Постанова

від 25.02.2020 по справі 640/3524/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3524/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митницї Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксі Груп" до Київської міської митницї Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В :

Товариствао з обмеженою відповідальністю "Таксі Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митницї Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000002/2 від 06 січня 2019 року.

Позов мотивовано тим, що позивач для визначення митної вартості товару за основним методом, тобто ціною договору (контракту), надав всі необхідні відомості та документи. Однак, відповідач у своєму Рішенні не надав жодного коректного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів, окрім вказівки щодо відсутності інформації про вартість ідентичних або подібних до задекларованих товарів, вирішив застосувати останній - резервний метод. На думку позивача, відповідачем не було доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів, визначену за основним методом необхідними документами. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем Рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року даний позов задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт, тоді як специфікація та інвойси є додатковими документами. Наголосив, що порядок оплати товару жодним чином не впливає на розрахунок митної вартості.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що надані позивачем документи в якості додаткових були прийняті ним до уваги, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не можливо було визнати є: неподання декларантом всі документів, що запитувались; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості відповідачу перевірити декларування всіх складових митної вартості товару у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Таксі Груп просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі з тих підстав, що декларантом було надано усі необхідні документи для встановлення митної вартості ввезеного ним товару.

Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2018 року позивач подав до відділу митного оформлення № 1 митного посту Західний електронну митну декларацію № UA100010/2018/163666 з метою здійснення митного оформлення товару: автомобіль легковий, бувший у використанні: марка HYUNDAY, модель SONATA, об`єм двигуна 1999 куб. см., номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - конвертований для роботи на газі, колір чорний, кількість місць 5, в тому числі місце водія, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016, призначення використання - пасажирський, колісна формула 4*2, виробник Hyunday Motor Company, країна виробництва KR. Зовнішньоекономічний контракт укладено із підприємством SSANCAR LTD (Південна Корея). Країна походження товару - невідома. Країна відправлення товару - Південна Корея, умови поставки - CFR Чорноморськ, Україна.

Разом із електронною митною декларацією № UA100010/2018/163666 позивач надав відповідачу наступні документи, що підтверджують митну вартість товару за ціною договору: інвойс на партію товару від 20 жовтня 2018 року № SCUK-1812; мастер коносамент (Master bill of lading) від 25 листопада 2018 року № 78; коносамент (Bill of lading) від 05 жовтня 2018 року № KKLUKR6012303; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08 вересня 2015 року № 201509-003712; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів від 27 вересня 2018 року № 20180927/1; специфікація (додаток до контракту) від 27 вересня 2018 року № 1; договір про надання послуг митного брокера; сертифікат про зняття транспортного засобу з реєстрації від 02 жовтня 2018 року № 201509-003712; копію митної декларації країни відправлення від 04 жовтня 2018 року № 43274-18-150121Х; сертифікат відповідності від 26 грудня 2018 року № UA.008.51096-15; специфікацію № 2 від 27 вересня 2018 року.

Митна вартість товарів, заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції) склала 5 710,00 доларів США.

За електронною митною декларацією № A100010/2018/163666 спрацювала система управління ризиками, якою було згенеровано критерії ризику: витребування оригіналів документів та перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів; контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; проведення митного огляду транспортного засобу та здійснення цифрової фотозйомки; контроль правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, що підтверджують митну вартість товарів, де вказано: Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів VIN-кодом: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9 360,00 .

За результатами розгляду поданих разом з електронною митною декларацією документів, відповідачем встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- відповідно до п.3. контракту № 20180927/1 від 27 вересня 2018 року оплата товару здійснюється у формі банківського переводу шляхом перерахування коштів у розмірі 100% до 10 жовтня 2018 року. Платіжні документи, що підтверджують оплату товару не надано (відсутні);

- відповідно до п.2.4. контракту № 20180927/1 від 27 вересня 2018 року продавець зобов`язаний надати покупцю: нормативно-технічну документацію, сертифікат походження - зазначені документи не надано (відсутні).

У зв`язку із цим, 28 грудня 2018 року відповідач митному брокеру позивача направив запит з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості автомобіля.

Позивач, на виконання вимоги відповідача, додатково надав наступні документи: платіжне доручення від 04 жовтня 2018 року № 30JBKLI1;висновок КНІДЕСЕ від 02 січня 2019 року № 30023/18-54; додаткову угоду до контракту від 27 вересня 2018 року № 20180927/1 від 25 жовтня 2018 року № 1.

Крім цього, митний брокер позивача зазначив, що при продажі автомобілів, що були у використанні, не існує єдиної тарифної політики, тому у продавця відсутні прейскуранти; до моменту подачі вказаної митної декларації позивач не здійснював будь-яку зовнішньоекономічну діяльність, тому бухгалтерських документів щодо відчуження подібних (аналогічних) товарів додати не може; оскільки товар (легковий автомобіль) придбано на умовах CFR, жодних договорів з третіми особами не укладалося, ніякі кошти третім особам на користь продавця не сплачувалися, будь-яких комісійних та посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору не передбачено.

За результатами перевірки вказаної декларації та доданих до неї документів відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100010/2019/000002 від 06 січня 2019 року та брокеру (ФОП ОСОБА_1 ) видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08 січня 2019 року № UA 100010/2019/00015.

В Рішенні за результатами розгляду додатково надісланих позивачем документів відповідач зазначає, що вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки платіжне доручення від 04 жовтня 2018 року № 30JBKLI1 не є платіжним дорученням в іноземній валюті щодо перерахування коштів за зовнішньоекономічним контрактом; експерт у висновку КНІДЕСЕ від 02 січня 2019 року № 30023/18-54 посилається на інформацію в мережі Інтернет щодо цін на аналогічну продукцію, але ціна всіх транспортних засобів, на підставі яких вона визначається, зазначена на умовах поставки FOB із місцезнаходженням - Японія, а країною відправлення транспортного засобу є Південна Корея, експерт не додав транспортні витрати, передбачені ст. 58 МК України; на митній декларації країни відправлення начебто відсутні відмітки митного органу країни відправлення; позивач не забезпечив переклад митної декларації країни відправлення відповідно до ст. 254 МК України.

Вказаним Рішенням відповідач збільшив митну вартість товару з 5 710,00 доларів США (156 767, 93 грн.) до 9 360,00 Євро (292 359,06 грн.), в результаті чого сума донарахованого мита склала 13 753,07 грн., а донарахованого податку на додану вартість - 30 256,75 грн.

На підставі Рішення товар був випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за електронною митною декларацією від 08 січня 2019 року № UA 100010/2019/305714. Загальна сума наданих гарантій становить 44 009, 82 грн.

Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Київською міською митницею необґрунтовано застосовано другорядний метод при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ Таксі Груп товару, оскільки доказів наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання позивачем необхідних для визначення такої вартості документів матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За правилами ч.2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у чатинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням ч.4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно ч.ч. 5-6 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу частин 1-2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а ч.5 цієї статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Між тим, відповідачем у запиті від 28 грудня 2018 року не було належно обґрунтовано підстави витребування додаткових документів для встановлення митної вартості товару відповідно до вимог статті 53 МК України. Проте, не дивлячись на безпідставність вимоги відповідача про надання додаткових документів, позивач додатково надав певні необхідні документи, зокрема: платіжне доручення від 04 жовтня 2018 року № 30JBKLI1; висновок КНІДЕСЕ від 02 січня 2019 року № 30023/18-54; додаткову угоду до контракту від 27 вересня 2018 року № 20180927/1 від жовтня 2018 року № 1.

За результатами розгляду цих документів, відповідач встановив таке.

Платіжне доручення від 04 жовтня 2018 року № 30JBKL11 не є платіжним дорученням в іноземній валюті щодо перерахування коштів за зовнішньоекономічним контрактом, оскільки відповідно до п.3.1. договору № 20180927/1 оплата продукції здійснюється наступним чином: 100% від загальної суми контракту сплачує покупець на умовах попередньої оплати за товар до 10 жовтня 2018 року. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на р/р продавця.

Відповідно до даного договору продавець має таку юридичну адресу та банківські реквізити: бенефіціар: SSANCARD LTD, адреса бенефіціара: 499, Aam-daero, Yeonsu-gu, Incheon, Korea, банк бенефіціара: Kookim Bank, SWIFT код банка бенефіціара: CZNBKRSEXXX , адреса банка бенефіціара: 9-1, NAMDAEMUN-RO-2GA, JUNG-GU

В свою чергу, покупець має таку юридичну адресу та банківські реквізити: бенефіціар: ТОВ ТАКСІ ГРУП , адреса бенефіціара: 01133, місто Київ, вул.. Немировича-Данченка, будинок 14/13, офіс 31-32, Україна, рахунок бенефіціара: НОМЕР_3 , SWIFT код: PBANUA2X, банк бенефіціара: АТ КБ Приватбанк ,SWIFT код банка кореспондента: CHASUS33, банк-кореспондент: JP MORGAN Chase Bank, New York, USA, рахунок банка-кореспондента: 001-1-000080

Так, відповідно до п.3.1. контракту оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на р/р продавця, але відповідно до платіжного доручення № 30JBKLI1 від 04 жовтня 2018 року: платником є ТОВ ТАКСІ ГРУП , код: 42188990, банк платника: Печерська філія АТ КБ Приватбанк , код банку: 300711, дебет рахунку № НОМЕР_3 . Наведене відповідає зазначеній інформації в договорі щодо покупця.

Відповідності до даного платіжного доручення одержувачем є: одержувач: JP MORGAN Chase Bank, код: 000000000 , банк одержувача: АТ КБ Приватбанк (відділення знаходиться в м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д), код банку: 305299, кредит рахунку: № НОМЕР_5 .

Тобто, одержувачем є банк-кореспондент, що зазначений в банківських реквізитах покупця відповідно до умов договору. Відповідач вважає, що це є порушенням п.3. договору № 20180927/1, адже інформація, що зазначена відносно продавця, не відповідає інформації одержувача на платіжному доручення, що було надано позивачем.

Між тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність чи відсутність платіжного доручення не свідчить про те, що ціна договору визначена неправильно, оскільки МК України не ставить в залежність визначення методу визначення митної вартості від факту оплати по договору.

Крім того, платіжне доручення від 04 жовтня 2018 року № 30JBKL11 виконано в іноземній валюті, в той час, як Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, на яку посилається відповідач, встановлює порядок безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті.

Також, згідно аналізу змісту зазначеного платіжного доручення, у призначенні платежу вказані відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 20180927/1 від 27 вересня 2018 року наступні реквізити: For 1/SSANCAR LTD2/499, Aam-daero, Yeonsu-gu3/KR/Incheon 64686811011194 for PRPMNT FOR car ACC CNTR № 20180927/1DD27-09-2018; POL: KR, POD: UA. /FND//PREADV/, де після абревіатури CNTR (англ. - Contract) зазначені номер та дата укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту. Платіжне доручення здійснене у доларах США в сумі 5 710,00, що відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту (п.1.1.) та доданих до нього специфікацій.

Таким чином, розглядуване платіжне доручення відповідає вимогам п.4 ч.2 статті 53 МК України як банківський документ, що стосується товару, митна вартість якого визначається.

Крім того, відповідач послався на те, що у висновку КНІДЕСЕ від 02 січня 2019 року № 30023/18-54 експерт посилається на інформацію з мережі Інтернет щодо цін на аналогічну продукцію. Проте, ціна всіх транспортних засобів, на підставі яких визначається - зазначена на умовах поставки FOB із місце знаходження (Location) - Японія (Japan). Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на те, що країною відправлення транспортного засобу HUNDAY SONATA є Південна Корея. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС - 2010 поставка товарів на умовах FOB означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Продавець зобовязаний здійснити завантаження товару на борт судна. За умовами поставки FOB до ціни товару не додаються витрати на транспортування товарів та витрати на страхування цих товарів. Отже, до ціни товару транспортного засобу експертом не додано транспортні витрати до митного кордону України.

Однак, як зазначено позивачем, судом першої інстанції, та не спростовано відповідачем, на сторінці 8 зазначеного висновку експерт зазначає, що довідкова ціна аналогічного середньостатистичного уживаного легкового автомобіля марки Hyundai Sonata , 2015 року випуску, при пробігу 113 903, 00 км, складає: 7 800,00 доларів США (Підстава: сайт продажу автомобілів в Південній Кореї: https://www.picknbuy24.com/). Будь-яких інших посилань на інтернет ресурси для визначення цін на аналогічну продукцію висновок не містить.

До того ж, одним із питань, що було поставлене на вирішення дослідження - яка вартість не розмитненого бувшого у використанні легкового автомобіля марки Hyundai Sonata , 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України. Тобто, завданням експертного дослідження було встановлення фактичної вартості транспортного засобу, а не митної, відтак, у висновку не було враховано транспортні витрати, передбачені статтею 58 МК України.

Що стосується витребуваної відповідачем у позивача митної декларації країни відправлення, то, на переконання суду, у відповідача були відсутні підстави вимагати надання копії митної декларації країни відправлення товару за відсутності виявлених відповідачем розбіжностей, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки відповідно до п.7 ч.3. статті 53 МК України копія такого додаткового документа може витребовуватися органом доходів і зборів у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Доводи відповідача про те, що надані декларантом позивача документи всупереч вимогам статті 254 МК України не були перекладені українською мовою також не заслуговують на увагу суду, оскільки вказана обставина також не була підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного Рішення. Крім того, відповідачем не надано суду доказів пред`явлення позивачу вимоги відповідно до вимог статті 254 МК України про надання документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення придбаного ним автомобіля, перекладених українською мовою.

У постановах від 31 березня 2015 року та 02 червня 2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, підлягає сплаті за цей товар.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 стаття 54 МК).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Втім, суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того це узгоджується з проголошеними у статтті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно ч.7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що митний орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що підлягає сплаті за цей товар.

Таким чином, оскаржуване рішення від 06 січня 2019 року № 100010/2019/000002/2 про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару (автомобіля) є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини , Беєлер проти Італії ).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення Москаль проти Польщі ).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії ).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки та у справах Ґаші проти Хорватії Трґо проти Хорватії ).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини , із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу скаргу Київської міської митницї Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку