Постанова

від 21.03.2019 по справі 904/1049/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/1049/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Кеся Н.Б.

від 02.07.2018

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кощеєва І.М., Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.

від 13.12.2018

за позовом Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради та Департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради

до Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2"

про стягнення 648 221,70 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2018 року Дніпродзержинська місцева прокуратури звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради та Департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" про стягнення на користь держави в особі Кам'янської міської ради в особі департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради на рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету на бюджетний рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства у м. Кам'янське, 648 221,70 грн недоотриманих коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який 26.06.2015 зареєстрував у Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області декларацію про готовність до експлуатації новопобудованого об'єкту "Будівництво комплексу гаражів з адміністративно-побутовим корпусом та контрольно-пропускним пунктом, блок "0", блок "1", гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" за адресою: бульвар Незалежності, 2 м. Кам'янське", ухиляється від укладення з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь та від сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Кам'янське, обов'язок щодо укладення та сплати яких передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішенням Дніпродзержинської міської ради № 227 від 23.10.2010, чинним станом на дату введення об'єкту в експлуатацію, у зв'язку з чим Кам'янській міській раді заподіяно збитки у вигляді неодержаних коштів пайової участі (упущена вигода).

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Дніпродзержинська міська рада рішенням № 86 від 03.03.1993 надала дозвіл на виконання проектно-вишукувальної документації на будівництво гаражного комплексу Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2".

У липні 1993 року Дніпродзержинська міська рада прийняла рішення № 283 про надання дозволу на проектування паралельного будівництва та надання земельної ділянки гаражно-будівельному комплексу "Лівобережний-2" з вбудованими приміщеннями торгівлі і побуту лівобережної частини міста, а також про надання функції генерального замовника по проектуванню і будівництву гаражного комплексу "Лівобережний-2" виробничо-комерційному підприємству "Габарит".

28.09.2009 Дніпродзержинська міська рада прийняла рішення № 777-42/V від 28.09.2009 про надання Гаражно-будівельному кооперативу "Лівобережний-2" у власність та в оренду земельних ділянок у місті Дніпродзержинськ по бульвару Незалежності, 2 загальною площею 2,5157 га, а саме: у власність - земельної ділянки площею 1,8767 га з цільовим призначенням: для розміщення гаражів та в оренду - земельної ділянки площею 0,6390 га з цільовим призначенням: для розміщення гаражів та будівництва приміщень торгівлі та побуту.

19.02.2010 між Дніпродзержинською міською радою та Гаражно-будівельним кооперативом "Лівобережний-2" був укладений договір оренди земельної ділянки № 11148, на виконання умов якого 19.02.2010 Дніпродзержинська міська рада, як орендодавець, за актом прийому-передачі земельної ділянки від 19.02.2010 передала, а Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний-2", як орендар, прийняв в оренду строком до 28.09.2019 земельні ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,0684 га, що знаходяться за адресою: бульвар Незалежності, 2, м. Дніпродзержинськ, для будівництва приміщень торгівлі та побуту та розміщення гаражів, а саме: земельну ділянку площею 0,0228 га (1/3 частка від 0,0684 га) - для розміщення гаражів; 0,0456 га (2/3 часток від 0,0684 га) - для будівництва приміщень торгівлі та побуту.

26.04.2010 Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний-2" отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 1,8767 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, бульвар Незалежності, 2. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення гаражів.

Верховна Рада України постановою від № 4085 від 19.05.2016 перейменувала місто Дніпродзержинськ у місто Кам'янське.

26.06.2015 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області зареєстрував подану Гаражно-будівельним кооперативом "Лівобережний-2" декларацію № ДП 14315177008 про готовність до експлуатації новопобудованого об'єкту "Будівництво комплексу гаражів з адміністративно-побутовим корпусом та контрольно-пропускним пунктом, блок "0", блок "1", гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" за адресою: бульвар. Незалежності, 2, м. Кам'янське", в якій Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний-2" зазначив себе замовником будівництва.

Департамент економічного розвитку Кам'янської міської ради листом № 06-04/636 від 13.10.2017 повідомив Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний-2" про необхідність виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також повторно направив на адресу Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" лист № 06-04/747 від 01.12.2017 про необхідність укладення договору про пайову участь та сплату коштів пайової участі з наведенням розрахунку її розміру.

Департамент економічного розвитку Кам'янської міської ради на підставі відомостей щодо кошторисної вартості будівництва, що містяться в декларації № ДП 14315177008 від 26.06.2015 про готовність об'єкта до експлуатації, провів розрахунок суми збитків (несплачених Гаражно-будівельним кооперативом "Лівобережний-2" коштів пайової участі) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та визначив розмір пайової участі, який підлягає перерахуванню до міського бюджету, - 648 221,70 грн (10% від 6 482 217,00 грн - кошторисної вартості будівництва, зазначеної у декларації).

Однак, Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний-2" не виконав вимоги Департаменту, договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування не уклав, кошти пайової участі у визначеному Департаментом розмірі не сплатив. Наведене стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради та Департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний" про стягнення на користь держави в особі Кам'янської міської ради в особі департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради на рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету на бюджетний рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства у м. Кам'янське, 648 221,70 грн недоотриманих коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 02.07.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018, позов задовольнив та стягнув з Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" на користь держави в особі Кам'янської міської ради в особі департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради недоотримані кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста в розмірі 648 221,70 грн. Стягнув з Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" на користь прокуратури Дніпропетровської області 9 723,33 грн судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач як замовник будівництва станом на 26.06.2015 - дату введення в експлуатацію побудованого ним гаражного комплексу повинен був укласти з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста і сплатити пайовий внесок відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", норми якого відповідно до частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню до спірних правовідносин та які зобов'язували замовника будівництва сплатити внесок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до введення об'єкта будівництва в експлуатацію. При цьому, суди дійшли висновку, що відповідач не належить до осіб, які здійснили будівництво об'єкту за рахунок коштів фізичних осіб та звільнені від обов'язку сплати пайової участі, оскільки надані відповідачем докази не підтверджують обставин того, що джерелом фінансування побудованого відповідачем об'єкту (гаражного комплексу) були лише кошти фізичних осіб. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій визнали позовні вимоги обґрунтованими та доведеними. При цьому, суди встановили наявність повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме:

- протиправної поведінки у вигляді бездіяльності у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій (відповідач в порушення вимог частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішення Дніпродзержинської міської ради № 277 від 23.06.2010, які були чинними на момент введення відповідачем побудованого ним об'єкту в експлуатацію, не уклав з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста);

- збитків у вигляді упущеної вигоди, розрахунок яких, проведений позивачами, є арифметично правильним,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, який полягає в тому, що саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів;

- вини, яка полягає в тому, що відповідач, не зважаючи на наявність у нього встановленого законом обов'язку брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, не звернувся до органу місцевого самоврядування з приводу укладення договору про пайову участь та не перерахував пайовий внесок на створення та розвиток інфраструктури м. Кам'янське.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Гаражно-будівельний кооператив "Лівобережний" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердження скаржника суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували норми статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України та не врахували, що відповідно до правил дії актів цивільного законодавства у часі, закріплених у зазначених нормах закону, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли до набуття ним чинності, що має місце у цій справі, оскільки будівництво гаражного комплексу було розпочато відповідачем у 1993 році; залишили поза увагою обставини того, що у декларації про готовність об'єкта до експлуатації інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання була відсутня та реєстратором не вимагалась;

- неправильно застосували положення частин 2, 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не врахували, що зазначені норми передбачають укладення договору про пайову участь замовником, який має намір забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті до початку будівництва, а відповідачем заява про намір забудови була подана до набрання чинності зазначеного Закону;

- неправильно застосували статтю 1166 Цивільного кодексу України, оскільки стягнули грошові кошти пайової участі на підставі зазначеної норми, які не підлягали стягненню з огляду на відсутність укладеного між замовником будівництва і органом місцевого самоврядування договору про пайову участь та неузгодження між замовником будівництва і органом місцевого самоврядування величини пайової участі;

- порушили статті 2, 7, 11, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України та не дослідили належним чином, повно, всебічно, об'єктивно обставини того, що будівництво введених в експлуатацію гаражів здійснювали члени кооперативу за власний рахунок та докази, якими ці обставини підтверджуються, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати пайову участь у розвитку інфраструктури міста згідно з рішенням Дніпродзержинської міської ради № 227 від 23.10.2010;

- не застосували до спірних правовідносин положення частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники, які споруджують на земельній ділянці об'єкти соціальної інфраструктури, та не врахували, що відповідач є неприбутковою організацією, не здійснює виробництво, створений та діє з метою задоволення соціальних потреб його членів у обслуговуванні їх гаражів, а побудовані та введені в експлуатацію об'єкти (гаражі) є саме об'єктами соціальної інфраструктури.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Прокуратури Дніпропетровської області у поясненнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що доводи, викладені відповідачем в касаційній скарзі, є безпідставними та не підтверджують обставин неправильного застосування та порушення судами попередніх інстанцій при ухвалення оскаржених рішення та постанови норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач-2 просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що доводи, викладені відповідачем в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству, а оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів є законними та обґрунтованими.

Дніпродзержинська місцева прокуратури у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга - безпідставною.

Позивач-1 відзив на касаційну скаргу не надав.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Враховуючи відсутність договірних відносин між сторонами у справі та характер позовних вимог, які ґрунтуються на завданні відповідачем позивачу-1 шкоди внаслідок неукладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста та несплати внеску пайової участі до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, які регулюють правовідносини із завдання позадоговірної шкоди.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже, враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 1166 Цивільного кодексу України, чим спростовуються твердження скаржника про помилкове застосування до спірних правовідносин зазначеної норми.

Протиправною є поведінка (дія або бездіяльність) особи, що порушує правову норму, умови договору, угоди тощо та тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

20.04.2000 був прийнятий Закону України "Про планування та забудову територій", до якого Законом України № 509-VI від 16.09.2008, який набрав чинності 14.10.2008, були внесені зміни, зокрема доповнено Закон статтею 27-1, яка зобов'язувала замовника, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 27-1 зазначеного Закону пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

17.02.2011 був прийнятий Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з яким Закон України "Про планування та забудову територій" був визнаний таким, що втратив чинність. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності 12.03.2011, а частини третя, абзац сьомий частини дев'ятої статті 40 зазначеного Закону набрали чинності з 01.01.2013.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка набула чинності 01.01.2013, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частина 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Як встановили суди попередніх інстанцій, правовідносини між органами місцевого самоврядування міста Кам'янця (Дніпродзержинська) та замовника будівництва - Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" з приводу будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зокрема гаражного комплексу з підприємствами торгівлі та побутового обслуговування, виникли з 1993 року, тобто до прийняття та набрання чинності зазначеними вище Законами України "Про планування та забудову територій та "Про регулювання містобудівної діяльності". Закінчений будівництвом об'єкт "комплекс гаражів з адміністративно-побутовим корпусом та контрольно-пропускним пунктом" був введений в експлуатацію замовником будівництва - Гаражно-будівельним кооперативом "Лівобережний-2" 26.06.2015, тобто з дати реєстрації Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області поданої відповідачем, як замовником будівництва, декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 14315177008.

Наведені вище норми закону свідчать про те, що з 14.10.2008 - з дати набрання чинності Законом України "Про планування та забудову територій" та після набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та зокрема станом на дату реєстрації Декларації відповідача про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 14315177008, на замовників, які мають намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті (мають намір забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункту), зазначеними законами був покладений обов'язок взяти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом укладення договору про пайову участь та сплати коштів пайової участі до місцевого бюджету.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом про дію цивільно-правових актів у часі, закріпленим в частині 1 статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності.

Разом з цим частина 3 статті 5 Цивільного кодексу України регламентує так звані "триваючі" відносини, тобто такі, які виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, але права і обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства. До таких "триваючих" прав і обов'язків, що продовжують існувати, або до прав і обов'язків, що виникли вже після набрання чинності новими актами цивільного законодавства, мають застосовуватися положення цих актів.

Частина 3 статті 5 Цивільного кодексу України передбачає, що до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього зазначена норма вимагає дотримання трьох умов: а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; б) акт, що регулює їх, втратив чинність; в) права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між органами місцевого самоврядування міста Кам'янець та Гаражно-будівельним кооперативом "Лівобережний-2", як замовником будівництва, щодо будівництва об'єкта містобудування (гаражного комплексу) у населеному пункті хоч і виникли до набрання чинності Законами України "Про планування та забудову територій" та "Про регулювання містобудівної діяльності", однак з огляду на тривалий період самого будівництва продовжували тривати і після набрання чинності зазначеними законами, існували також і на дату прийняття побудованого відповідачем об'єкту в експлуатацію та тривають, тобто такі правовідносини є триваючими.

Отже, відповідно до частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України з огляду на триваючий характер спірних правовідносин, що виникли сторонами у справі та існували станом на дату введення відповідачем побудованого ним об'єкту містобудування в експлуатацію, до таких правовідносин підлягають застосуванню зокрема норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", як такі, що породжують виникнення у відповідача як учасника правовідносин відповідних прав та обов'язків, зокрема обов'язку взяти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом укладення договору про пайову участь та сплати коштів пайової участі до місцевого бюджету.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували положення частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України, керуючись якими дійшли до правильного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Наведеним вище спростовуються посилання відповідача в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 5 Цивільного кодексу України. При цьому, Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання скаржника на необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини 1 статті 58 Конституції України, оскільки згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 положення частини 1 статті 58 Конституції України стосуються людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб.

Здійснивши аналіз положень законодавства, чинного станом на 26.06.2015 - дату введення відповідачем в експлуатацію побудованого ним гаражного комплексу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на момент введення спірного гаражного комплексу в експлуатацію діяли норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які зобов'язували замовника будівництва сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до введення об'єкта будівництва в експлуатацію, у зв'язку з чим відповідач, як замовник будівництва, повинен був укласти з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста і сплатити пайовий внесок.

Однак, як встановили суди відповідач в порушення вимог частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не уклав з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, пайовий внесок не сплатив, що відповідачем не заперечуються. У зв'язку з викладеним суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що наведене свідчить про бездіяльність відповідача у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо звернення замовника до органу місцевого самоврядування з приводу укладення договору про пайову участь, укладення такого договору та є протиправною формою поведінки, внаслідок якої (причинно-наслідковий зв'язок) міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням "упущена вигода". Тобто суди правильно встановили наявність усіх елементів складу правопорушення у діях відповідача: протиправної поведінки у вигляді бездіяльності у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій, наявності у позивача-1 збитків у вигляді упущеної вигоди, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками та вини відповідач. При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, вина відповідача полягає в тому, що відповідач, не зважаючи на наявність у нього встановленого законом обов'язку брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, не звернувся до органу місцевого самоврядування з приводу укладення договору про пайову участь та не перерахував пайовий внесок на створення та розвиток інфраструктури м. Кам'янське. Відповідач з огляду на правовий принцип презумпції вини не довів відсутність в його діях вини у заподіянні збитків.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках.

Разом з цим як встановили суди попередніх інстанцій, у розділі І "Загальні положення" Порядку та умов розрахунку розміру пайової участі замовників (забудовників), що залучатимуться на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпродзержинська, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 227 від 23.06.2010, (т. 1, а.с. 159 - 163), передбачено, що пайову участь не сплачують замовники (забудовники), які здійснюють будівництво індивідуальних житлових будинків з господарськими будівлями, гаражів, прибудов до квартир та приватних житлових будинків за рахунок коштів фізичних осіб.

Отже, як правильно зазначили суди, визначальною обставиною для застосування передбаченої вказаним Порядком пільги щодо пайової участі є саме джерело фінансування будівництва, а не суб'єкт (замовник) будівництва. Однак, як встановили суди попередніх інстанцій за наслідками дослідження та оцінки наданих відповідачем до матеріалів справи доказів, зокрема відомостей звірки паю членів Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2", відповідач не довів обставин здійснення будівництва гаражного комплексу протягом з 1993 року по 2015 рік виключно за рахунок коштів фізичних осіб - членів кооперативу. Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини будівництва введених в експлуатацію гаражів членами кооперативу за власний рахунок та докази, якими ці обставини підтверджуються, оскільки зазначені обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі дослідження наданих відповідачем доказів. Такі доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Крім того, суди попередніх інстанцій, перевіривши здійснений позивачами розрахунок розміру збитків (розмір пайової участі) встановили, що позивачі здійснили розрахунок розміру пайової участі арифметично правильно, розрахунок відповідає вимогам частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з якою встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у цій справі, стягнувши з Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" на користь держави в особі Кам'янської міської ради в особі департаменту економічного розвитку Кам'янської міської ради недоотримані кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста в розмірі 648 221,70 грн.

Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що побудовані ним та введені в експлуатацію об'єкти (гаражі) є об'єктами соціальної інфраструктури, у зв'язку з чим він відповідно до частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки такі твердження відповідача не ґрунтуються на жодній нормі чинного законодавства, мотивовані посиланням на визначення поняття "соціальної інфраструктури", що міститься у загальнодоступній багатомовній універсальній інтернет енциклопедії "Вікіпедія" у мережі Інтернет, яка як джерело інформації не має нормативно-правового характеру і не може бути застосовано при вирішенні спору в суді, про що правильно зазначив місцевий господарський суд. Посилання відповідача на те, що побудовані ним гаражі (комплекс гаражів) є об'єктами соціальної інфраструктури є лише припущеннями відповідача, без посилання на норми чинного законодавства, на яких не може ґрунтуватися судове рішення. Крім того, зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний-2" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 904/1049/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець