Рішення

від 11.03.2019 по справі 382/626/18

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/626/18

Провадження № 2/382/22/19

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2019 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю адвокатів Лісового А.В., Черних В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яготин справу за позовом ОСОБА_3 до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, Головного Управління держгеокадастру у Київській області, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, Яготинської районної державної адміністрації Київської області, м. Яготин Київської області, вул. Незалежності, 110 про визнання права на земельну частку (пай),

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, Головного Управління держгеокадастру у Київській області та Яготинської РДА про визнання права на земельну частку (пай), в котрому зазначено, що позивач був прийнятий в члени КСП ім. Комінтерну 27.07.1987 року. Оскільки на момент видачі державного аку на право клекивної власності на землю, він був членом КСП, але його помилково не було включено до списків осіб, що мають право на земельну частку (пай), просив визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 3,09 умовних кадастрових гектарів, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

В судове засідання представник позивача не з"явився, у письмовій заяві просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача звернувся до суду із відзивом, в якому вказав, що порядок розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв) передбачено статтею 9 Закону, відповідно до якої даний розподіл між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв). Згідно з приписами статті 13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. Отже, враховуючи вищенаведене, відповідно до законодавства України виділенням власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності займаються сільські, селищні, міські ради у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Головне управління Держгеокадастру у Київській області в свою чергу діє відповідно до норм Земельного кодексу України та регулює питання щодо безоплатного одержання громадянами земель із земель державної або комунальної власності в порядку приватизації, що у даному випадку не відбувається. В зв'язку з чим просив відмовити позивачеві у задоволенні його вимог.

Представник відповідача Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області та Яготинської РДА в судове засідання не з'явилися, в заявах до суду проти позову по суті не заперечували.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

За змістом ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) урегульовано, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Частиною 1 статті 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) до повноважень районних державних адміністрацій віднесено прийняття рішення щодо виділення земельних ділянок в натурі власникам земельних часток (паїв), якщо ці земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів.

Розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів належить до виключної компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, тобто Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Верховним Судом України (абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 N2 7) була висловлена позиція, за якою вимоги щодо земельних часток (паїв) можуть задовольнятися за рахунок земель резервного фонду на підставі положень п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , яким встановлено, що резервний фонд використовується для передачі у приватну власність земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств, або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Паювання земель колишніх сільськогосподарських підприємств (колгоспів, радгоспів) повинно було здійснюватися після їх реформування у колективні сільськогосподарські підприємства (Указ № 666/94), передачі цим підприємствам земель у колективну власність, видачі державного акта на право колективної власності на землю. Коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), встановлено Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

Статтею 1 цього Указу передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно зі ст. 2 цього Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві чи була його членом.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 1 ч. 2 вказаної статті визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Визнання права на земельну частку (пай) в землях, які були розпайовані, зачіпає права інших учасників паювання, тому право позивача має бути захищено у спосіб, якщо земельна ділянка в рахунок земельної частки (паю) буде надана не за рахунок розпайованих земель, а за рахунок земель запасу та резервного фонду, який відповідно до ст. 5 ЗК України в редакції 1992 року, відповідно до якої були утворені масиви земель резервного фонду, спеціально призначений для подальшого перерозподілу і використання за цільовим призначенням.

Земельна частка (пай) являє собою умовну частку сільськогосподарських земель, розмір якої визначений як середній по господарству в умовних кадастрових гектарах. На відміну від земельної ділянки, яка має чітко визначені межі й розмір у фізичних гектарах, місцезнаходження та межі земельної частки (паю) є невизначеними.

Згідно положень ч. 7 ст. 25 Земельного кодексу України вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Частинами 1-3, 5, 10-11 статті 25 Земельного кодексу України врегульовано порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій та встановлено, що: при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

З аналізу вказаної норми випливає, що кожна особа має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) і у разі відсутності такої землі - із резервного фонду земель державної або комунальної власності. Така ж правова позиція висловлена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", згідно якої при неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як вбачається із копії трудової книжки колгоспника ОСОБА_3 зараховано в колгосп "імені Комінтерну" на роботу по спеціальності водій, протокол № 9 від 27.07.1987 року (а.с.6).

Згідно довідки КСП "Супоївське" (а.с.7), яка видана на підставі книг обліку заробітної плати за 1987-2000 р. також підтверджується, що ОСОБА_5 працював в колгоспі з серпня 1987 року по грудень 2000 р. та був членом КСП.

Згідно акту №1 про нещасний випадок від 04 лютого 1997 року (а.с. 8-9) 30 листопада 1996 року стався нещасний випадок із ОСОБА_3, і як наслідок потерпілий отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку. Згідно довідки виконкому Супоївської сільської ради від 18.02.1998 року лікування продовжувалось у 1997 році- 202 дні.

З архівної довідки від 19.10.2017 року за № 06-06/21 (а.с.11) вбачається, що ОСОБА_5 був прийнятий у члени колгоспу у 1997 році та працював шофером.

26.12.1995р. колективному сільськогосподарському підприємству "Супоївське" виданий державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2 від 26.12.1995 за № 15-1, та загальна площа земель, що передана у колективну власність складає 1904,0 га (а.с. 68-70).

Протоколом № 2 загальних зборів від 14.02.2000р., затверджено схему поділу земель колективної власності та поля для першочергової передачі земельних часток (паїв) в натурі (а.с. 71-72) а також визначено, що розмір земельної частки (паю) становить 3,09 умовних кадастрових гектарів.

Загальними зборами членів Супоївського КСП від 14.02.2000 р. затверджено уточнений список членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), (а.с.73).

Як вбачається із листа Головного управління держгеокадастру у Київській області на території Супоївської сільської ради Яготинського району наявні землі запасу та землі не надані у власність площею 815,7896 га, (а.с.30).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач був прийнятий в члени КСП ім. Комінтерну 27.07.1987 року та на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю , а саме, у грудні 1995 р. був членом КСП "Супоївське" та мав право на земельну частку (пай).

Разом з тим, помилково не був включений до переліку осіб які мали право на земельну частку (пай).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай) із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні колективним сільськогосподарським підприємством "Супоївське" села Супоївка Яготинського району Київської області, розміром 3,09 умовних кадастрових гектари в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

Керуючись ст. ст. 10, 81,259, 263-265 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 25,116, 122,152 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року), ст. 5 Земельного кодексу України в редакції 1992 року, ст.ст. 1,2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, Головного Управління держгеокадастру у Київській області, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, Яготинської районної державної адміністрації Київської області, м. Яготин Київської області, вул. Незалежності, 110 про визнання права на земельну частку (пай) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 право на земельну частку (пай) із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні КСП "Супоївське" с. Супоївка Яготинського району Київської області, розміром 3,09 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

Повний текст рішення виготовлено 21 березня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.