Постанова

від 20.03.2019 по справі 826/6168/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №826/6168/15

адміністративне провадження №К/9901/9471/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-інвестиційна компанія Вегас на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О.М., суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г. від 03.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово інвестиційна компанія Вегас до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, дій та рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово інвестиційна компанія Вегас (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 01.04.2015 №654 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Торгово-інвестиційна компанія Вегас (код за ЄДРПОУ 34190612) ; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві утриматися від проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з підстав ненадання відповіді на запит з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платниками податків за жовтень 2014 року; визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03.04.2015 №2 про застосування адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-інвестиційна компанія Вегас (код ЄДРПОУ 34190612).

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки прийнято не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо здійснення господарської діяльності позивачем за жовтень 2014 року від Інспекції не надходило і, як наслідок, відповідач не має права призначати та проводити вказану перевірку, а рішення про застосування адміністративного арешту майна, прийняте у зв'язку із недопуском службових осіб контролюючого органу до її проведення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 01.04.2015 №654 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-інвестиційна компанія Вегас (код за ЄДРПОУ 34190612) . Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03.04.2015 №2 про застосування адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-інвестиційна компанія Вегас (код ЄДРПОУ 34190612). Позов в іншій частині залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано положень, передбачених Податковим кодексом України для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме щодо направлення платнику податків письмового запиту щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій із контрагентами за жовтень 2014 року та дійшов висновку про протиправність рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна позивача у зв'язку із недопуском податкового органу до перевірки. Решту позовних вимог суд визнав передчасними та у їх задоволенні відмовив.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 22.06.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнято у зв'язку із отриманням Інспекцією податкової інформації, якою виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, та направленого позивачу запиту від 14.01.2015 року №294/10/26-59-22-02. Крім того, суд вказав на наявність права у відповідача на проведення документальної позапланової перевірки позивача, оскільки оскаржуваний наказ було вручено його представнику під розписку до початку проведення перевірки.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального права щодо дослідження всіх обставин справи та доказів, а саме статті 138, частини третьої статті 159, пунктів 1, 2 частини першої статті 161, абзацу другого та третього пункту 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, в результаті чого апеляційний суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для призначення перевірки на підставі ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на отриманий лист відповідача від 14.10.2015 №294/10/26-59-22-02, оскільки, на думку позивача, останній не міг бути використаний в якості підстави для призначення та проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, адже містив вимоги про надання пояснень та їх документального підтвердження лише щодо правовідносин із ТОВ Профі-майстер , ТОВ ЕЛАНТ , ПАТ ПМК-43 , ТОВ ПТБ за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, в той час як перевірку призначено щодо всієї діяльності позивача, яка мала місце у жовтні 2014 року. Крім того, вказує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: статті 19 Конституції України, підпункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 81 Податкового кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2015 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку із отриманням Інспекцією податкової інформації, якою виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, позивачу був направлений запит про надання інформації та її документального підтвердження від 14.01.2015 №294/10/26-59-22-02.

01.04.2015 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві прийнято наказ, яким призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платниками податків за жовтень 2014 року.

Однак позивачем не допущено службових осіб контролюючого органу до проведення вказаної перевірки, про що 02.04.2014 відповідачем складено акт №183/26-59-22-02 про недопуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

03.04.2015 Інспекцією прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого підтверджено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 у справі №826/6163/15, однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 постанову першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

В свою чергу, з наведеної норми також вбачається, що виявлені факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

В свою чергу, невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному ним у постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14.

Однак у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дотримання контролюючим органом вказаних вище вимог Податкового кодексу України під час призначення оскаржуваної перевірки не перевірив та не дослідив як зміст отриманого позивачем запиту на предмет зазначення у ньому порушень Товариством податкового, валютного та іншого законодавства, як того вимагає підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, так і наявної в матеріалах справи відповіді Товариства на вказаний запит.

Крім того, встановленню у даній справі підлягали обставини щодо змісту і переліку запитуваної Інспекцією інформації, а також кола питань, що підлягали перевірці відповідно до оскаржуваного наказу, оскільки, враховуючи наведене вище, перевірка на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України може бути призначена лише з тих питань та за той період, що охоплюються запитом, у разі коли сумніви податкового органу не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями платника податків.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, окаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Що ж до позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про застосування адміністративного арешту майна платника податків, то слід зазначити, що такі правовідносини регулюються статтею 94 Податкового кодексу України, підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 якої визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Однак невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість дійти висновку про дотримання судом апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується, норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору в цілому.

Не можна вважати й обґрунтованим застосування до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції положень Податкового кодексу України (пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України), якими регулюється проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також скасування за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржувалася.

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржуване судове рішення на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-інвестиційна компанія Вегас задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 у справі №826/6168/15 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду