Постанова

від 06.11.2019 по справі 909/588/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2019 р. Справа №909/588/16

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.

при секретарі Михайлишин С. В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» , №НЮ-681 від 08.04.2019 (вх. ЗАГС №01-05/1417/19 від 16.04.2019)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2019 суддя Малєєва О. В., (повний текст складено та підписано 22.03.2019),

у справі №909/588/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віза-Вторма» , м. Івано-Франківськ,

до відповідача 1: Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» , м. Львів,

до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1: Колективного підприємства «Івано-Франківськвторресурси» , м. Івано-Франківськ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.

про: визнання права власності на залізничну під`їзну колію 1520 мм, загальною довжиною 139 м., що знаходиться в м. АДРЕСА_1 -Франківську по вул. Ботанічна, 10 АДРЕСА_2 ,

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 - не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2016, залишеним без змін Львівським апеляційним господарським судом (постанова від 16.01.2017), позов було задоволено.

Свої рішення суди мотивували доведеністю набуття позивачем права власності на спірне майно за договором, який на момент вирішення спору не було оскаржено та не було визнано недійсним.

Вищий господарський суд України відповідно до постанови від 12.04.2017 вказані рішення скасував та передав справу на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду. Суд касаційної інстанції зазначив таке.

При новому розгляді справи необхідно з`ясувати юридичний статус відповідача, оскільки за його твердженнями з грудня 2015 року Львівська залізниця функціонує у складі Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в статусі регіональної філії без права юридичної особи.

Вказано на необхідність витребування від сторін інформації щодо оскарження в апеляційному порядку рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017 у справі № 909/1046/16, в якій оспорюються договори, відповідно до яких позивач набув право власності на спірне майно.

Господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки твердженням відповідача про те, що спірна під`їзна колія з 1963 року перебуває на балансі Івано-Франківської дистанції колії відповідача і на час приватизації не належала до майна ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси". Суди не надали правової оцінки правовим нормам, на яких такі твердження ґрунтуються.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2019 у справі № 909/588/16 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Колективного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" (вул. Ботанічна, 10А, м. Івано-Франківськ, 76000, ідентифікаційний код 01885880) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний код 13660726) про визнання права власності на залізничну під`їзну колію 1520 мм, загальною довжиною 139 м, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10А.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" (вул. Ботанічна, 10А, м. Івано-Франківськ, 76000, ідентифікаційний код 31524214) право власності на залізничну під`їзну колію 1520 мм, загальною довжиною 139 м, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10А.

Відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" до Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" (вул. Гоголя, 1, Галицький район, м. Львів, 79007, ідентифікаційний код 01059900).

До Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2019 у справі №909/588/16, в якій апелянт просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

При цьому зазначив, що спірне майно передане ПАТ "Українська залізниця" відповідно до передавального акта ДГТО "Львівська залізниця" від 03.08.2015. ПАТ "Українська залізниця" передала його відокремленому підрозділу - Регіональній філії "Львівська залізниця" відповідно до наказу від 01.12.2015 №047 та додатку №1 до нього, де наведений відповідний перелік майна. Окрім того, апелянт заперечує можливість визнання позивача власником спірного майна, оскільки він таке право не зареєстрував і не оскаржував набуття цього права відповідачем.

У відзиві на дану апеляційну скаргу, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надійшло клопотання про правонаступництво. Просило залучити до участі правонаступника регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській - регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. При цьому додали Накази Фонду державного майна України 231 від 06.03.2019 року про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України, копію Положення про регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській, копію наказу про призначення начальника відділення.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення та залучення до участі правонаступника регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській - регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

Відзивів та інших клопотань від інших учасників справи не надходило.

В судове засідання представники сторін не з`явились, причин неявки не вказали, хоча належним чином були повідомленні про час та дату розгляду справи. Відтак, колегія суддів, враховуючи строки перегляду рішень передбачених ГПК, дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Між РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, як продавцем, та товариством покупців членів трудового колективу ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси", як покупцем, 21.02.1994 укладено договір купівлі-продажу державного майна. За умовами даного договору продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси", який знаходиться за адресою: 284014, м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а. Майно підприємства включає в себе всі активи і пасиви, основні засоби, обладнання, устаткування, запаси і затрати та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього договору (п.1.1 договору). Право власності на майно, що приватизується, переходить до покупця з часу підписання договору та його нотаріального посвідчення (п. 1.2 договору). Згідно з Переліком нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу, продавець згідно з договором купівлі-продажу від 21.02.1994 передав покупцю об`єкти нерухомості, в тому числі залізничну колію, інвентарний №18, вартістю 15237776 крб, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10а.

На час укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994 власником під`їзної колії була держава, а РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, як продавець, у межах наданих повноважень розпорядилось державним майном. Прямої заборони щодо приватизації вказаного майна чинне на той час законодавство не містило. Приватизація відповідача в установленому законом порядку не була визнана незаконною.

Між ОКВЗП "Івано-Франківськвторресурси", як продавцем, та ТОВ "Віза-Вторма", як покупцем, 06.10.2003 укладено договір №10/10/03, за умовами якого продавець зобов`язався продати, а покупець купити під`їзну колію, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а. Відповідно до п. 1.2. цього договору нерухоме майно належить продавцю - ОКВЗП "Івано-Франківськвторесурси".

Згідно з пп. 1.4, 1.5 договору право власності на майно переходить покупцю на підставі акту прийому-передачі майна, який є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість під`їзної колії, що продається, складає 13 492,00 грн з ПДВ (п. 2.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Віза-Вторма" та ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси" 06.10.2003 підписали акт прийому-передачі під`їзної колії, яким підтверджено відповідність майна умовам договору та його належний стан.

Відповідно до рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2018 у справі № 909/1046/16, яке залишено в силі Верховним Судом (постанова від 10.10.2018), було відмовлено в позові ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до ТОВ "Віза-Вторма", КП "Івано-Франківськвторресурси" та РВ ФДМУ по Івано-Франківській області про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу від 21.02.1994, укладеного між ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси" та РВ ФДМУ в Івано-Франківській області, в частині продажу залізничної під`їзної колії 1520 мм довжиною 139 м, яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10-а, та договору від 06.10.2003 №10/10/2003, укладеного між ОВЗП "Івано-Франківськвтрресурси" та ТОВ "Віза -Вторма".

У даному рішенні встановлені обставини, які відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються.

Наказом Фонду державного майна України від 03.12.1991 № 254 засновано підприємство Львівська державна залізниця, затверджено Статут підприємства, затверджено установчу угоду від 24.10.1991 між ФДМУ та Львівською залізницею, згідно з якою передано в повне господарське відання підприємства державне майно. ПАТ "Українська залізниця" не довела, що побудована в 1976 році спірна під`їзна колія пов`язана з технологічними перевезеннями та підлягала передачі чи була передана у встановленому порядку у відання залізниці. Не доведено, що станом на 01.10.1991 спірна під`їзна колія була включена до переліку основних засобів Львівської залізниці.

Відповідно до п. 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця» , затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 № 735, це товариство утворене на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття. Згідно з додатком 1 до постанови КМУ від 25.06.2014 №200 ДТГО «Львівська залізниця» визначено одним із підприємств залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ «Українська залізниця» .

ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДТГО "Львівська залізниця", що підтверджується, зокрема, витягом з ЄДРЮОФОП від 27.11.2015 №21470789.

Спірне майно передане ПАТ "Українська залізниця" відповідно до передавального акта ДГТО "Львівська залізниця" від 03.08.2015. ПАТ "Українська залізниця" передала його відокремленому підрозділу - Регіональній філії "Львівська залізниця" відповідно до наказу від 01.12.2015 №047 та додатку №1 до нього, де наведений відповідний перелік майна.

ДГТО "Львівська залізниця" знаходиться в стані припинення (витяг з ЄДРЮОФОПГО №1005147753 від 21.03.2019).

При вирішенні спору суд виходить із презумпції правомірності правочину, яка закріплена в ч. 1 ст. 204 ЦК України. Оскільки договір від 06.10.2003 №10/10/03 не визнано судом недійсним, то він є правомірним.

Як передбачено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В ст. 128 ЦК УРСР, який був чинним станом на 06.10.2003, визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві. Виникнення права власності на той час не пов`язувалось з його державною реєстрацією.

А тому у позивача право власності на спірне майно виникло після передачі спірного майна за актом приймання-передачі від 06.10.2003.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З огляду на викладене позивач є власником спірного майна і має право на захист цього права обраним способом.

Твердження відповідачів про знаходження спірного майна в державній власності спростовуються тим, що відбулась його приватизація і був укладений договір купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994. При вирішенні справи №909/1046/16 встановлено, що спірне майно не знаходилось у віданні залізниці (п. 4.1.3 рішення). Отже, вказані відповідачами нормативні акти не поширюються на спірні правовідносини.

Належним відповідачем у даній справі слід визнати ПАТ "Українська залізниця", як правонаступника ДТГО «Львівська залізниця» , якому 03.08.2015 було передане спірне майно в процесі реорганізації. Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України у разі реорганізації юридичних осіб шляхом злиття майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. ДТГО «Львівська залізниця» на даний час будь-яких прав на спірне майно не має, знаходиться в процесі припинення і є неналежним відповідачем.

Суд відхиляє заперечення ПАТ "Українська залізниця" про те, що правомірність набуття ним спірного майна позивач не оспорював. Належність права власності на вказане майно є предметом даного спору. Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України ДТГО «Львівська залізниця» не мала повноважень власника спірного майна, що встановлено при вирішенні справи №909/1046/16. А тому ПАТ "Українська залізниця" набуло такі права незаконно. Необхідності окремого оскарження правомірності передачі майна в процесі реорганізації чинним законодавством не передбачено.

Відтак колегія суддів Західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ТОВ "Віза-Вторма" до ПАТ "Українська залізниця" про визнання права власності на залізничну під`їзну колію 1520 мм, загальною довжиною 139 м, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10А, слід задовольнити. У задоволенні позову до ДТГО «Львівська залізниця» належить відмовити.

Враховуючи викладені обставини заперечення апелянта визнаються судом необґрунтованими, а відтак не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України , покладаються на апелянта.

керуючись ст.ст. 86, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» , №НЮ-681 від 08.04.2019 залишити без задоволення,

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2019 у справі № 909/588/16 - без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.11.2019

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кордюк Г. Т.

Суддя Кравчук Н.М.