Рішення

від 20.03.2019 по справі 902/680/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2019 р. Cправа №902/680/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, м.Могилів-Подільський Могилів-Подільського району Вінницької області

до Комунального підприємства Юрковецької сільської ради "Азбест", м.Могилів-Подільський Могилів-Подільського району Вінницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Юрковецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області

про стягнення 512559,57 грн збитків, завданих втратою речі

представники учасників справи:

позивача: ОСОБА_1, діє за довіреністю;

відповідача: керівник ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діє згідно ордеру;

третьої особи: Юрковецької сільської ради ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 23.10.2018 надійшов позов Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про стягнення з Комунального підприємства Юрковецької сільської ради "Азбест" 512559,57 грн збитків, що нараховані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про зберігання товарно-матеріальних цінностей б/н від 18.11.2008.

За вказаним позовом ухвалою суду від 29.10.2018 постановлено відкрити провадження у справі №902/680/18 для її розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві №11-11/18 від 19.11.2018, поміж іншого, зазначаючи про відсутність будь-яких господарських правовідносин з позивачем.

Третя особа, в наданих 04.01.2019 поясненнях (вх.№ 02.1-34/53/19) просить суд відмовити в позовних вимогах, стверджуючи, що відходи вапнякового виробництва, які є предметом судового дослідження, з 19.02.2008 є власністю територіальної громади Юрковецької сільської ради.

Ухвалою суду від 29.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В ході судового розгляду справи судом неодноразово оголошувалися перерви в судових засіданнях з метою надання сторонам можливості реалізувати надані їм Господарським процесуальним кодексом України права. Востаннє в судовому засіданні 04.03.2019 судом було оголошено перерву до 05.03.2019.

Під час судового засідання 05.03.2019 суд оголосив про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, у зв'язку із чим перейшов до судових дебатів. Під час судових дебатів позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, натомість представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість. Закінчивши судові дебати, суд вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та оголосив, що вступна та резолютивна частини рішення суду будуть оголошені 06.03.2019.

На вказану дату (06.03.2019) представники сторін та третьої особи не з'явилися.

Розглянувши матеріали господарської справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.11.2008 Могилів-Подільською ОДПІ було проведено огляд на території "Сулятинського кар'єроуправління", яке знаходиться в с.Юрківці Могилів-Подільського району, під час якого виявлено 4 відвали відходів від подріблення вапняків, орієнтовною кількістю 102257 м-3 (163611,2тони) на орієнтовну вартість 818056 грн. Зазначене майно було вилучено за ознаками безхазяйності до прийняття рішення згідно чинного законодавства України. Вказане підтверджується протоколом огляду (а.с.65, т.1).

Щодо обрахування об'єму відвалів відходів слід зазначити, що в матеріалах справи наявний лист №15 від 14.11.2008 дочірнього підприємства "Гірник" з відомостями про проведення замірів, на підставі листа Могилів-Подільської ОДПІ, за результати яких встановлено їх загальний об'єм - 102257 куб.м.

З приводу виявленого майна, 17.11.2008 у сільського голови Юрковецької сільської ради відібрано пояснення, в яких останній зазначив, що на території сільської ради знаходяться відходи від подрібнення вапняка, орієнтовною загальною вагою 165 тис.т, який не знаходиться на балансі Юрковецької сільської ради, а також на балансі "Сулятинського кар'єроуправління", а тому має ознаки безхазяйності.

Цього ж дня, Могилів-Подільською ОДПІ було передано, а КП "Азбест" прийнято зазначені товарно-матеріальні цінності на відповідальне зберігання до прийняття рішення згідно чинного законодавства України, про що сторонами підписано ОСОБА_5 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 17.11.2008 (а.с.62 (стор.1,2)).

18.11.2008 між Могилів-Подільською ОДПІ (далі по тексту також - позивач, поклажодавець) та Комунальним підприємством Юрковецької сільської ради "Азбест" (далі по тексту також - відповідач, зберігач) укладено договір про зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до предмету договору зберігач зобов'язується надати послуги поклажодавцеві по зберіганню майна, а саме: борошна вапнякового в кількості 102257 куб.м., згідно листа ДП "Гірник" №15 від 14.11.2008, а поклажодавець зобов'язується прийняти надання послуги та оплатити (може бути безоплатним) на умовах цього договору (п.1.1. Договору).

ОСОБА_5 опису і попередньої оцінки майна №6 від 10.12.2008 відповідачем прийнято на відповідальне зберігання борошно вапнякове (фракція-10 мм) в кількості 163611 тон, загальною вартістю 818056 грн та повідомлено про відповідальність за його зберігання.

12.05.2010 було проведено перевірку стану зберігання борошна вапнякового, під час якої були присутні в т.ч. представники Могилів-Подільської ОДПІ, маркшейдер ДП "Гірник", а також директор КП "Азбест". Так, в ході обстеження з використанням електронного тахометра та інструментальних замірів було встановлено, що з відвалу №2 здійснено відбір вапнякового борошна об'ємом 1899 куб.м. Зазначене підтверджується ОСОБА_5 від 12.05.2010 (том - 1, а.с.61) та довідкою ДП "Гірник" №10 від 13.05.2010 (том-1, а.с.60).

У зв'язку із виявленою нестачею майна, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №6484/10-013 від 14.05.2010 з вимогою відшкодувати вартість майна (борошна вапнякового) в кількості 1899 куб.м., на загальну суму 15192 грн.

Вказана вимога відповідачем виконана, що підтверджується банківською випискою про перерахування КБ "Азбест" визначеної позивачем суми (том 1, а.с.58).

14.10.2011 Могилів-Подільською ОДПІ прийнято рішення №5 про реалізацію безхазяйного майна.

Відповідно до інформації, наданої ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа" у листі від 22.06.2017 на торгах та аукціонах ВТУБ було реалізовано безхазяйне майно, а саме борошно вапнякове в кількості 9480 тон, на суму 200934,20 грн. (том.1, а.с.31).

10.07.2017 проведено інвентаризацію безхазяйного майна із залученням маркшейдера ДП "Гірник", за результатами якої встановлено наявність борошна вапнякового в кількості 121516,3 тонн, а також факт втрати майна, за період з 12.05.2010 по 12.06.2017, в кількості 29576,30 грн , про що складено відповідний ОСОБА_5 №1/6/2008 від 10.07.2017.

Встановлені під час інвентаризації обставини стали підставою для направлення позивачем на адресу КП "Азбест" претензії №2811/8/02-12/10 від 11.07.2017 з вимогою відшкодувати вартість майна (борошна вапнякового), що не вистачає, в кількості 29576,30 тон на суму 147881,5 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач відреагував листом №9 від 14.08.2017, в якому повідомив, що вимогу Могилів-Подільської ОДПІ визнає, але у зв'язку із фінансовим становищем підприємств зобов'язується погасити нестачу рівними частинами на протязі 6 місяців.

Разом з тим, відповідачем лише частково було виконано зобов'язання та сплачено 22,5 тис. грн. Отже, залишок не відшкодованої вартості безхазяйного майна по претензії №2811/8/02-12/10 від 11.07.2017 становить 25076,30 грн на суму 125381,15 грн.

В період з 20.06.2017 по 25.04.2018 ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа" реалізовано борошна вапнякового 1 тонну.

В подальшому, за результатами проведеної інвентаризації 08.06.2018 складено ОСОБА_5 №2/6/2008/2018, із змісту якого слідує, що маркшейдером ДП "Гірник" встановлено наявність борошна вапнякового в кількості 78955,2 тонн, а також встановлено факт втрати безхазяйного майна, за період з 20.06.2017 по 25.04.2018, в кількості 41561,6 тонн на суму 207805,5 грн (при ціні 20,44 грн).

11.06.2018 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області направлено на адресу відповідача претензію №6243/10/02-32-54-03, якою виставлено вимогу відшкодувати вартість майна, що не вистачає в кількості 42561,6 тон на суму 207805,5 грн на користь місцевого бюджету Юрковецької сільської ради.

Відповідач вимогу позивача не виконав; збитки, завдані втратою майна не відшкодував, у зв'язку із чим, Могилів-Подільська ОДПІ звернулася до суду із позовом про стягнення вартості втраченого майна в кількості 25076,30 т - 512559,57 грн.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до п.12 ст.10 Закону України Про державну податкову службу в Україні , податкові органи проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

Викладене кореспондується із приписами п.п.19-1.1.23. п.19-1.1. ст.19-1 Податкового кодексу України, відповідно до якого, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, як: організовують роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст.41.1. Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Як слідує з матеріалів справи, дії Могилів-Подільської ОДПІ по вилученню 163611 тон відходів від подрібнення вапняку (фракція 0-10 мм) як безхазяйного майна є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства. Дана обставина встановлена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 у справі №2-а-2362/09/0270 та не потребує доказуванню в даній справі відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України.

Відносно твердження третьої особи, що Юрковецька сільська рада набула право власності на відходи вапнякового виробництва - борошно вапнякове та щебінь вапняковий у значній кількості понад 150 тис. т слід зазначити наступне.

На підтвердження вказаної обставини Юрковецька сільська рада надає суду рішення 9 сесії 5 скликання від 19.02.2008 про прийняття до комунальної власності, на підставі ст.337 ЦК України, знахідки "Вапнякового борошна", розташованого на території громади.

В подальшому Юрковецькою сільською радою прийнято рішення 19 сесії 5 скликання від 18.08.2009 "Про внесення змін до рішення 9 сесії 5 скликання від 19.02.2008, а саме статус майна змінено з "знахідка" на "безхазяйне майно"".

Окрім того, в матеріалах справи міститься рішення Юрковецької сільської ради 41 сесії 6 скликання від 03.09.2014 "Про набуття у власність безхазяйного майна "Вапнякового борошна"", відповідно до якого прийнято до комунальної власності 03.09.2014 вапнякове борошно, яке знаходиться на території Юрковецької сільської ради. При цьому, комунальному підприємству Юрковецької сільської ради "Азбест" передано для ведення господарської діяльності вапнякове борошно.

Додатково третя особа надає інформацію про надходження коштів на рахунок, передбачений для обліку коштів від реалізації безхазяйного майна, протягом 2009-2018 років, в загальній сумі 319099,29 грн.

Разом з тим, слід зазначити, що із змісту ч.1 ст.317 ЦК України слідує, що права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належить власнику.

Правовідносини набуття права власності регулюються главою 24 Цивільного кодексу України, ст.328 якої передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Порядок набуття власності на безхазяйну річ визначається ст.335 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю , крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Враховуючи викладене надані третьою особою рішення сесій не можуть підтверджувати наявність права власності Юрковецької сільської ради на безхазяйне майно. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували дотримання останнім порядку визнання майна безхазяйним, взяття його на облік та отримання у комунальну власність.

Окрім того, слід зазначити, що із змісту наданих третьою особою документів, зокрема: рішень сесій, звітів про виконання місцевих бюджетів за доходами не є можливим ідентифікувати реалізоване Юрковецькою сільською радою вапнякове борошно із безхазяйним майном, яке є предметом судового дослідження у даній справі. Оскільки, зазначені документи не містять ідентифікуючих ознак майна, а визначений Юрковецькою сільською радою тоннаж знайденого майна не відповідає тоннажу встановленого ДП "Гірник" РЕМО ЛТД" в листі №15 від 14.11.2008.

Надаючи оцінку запереченням відповідача відносно відсутності між КП "Азбест" та Могилів-Подільською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області будь-яких господарських правовідносин, в тому і числі і тих, які випливають з договору про зберігання товарно-матеріальних цінностей б/н від 18.11.2008 суд враховує наступне.

ОСОБА_5 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 204 Цивільного кодексу України установлює презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: по-перше, пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Разом з тим, відповідач не пред'являв до позивача зустрічного позову про визнання договору недійсним, що позбавляє останнього права посилатися на обставину оспорюваності договору про зберігання товарно-матеріальних цінностей б/н від 18.11.2008.

Натомість в матеріалах справи знаходяться докази часткового відшкодування відповідачем вартості втраченого майна, переданого на зберігання (банківська виписка а.с.58), а також листи, адресовані позивачу (а.с. 26, 27), що спростовує твердження відповідача про відсутність правовідносин з Могилів-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області за договором про зберігання товарно-матеріальних цінностей б/н від 18.11.2008.

Таким чином, судом встановлено, що предметом судового розгляду у справі є вимога про відшкодування збитків на підставі ст.951 Цивільного кодексу України, що становлять вартість втраченого безхазяйного борошна вапнякового, переданого на зберігання відповідачу.

Відповідно до п.2.8 Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави" №570 від 10.10.2013, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998 (далі по тексті - Порядок №570), узяте на облік безхазяйне майно зберігається відповідним органом доходів і зборів у власних (орендованих) приміщеннях або за актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна передається на відповідальне зберігання суб'єкту господарювання. Із суб'єктом господарювання, який прийняв безхазяйне майно на відповідальне зберігання, укладається відповідний договір.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір з приводу виконання договору зберігання товарно-матеріальних цінностей б/н від 18.11.2008, який підпадає під правове регулювання глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

ОСОБА_5 з ст.942 ЦК України зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажедавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

ОСОБА_5 з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

В розділі 2 Договору сторони узгодили, що договір укладено на строк 1 рік з 18.11.2009. У разі не витребування поклажодавцем до закінчення строку зберігання зазначеного у даному договорі, зберігач зобов'язаний зберігати річ (речі) залишені йому на зберігання до пред'явлення йому поклажодавцем про її (їх) повернення.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, правовим наслідком чого є, зокрема, відшкодування збитків.

ОСОБА_5 частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

ОСОБА_5 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі

Із зазначеними нормами кореспондуються приписи статей 216, 224 Господарського кодексу України, згідно яких відшкодування збитків є формою господарського-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій/бездіяльності особи, причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій/бездіяльності якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Відповідно до ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про факт порушення відповідачем умов договору, зокрема п.4.3, відповідно до якого, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі залишеної на зберігання.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність будь-яких можливостей для зберігання, зазначеної податковими органами кількості вапнякового борошна, в силу відсутності сховищ, складських приміщень, огороджених територій, земельних ділянок, де можливо її розмістити, а також відсутність персоналу, що міг би охороняти таке майно.

Так, згідно наданих під час здійснення провадження у даній справі пояснень представників відповідача, Комунальне підприємство Юрковецької сільської ради "Азбест" відповідно до рішення Юрковецької сільської ради №179 від 12.12.2008 прийняло на зберігання з подальшою реалізацією вапнякове борошно в кількості 150000 тон та вапняковий щебінь в кількості 30000 т. На підтвердження зазначеного відповідачем долучено до матеріалів справи ОСОБА_5 приймання-передачі матеріальних цінностей від 16.12.2008 (а.с.145).

Зазначене підтверджує, що одним із видів економічної діяльності, яку здійснює відповідач є послуги зберігання майна, що в свою чергу зобов'язує останнього володіти відповідними трудовими та матеріальними ресурсами.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини як відповідального зберігача майна в зв'язку із втратою майна та спричинення збитків.

Отже, невиконання відповідачем своїх обов'язків, зокрема, незабезпечення належних умов для збереження переданного йому майна за договором про зберігання товарно-матеріальних цінностей б/н від 18.11.2008 є підставою для відшкодування збитків.

Відповідно до ч.3 ст.225 Господарського кодексу України, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків .

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Як слідує з матеріалів справи та зазначалось раніше, під час проведення інвентаризацій, в т.ч. 11.07.2017 та 08.06.2018 позивачем було виявлено нестачу борошна вапнякового в загальній кількості 71137,4 тон.

При цьому, суд враховує, що позивачем заявлено до стягнення вартість втраченого майна в розмірі 25076,30 тон (за вирахуванням відшкодованої відповідачем суми), нестачу якого, було встановлено під час інвентаризації 11.07.2017.

Таким чином, судом не досліджується питання щодо наявності підстав для стягнення збитків, за втрату майна, нестачу якого було виявлено під час інвентаризації 08.06.2018.

Одночасно суд зазначає про безпідставність твердження відповідача, що ОСОБА_5 інвентаризації: від 12.05.2010, 21.12.2016, 10.07.2017, 12.01.2018 та 08.06.2018 не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки усі вони виконані виключно працівниками податкового органу без залучення спеціалістів, використовуючи одиницю виміру тонни та посилаються на обміри здійснені дочірнім підприємством приватного підприємства "Гірник-РЕМО ЛТД" без зазначення якими приладами та за якою методологією в одиниці обміру - кубічний метр.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивача та третю особу повідомлялося про дату проведення інвентаризацій, зокрема листами: № 2736/17 від 04.07.2017, № 2617/17 від 23.06.2017, № 2591/17 від 21.06.2017.

Окрім того, як слідує із змісту ОСОБА_5 інвентаризації та листів: 4491/10/17 від 29.08.2016, № 1215/10/17 від 20.03.2017, № 120/02-32-54 від 18.01.2018 для проведення замірів безхазяйного майна запрошено ДП "Гірник" МПВП" Гірник-Ремо ЛТД"ТОВ.

Відповідно до отриманої довідки з ЄДРЮОФОП основним видом економічної діяльності ДП "Гірник" МПВП" Гірник-Ремо ЛТД"ТОВ є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12).

З метою підтвердження вартості втраченого майна, позивачем надано звіт про оцінку безхазяйного майна, проведеної ПП "Продсервіс - 2" , відповідно до якого вартість 1 тонни борошна вапнякового, фракція 0-10 мм, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., територія ВАТ "Сулятицького кар'єроуправління по виробництву вапнякового борошна", станом на 22.07.2016 було оцінено в 25,55 грн.

Проте, в подальшому вартість 1 тони борошна вапнякового, фракція 0-10 мм було уцінено до 20,44 грн (акт уцінки майна від 25.08.2016).

Таким чином, позивачем визначено вартість втраченого майна у кількості 25076,30 т у розмірі 512559,57 грн.

Суд звертає увагу на те, що позивачем при визначенні суми збитків, дотримано алгоритм дій, визначений п.п. 7, 10 Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави" від 10.10.2013 № 570, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач та третя особа під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму збитків.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

Слід також роз'яснити, що відповідно до положень частин 4 та 5 статті 240 ГПК України в зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписав рішення у справі №902/680/18 без його проголошення. Датою ухвалення рішення у дані справі, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Юрковецької сільської ради "Азбест" (24040, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Юрківці, вул.Миру, буд.207, код ЄДРПОУ 36187952) на користь місцевого бюджету Юрківецької сільської ради (24040, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Юрківці, вул. Миру, буд.207, код ЄДРПОУ 04326862) 512559,57 грн - збитків.

2. Стягнути з Комунального підприємства Юрковецької сільської ради "Азбест" (24040, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Юрківці, вул. Миру, буд.207, код ЄДРПОУ 36187952) на користь Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (24000, Вінницька область, м.Могилів-Подільський, вул.Стуса, 54/7-а, код ЄДРПОУ 39469470) 7688,39 - відшкодування судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20 березня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Могилів-Подільська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, вул.Стуса, 54/7-а, м.Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000;

3 - Комунальне підприємство Юрковецької сільської ради "Азбест", вул.Миру, буд.207, с.Юрківці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24040;

4 - Юрковецька сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області, вул.Миру, буд.207, с.Юрківці, Могилів-Подільський район, Вінницька обл.