Постанова

від 19.06.2019 по справі 382/626/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 382/626/18 Головуючий у 1 інстанції: Литвин Л.І.

Провадження № 22-ц/824/8023/2019 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Устінової Ганни Кирилівни , яка діє від імені та в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, на рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Яготинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання права на земельну частку (пай),-

в с т а н о в и в:

В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Яготинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання права на земельну частку (пай). Зазначає, що 27.07.1987 року він був прийнятий в члени КСП ім. Комінтерну . На момент видачі державного акту на право колективної власності на землю він був членом КСП, помилково не включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) . Просить визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 3,09 умовних кадастрових гектарів, яка розташована в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 11 березня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні КСП Супоївське с. Супоївка Яготинського району Київської області, розміром 3,09 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

В апеляційній скарзі представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ухвалити нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні . Головне управління Держгеокадастру у Київській області не є належним відповідачем у даній справі.

В апеляційній інстанції представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

В судове засідання представники Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, Яготинської районної державної адміністрації Київської області не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 згідно протоколу № 9 від 27.07.1987 року було зараховано в колгосп "імені Комінтерну" на роботу водієм (а.с.6).

Відповідно до архівної довідки Яготинської районної державної адміністрації від 19.10.2017 року № 06-06/21 ОСОБА_2 був прийнятий у члени колгоспу у 1997 році та працював шофером (а.с.11).

Відповідно до довідки КСП Супоївське , яка видана на підставі книг обліку заробітної плати за 1987-2000 р. ОСОБА_2 працював в колгоспі з серпня 1987 року по грудень 2000 р. та був членом КСП (а.с. 7).

Згідно акту №1 від 04 лютого 1997 року 30 листопада 1996 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку (а.с. 8).

26.12.1995р. КСП Супоївське було видано державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 26.12.1995 за № 15-1, та загальна площа земель, що передана у колективну власність складає 1904,0 га (а.с. 68-70).

Протоколом № 2 загальних зборів від 14.02.2000р., затверджено схему поділу земель колективної власності та поля для першочергової передачі земельних часток (паїв) в натурі а також визначено, що розмір земельної частки (паю) становить 3,09 умовних кадастрових гектарів (а.с. 71-72).

Загальними зборами членів Супоївського КСП від 14.02.2000 р. затверджено уточнений список членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), (а.с.73).

Як вбачається із листа Головного управління держгеокадастру у Київській області на території Супоївської сільської ради Яготинського району наявні землі запасу та землі не надані у власність площею 815,7896 га, (а.с.30).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Відповідно до ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) урегульовано, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Частиною 1 статті 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) до повноважень районних державних адміністрацій віднесено прийняття рішення щодо виділення земельних ділянок в натурі власникам земельних часток (паїв), якщо ці земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів.

Розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів належить до виключної компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, тобто Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вимоги щодо земельних часток (паїв) можуть задовольнятися за рахунок земель резервного фонду на підставі положень п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , яким встановлено, що резервний фонд використовується для передачі у приватну власність земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств, або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Паювання земель колишніх сільськогосподарських підприємств (колгоспів, радгоспів) повинно було здійснюватися після їх реформування у колективні сільськогосподарські підприємства (Указ № 666/94), передачі цим підприємствам земель у колективну власність, видачі державного акта на право колективної власності на землю. Коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), встановлено Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

Статтею 1 цього Указу передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно зі ст. 2 цього Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві чи була його членом.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 1 ч. 2 вказаної статті визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Земельна частка (пай) являє собою умовну частку сільськогосподарських земель, розмір якої визначений як середній по господарству в умовних кадастрових гектарах. На відміну від земельної ділянки, яка має чітко визначені межі й розмір у фізичних гектарах, місцезнаходження та межі земельної частки (паю) є невизначеними.

Згідно положень ч. 7 ст. 25 ЗК України вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Частинами 1-3, 5, 10-11 ст. 25 ЗК України врегульовано порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій та встановлено, що: при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

З аналізу вказаної норми випливає, що кожна особа має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) і у разі відсутності такої землі - із резервного фонду земель державної або комунальної власності.

Оскільки позивач ОСОБА_2 27липня 1987 року був прийнятий в члени КСП ім. "Комінтерну" та на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю, а саме, у грудні 1995 р., був членом КСП "Супоївське", мав право на земельну частку (пай), але помилково не був включений до переліку осіб які мали право на земельну частку (пай), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, Яготинської районної державної адміністрації Київської області про визнання за ним права на земельну частку (пай) із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні КСП Супоївське с. Супоївка Яготинського району Київської області, розміром 3,09 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Пунктом 4 Положення визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Головне управління здійснює розпорядження вказаними земельними ділянками відповідно до повноважень визначених ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади бо органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського визначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Київській області як територіальний орган Держгеокадастру розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до ст. 116, 118, 122 ЗК України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності визначені Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) згідно з положеннями статті 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної,міської ради чи районної державної адміністрації.

Також з 1 січня 2019 року набув чинності Закон України від 19 серпня 2018 року №2498-УІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні . Відповідно до пункту 21 Перехідних положень ЗК України з набранням чинності вказаного Закону землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

В матеріалах справи відсутні докази порушення прав ОСОБА_2 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай), заявлених до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене.

Враховуючи вищевикладене, рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 березня 2019 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області. В іншій частині рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 березня 2019 року підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області підлягає стягненню сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1057,20 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Устінової Ганни Кирилівни , яка діє від імені та в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, задовольнити.

Скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права на земельну частку (пай) та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права на земельну частку (пай).

В іншій частині рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 березня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 1057,20 грн.

Дані учасників справи:

ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Головне управління Держгеокадастру у Київській області , місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550,

Супоївська сільська рада, місцезнаходження: 07710, Яготинський р-н, с. Супоївка,

Яготинська районна державна адміністрація Київської області, місцезнаходження: 07701, Київська обл., м. Яготиин, вул. Незалежності, 110, код ЄДРПОУ 25897132.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 червня 2019 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Крижанівська Г.В.