Ухвала

від 21.03.2019 по справі 640/3524/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/210   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А 21 березня 2019 року                              м. Київ                              № 640/3524/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши клопотання представника Київської митниці Державної фіскальної служби про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі Груп» до          Київської міської митниці Державної фіскальної служби про           визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості В С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі Груп» (надалі – позивач, адреса: 01133, м. Київ, вул. Немировича - Данченка, буд. 14/13, офіс 1) до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (надалі – відповідач, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8а), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100010/2019/000002/2 від 06 січня 2019 року Київської міської митниці Державної фіскальної служби. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 19 березня 2019 року представником Київської міської митниці Державної фіскальної служби подано через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача послався на положення статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, а також на те, що процесуальна рівність забезпечує гарантії доступності до правосуддя та реалізації права на судовий захист, тому з метою повного та всебічного встановлення обставин справи та дослідження повноти доказів, просив провести розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін. Розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне. У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної  складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що обґрунтовуючи своє клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в частині нормативного обґрунтування цього клопотання помилково посилається на ті норми КАС України, які регламентують розгляд справи в спрощеному, а не загальному провадженні. Крім цього, відповідачем не наведено жодного аргументу по суті, який міг би бути підставою для переходу до розгляду справи за правилами загального провадження. Вказано лише про принцип рівності та необхідність правильного, виваженого та об'єктивного рішення в цій справі.    Проте, суд звертає увагу відповідача на те, що принцип рівності застосовується під час вирішення справ в адміністративному судочинстві незалежно від того, розглядається така справа в порядку загального чи спрощеного провадження. Як і правильне, об'єктивне та виважене рішення, для прийняття якого в порядку спрощеного провадження відсутні перешкоди.             При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі – Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Тобто, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а бажання сторони перейти до загального провадження, не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи за правилами загального позовного провадження або до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. За таких підстав, а також враховуючи, що будь – яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін представником відповідача не наведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача. Керуючись статтями 241 - 243, 248, 257, 258, частиною 4 статті 260, статтею 262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд – У Х В А Л И В: Клопотання представника Київської міської митниці Державної фіскальної служби про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін залишити без задоволення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                                          Н.В. Клочкова