Постанова

від 20.03.2019 по справі 826/7946/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №826/7946/14

адміністративне провадження №К/9901/4504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 (судді: Коротких А.Ю. (головуючий), Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі №826/7946/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Екніс-Україна до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Екніс-Україна (далі - позивач, ТОВ Електротехнічна компанія Екніс-Україна ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від №№67226552208 та 67326552208 від 21 травня 2014 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ Бізнес Плюс XXI та ТОВ Глобалкранбуд не мали реального характеру, відтак, відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2014 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від №№67226552208 та 67326552208 від 21 травня 2014 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що протокол слідчої дії, в тому числі і протокол допиту директора TOB Бізнес Плюс XXI є документом, який фіксує виключно проведення слідчої дії. В свою чергу, інформація, викладена у вказаному протоколі допиту директора, не носить преюдиційного характеру та не може бути підставою для визначення правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в розумінні ст. 83 ПК України. Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені від 13.05.2013 №404/26-55-22-08/33784420, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 684 512,00 грн та порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за загальну суму 750 539,00 грн.

За результатами перевірки контролюючи орган прийняв податкові повідомлення -рішення від 21.05.2014 № 67326552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 026 768,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 67226552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 125 809,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з ТОВ Бізнес Плюс XXI на підставі договорів підряду №БП-2013-04-06 від 04.06.2013 та №БП-2013-06-11 від 11.06.2013.

Згідно з договором підряду МБП-2013-04-06 від 04.06.2013 замовник доручає та сплачує, а виконавець бере на себе обов'язок провести розробку конструкторської документації, інструкцій з установки, експлуатації або введення в експлуатацію та технічного обслуговування аналітичного обладнання згідно з специфікацією, яка є невід'ємним додатком до договору (додаток №1), в термін до 20.07.2013 року. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи згідно з договором. Загальна вартість робіт становить 998 171,98 грн, у тому числі ПДВ - 166 362,00 грн.

Згідно з договором підряду №БП-2013-06-11 від 11.06.2013 замовник доручає та сплачує, а виконавець бере на себе обов'язок провести дослідження та порівняльний аналіз діючої нормативно-технічної документації, що стосується технічних характеристик електротехнічного обладнання, розробку інструкцій з експлуатації та технічного обслуговування зазначеного обладнання, метод тестування зазначеного обладнання, аналіз та розрахунок електричних параметрів зазначеного обладнання згідно з специфікацією, яка є невід'ємним додатком до договору (додаток №1), в термін до 31.07.2013 року. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи згідно з договором. Загальна вартість робіт становить 3 325 062,95 грн, у тому числі ПДВ - 554 177,18 грн.

На виконання договорів ТОВ Бізнес Плюс XXI було складено акти здавання-приймання виконаних робіт, податкові накладні, які від імені ТОВ Бізнес Плюс XXI підписані директором ОСОБА_6 та скріплені печаткою підприємства.

Звіт про дослідження та порівняльний аналіз діючої нормативно-технічної документації, що стосується технічних характеристик електротехнічного обладнання, розробку інструкцій з експлуатації та технічного обслуговування зазначеного обладнання, метод тестування зазначеного обладнання, звіт про аналіз та розрахунок електричних параметрів зазначеного обладнання, технічне завдання заводу на виготовлення зазначеного обладнання в електронному вигляді на СR-диску передана виконавцем та прийнята замовником в електронному вигляді на СR-диску.

ТОВ ЕК Екніс-Україна перерахувало на рахунок ТОВ Бізнес Плюс XXI грошові кошти в сумі 3 863 234,93 грн, у тому числі ПДВ - 643 932,5 грн.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості рахунку 631 - Розрахунки з вітчизняними постачальниками кредиторська заборгованість ТОВ ЕК Екніс-Україна по розрахункам з ТОВ Бізнес Плюс XXI складає 460 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 76 666,67 грн.

Позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ Бізнес Плюс XXI на загальну суму 750 539,16 грн, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року (р/н 9051757346 від 20.08.13).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу протоколу допиту свідка, відповідно до якого директор контрагента заперечує свою участь у господарській діяльності підприємства, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені особи, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

9. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункту 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2 Пункт 138.2 статті 138

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.2.1 Пункт 138.4 статті 138

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

10.3. Підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу;

10.3.1 Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства. Крім того, протокол допиту директора TOB Бізнес Плюс XXI від 12 лютого 2014 року ОСОБА_6 не можна вважати документом, що встановлює факт підписання податкових накладних іншою особою та підставою для тверджень про неможливість їх врахування при визначенні суми податкового кредиту, оскільки такий є протокол слідчої дії, який фіксує виключно її проведення. В свою чергу, інформація, викладена у вказаному протоколі допиту директора, не носить преюдиційного характеру та не може бути підставою для визначення правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в розумінні ст. 83 ПК України. З урахуванням інформації, викладеної в протоколі допиту директора TOB Бізнес Плюс XXI , для підтвердження невідповідності податкових накладних вимогам законодавства необхідним є проведення експертизи, на вирішення якої повинно бути поставлено питання про здійснення ідентифікації особи, яка вчинила підпис виданих податкових накладних, відсутність такого висновку не дає підстави вважати, що підписи на податкових накладних, виданих позивачу, були оформлені неналежним чином і, як наслідок, позивач не мав права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України, оскільки контролюючий орган недовів, що такі отримано у розпорядження та має право їх використання у порядку визначеному Кримінаним процесуальним кодексом України. Крім того, протокол допиту свідка, який наявний в матеріалах справи, та на який посилається відповідач, як на підставу нереальності здійснення господарських операцій, не засвідчений у порядку передбаченому законом.

В силу положень ст.95 КПК України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показів особою у судовому засіданні під час розгляду справи.

Контролюючим органом ні на момент проведення перевірки, ні на момент розгляду судами попередніх інстанцій не надано інформації щодо наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт порушення кримінальної справи та отримання пояснень посадових осіб контрагента, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

22. Судом попередньої інстанції встановлено, що господарські відносини між позивачем та ТОВ Бізнес Плюс ХХІ мали реальний характер, придбані товари (роботи) були використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності.

23. Суд апеляційної інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і в запереченні на позовну заяву, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду попередньої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 у справі №826/7946/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду