Рішення

від 21.03.2019 по справі 909/588/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/588/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Конашенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма"

до відповідачів Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та

ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця",

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 підприємства "Івано-Франківськвторресурси"

та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області,

про визнання права власності на залізничну під'їзну колію 1520 мм, загальною довжиною 139 м, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10А,

за участю:

представника позивача адвоката ОСОБА_3,

представника відповідача ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_4,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 підприємства "Івано-Франківськвторресурси" ОСОБА_5,

інші учасники справи в судове засідання не з'явились,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" заявило позов до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про визнання права власності на залізничну під'їзну колію 1520 мм, загальною довжиною 139 м, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10А (надалі - спірне майно).

2. Історія справи.

2.1 Згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2016, залишеним без змін Львівським апеляційним господарським судом (постанова від 16.01.2017), позов було задоволено.

Свої рішення суди мотивували доведеністю набуття позивачем права власності на спірне майно за договором, який на момент вирішення спору не було оскаржено та не було визнано недійсним.

2.2 Вищий господарський суд України відповідно до постанови від 12.04.2017 вказані рішення скасував та передав справу на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду. Суд касаційної інстанції зазначив таке.

2.2.1 При новому розгляді справи необхідно з'ясувати юридичний статус відповідача, оскільки за його твердженнями з грудня 2015 року Львівська залізниця функціонує у складі ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в статусі регіональної філії без права юридичної особи.

2.2.2 Вказано на необхідність витребування від сторін інформації щодо оскарження в апеляційному порядку рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017 у справі № 909/1046/16, в якій оспорюються договори, відповідно до яких позивач набув право власності на спірне майно.

2.2.3 Господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки твердженням відповідача про те, що спірна під'їзна колія з 1963 року перебуває на балансі Івано-Франківської дистанції колії відповідача і на час приватизації не належала до майна ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси". Суди не надали правової оцінки правовим нормам, на яких такі твердження ґрунтуються.

3. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

3.1 Згідно з ухвалою від 03.04.2017 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв справу до розгляду.

3.2 Суд встановив, що правонаступником ДТГО "Львівська залізниця" є ПАТ "Українська залізниця", до якого відповідно до передавального акту від 03.08.2015 перейшло все майно. Регіональна філія "Львівська залізниця" є відокремленим підрозділом ПАТ "Українська залізниця". Проте ДГТО "Львівська залізниця" не припинене. Позивач заявив позов саме до цієї юридичної особи і заперечував щодо заміни відповідача правонаступником. Тому суд згідно з ухвалою від 06.06.2017 на підставі чинної на той час ч. 1 ст. 24 ГПК України залучив до участі у справі в якості іншого відповідача ПАТ "Українська залізниця".

3.3 За клопотанням представника ДТГО "Львівська залізниця" суд зупинив провадження у справі до вирішення справи № 909/1046/16. Провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 30.08.2017 у зв'язку з прийняттям Львівським апеляційним господарським судом постанови від 20.07.2017.

3.4 Вищий господарський суд України згідно з ухвалою від 31.10.2017 прийняв до провадження касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" у справі № 909/1046/16. Тому суд відповідно до ухвали від 07.11.2017 зупинив провадження у справі до вирішення в касаційному порядку вказаної справи.

3.5 Оскільки Верховний Суд у справі №909/1046/16 виніс постанову від 10.10.2018, суд ухвалою від 14.12.2018 поновив провадження у справі, вказав на продовження розгляду справи відповідно до ГПК України, що діє з 15.12.2017 в новій редакції, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

3.6 На підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України при розгляді справи по суті в судовому засіданні 05.03.2019 оголошувалась перерва до 21.03.2019.

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення учасників справи.

3.1 Позиція позивача (позовна заява від 14.07.2016, вх.№7142/16 від 15.07.2016, пояснення від 18.08.2016, вх. №11808/16 від 22.08.2016). Вказує, що придбав спірне майно за договором купівлі-продажу від 06.10.2003 №10/10/3 у ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси", і право власності на майно перейшло до нього з моменту підписання акту приймання-передачі від 06.10.2003. ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси" набуло це майно в процесі приватизації на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994. ДТГО "Львівська залізниця" не визнає право власності позивача на вказану колію, не погоджує паспорт під'їзної колії, вважає, що вона знаходиться у власності залізниці. Позовні вимоги обґрунтовує положеннями ст. 392 ЦК України, ст. 86 ЦК УРСР, ст. 64, 67 Статут залізниць України, пп. 1.3 -1.5 Правил обслуговування залізничних під'їзд них колій. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що на час придбання ним майна чинне законодавство не пов'язувало набуття права власності з його державною реєстрацією.

3.2 Позиція відповідача ДТГО "Львівська залізниця" (відзив від 05.08.2016, вх.№11272/16 від 09.08.2016, пояснення від 20.09.2016 №ДН-4-2/1610, вх. 31093/16 від 21.09.2016).

Позов не визнає. Вважає, що спірне майно є державною власністю і з 1963 року перебуває на його балансі. На час приватизації колія не належала до майна ОВПГ "Івано-Франківськвторресурси" та неправомірно була включена до переліку майна, що підлягало приватизації. Вказує на приписи ст. 5 ЗУ «Про залізничний транспорт» , ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про транспорт", п. 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 26.05.1962 №478, Указ Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 №1452-ХІІ, ЗУ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про приватизацію майна державних підприємств".

3.3 Позиція відповідача ПАТ "Українська залізниця".

В судовому засіданні представник ПАТ "Українська залізниця" позов не визнав. Вказав, що спірне майно знаходиться у державній власності і правомірно було передано йому. Заперечує можливість визнання позивача власником спірного майна, оскільки він таке право не зареєстрував і не оскаржував набуття цього права відповідачем.

3.4 Позиція третьої особи ОВПГ "Івано-Франківськвторресурси" (пояснення від 23.09.2016, вх. №13346/16 від 26.09.2016).

Підтвердило обставини, викладені у позовній заяві ТОВ "Віза-Вторма".

3.5 Позиція третьої особи РВ ФДМУ по Івано-Франківській області (пояснення від 17.08.2016 №10-06-01706, вх. №11718/16 від 18.08.2016, пояснення від 17.05.2017 №10-06-01266, вх. №9031/17 від 06.06.2017).

ОВПГ "Івано-Франківськвторресурси" у 1994 році було приватизоване шляхом викупу товариством покупців членів трудового колективу. Оцінка вартості майна проводилась на підставі матеріалів інвентаризації, де серед основних засобів була відображена залізнична колія та залізнична рампа. Відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного майна» та Декрету КМУ «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» заборони на приватизацію спірного майна не було; заборонялась приватизація лише магістральних залізниць.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1 Відповідно до рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2018 у справі № 909/1046/16, яке залишено в силі Верховним Судом (постанова від 10.10.2018), було відмовлено в позові ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до ТОВ "Віза-Вторма", КП "Івано-Франківськвторресурси" та РВ ФДМУ по Івано-Франківській області про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу від 21.02.1994, укладеного між ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси" та РВ ФДМУ в Івано-Франківській області, в частині продажу залізничної під'їзної колії 1520 мм довжиною 139 м, яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10-а, та договору від 06.10.2003 №10/10/2003, укладеного між ОВЗП "Івано-Франківськвтрресурси" та ТОВ "Віза -Вторма".

У даному рішенні встановлені обставини, які відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються.

4.1.1 Між РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, як продавцем, та товариством покупців членів трудового колективу ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси", як покупцем, 21.02.1994 укладено договір купівлі-продажу державного майна. За умовами даного договору продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси", який знаходиться за адресою: 284014, м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а. Майно підприємства включає в себе всі активи і пасиви, основні засоби, обладнання, устаткування, запаси і затрати та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього договору (п.1.1 договору). Право власності на майно, що приватизується, переходить до покупця з часу підписання договору та його нотаріального посвідчення (п. 1.2 договору). Згідно з Переліком нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу, продавець згідно з договором купівлі-продажу від 21.02.1994 передав покупцю об'єкти нерухомості, в тому числі залізничну колію, інвентарний №18, вартістю 15237776 крб, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10а.

На час укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994 власником під'їзної колії була держава, а РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, як продавець, у межах наданих повноважень розпорядилось державним майном. Прямої заборони щодо приватизації вказаного майна чинне на той час законодавство не містило. Приватизація відповідача в установленому законом порядку не була визнана незаконною.

4.1.2 Між ОКВЗП "Івано-Франківськвторресурси", як продавцем, та ТОВ "Віза-Вторма", як покупцем, 06.10.2003 укладено договір №10/10/03, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити під'їзну колію, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а. Відповідно до п. 1.2. цього договору нерухоме майно належить продавцю - ОКВЗП "Івано-Франківськвторесурси".

Згідно з пп. 1.4, 1.5 договору право власності на майно переходить покупцю на підставі акту прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість під'їзної колії, що продається, складає 13 492,00 грн з ПДВ (п. 2.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Віза-Вторма" та ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси" 06.10.2003 підписали акт прийому-передачі під'їзної колії, яким підтверджено відповідність майна умовам договору та його належний стан.

4.1.3 Наказом Фонду державного майна України від 03.12.1991 № 254 засновано підприємство Львівська державна залізниця, затверджено Статут підприємства, затверджено установчу угоду від 24.10.1991 між ФДМУ та Львівською залізницею, згідно з якою передано в повне господарське відання підприємства державне майно. ПАТ "Українська залізниця" не довела, що побудована в 1976 році спірна під'їзна колія пов'язана з технологічними перевезеннями та підлягала передачі чи була передана у встановленому порядку у відання залізниці. Не доведено, що станом на 01.10.1991 спірна під'їзна колія була включена до переліку основних засобів Львівської залізниці.

4.2 Відповідно до п. 2 Статуту ПАТ Українська залізниця , затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 № 735, це товариство утворене на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття. Згідно з додатком 1 до постанови КМУ від 25.06.2014 №200 ДТГО Львівська залізниця визначено одним із підприємств залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ Українська залізниця .

ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДТГО "Львівська залізниця", що підтверджується, зокрема, витягом з ЄДРЮОФОП від 27.11.2015 №21470789.

Спірне майно передане ПАТ "Українська залізниця" відповідно до передавального акта ДГТО "Львівська залізниця" від 03.08.2015. ПАТ "Українська залізниця" передала його відокремленому підрозділу - Регіональній філії "Львівська залізниця" відповідно до наказу від 01.12.2015 №047 та додатку №1 до нього, де наведений відповідний перелік майна.

ДГТО "Львівська залізниця" знаходиться в стані припинення (витяг з ЄДРЮОФОПГО №1005147753 від 21.03.2019).

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1 При вирішенні спору суд виходить із презумпції правомірності правочину, яка закріплена в ч. 1 ст. 204 ЦК України. Оскільки договір від 06.10.2003 №10/10/03 не визнано судом недійсним, то він є правомірним.

Як передбачено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

5.2 В ст. 128 ЦК УРСР, який був чинним станом на 06.10.2003, визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві. Виникнення права власності на той час не пов'язувалось з його державною реєстрацією.

А тому у позивача право власності на спірне майно виникло після передачі спірного майна за актом приймання-передачі від 06.10.2003.

5.3 Відповідно до ч. 2 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З огляду на викладене позивач є власником спірного майна і має право на захист цього права обраним способом.

5.4 Твердження відповідачів про знаходження спірного майна в державній власності спростовуються тим, що відбулась його приватизація і був укладений договір купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994. При вирішенні справи №909/1046/16 встановлено, що спірне майно не знаходилось у віданні залізниці (п. 4.1.3 рішення). Отже, вказані відповідачами нормативні акти не поширюються на спірні правовідносини.

5.5 Належним відповідачем у даній справі слід визнати ПАТ "Українська залізниця", як правонаступника ДТГО Львівська залізниця , якому 03.08.2015 було передане спірне майно в процесі реорганізації. Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України у разі реорганізації юридичних осіб шляхом злиття майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. ДТГО Львівська залізниця на даний час будь-яких прав на спірне майно не має, знаходиться в процесі припинення і є неналежним відповідачем.

5.5 Суд відхиляє заперечення ПАТ "Українська залізниця" про те, що правомірність набуття ним спірного майна позивач не оспорював. Належність права власності на вказане майно є предметом даного спору. Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України ДТГО Львівська залізниця не мала повноважень власника спірного майна, що встановлено при вирішенні справи №909/1046/16. А тому ПАТ "Українська залізниця" набуло такі права незаконно. Необхідності окремого оскарження правомірності передачі майна в процесі реорганізації чинним законодавством не передбачено.

6. Висновки суду.

Позов ТОВ "Віза-Вторма" до ПАТ "Українська залізниця" про визнання права власності на залізничну під'їзну колію 1520 мм, загальною довжиною 139 м, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10А, слід задовольнити. У задоволенні позову до ДТГО Львівська залізниця належить відмовити.

7. Судові витрати.

7.1 Відповідно до ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 1378 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14.07.2016 № 595.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано акт від 20.03.2019 №1 про приймання правової допомоги за договором від 17.11.2016. Загальна вартість наданих послуг - 19 000, 00 грн. Проте доказів оплати цих послуг позивач не надав. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач ці послуги не оплатив і відповідно до положень ГПК України їх вартість має бути стягнута з відповідачів.

Як передбачено ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). Оскільки позивач не оплатив послуги на професійну правничу допомогу, то він і не поніс відповідних витрат. Можливості розподілу витрат, які сторона може понести в майбутньому, норми ГПК України не передбачають.

Тому судові витрати позивача становить судовий збір в розмірі 1378 грн.

7.2 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на ПАТ "Українська залізниця".

Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256, п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 підприємства "Івано-Франківськвторресурси" (вул. Ботанічна, 10А, м. Івано-Франківськ, 76000, ідентифікаційний код 01885880) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний код 13660726) про визнання права власності на залізничну під'їзну колію 1520 мм, загальною довжиною 139 м, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10А.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" (вул. Ботанічна, 10А, м. Івано-Франківськ, 76000, ідентифікаційний код 31524214) право власності на залізничну під'їзну колію 1520 мм, загальною довжиною 139 м, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10А.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, Печерський район, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" (вул. Ботанічна, 10А, м. Івано-Франківськ, 76000, ідентифікаційний код 31524214) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн судових витрат.

Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (вул. Гоголя, 1, Галицький район, м. Львів, 79007, ідентифікаційний код 01059900).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.03.2019.

Суддя О. В. Малєєва