офіційному інтернет-порталі Дніпропетровської міської ради 15.07.2015, а рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №4/65 було офіційно оприлюднене 15.07.2015 у газеті Наше місто у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено максимальну ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, - не більше 3 відсотків.

Як вже зазначено судом вище, з наявного в матеріалах справи розрахунку земельного податку вбачається, що податковим органом застосовано ставку у розмірі три відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що контролюючим органом податкове зобов'язання ОСОБА_1 з земельного податку за 2016 року розраховане на підставі положень чинного на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення законодавства.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З системного аналізу чинного законодавства України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.06.2018 року №364/04-67-13-04 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду повністю доведено правомірність оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Соснова, буд.9; РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової у Новокодацькому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49047, м. Дніпро, вул. Театральна, 1-А; код ЄДРПОУ 39497010) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_6