Постанова

від 13.02.2019 по справі 804/6530/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 804/6530/16

Провадження № 11-1101апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Компанії Семалєн ентерпрайзіс лімітед (Semalen еnterprises limited; далі - Компанія) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (судді Щербак А. А., Дурасова Ю. В., Баранник Н. П.) у справі № 804/6530/16 за позовом Компанії до державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (яке є правонаступником Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області; далі - державний реєстратор) Александрук Ганни Вікторівни, державного реєстратора Жданової Ганни Олександрівни, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловської Ганни Олегівни (далі - приватний нотаріус), Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради (далі - Управління держреєстрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Об'єднаний капітал (далі - ТОВ Компанія Об'єднаний капітал , ТОВ відповідно), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ТОВ Компанія Тритон , про скасування рішень і зобов'язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року Компанія звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Александрук Г. В., державного реєстратора Жданової Г. О., приватного нотаріуса, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 лютого 2014 року за індексним номером 11191983, від 18 грудня 2015 року за індексним номером 27492302, від 24 лютого 2016 року за індексним номером 28416130;

- відновити реєстраційний запис щодо реєстрації права власності за позивачем на нерухоме майно, а саме цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з будівель: А-3 - адміністративна будівля площею 1450,7 кв. м; Б-2 - склад-гараж цегляний площею 186,7 кв. м; В-2 - адміністративна будівля цегляна площею 479,6 кв. м; Г-1 - гараж цегляний; Д-1 - склад шлакоблочний, цегляний площею 97,0 кв. м; Ж-1 - техно-торгівельний центр цегляний площею 185,2 кв. м; З - гараж цегляний; І - вбиральня цегляна; К - погреб цегляний; П - склад цегляний; № 1-2, 1, II - спорудження мет., асф. (далі - цілісний майновий комплекс), шляхом реєстрації такого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр).

На обґрунтування позову Компанія зазначила, щорішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2013 року у справі № 904/7231/13, на підставі якого було зареєстровано за ТОВ Компанія Об'єднаний капітал право власності на цілісний майновий комплекс, було скасоване постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 червня 2016 року, у зв'язку із чим позивач вважає протиправним рішення від 25 лютого 2014 року за індексним номером 11191983 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ Компанія Об'єднаний капітал та подальші реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на вказаний цілісний майновий комплекс за ТОВ Компанія Тритон (рішення від 18 грудня 2015 року за індексним номером 27492302), а також за ОСОБА_6 (рішення від 24 лютого 2016 року за індексним номером 28416130).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалами від 25 жовтня 2016 року залучив до участі у справі відповідача - Управління держреєстрації, а такожтретіх осіб - ТОВ Компанія Об'єднаний капітал , ТОВ Компанія Тритон .

Третя особа - ТОВ Компанія Тритон заявила самостійні вимоги на предмет спору та просила:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і відповідний запис про право власності у Реєстрі від 23 лютого 2016 року за номером 13407288, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 лютого 2016 року за індексним номером 28416130, прийняте на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2004 року у справі № 2-2390/04 та постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 804/507/16;

- відновити реєстраційний запис щодо реєстрації прав власності за ТОВ Компанія Тритон на цілісний майновий комплекс.

На обґрунтування вимог ТОВ Компанія Тритон зазначило, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_6 на цілісний майновий комплекс стало підроблене рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2004 року у справі № 2-2390/04, тому, на думку третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, для відновлення її порушеного права необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію прав за ОСОБА_6 та відновити реєстраційний запис щодо реєстрації права власності за ТОВ Компанія Тритон .

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23 листопада 2016 року позов Компанії та ТОВ Компанія Тритон задовольнив частково:

- визнав протиправним і скасував рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сіволіна Михайла Юрійовича (далі - державний реєстратор Департаменту) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25 лютого 2014 року за індексним номером 11191983, на підставі якого до Реєстру державним реєстратором Ждановою Г. О. 25 лютого 2014 року о 14:18:01 було внесено запис № 4835366 про право власності за ТОВ Компанія Об'єднаний капітал на цілісний майновий комплекс;

- визнав протиправним і скасував рішення державного реєстратора Александрук Г. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 грудня 2015 року за індексним номером 27492302, на підставі якого до Реєстру цим же державним реєстратором 18 грудня 2015 року о 12:28:08 було внесено запис № 12743476 про право власності за ТОВ Компанія Тритон на цілісний майновий комплекс;

- визнав протиправним і скасував рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 лютого 2016 року за індексним номером 28416130, на підставі якого до Реєстру приватним нотаріусом 23 лютого 2016 року о 12:16:27 було внесено запис № 13407288 про право власності за ОСОБА_6 на цілісний майновий комплекс.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 березня 2017 року задовольнив апеляційну скаргу ТОВ Компанія Тритон : скасував постанову суду першої інстанції тазакрив провадження в адміністративній справі, роз'яснивши, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Компанія подала касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що оскаржувану ухвалу постановлено всупереч правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 802/3791/14-а, від 30 березня 2016 року у справі № 814/3015/14 та від 15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а, а також без наведення доводів щодо відхилення цих правових висновків. Водночас вказані вище постанови Верховний Суд України ухвалив у порядку адміністративного судочинства. До того ж позивач зазначив, що право власності на спірний об'єкт нерухомого майна було зареєстровано за Компанією на підставі чинних на теперішній час рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2002 року та додаткового рішення цього суду від 06 вересня 2002 року у справі № Н 10/90. З огляду на викладене, та посилаючись на пункт 8 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів , позивачпросить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 вересня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 жовтня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

На час розгляду справи відповідачі та треті особи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надіслали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що 08 березня 2002 року між ТОВ Компанія Об'єднаний капітал (продавець) і Компанією (покупець) укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

У зв'язку з порушенням умов договору від 08 березня 2002 року зі сторони продавця Компанія звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про захист майнових прав.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2002 року та додатковим рішенням цього суду від 06 вересня 2002 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 13 вересня 2002 року, у справі № Н 10/90 було визнано право власності за Закритим акціонерним товариством Семалєн ентерпрайзіс лімітед (далі - ЗАТ Семалєн ентерпрайзіс лімітед ) на цілісний майновий комплекс.

На підставі вказаних судових рішень Господарського суду Дніпропетровської області Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради видало ЗАТ Семалєн ентерпрайзіс лімітед реєстраційне посвідчення від 11 вересня 2002 року на об'єкти нерухомого майна, що входять до складу цілісного майнового комплексу, про що зроблено запис у реєстровій книзі № 13ЮН за реєстровим № 588-15.

ТОВ Компанія Об'єднаний капітал звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08 березня 2002 року цілісного майнового комплексу, укладеного між ТОВ Компанія Об'єднаний капітал і Компанією, та визнання права власності на об'єкт нерухомості.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2013 року у справі № 904/7231/13 вказаний позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08 березня 2002 року, укладений між ТОВ Компанія Об'єднаний капітал та Компанією; визнано за ТОВ Компанія Об'єднаний капітал право власності на цілісний майновий комплекс.

На підставі рішення державного реєстратора Департаменту від 25 лютого 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 11191983, прийнятого на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2013 року, державним реєстратором Ждановою Г. О. 25 лютого 2014 року о 14:18:01 до Реєстру внесено запис № 4835366 про право власності за ТОВ Компанія Об'єднаний капітал на цілісний майновий комплекс. Це право власності припинено 18 грудня 2015 року о 12:28:08, про що внесено відомості до Реєстру державним реєстратором Александрук Г. В. 24 грудня 2015 року о 20:00:55, індексний номер рішення 27492302.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно за номером 50800573, виданого 24 грудня 2015 року державним реєстратором Александрук Г. В. , а також рішення цього державного реєстратора від 24 грудня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 27492302 до Реєстру цим державним реєстратором 18 грудня 2015 року о 12:28:08 внесено запис № 12743476 про право власності за ТОВ Компанія Тритон на цілісний майновий комплекс. Це право власності припинено 23 лютого 2016 року о 12:16:27, про що внесено відомості до Реєстру приватним нотаріусом 24 лютого 2016 року о 12:31:45, індексний номер рішення 28416130.

На підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2004 року у справі № 2-2390/04 та постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 804/507/16, а також прийнятого на їх виконання рішення приватного нотаріуса від 24 лютого 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28416130 до Реєстру цим приватним нотаріусом 23 лютого 2016 року о 12:16:27 внесено запис № 13407288 про право власності за ОСОБА_6 на цілісний майновий комплекс.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 червня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09 серпня 2016 року, скасовано рішення Дніпропетровського господарського суду від 10 жовтня 2013 року у справі № 904/7231/13 та відмовлено у задоволенні позову ТОВ Компанія Об'єднаний капітал .

26 вересня 2016 року Прокуратурою Дніпропетровської області направлено до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000000802, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2016 року, відносно ОСОБА_6, якій 19 вересня 2016 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частиною третьою статті 206-2, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 383, частиною першою статті 384 Кримінального кодексу України.

Розглянувши справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні відносини у цій справі пов'язані зі спором про право власності на цілісний майновий комплекс, атому заявлені у справі позовні вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства. При цьому апеляційний суд установив, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа № 201/9086/16-ц за позовом Компанії до ОСОБА_6, третя особа - ТОВ Компанія Тритон , про витребування майна та за позовом ТОВ Компанія Тритон до ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус, Центр надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради Правобережний , про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права власності та витребування майна.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, Компанія звернулася до суду з позовом до державних реєстраторів та приватного нотаріуса, якими проведено державну реєстрацію за ТОВ Компанія Об'єднаний капітал (рішення від 25 лютого 2014 року за індексним номером 11191983), ТОВ Компанія Тритон (рішення від 18 грудня 2015 року за індексним номером 27492302), ОСОБА_6 (рішення від 24 лютого 2016 року за індексним номером 28416130) права власності на цілісний майновий комплекс.

При цьому підставою для звернення з позовом є те, що внаслідок прийняття вказаних рішень про державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекспорушується право позивача на володіння, користування та розпорядження цим об'єктом нерухомого майна.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третіми особами у справі права власності на об'єкт нерухомого майна, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно.

Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення рішення судом апеляційної інстанції; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки позовні вимоги заявлено Компанією на захист порушеного, на її думку, права власності на об'єкт нерухомого майна, а на підставі оскаржуваних рішень суб'єктів владних повноважень у третіх осіб виникло речове право, правомірність набуття якого оспорює позивач, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Для поновлення порушеного права, на захист якого подано позов у цій справі, Компанія звернулась у порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_6, третя особа - ТОВ Компанія Тритон , про витребування майна (справа № 201/9086/16-ц).

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції належним чином визначив характер спору, суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду, а тому доводи касаційної скарги про те, що цей спір має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня , 30 жовтня, 13 листопада та 11 грудня 2018 року у справах № 806/1641/17 (провадження № 11-696апп18), № 809/973/14 (провадження № 11-858апп18), № 809/649/14 (провадження № 11-859апп18) та № 809/874/14 (провадження № 11-994апп18) відповідно.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Компанії Семалєн ентерпрайзіс лімітед (Semalen еnterprises limited) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Д. А. Гудима І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська