Ухвала

від 21.03.2019 по справі 911/1234/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1234/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 28.01.2019

та на рішення Господарського суду Київської області

від 11.10.2018

у справі № 911/1234/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Укразалізниця"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Смарт Іншуранс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Стенди"

про стягнення 12 200,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 22.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018 у справі № 911/1234/18, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Північного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

12.03.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" від 22.02.2019 разом зі справою № 911/1234/18 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 911/1234/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.03.2019.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1234/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" від 22.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 911/1234/18 є стягнення страхової суми в розмірі 12 200,00 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн - станом на 2019 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

У касаційній скарзі від 22.02.2019 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" зазначає, що дана справа має виняткове значення для скаржника, а також напряму торкнеться питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки спір між скаржником та відповідачем виник в результаті відсутності законодавчо-врегульованого чіткого порядку першочерговості стягнення суми забезпечення тендерної пропозиції, що передбачене ч. 3 ст. 24 Закону України "Про публічні закупівлі" та чіткого розуміння підстав відхилення тендерної пропозиції, що передбачені ч. 2 ст. 30 та ч. 3 ст. 32 Закону, а існуюча судова практика, на думку заявника, не містить сталої практики вирішення аналогічних судових спорів, пов'язаних із механізмом реалізації вищевказаних норм матеріального права. Крім того, дана справа становить виняткове значення для філії, оскільки виникнення питання по неоднозначному застосуванню правових норм Закону про закупівлі в діяльності скаржника є новим та недослідженим.

Розглянувши вищевказані доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018 у справі № 911/1234/18, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а доводи скаржника щодо того, що дана справа має для нього виняткове значення є для суду касаційної скарги непереконливими, оскільки, скаржником в касаційній скарзі не наведено належного обґрунтування в чому саме полягає виняткове значення даної справи саме для скаржника. Крім того, скаржник сам зазначає про існування судової практики вирішення аналогічних судових спорів.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1234/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" від 22.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018.

Крім того, касаційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" від 22.02.2019 містить заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018 у справі № 911/1234/18.

У зв'язку із відмовою у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" від 22.02.2019, розгляд вищевказаної заяви колегією суддів не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1234/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" від 22.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко