Рішення

від 19.03.2019 по справі 805/3183/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р. Справа№805/3183/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Галустян Р.Г.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дружківський вогнетривкий завод до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Дружківський вогнетривкий завод (далі - ТОВ Дружківський вогнетривкий завод ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 01.09.2017 року № НОМЕР_1.

Позов обґрунтовував тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансовими) санкцій.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому зазначав, зокрема, що під час перевірки податковим органом встановлений факт здійснення між позивачем та його контрагентами-постачальниками фінансово-господарської діяльності без спричинення реального настання юридичних наслідків, що позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат по операціям з вказаними контрагентами. На думку відповідача, позивачем не доведено факт придбання, постачання та переміщення товарів від контрагентів-постачальників, оскільки деякі документи були складені з порушенням вимог законодавства, а саме товарно-транспорті накладні, чи не надані до перевірки, зокрема, не надані документи в підтвердження перевезення автотранспортом лому вогнетривких виробів, того, яким чином позивач здійснював прийом лому вогнетривких виробів та подальшого використання ним у власній господарській діяльності лому вогнетривких виробів. По податковій інформації на дату складання видаткових накладних контрагенти позивача ТОВ Маерс , яке змінило назву на ТОВ Віза Енерджі , та ТОВ Хупер ЛТД не були і не могли бути власниками товару, тому не мали права відповідно до законодавства передавати права власності на товари, власниками яких не були. Крім того, органами досудового слідства проводиться розслідування кримінальних справ щодо фіктивної діяльності ТОВ Маерс та ТОВ Хупер ЛТД .

Вважав, що у зв'язку з порушенням позивачем ОСОБА_2 кодексу України контролюючим органом щодо нього правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийнято податкове повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2017 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 01.09.2017 року №0003541411.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2018 року судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Верховний Суд зазначав, що суди, вирішуючи спір:

- не надали оцінки доводам відповідача про те, що органами досудового слідства проводиться розслідування кримінальних справ щодо фіктивної діяльності ТОВ Маерс та ТОВ Хупер ЛТД і до матеріалів справи залучені копії ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва та Рівненського міського суду, з яких вбачається, що здійснюється кримінальне провадження щодо фіктивного підприємництва вказаних контрагентів; не з'ясували, чи містять матеріали вказаних кримінальних проваджень докази, які підтверджують чи спростовують доводи контролюючого органу щодо безтоварності укладених між позивачем та цими юридичними особами договорів;

- не встановили, чи є підстави вважати видані ТОВ Маерс та ТОВ Хупер ЛТД документи бухгалтерської звітності такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та дають підстави враховувати їх у якості доказів реальності виконання укладених господарських договорів.

Крім того Верховний Суд звернув увагу на те, що при новому розгляді суду слід з'ясувати чи дійсно відбувалося перевезення автотранспортом лому вогнетривких виробів, яким чином позивач здійснював прийом цього лому та його подальше використання у власній господарській діяльності, тощо; з'ясувати, якими об'єктивними доказами підтверджується реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ Маерс та ТОВ Хупер ЛТД договорів поставки, пов'язаність цих угод із господарською діяльністю позивача, запропонувати сторонам надати додаткові докази що дозволять пересвідчитися у їх фактичному виконані.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року справу прийнято до провадження суду першої інстанції; у сторін витребувані доказі і встановлено строк для їх подання - до дати засідання, що визначена даною ухвалою, тобто до 26.02.2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2019 року у зв'язку з ненаданням витребуваних доказів без поважних причин у сторін повторно витребувані доказі і встановлено строк для їх подання - до дати засідання, що визначена даною ухвалою, тобто до 12.03.2019 року.

Позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначав, зокрема, що перед укладенням договорів із своїми контрагентами ТОВ Дружківський вогнетривкий завод проявлено розумну обачливість, перевірено з доступних джерел відсутність інформації щодо негативної ділової репутації цих підприємств та ризиків невиконання ними зобов'язань; перевірено повноваження осіб, що діють від імені цих контрагентів. Мета укладення договорів із зазначеними контрагентами обумовлена виробничими потребами та матеріальними можливостями, що в повній мірі відповідає статутним завданням позивача та засадам господарської діяльності.

Договори з контрагентами були укладені та вчинені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, вони не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників податку на додану вартість (далі - ПДВ), що зокрема підтверджується безпосередньо контролюючим органом та даними, розміщеними на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (розділ Електронний кабінет платника податків , Дізнайся більше про свого бізнес-партнера , Дані про взяття на облік платників податків ). Наявність реєстрації контрагентів на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника (постанова Верховного Суду від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17).

При здійсненні правочинів були дотримані вимоги законодавства щодо їх форми та змісту, оформлено всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення операцій, реальність і добросовісність намірів сторін. Правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів (робіт, послуг), наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених законодавством.

Щодо доказів на підтвердження перевезення автотранспортом лому вогнетривких виробів, порядку прийому цього лому позивачем та його подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перевезення товарів, що поставлялися ТОВ Хупер ЛТД та ТОВ Маерс відповідно до укладених договорів поставки, організовувалося експедиторським підприємством, яке було залучено позивачем на договірних засадах з метою забезпечення належного транспортування товару на його адресу. Так, згідно з укладеним 04.01.2017 року з ТОВ Лерон Транс договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому, міжміському і міжнародному сполученні від №4/5-17, автоперевізник ( Експедитор за договором - ТОВ Лерон Транс ) організовував перевезення вантажів автомобільним транспортом від зазначених контрагентів-постачальників на адресу позивача. Факт надання зазначених послуг з транспортно-експедиторських послуг та безпосередньо перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними, що супроводжували продукцію під час транспортування, а також первинними документами щодо взаємовідносин позивача із експедитором (рахунками на оплату транспортно-експедиторських послуг, актами виконаних робіт).

Як свідчить документація з приймання позивачем товарів та усталена ділова практика роботи позивача в цій сфері та зважаючи на товарні характеристики лому вогнетривких виробів, зазначена сировина, що закуповувалася у контрагентів, перевозилася в транспортних засобах навалом.

Після прибуття товару на склад сировини позивача проводилося його приймання за кількістю (на підставі супроводжувальних документів - відповідної видаткової та товарно- транспортної накладної), та за якістю - шляхом візуального огляду уповноваженими особами підприємства та відібрання проб від партії для проведення дослідження в центрально-заводській вимірювальній лабораторії позивача, яка має відповідне свідоцтво про атестацію, за результатами досліджень якої сировина допускалася у виробництво.

За результатами використання у виробництві закупленої у ТОВ Хупер ЛТД та ТОВ Маерс сировини (що підтверджується актами на списання), готову продукцію було реалізовано третім особам - суб'єктам господарювання відповідно до укладених із ними договорів та видаткових накладних.

Кримінальні провадження, про якій йшлося в акті перевірки, а також ухвали, на які посилався відповідач, не охоплюють правовідносини позивача з ТОВ Маерс та ТОВ Хупер ЛТД , та в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в даній справі.

В свою чергу, з огляду на посилання контролюючого органу на існування процесуальної ухвали щодо позивача (від 27.04.2018 року в справі №761/15046/18) за кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР за №32017000000000016 від 31.01.2017 року, то ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2018 року в справі №761/15046/18, у зв'язку з відсутністю у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ТОВ Дружківський вогнетривкий завод належним йому майном, задоволено клопотання ТОВ Дружківський вогнетривкий завод про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 27.03.2018 року в рамках кримінального провадження №32017000000000016 від 31.01.2017 року. В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 15.08.2018 року в справі №761/24533/18 за клопотанням позивача скасовано арешт, накладений ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2018 року на грошові кошти позивача, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 03.09.2018 року в справі №761/27740/18 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2018 року на грошові кошти позивача. Вказані провадження не стосуються даної адміністративної справи № 805/3183/17-а.

Вважав, що контролюючий орган не може застосовувати до спірних правовідносин доводи органів досудового слідства, зазначені в наведених процесуальних ухвалах, оскільки жодна із об'єктивних чи суб'єктивних обставин, що викладені в них, щодо позивача у даній адміністративній справі, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджена, не досліджувалася судами та, відповідно, істотні для цієї адміністративної справи обставини не встановлювались, тому такі документи не можуть бути належними джерелами доказування в цій справі.

Вважав, що як добросовісний платник податків позивач не повинен нести відповідальність за можливі порушення вимог законодавства його контрагентами.

Відповідач подав додаткові пояснення, в яких описав обставини, що встановлені ухвалами Рівненського міського суду від 15.05.2017 року в справі № 569/7150/17 та Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.05.2017 року в справі №369/5408/17, а також іншими наявними натепер в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалами щодо контрагентів позивача та позивача.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та пояснив, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені, зокрема, на підставі аналізу баз даних АІС ОСОБА_2 блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача, та шляхом дослідження інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень. В кримінальних провадженнях щодо контрагентів позивача, про якій йдеться в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення, мова не йдеться про позивача, однак вважав, що вони мають значення для справи, оскільки в них говориться про ознаки фіктивності діяльності контрагентів позивача. Вирок суду по цим кримінальним провадженням ще не винесений. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ТОВ Дружківський вогнетривкий завод протягом спірного періоду як платник податків перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецької області. Є платником, зокрема, податку на додану вартість.

Головним управлінням ДФС у Донецької області в період з 24.07.2017 року по 04.08.2017 року на підставі наказу від 28.07.2017 року № 226 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Дружківський вогнетривкий завод з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ Маерс , яке змінило назву на ТОВ Віза Енерджі (код ЄДРПОУ 40953447) за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року та ТОВ Хупер ЛТД (код ЄДРПОУ 40719418) за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, за результатами якої складено акт від 11.08.2017 року № 462/05-99-14-11/34283984.

Актом перевірки встановлено, що позивачем в деклараціях з податку на додану вартість, що подані за звітні періоди січень-лютий 2017 року, до складу податкового кредиту включено:

1) по контрагенту ТОВ Хупер ЛТД : до декларації за січень 2017 року (рядок 88 додатка 5 до декларації) включено податок на додану вартість у сумі 503302,80 грн. на підставі 10-ти податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН 12.01.2016 року о 20:19, складених 04.01.2017 року, 05.01.2017 року, 09.01.2017 року, 10.01.2017 року, 11.01.2017 року на постачання товарів із найменуванням Лом ХП , із зазначенням його коду УКТ ЗЕД 25300000, у загальній кількості 276,54 тони за ціною 9100 грн. за 1 тону (без ПДВ), загальна вартість яких складає 3019816,80 грн., у т.ч. ПДВ за ставкою 20% - 503 302,80 грн.;

2) по контрагенту ТОВ Маерс :

до декларації за січень 2017 року (рядок 91 додатка 5 до декларації) включено податок на додану вартість у сумі 123822,80 грн. на підставі 3-х податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН 03.02.2016 року о 17:06, 17-05, 17-18. складених 20.01.2017, 23.01.2017, 24.01.2017 на постачання товарів 3 найменувань, а саме Лом МЛС , Лом ПУ , Лом ВГЛ-80 , із зазначенням їх кодів УКТ ЗЕД 2530, за цінами відповідно 8100 грн., 7950 грн., 6920 грн. за 1 тону (без ПДВ) у загальній кількості 80,75 тон, загальна вартість яких складає 742 936,80 грн., у т.ч. ПДВ - 123 822,80 грн.;

до декларації за лютий 2017 року (рядок 87 додатка 5 до декларації) включено податок на додану вартість у сумі 107100,76 грн. на підставі 3-х податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН 17.02.2017 року о 14:31, складених 04.02.2017 року, 09.02.2017 року, 12.02.2017 року на постачання товарів 3-х найменувань, а саме Лом хромітопериклазових виробів , Лом периклазових виробів , Лом ПУ із зазначенням їх кодів УКТ ЗЕД 2530, за цінами відповідно 10037 грн., 9050 грн., 8710 грн. за 1 тону (без ПДВ) у загальній кількості 59,54 тон, загальна вартість яких складає 642604,56 грн., у т.ч. ПДВ - 107100,76 грн.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- ст. 1, ст. 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні стосовно документального оформлення відносин щодо придбання товарів, по яких не підтверджується реальність здійснення приймання-передачі права власності та відсутні об'єкти оподаткування, визначені пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 185.1 ст. 185, пп. а - в п. 186.1 ст. 186 ОСОБА_2 кодексу України по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Маерс за січень-лютий 2017 року та ТОВ Хупер ЛТД за січень 2017 року;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ОСОБА_2 кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у загальному розмірі 734226 грн.

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ Маерс та ТОВ Хупер ЛТД протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, що підтверджено наявністю ухвал слідчих суддів (ухвали Рівненського міського суду від 15.05.2017 року в справі № 569/7150/17, Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 року в справі №757/15376/17-к та Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.05.2017 року в справі №369/5408/17), в яких зазначено про ознаки фіктивної діяльності вказаних контрагентів позивача та наявність щодо них кримінальних проваджень. Нереальність господарських операцій позивача підтверджена відсутністю в ланцюгу постачання фактичного виробника, імпортера чи посередника товару; крім того деякі документи були складені з порушенням вимог законодавства, а саме товарно-транспорті накладні, чи не надані до перевірки - не надані документи в підтвердження перевезення автотранспортом лому вогнетривких виробів, документи щодо порядку прийому цього лому позивачем та його подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2017 року № НОМЕР_1 (форма Р), яким за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ОСОБА_2 кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 101 339 грн., з них податкові зобов'язання - 734 226 грн., штрафні (фінансові) санкції - 367 113 грн.

Судом також встановлено, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача було та є виробництво вогнетривких виробів (код КВЕД 23.20.).

Позивач має власні основні засоби (цехи), трудові ресурси, спеціалізується на виробництві і продажу вогнетривких сумішей (бетонів, буферних, набивних, леткових і пластичних мас) і вогнетривких виробів різного хімічного складу (періклазоуглеродістих, хромітоперіклазових, періклазохромітових, періклазовий, муллітові, муллітокорундові та ін.).

Підприємство має повний технологічний цикл виробництва, починаючи з добутку сировини, завершуючи випуском готової продукції. Якість сировини та матеріалів, що використовуються у виробництві, а також готова продукція позивача перевіряється на власній заводській вимірювальної лабораторії. Вимірювальна лабораторія атестована на право випробувань (вимірювань), згідно з галуззю атестації відповідно до вимог Системи Мінпромполітики України Промисловий регістр , дата реєстрації 13.12.2013 року, реєстраційний №ПР.ВЛ.001.004, термін дії до 13.12.2018 року, що підтверджується Свідоцтвом про Атестацію.

Протягом періоду, що перевірявся, між ТОВ Дружківський вогнетривкий завод та його контрагентами були укладені наступні договори.

29.12.2016 року між позивачем як покупцем та ТОВ Хупер ЛТД як постачальником укладено договір поставки № 3/76-16, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (ділі - товар), а покупець - прийняти у власність та оплатити товар. Номенклатурний перелік, асортимент, вимоги щодо якості, кількість, ціна та вартість товару узгоджується сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Постачальник гарантує, що володіє правом власності на товар; товар не перебуває під заставою, арештом, на нього не поширюються права третіх осіб. Поставка товару здійснюється партіями на умовах, що передбачені в специфікаціях; під партією товару розуміється товар, оформлений одним товарно-транспортним документом (п.п. 1.1 - 2.1 Договору).

Згідно з п.п. 2.2 - 2.4 Договору базисні умови поставки товару за цим договором трактуються відповідно до правил Інкотермс-2000 ; на кожну поставлену партію товару постачальник повинен видати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну (електронну). Терміни поставки товару узгоджуються в специфікаціях. Право власності від постачальника переходить до покупця з дати поставки товару, що визначена в специфікаціях.

Додатковою угодою до вказаного договору від 06.01.2017 року №1 до договору поставки внесено зміни в частині юридичної адреси покупця.

На виконання умов вказаного договору поставки в період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року ТОВ Хупер ЛТД поставило позивачу товар під назвою Лом ХП із зазначенням коду УКТ ЗЕД НОМЕР_2, у загальній кількості 276,54 тон, загальна вартість якого складає 3019816,80 грн., у т.ч. ПДВ 503302,80 грн.

Під час виконання вказаного договору оформлені наступні первинні документи:

- специфікація від 04.01.2017 року № 1 на суму 3019816,80 грн., у т.ч. ПДВ 503302,80 грн.;

- видаткові накладні на відповідну суму податку на додану вартість: від 04.01.2017 року № 4, від 04.01.2017 року № 5, від 05.01.2017 року № 6, від 05.01.2017 року № 7, від 09.01.2017 року № 9, від 09.10.2017 року № 10, від 10.01.2017 року № 17, від 10.01.2017 року № 18, від 11.01.2017 року № 26, від 11.01.2017 року № 27;

- податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму податку на додану вартість: від 04.01.2017 року №4, від 04.01.2017 року №5, від 05.01.2017 року №6, від 05.01.2017 року №7, від 09.01.2017 року №9, від 09.01.2017 року №10, від 10.01.2017 року №17, від 10.01.2017 року №18, від 11.01.2017 року №26, від 11.01.2017 року №27;

- рахунки на оплату від 04.01.2017 року № 4, від 04.01.2017 року № 5, від 05.01.2017 року № 6, від 05.01.2017 року № 7, від 09.01.2017 року № 9, від 09.01.2017 року № 10, від 10.01.2017 року № 17, від 10.01.2017 року №18, від 11.01.2017 року № 26, від 11.01.2017 року № 27;

- документи щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей: товарно-транспортні накладні від 04.10.2017 року № Р4, від 04.01.2017 року № Р5, від 05.01.2017 року № Р6, від 05.01.2017 року № Р7, від 09.01.2017 року № Р9, від 09.10.2017 року № Р10, від 10.01.2017 року № Р17, від 10.01.2017 року № Р18, від 11.01.2017 року № Р26, від 11.01.2017 року № Р27; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому, міжміському і міжнародному сполученні від 04.01.2017 року №4/5-17, укладений між позивачем як замовником та ТОВ Лерон Транс як експедитором; рахунки на оплату транспортно-експедиторських послуг: від 04.01.2017 року № ЛТ0401/001, від 05.01.2017 року № ЛТ0501/001, від 09.01.2017 року №ЛТ0901/001; від 10.01.2017 року № ЛТ1001/001; від 11.01.2017 року №ЛТ1101/001; акти здачі-приймання виконаних робіт: від 04.01.2017 року №7; від 09.01.2017 року №5; від 10.01.2017 року №4, від 05.01.2017 року №6, від 11.01.2017 року №3; платіжні доручення щодо оплати на користь ТОВ Лерон Транс від 26.01.2017 року № 3497, від 07.02.2017 року № 3596, від 11.04.2017 року № 4468;

- документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери: №1101, № 1102 , № 0401 , № 0402 , № 0501, № 0502 , № 0901 ; № 0902, № 1001, № 1002; акти на списання: від 31.01.2017 року №СпТ-000014; від 28.02.2017 року № СпТ-000018; 10 відповідних актів приймання сировинних матеріалів з висновками центрально-заводської вимірювальної лабораторії про хімічний аналіз товарно-матеріальних цінностей щодо його якості;

- документи щодо розрахунків за отриманий за договором товар: картка рахунку по контрагенту станом на 01.03.2019 року (сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари відсутня; відповідні платіжні доручення щодо оплати на користь контрагента на загальну суму 3 019 816, 80 грн.; договір про відступлення права вимоги від 06.06.2017 року №3/06-17, укладений між ТОВ Хупер ЛТД як первісним кредитором, ТОВ Оптима Постач як новим кредитором та позивачем як боржником (позивачем здійснено розрахунок за отриманий за договором товар шляхом відступлення права вимоги на загальну суму 550000 грн.).

18.01.2017 року між позивачем як покупцем та ТОВ Маерс як постачальником укладено договір поставки № 18/01-17, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (ділі - товар), а покупець - прийняти у власність та оплатити товар. Номенклатурний перелік, асортимент, вимоги щодо якості, кількість, ціна та вартість товару узгоджується сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Постачальник гарантує, що володіє правом власності на товар; товар не перебуває під заставою, арештом, на нього не поширюються права третіх осіб. Поставка товару здійснюється партіями на умовах, що передбачені в специфікаціях; під партією товару розуміється товар, оформлений одним товарно-транспортним документом (п.п. 1.1 - 2.1 Договору).

Згідно з п.п. 2.2 - 2.4 Договору базисні умови поставки товару за цим договором трактуються відповідно до правил Інкотермс-2000 ; на кожну поставлену партію товару постачальник повинен видати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну (електронну). Терміни поставки товару узгоджуються в специфікаціях. Право власності від постачальника переходить до покупця з дати поставки товару, що визначена в специфікаціях.

Під час виконання вказаного договору в період з січня по лютий 2017 року ТОВ Маерс поставило позивачу товари:

за січень 2017 року товари під назвами Лом МЛС , Лом ПУ , Лом ВГЛ-80 із зазначенням їх кодів УКТ ЗЕД 2530 у загальній кількості 80,75 тон, вартість яких складає 742936,80 грн., у т.ч. ПДВ 123822, 80 грн.;

за лютий 2017 року товари під назвами Лом хромітопериклазових виробів , Лом периклазових виробів , Лом ПУ , із зазначенням їх кодів УКТ ЗЕД 2530, у загальній кількості 59,54 тони, загальна вартість яких складає 642604,56 грн., у т.ч ПДВ 107100,76 грн.

Під час виконання вказаного договору оформлені наступні первинні документи:

- специфікації від 20.01.2017 року № 1 на суму 742936,80 грн., у т.ч. ПДВ 123822, 80 грн., від 02.02.2017 року № 2 на суму 642604,56 грн., у т.ч ПДВ 107100,76 грн.;

- видаткові накладні на відповідну суму податку на додану вартість: від 20.01.2017 року № 138, від 23.01.2017 року № 137, від 24.01.2017 року № 139, від 04.02.2017 року №7, від 09.02.2017 року №9, від 12.02.2017 року №8;

- податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму податку на додану вартість: від 20.01.2017 року № 138, від 23.01.2017 року № 137, від 24.01.2017 року № 139, від 04.02.2017 року №7, від 09.02.2017 року №9, від 12.02.2017 року №8;

- рахунки на оплату від 20.01.2017 року № 138, від 23.01.2017 року № 137, від 24.01.2017 року № 139; від 04.02.2017 року №7, від 09.02.2017 року №9, від 12.02.2017 року №8;

- документи щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей: товарно-транспортні накладні від 20.01.2017 року № Р138, від 23.01.2017 року № Р137, від 24.01.2017 року № Р139, від 04.02.2017 року №Р7, від 09.02.2017 року №Р9, від 12.02.2017 року №Р8; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому, міжміському і міжнародному сполученні від 04.01.2017 року №4/5-17, укладений між позивачем як замовником та ТОВ Лерон Транс як експедитором; рахунки на оплату транспортно-експедиторських послуг: від 20.01.2017 року №ЛТ2001/001, від 23.01.2017 року №ЛТ2301/001, від 24.01.2017 року №ЛТ2401/001; акти виконаних робіт: від 20.01.2017 року №8, від 23.01.2017 року №9, від 24.01.2017 року №10;

- документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери: № 2401, № 2001, № 2301, №1202, № 0902, № 0402; 6 відповідних актів приймання сировинних матеріалів із заключенням центрально-заводської вимірювальної лабораторії про хімічний аналіз товарно-матеріальних цінностей щодо його якості; акти на списання: від 31.01.2017 року №СпТ-000014; від 28.02.2017 року № СпТ-000018;

- документи щодо розрахунків за отриманий за договором товар: картка рахунку по контрагенту станом на 01.03.2019 року (сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари відсутня); відповідні платіжні доручення щодо оплати на користь контрагента на загальну суму 2 754 141, 36 грн.; договір про відступлення права вимоги від 10.10.2017 року №1/10, укладений між ТОВ Маерс як первісним кредитором, ТОВ Вейк Трейд як новим кредитором та позивачем як боржником (позивачем здійснено розрахунок за отриманий за договором товар шляхом відступлення права вимоги на загальну суму 1032604,56 грн.).

Отримані від ТОВ Хупер ЛТД та ТОВ Маерс по договорам поставки товари позивачем використані у власному виробництві (що підтверджується актами на списання) шляхом виготовлення вогнетривких виробів.

Вогнетривкі вироби, в свою чергу, було реалізовано іншим суб'єктам господарювання відповідно до укладених з ними договорів:

- договір поставки товару від 06.07.2016 року №ГІР-11/16, укладений між позивачем як постачальником та ТОВ ГІР-Інтернешнл як покупцем вогнетривких виробів (під час виконання вказаного договору оформлена, зокрема, специфікація №1 від 23.05.2017 року);

- договір поставки від 11.10.2016 року №4365-2/13-16, укладений між позивачем як постачальником та ПАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат як покупцем вогнетривких виробів з додатковою угодою до нього від 20.12.2016 року №1 (під час виконання вказаного договору оформлена, зокрема, специфікація №1 від 11.10.2016 року із зазначенням терміну поставки - 1-ше півріччя 2017 року; специфікація №2 від 18.01.2017 року із зазначенням терміну поставки - 2017 рік);

- договір поставки від 02.11.2016 року №2/14-16-016.01.11872, укладений між позивачем як постачальником та ТОВ Нафтан як покупцем вогнетривких виробів (цегли вогнетривкої К-42А) з додатковою угодою до нього від 17.01.2017 року №1.

Судом також встановлено, що в підтвердження висновків акту перевірки контролюючий орган посилався на ухвали Рівненського міського суду від 15.05.2017 року в справі № 569/7150/17, Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 року в справі №757/15376/17-к та Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.05.2017 року в справі №369/5408/17.

Так, ухвалою Рівненського міського суду від 15.05.2017 року в справі № 569/7150/17, що ухвалена в ході розгляду клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Рівненській області про надання тимчасового доступу до документів та їх вилучення у кримінальному провадженні №32017180000000022 від 04.04.2017 року, встановлено, що слідчим СУФР ГУ ДФС у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо невстановлених осіб за фактом фіктивного підприємництва ряду підприємств за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), якими протягом січня-березня 2017 року документально відображаються фіктивні фінансово господарські операції з іншими суб'єктами підприємницької діяльності щодо псевдо постачання/придбання товарів для реального сектору економіки, серед яких, зокрема, ТОВ Маерс .

Остання ухвала в цій справі - від 17.05.2017 року прийнята за результатами розгляду аналогічного клопотання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 року в справі №757/15376/17-к в ході розгляду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017000000000047, встановлено, що в ході досудового розслідування встановлені обставини про те, що кошти, які знаходяться на рахунку ряду підприємств, зокрема, ТОВ Хупер ЛТД , одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.05.2017 року в справі №369/5408/17 в ході розгляду клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ Каргон за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016080020000038 від 01.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст. 205, ч.1 ст. 205-1 КК України, встановлено, що в ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, в період 2016 року з метою прикриття незаконної діяльності та вчинення нікчемних правочинів щодо придбання та реалізації продукції ( послуг), організували придбання та створення на підшуканих ними підставних фізичних певних суб'єктів господарювання, зокрема, ТОВ Хупер ЛТД , яке має ознаки фіктивності в проведенні фінансово господарських операцій з ТОВ Каргон .

Відповідачем на виконання ухвал Донецького окружного адміністративного суду про витребування доказів (а саме вироків суду чи інших процесуальних документів щодо кримінальних проваджень щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача ТОВ Маерс та ТОВ Хупер ЛТД ) надана наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформація про кримінальні провадження, в яких фігурує найменування контрагентів позивача ТОВ Маерс та ТОВ Хупер ЛТД , а також окремо де фігурує найменування позивача:

1) ухвала Печерського районного суду міста Києва від 19.10.2017 року в справі № 757/61625/17-к, якою встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42017101060000185 від 14.09.2017 року за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Каргон (код ЄДРПОУ 38241508), за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Ухвалою встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження, встановлено, що відповідно до АІС ОСОБА_2 блок у період з 01.01.2014 року по 20.09.2017 року в документах податкової звітності, службові особи ТОВ Каргон показали придбання ТМЦ, робіт та послуг від ряду підприємств, які мають ознаки фіктивності, до яких входить, зокрема, ТОВ Хупер ЛТД (код 40719418);

2) ухвала Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22.02.2019 року у справі №751/3300/18, якою встановлено, що у слідчому управлінні фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області знаходиться кримінальне провадження №32017270000000059 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ Укрбудплюс (код ЄДРПОУ 38924752), за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та за фактом здійснення невстановленими досудовим розслідуванням особами фіктивного підприємництва, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 205 КК України. Ухвалою встановлено, що в ході проведення у кримінальному провадженні слідчих (розшукових) дій встановлено, що громадянка (зазначено прізвище, ім'я, по-батькові), спільно з іншими учасниками протиправної діяльності, у період з 2014 року по даний час з метою незаконного збагачення та прикриття незаконної діяльності, діючи повторно, створили конвертаційний центр , до складу якого ввійшли ряд створених та придбаних ними підприємств з ознаками фіктивності, до яких входить, зокрема, ТОВ Маерс (код ЄДРПОУ 40953447);

3) ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2018 року у справі № 761/15046/18, якою встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017000000000016 внесено кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України; в межах цього кримінального провадження накладено арешт на кошти ТОВ Дружківський вогнетривкий завод ; розслідування у кримінальному провадженні триває. Те, що кримінальне провадження порушено щодо позивача, в ухвалі суду не йдеться.

Як пояснив позивач (письмові пояснення), вказане кримінальне провадження не стосується взаємовідносин позивача з ТОВ Маерс , яке змінило назву на ТОВ Віза Енерджі , та з ТОВ Хупер ЛТД протягом спірного періоду.

Судом досліджено Єдиний державний реєстр судових рішень та встановлено, що в кримінальних провадженнях, де згадуються контрагенти позивача, про якій йдеться в акті перевірки, та в кримінальних провадженнях, на які посилався відповідач при новому розгляді судом даної адміністративної справи, вирок суду не винесений.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ОСОБА_2 кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ОСОБА_2 кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

ОСОБА_2 обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ОСОБА_2 кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V ОСОБА_2 кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ОСОБА_2 кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ОСОБА_2 кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ОСОБА_2 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 ОСОБА_2 кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Видані контрагентами позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ними та позивачем (договори поставки), є такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні документи складені з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно/неправильно заповнені всі реквізити, є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18).

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема ОСОБА_2 кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Посилання відповідача на ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва в справі № 757/15376/17-к, Рівненського міського суду в справі № 569/7150/17 та Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.05.2017 року в справі №369/5408/17, з яких вбачається, що здійснюються кримінальні провадження щодо невстановлених осіб та фіктивного підприємництва підприємств, серед яких, зокрема, ТОВ Маерс та ТОВ Хупер ЛТД , є неприйнятними, оскільки матеріали вказаних кримінальних проваджень не охоплюють правовідносини позивача з вказаними контрагентами, та з огляду на наведені положення Кодексу не встановлюють жодних обставин, які мають значення в даній адміністративній справі, оскільки вирок суду, який був би обов'язковим для адміністративного суду, по ним не винесений.

Посилання відповідача на кримінальні провадження, про які йдеться в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 19.10.2017 року в справі № 757/61625/17-к та в ухвалі Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22.02.2019 року у справі №751/3300/18, є також неприйнятними, оскільки вказані кримінальні провадження відкриті за фактом ухилення від сплати податків службовими особами інших юридичних осіб (ТОВ Каргон та, відповідно, ТОВ Укрбудплюс ), а не позивача та його контрагентів.

Посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2018 року у справі № 761/15046/18, якою встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017000000000016 внесено кримінальне провадження, є неприйнятними, оскільки у вказаній ухвалі не йдеться про взаємовідносини між позивачем і його контрагентами, і в ній зазначено, що вказане кримінальне провадження ще розслідується.

Отже, з огляду на те що, в кримінальних провадженнях, де згадуються контрагенти позивача, про якій йдеться в акті перевірки, та в кримінальних провадженнях, на які посилався відповідач при новому розгляді судом даної адміністративної справи, вирок суду не винесений, тому виходячи з положень Кодексу адміністративного судочинства України обставини, що встановлені в цих провадженнях, не можуть бути доказами в даній адміністративній справі.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС ОСОБА_2 блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС ОСОБА_2 блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентами позивача ТОВ Маерс та ТОВ Хупер ЛТД та їх контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15 (адміністративне провадження №К/9901/40606/18).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.

Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість.

Вказане призвело до помилкового винесення щодо позивача як платника податків податкового повідомлення-рішення.

З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Дружківський вогнетривкий завод (84293, Донецька обл., м. Дружківка, смт. Олексієво-Дружківка, вул. О.Тихого, 121а, код ЄДРПОУ 34283984) до Головного управління ДФС у Донецькій області (85612, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецької області від 01.09.2017 року № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецької області (Донецька обл., м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дружківський вогнетривкий завод (84293, Донецька обл., м. Дружківка, смт. Олексієво-Дружківка, вул. О.Тихого, 121а, код ЄДРПОУ 34283984) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 16520 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 09 (дев'ять) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 20 березня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.