Рішення

від 04.02.2019 по справі 910/4129/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2019Справа № 910/4129/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО КАПІТАЛ БУД

до відповідача-1 Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунальне підприємство Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про відшкодування шкоди у розмірі 172000,00 грн.,

Представники:

від позивача Берковська О.М. (за дов.)

від відповідача-1 не прибув

від відповідача-2 Карпенко Д.В. (за дов.)

від третьої особи Стецина І.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО КАПІТАЛ БУД звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департаменту) про відшкодування шкоди у розмірі 172000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що належна позивачеві на праві власності нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вул. Німанська, будинок 1-Д, була 25-26.03.2014 фактично зруйнована комунальними підприємством Київболагоустрій на підставі виданого Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручення № 48/03-14 від 24.03.2014, чим завдано позивачеві шкоду у розмірі вартості знищеного майна. Незаконність дій Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) була встановлена Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду справи № 826/14255/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО КАПІТАЛ БУД до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства Київблагоустрій про визнання протиправними дій та скасування приписів і доручення. Розмір шкоди позивачем визначено з балансової вартості знищеного (зруйнованого) майна.

Суд своєю ухвалою від 22.03.2017 порушив провадження у справі № 910/4129/17.

10.04.2017 суд залучив Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві як іншого відповідача.

Суд своєю ухвалою від 18.05.2017 зупинив провадження у справі № 910/4129/17 до вирішення справи № К/800/12993/17 (№ 826/14255/14).

03.07.2017 Київський апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2017, відмовив у задоволенні клопотання Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зупинення провадження у справі № 910/4129/17.

05.03.2018 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017.

Матеріали справи повернулись до Господарського суду міста Києва.

19.03.2018 суд постановив розглядати справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач-1 позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що оскаржувані у справі № 826/14255/14 приписи та доручення не стосувались об'єкта нерухомого майна позивача, оскільки за ними було демонтовано тимчасову споруду та паркан за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 30. У позивач відсутнє зареєстроване в установленому порядку право власності/користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомого майна.

Відповідач-2 у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що обов'язок з відшкодування шкоди покладається на особу, яка її завдала.

Позивач подав клопотання про призначення у справі товарознавчої експертизи, проведення якої просив доручити експертам товариства з обмеженою відповідальністю Київська незалежна судово-експертна установа . Позивач зазначив, що визначив ціну позову виходячи з балансової вартості знищеного об'єкту нерухомого майна, яка, відповідно до п. 1.3 договорів купівлі-продажу частин нежитлової будівлі від 27.01.2014 та від 28.01.2014, становить 172000,00 грн. Однак для визначення дійсного розміру (суми) завданої шкоди необхідні спеціальні знання, що є підставою для призначення у справі судової експертизи.

Суд своєю ухвалою від 17.05.2018 призначив у справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручив експертам товариства з обмеженою відповідальністю Київська незалежна судово-експертна установа.

На вирішення експертів суд поставив питання: який розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику майна - товариству з обмеженою відповідальністю ЕКО КАПІТАЛ БУД , внаслідок знищення (демонтажу) нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А , розташованої за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 1-Д, здійсненного 25-26 березня 2014 року на виконання приписів та доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого комітету Київської міської ради (КМДА)?

На адресу Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 2640 від 25.09.2018, відповідно до якого ринкова вартість нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 1-Д, на дату проведення експертизи становить 484036,00 грн.

Суд своєю ухвалою від 09.10.2018 поновив провадження у справі.

Відповідач-1 не погодився з висновком експерта, зазначивши, що експерт проводив експертизу без врахування вартості демонтованого майна позивача, яке зберігається на майданчику тимчасового зберігання та обліковується за комунальним підприємством Київблагоустрій . Також експерт не досліджував питання володіння позивачем земельною ділянкою.

За твердженням відповідача-1, у позивача відсутнє зареєстроване в установленому порядку право власності/користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний спірний об'єкт, відсутні будь-які дозвільні документи на проведення будівельних робіт, тощо, тобто документи, які б давали змогу ідентифікувати вказану позивачем нерухомість, встановити можливість визначення її фактичного місцезнаходження на місцевості.

У судовому засіданні 05.11.2018 відповідач-1 звернувся з клопотанням про залучення до участі у справі комунального підприємства Київблагоустрій як співвідповідача.

Клопотання мотивовано тим, що демонтаж об'єкту, який є власністю позивача, здійснювало комунальне підприємство Київблагоустрій , а тому саме внаслідок його дій заподіяна шкода позивачу.

Оскільки, за приписами ст. 48 ГПК України, залучення співвідповідача у справі може мати місце виключно за клопотанням позивача, у суду відсутні процесуальні можливості для задоволення клопотання відповідача-1.

Водночас, враховуючи обставини, наведені у клопотанні, суд залучив комунальне підприємство Київблагоустрій третьою особою на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

26.11.2018 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог до 742386,00 грн., оскільки, згідно з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 2640 від 25.09.2018, відновна вартість нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А , розташованої за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 1-Д, становить 742386,00 грн.

Третя особа (комунальне підприємство Київблагоустрій ) у своїх поясненнях послалась на те, що судова експертиза проведена експертом Перекрьостовим Валерієм Михайловичем, який не володіє спеціальними знаннями із проведення такого виду експертизи. Також третя особа зазначила, що відновна вартість не є тотожною реальній вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ЕКО КАПІТАЛ БУД за договорами купівлі-продажу придбало нежитлову будівлю з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А , розташовану за адресою: м. Київ, вул. Німанська, будинок 1-Д. Зокрема, право власності набуто за двома договорами купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі, продавцем яких виступало товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРСІТІГРУП-ЛТД . Ці договори укладені 27.01.2014 та 28.01.2014, та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Наталією Григорівною. Моментом виникнення права власності, за умовами договорів, є день державної реєстрації такого права.

Загальна сума, за яку було придбано майно, становить 172000 гривень.

Виникнення права позивача на майно є похідним фактом, оскільки виникло внаслідок волевиявлення попереднього власника, що обґрунтовує відсутність у нього дозвільних документів на проведення будівельних робіт, тощо

Право власності ТОВ ЕКО КАПІТАЛ БУД на кожну з 1/2 частин нежитлової будівлі зареєстроване в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.01.2014 та 28.01.2014 відповідно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав (абз. 3 ч. 1 Закону України від 01.07.2004, № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абз. 2 ст. 1 Закону України від 01.07.2004, № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Отже, 27 січня 2014 року державою офіційно визнано і підтверджено факт виникнення у позивача права власності на 1/2 частини нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А , розташованої за адресою: м. Київ, вул. Німанська, будинок 1-Д, а 28 січня 2014 року - на решту 1/2 частину цієї будівлі.

Оскільки обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України (ст. 4 Закону України від 01.07.2004, № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ), реєстрація права власності за позивачем свідчить не тільки про офіційне визнання і підтвердження державою такого права, а й про статус майна як нерухомого.

Відсутність у позивача зареєстрованого в установленому порядку права власності або користування земельною ділянкою не спростовує факт права на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, а може тільки свідчити про користування земельною ділянкою без оформлення такого права.

18 березня 2014 року Головне управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) склало приписи № 1402683 та № 1402682, якими зобов'язало надати до 21 березня 2014 року проектно-дозвільну документацію розміщення тимчасової споруди та проведення будівельних робіт та влаштування паркану за адресою: бульвар Дружби Народів, 30, а в разі відсутності такої - демонтувати споруду власними силами. Особа, якій адресовані ці приписи, у них не зазначена, у приписах міститься інформація про те, що власник невідомий.

До визначеної у приписі № 1402682 дати позивач звернувся до комунального підприємства Київблагоустрій з проханням внести інформацію до електронної бази даних щодо належної йому нежитлової будівлі, надавши корпії договорів купівлі-продажу, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності.

Незважаючи на це, 24 березня 2014 року Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) видав доручення № 48/03 (далі - Доручення), яким доручив комунальному підприємства (далі - КП) Київблагоустрій невідкладно вжити заходів щодо демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме: павільйону та будівельного майданчика, розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 30, власник яких невідомий.

Комунальним підприємством Київблагоустрій протягом 25 та 26 березня 2014 року виконано Доручення, про що складено акти проведення демонтажу павільйону № НО-67 від 25 березня 2014 року, № НО-68 від 26 березня 2014 року, а також акти опису майна, що є додатками до актів демонтажу. Демонтаж здійснено, відповідно до актів, за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 30.

Нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вул. Німанська, будинок 1-Д, та об'єкт, який зазначений як тимчасова споруда, що був демонтований комунальним підприємством Київблагоустрій протягом 25 та 26 березня 2014 року за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 30, є одним і тим же об'єктом. Ця обставина встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі № 826/14255/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО КАПІТАЛ БУД до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства Київблагоустрій про визнання протиправними та скасування приписів №1402682 та №1402683 від 18 березня 2014 року та доручення № 48/03-14. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, протягом 25 та 26 березня 2014 року комунальним підприємством Київблагоустрій знесено (демонтовано) нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Німанська, будинок 1-Д, яка була власністю позивача, і право власності на неї станом на час знесення було офіційно визнано і підтверджено державою, про що зазначено вище.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання не договірної шкоди передбачено ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв'язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.

Здійснюючи протягом 25 та 26 березня 2014 року знесення (демонтаж) нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Німанська, будинок 1-Д, комунальне підприємство Київблагоустрій керувалось Дорученням, виданим Департаментом, яке зобов'язувало (покладало обов'язок) вчинити ці дії.

Правовий статус такого доручення наведено у Правилах благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради 25.12.2008 № 1051/1051, відповідно до яких (п. 13.3.3), воно є формою рішення розпорядчого характеру, що підлягає обов'язковому виконанню підприємством, яке здійснює демонтаж (у цьому випадку комунальним підприємством Київблагоустрій ).

Таким чином, знесення об'єкту нерухомості (демонтаж) є виконанням рішення (Доручення) Департаменту, яке є першопричиною настання цих наслідків. Саме прийняття Департаментом Доручення є такою дією, внаслідок якої позивач втратив нерухоме майно як об'єкт права власності. Отже, між втратою майна та рішенням (Дорученням) Департаменту про невідкладне вжиття заходів щодо демонтажу майна існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Дії комунального підприємства Київблагоустрій щодо знесення майна є похідними від Доручення Департаменту, не носять самостійного характеру, а тільки стосуються технічного виконання зобов'язального розпорядчого акту останнього. Повнота відповідальності за зміст прийнятого рішення і його наслідки, відповідно до Правил благоустрою міста Києва, покладається на Департамент.

Правомірність Доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), і, відповідно, правомірність дій цього органу щодо його прийняття була предметом дослідження у справі № 826/14255/14, про яку зазначено судом вище. Окружний адміністративний суд міста Києва у цій справі задовольнив (постанова від 20 січня 2017 року) позов товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО КАПІТАЛ БУД до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), визнав протиправними та скасував приписи № 1402682 та № 1402683 від 18 березня 2014 року та доручення № 48/03-14 Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо знесення павільйону та будівельного майданчика за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів. 30.

Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час здійснення позапланової перевірки об'єкта будівництва не дотримався вимог законодавства щодо своїх повноважень, допустив помилковий висновок щодо наявності самовільно розміщеної тимчасової споруди, а тому зробив передчасний та помилковий висновок щодо порушення позивачем норм законодавства.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі № 826/14255/14 набрала законної сили.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення Європейського суду з прав людини у справах Желтяков проти України, № 4994/04, від 09.06.2011).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на викладене, є встановленими та доведеними протиправність Доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та, відповідно, дій Департаменту, що мали наслідком втрату майна позивачем.

Така поведінка Департаменту є винною, оскільки прийнята всупереч повноважень, наданих йому Правилами благоустрою міста Києва. Зокрема, майно, рішення про знесення якого було прийнято Департаментом, не належало до тимчасових споруд, що також встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі № 826/14255/14, а було об'єктом нерухомого майна, знесення якого повинно здійснюватись за рішенням суду (ст. 376 ЦК України). Законодавством України Департамент не наділений повноваженнями приймати рішення про знесення нерухомого майна.

Внаслідок неправомірних дій Департаменту щодо прийняття протиправного Доручення майно позивача було знищено, що є підставою для припинення права власності (ст. 346 ЦК України). Це припинення не носить правомірний характер, оскільки є наслідком неправомірного рішення, що дає підстави стверджувати про заподіяння позивачу шкоди.

Вирішуючи питання про розмір заподіяної шкоди суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної товариству з обмеженою відповідальністю ЕКО КАПІТАЛ БУД , внаслідок знищення (демонтажу) нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А , розташованої за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 1-Д, здійсненного 25-26 березня 2014 року, судом було призначено експертизу.

Експертизу проведено (висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 2640 від 25.09.2018) експертом Перекрьостовим Валерієм Михайловичем, який має вищу будівельну освіту за спеціальністю Промислове та цивільне будівництво , кваліфікації судового експерта, з правом проведення судових експертиз по спеціальностям: 10.6 Дослідження об'єктів нерухомості, будівель матеріалів, конструкцій та відповідних документів , 10.7 Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками , 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів і споруд (свідоцтво № 251, видане ЦЕКК МЮ України 30.05.2000 з терміном дії до 29.05.2019, стаж експертної роботи 18 років).

Надаючи відповідь на поставлене судом запитання, експерт зазначив, що його формулювання виходить за межі спеціальних знань судового експерта по будівельно-технічним дослідженням та не відповідає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки і призначення судових-експертиз та експертних досліджень. У зв'язку з цим експерт, керуючись п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюста, від 08.10.1998, № 53/5, відповідно до якого, якщо питання сформульовано неясно або його редакція не відповідає рекомендаціям, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції документа про призначення експертизи він може дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям, здійснив експертне дослідження з такого питання:

- яка ринкова вартість нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А , розташованої за адресою: м. Київ, вул.. Німанська, 1-Д на дату проведення експертизи?

Враховуючи наведені обставини, суд приймає висновок експерта № 2640 від 25.09.2018, як допустимий доказ. Оцінюючи цей висновок, суд вважає його повним та обґрунтованим, процедура призначення та проведення експертизи відповідала законодавству України і підстави, які би викликали сумніви у правильності висновку, відсутні. Відповідачами не наведено жодних обставин щодо неповноти чи неправдивості висновку експерта.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 2640 від 25.09.2018, ринкова вартість нежитлової будівлі з всесезонним майданчиком з накриттям, літ. А , розташованої за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 1-Д на дату проведення експертизи становить 484036,00 грн.

Позивач заявив до стягнення 742386,00 грн. шкоди (відновної вартості, яка зазначена в висновку оціночно-будівельної експертизи № 2640 від 25.09.2018).

Відновлювальна вартість майна - це витрати, які потрібні для відтворення майна при сучасних рівнях цін і технічного прогресу. Відновлювальна вартість розраховується за допомогою переоцінки майна підприємства.

Ринкова вартість - найбільш вірогідна ціна, за яку об'єкт може (міг) бути проданий на відкритому конкурентному ринку. Отже, ринкова вартість визначає реальну вартість майна на момент розгляду справи, у зв'язку з чим при визначені розміру шкоди слід виходити саме з останньої. З огляду на це, розмір збитків як грошове вираженням заподіяної шкоди становить 484036,00 грн.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст. 1172 ЦК України)

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону, має право на його застосування.

Відповідно до п. 11 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2011 № 94 Департамент утримується за рахунок коштів бюджету міста Києва.

Крім того, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено ст.1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок бюджету міста Києва, розпорядником якого у спірних правовідносинах є Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони Департаменту.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем-1 не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 484036,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО КАПІТАЛ БУД до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

2. Стягнути з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві (вул. Терещенківська, 11-А, м. Київ, 01601, код 37993783) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО КАПІТАЛ БУД (вул. Шолом-Алейхема, 22, кв. 135, м. Київ, 02156, код 39024819) 484036,00 грн. шкоди.

3. Стягнути з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Саксаганського, 143, м. Київ, 01032, код 34926981) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО КАПІТАЛ БУД (вул. Шолом-Алейхема, 22, кв. 135, м. Київ, 02156, код 39024819) 6520,00 грн. витрат на експертизу

4. Стягнути з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Саксаганського, 143, м. Київ, 01032, код 34926981) до Державного бюджету України 7260,54 грн. судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 20.03.2019.

Суддя С. А. Ковтун