Ухвала

від 04.03.2019 по справі 241/651/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 березня 2019 року

м. Київ

справа № 241/651/17

провадження № 61-3678 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С.П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 07 червня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського про стягнення заробітної плати та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні ,

ВСТАНОВИВ :

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, та з урахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь 376 473 грн 18 коп., у тому числі належну при звільненні заборгованість по заробітній платі в розмірі 244 760 грн 77 коп; відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в сумі 131 712 грн 41 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що згідно контракту від 26 грудня 2011 року, укладеного з відповідачем він був працевлаштований на посаду директора Донецького національного університету економіки і торгівлі імені МихайлаТуган-Барановського до 25 грудня 2016 року. Після спливу дії контракту 11 січня 2017 року він звернувся до відповідача з вимогою про виплату заробітної плати, з листопада 2014 року, яку не отримував та не мав інформації щодо її нарахування, проте позитивної відповіді не отримав. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі по загальному та спеціальному фонду.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 07 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2018 року рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 07 червня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати.

Стягнуто з Донецького національного університету економіки і торгівлі імені МихайлаТуган-Барановського на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 14 167 грн 22 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 376 473 грн 18 коп., яка станом

на 01 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*500 = 960 500). Справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

У касаційній скарзі Гаркуша В.Б. вказує, що справа є малозначною, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики але має для нього виняткове значення. Проте, заявник не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення цієї справи та чому справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для Гаркуші В.Б. та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з вимогами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 07 червня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського про стягнення заробітної плати та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик