Ухвала

від 18.02.2019 по справі 759/5813/15-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

обвинуваченої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження №12013110080008858 за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Казавчин Гайворонського району Кіровоградської області, громадянки України, з вищою освітою, працюючої заступником головного бухгалтера відділу освіти Гайворонської районної державної адміністрації у Кіровоградській області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, за апеляційними скаргами заступника прокурора м. Києва, представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_9 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України та їй призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком та зберіганням матеріальних цінностей на строк 3 роки та з конфіскацією всього належного їй майна.

Цим же вироком судом частково задоволено цивільний позов ТОВ «Бест Білоруський стандарт» та ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь ТОВ «Бест Білоруський стандарт» 423034,00 (чотириста двадцять три тисячі тридцять чотири) грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, а в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 1000000 грн. відмовлено за недоведеністю, а також відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з обвинуваченої на користь ТОВ «Бест Білоруський стандарт» витрат на надання правової допомоги в розмірі 5000,00 (п`яти тисяч) грн.

Крім того, вирішено питання щодо стягнення з обвинуваченої процесуальних витрат за проведення експертиз.

Згідно вироку суд визнав доведеним, що ОСОБА_9 , будучи директором ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» (ЄДРПОУ 38043543), перебуваючи в приміщенні офісу №392-2 по бульв. Кольцова, 14-Е в м. Києві, 21.09.2012 року у денний час зустрілась із керівником відділу збуту вказаного товариства ОСОБА_10 , якою реалізовано ФОП ОСОБА_11 належну ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» молочну продукцію на загальну суму 4 874 грн. 65 коп., та з метою незаконного обернення на свою користь, переконала останню передати їй вказані грошові кошти нібито для перерахування їх на поточний рахунок вказаного товариства. 21.09.2012 року керівник відділу збуту ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» - ОСОБА_10 , не знаючи про незаконні наміри ОСОБА_9 , передала останній грошові кошти в сумі 4 874 грн. 65 коп. після чого, директор ТОВ «Бест Білоруський Стандарт», ОСОБА_9 , маючи право розпоряджатися даними коштами як службова особа, заволоділа чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на протиправне заволодіння грошовими коштами, що належать ТОВ «Бест Білоруський Стандарт», ОСОБА_9 , будучи директором даного Товариства, перебуваючи за адресою: м. Київ, бульв. Кольцова, 14-Е в приміщенні офісу №392-2, заволоділа чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем за аналогічних обставин по 12 епізодам, а саме: 21.09.2012 року грошовими коштами від реалізації молочної продукції, що належить ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» на загальну суму 4013,00 грн., які були передані ОСОБА_9 , як директору даного Товариства керівником відділу збуту ОСОБА_10 , для перерахування на поточний рахунок ТОВ «Бест Білоруський Стандарт»; 25.09.2012 року в розмірі 11895 грн. 98 коп. та 15 646 грн. 50 коп.; 18.10.2012 року грошовими коштами в розмірі 36 634 грн. 77 коп.; 08.11.2012 року в розмірі 20 112 грн. 00 коп. та 28 656 грн. 58 коп.; 08.11.2012 року в розмірі 13 516 грн. 00 коп.; 26.11.2012 року в розмірі 33 948 грн. 87 коп.; 27.11.2012 року в розмірі 22 093 грн. 03 коп.; 18.12.2012 року в розмірі 25 638 грн. 00 коп., 72 944 грн. 10 коп., 25 515 грн. 35 коп., 61542 грн. 86 коп. та 25.12.2012 року в розмірі 46002 грн. 97 коп.

Отримавши у такий спосіб від керівника відділу збуту вказаного Товариства ОСОБА_10 грошові кошти загальною сумою 423 034 гривень 66 коп., які належать ТОВ «Бест Білоруський Стандарт», директор вказаного Товариства ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні офісу №392-2 по бульв. Кольцова, 14-Е в м. Києві, з метою незаконного обернення зазначених грошових коштів на свою користь, маючи право розпоряджатися ними як службова особа, заволоділа цими грошовими коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Заступник прокурора м. Києва у поданій апеляційній скарзі просить змінити оскаржуваний вирок Святошинського районного суду міста Києва від 01.08.2017 року в частині призначення обвинуваченій ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення спеціального права та постановити рішення, яким ОСОБА_9 вважати засудженою до позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на 3 роки, а в решті вирок залишити без зміни. При цьому, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення і правильність правової кваліфікації дій обвинуваченої, вважає, що вирок суду підлягає зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме невірне застосування обов`язкового додаткового покарання, оскільки на момент вчинення злочину ОСОБА_9 займала посаду директора TОB «Бест Білоруський Стандарт».

Крім того зазначає, що з огляду на положення ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, а й ті норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом виду і міри покарання, в тому числі й тих положень, що передбачені частиною другою статті 55 КК України.

На переконання прокурора, призначаючи покарання, суд має чітко вказати у своєму вироку ті конкретні посади, право обіймати які позбавляється засуджений або конкретний вид діяльності, права займатися якою він позбавляється, а тимчасове незайняття певним видом діяльності або неперебування на посаді на момент постановлення вироку не є перешкодою для застосування цього покарання, однак суд, ігноруючи вказані вимоги, позбавив обвинувачену іншого спеціального права, яким вона не була наділена і не використовувала для заволодіння чужим майном, тобто суд невірно застосував положення ст. 55 КК України, призначивши обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з обліком та зберіганням матеріальних цінностей.

В апеляційній скарзі представник потерпілого TОB «Бест Білоруський Стандарт» - адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваному вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01.08.2017 року та постановити апеляційним судом новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 більш суворе покарання, стягнувши з обвинуваченої на користь TОB «Бест Білоруський Стандарт» 1 089 528,85 гривень в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 1 000 000,00 грн. моральної шкоди, а також просить стягнути витрати на надання правової допомоги в розмірі 5 000,00 гривень. При цьому зазначає, що розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) в сумі 663292,00 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи висновком експерта від 14.02.2014 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві, однак суд першої інстанції безпідставно визнав вказаний висновок експерта неналежним доказом та не навів у вироку належного обґрунтування такого рішення.

Також наголошує, що безпосередньо факт недостачі товарно-матеріальних цінностей, що належать TОB «Бест Білоруський Стандарт» було виявлено внаслідок проведення службового розслідування, результати якого містяться в Акті проведення службового розслідування діяльності ОСОБА_9 в період з 12.03.2012 по 15.02.2013 року, і відповідно до даного акту TОB «Бест Білоруський Стандарт» було завдано збитків на суму 919 319,75 гривень. Звертає увагу, що згідно даного Акту, членами комісії були здійснені підрахунки, які свідчать про те, що прибуток від і реалізації товару TОB «Бест Білоруський Стандарт» мав скласти 256 027,75 гривень, проте, жоден з перелічених документів не був взятий до уваги судом першої інстанції.

Апелянт стверджує, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 , TОB «Бест Білоруський Стандарт» фактично припинило свою діяльність на ринку України, пов`язану з реалізацією білоруських продуктів харчування через відмову покупців співпрацювати з Товариством у зв`язку із розслідуванням злочинних дій ОСОБА_9 , і як наслідок, заплямована ділова репутація TОB «Бест Білоруський Стандарт» спричинила повне розірвання та втрату ділових зв`язків з численними постачальниками та покупцями продукції підприємства, однак ці обставини також залишились поза увагою суду першої інстанції.

Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства, належними доказами здійснення господарської операції є первинні розрахункові документи. Однак матеріали справи не містять первинних документів, які б підтверджували оформлення господарських операцій, проведених ОСОБА_10 , зокрема 21.09.2012, 25.09.2012, 18.10.2012, 08.11.2012, 26.11.2012, 27.11.2012, 18.12.2012, 25.12.2012р., і за наслідками яких, з її слів, вона передала грошові кошти ОСОБА_9 . Точні дати здійснення таких операцій, суми отриманих грошових коштів та номери видаткових накладних встановлені також лише зі слів ОСОБА_10 , без підтвердження таких даних відповідними документами. Також звертає увагу, що саме господарські операції, проведені ОСОБА_10 були безпідставно покладені в основу обвинувачення ОСОБА_9 визнаного судом доведеним.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково визнав показання свідка ОСОБА_10 належним та допустимим доказом, не навів мотивів викладеного у вироку висновку, що показання ОСОБА_10 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які в судовому засіданні показання ОСОБА_10 в частині дати реалізації товару або суми, отриманої за товар не підтвердили, не повідомили контрагентів за господарськими операціями, не вказували, що бачили, як ОСОБА_10 передавала грошові кошти для ОСОБА_9 . Крім того, показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 містять істотні розбіжності в частині відомостей про те, хто саме займався бухгалтерією на підприємстві.

Також захисник вказує на безпідставність висновку суду першої інстанції про часткове підтвердження наявними у справі первинними документами руху товару ТОВ "Бест Білоруський Стандарт" протягом вересня-грудня, оскільки досліджені судом договори поставки від 06.08.2012, 08.08.2012, 05.11.2012 та видаткові накладні від 27.11.2012 є копіями, а не оригіналами, та не завірені у встановленому законом порядку. На думку апелянта, за відсутності оригіналів документів неможливо пересвідчитись у їх ідентичності. Крім того, наявний у справі договір № 24/07-4Х від 24.07.2012 р. з надання послуг відповідального зберігання, укладеного між ТОВ Бест Білоруський Стандарт в особі директора ОСОБА_9 і ТОВ Торгово-Логістичний Комплекс Арктика, та акт про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Бест Білоруський Стандарт від 19.02.2013 р., на які суд послався у вироку як на доказ винуватості ОСОБА_9 , також є копією, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 99 КПК України. Посилається на те, що формулювання обвинувачення містить дані про реалізацію ОСОБА_10 товару ФОП ОСОБА_17 08.11.2012, 26.11.2012, 18.12.2012 та 25.12.2012, однак матеріали справи не містять жодних документів на підтвердження таких даних, у тому числі і договору поставки, на підставі якого реалізовувався товар ФОП ОСОБА_17 . Крім того, стороною обвинувачення не були заявлені і в судовому засіданні не допитувались контрагенти: ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_19 , які згідно даних обвинувального акту, передавали грошові кошти ОСОБА_10 за придбану молочну продукцію. На сумнівність такого доказу як акт проведення службового розслідування діяльності ОСОБА_9 на посаді директора ТОВ Бест Білоруський Стандарт в період з 12.03.2012-15.02,2013 року, на думку апелянта, свідчить та обставина, що вказаний акт не містить дати його складення, а зазначені у ньому джерела, які були використані для розслідування, є неконкретними, що унеможливлює їх перевірку.

Посилаючись у апеляційній скарзі на неконкретність пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення, захисник зазначає, що ні в обвинувальному акті, ні у вироку не вказано в чому саме полягало переконання ОСОБА_10 передати їй ( ОСОБА_9 ) грошові кошти, що належать ТОВ Бест Білоруський Стандарт, нібито для перерахування на поточний рахунок, в якій формі воно було і як це пов`язано з кваліфікуючою ознакою - використання службового становища. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив суперечності у вироку між викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення та кваліфікацією дій ОСОБА_9 , оскільки не зазначив, за яких обставини він дійшов висновку, що ОСОБА_9 заволоділа чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем.

У доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 зазначає, що обов`язковою складовою при доведенні вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є встановлення точного розміру шкоди, яку цим кримінальним правопорушенням було завдано. Однак, визнавши ОСОБА_9 винною у заволодінні грошовими коштами ТОВ Бест Білоруський Стандарт у сумі 423 034 грн. (в тому числі, задовольняючи заявлений цивільний позов на вказану суму), суд у вироку не навів доказів, на підставі яких він дійшов такого висновку, оскільки в матеріалах справи відсутні та судом не досліджувались будь-які первинні або розрахункові документи, які б підтверджували конкретні господарські операції ТОВ Бест Білоруський Стандарт, не мотивував у вироку на підставі яких доказів він встановив завдану матеріальну шкоду саме у розмірі 423 034 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку доводів поданої захисником апеляційної скарги, які заперечували проти апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого; пояснення представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 та прокурора, які підтримали свої апеляційні скарги і заперечували проти апеляційної скарги захисника обвинуваченої; повторно дослідивши за клопотанням захисника обставини, встановлені під час кримінального провадження; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої; перевіривши матеріали кримінального провадження №12013110080008858 та доводи на обґрунтування апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційні скарги захисника обвинуваченої та представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і не упередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вказані вимоги кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_9 та при ухваленні відносно неї обвинувального вироку, судом були дотримані.

В судовому засіданні суду першої інстанції та під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала, вказуючи, що рішенням Загальних зборів учасниківТОВ «Бест Білоруський Стандарт» (далі Товариство) її було обранона посаду директора. До вересня 2012 року господарської діяльності на підприємстві не велось, з вересня 2012 року імпортували молочну продукцію з Білорусії та реалізовували на території України. У першій половині 2012 року на посаду начальника відділу збуту даного Товариства була призначена ОСОБА_10 , до посадових обов`язків якої входило: контроль за постачанням товару від постачальника, розмитнення товару, передача його на склад на відповідальне зберігання, робота з покупцями та відвантаження товару. На ім`я ОСОБА_10 була оформлена електронна перепустка для доступу до складських приміщень, на зберіганні яких перебував товар, який належавТОВ «Бест Білоруський Стандарт».

Матеріально-відповідальною особою за товар вона, як директор, не була, оскільки функції завідуючої складу на себе не приймала, для цього нею був укладений відповідний договір з компанією, яка приймала товар на відповідальне зберігання Торговий дім «Арктика». Всі розрахунки з покупцями на підприємстві проводилися відповідно до укладених договорів на постачання продукції по безготівковому розрахунку. Жодних розпоряджень на отримання готівки від клієнтів вона, як директор, не надавала. Вважає, що жодних готівкових коштів їй не було ввірено, оскільки функції касира вона на себе не приймала і касових операцій не проводила.

Щодо співпраці з ФОП ОСОБА_20 пояснила, що з останньою був підписаний договір на реалізацію молочної продукції, з яким були взаємні фінансово-господарські розрахунки як і з іншими клієнтами, що підтверджується банківськими виписками.

Функції директора фактично перестала виконувати з 23.01.2013 року з причини хвороби своєї малолітньої доньки, написавши заяву про звільнення та відправивши її цінним листом. На початку лютого 2013 року отримала лист відТОВ «Бест Білоруський Стандарт» про необхідність проведення інвентаризації для передачі справ, у зв`язку з чим вона із своїм чоловіком ОСОБА_21 приїхали до офісу Товариства, однак їй повідомили, що ОСОБА_12 у відрядженні і коли буде не відомо. Про проведення інвентаризації їй нічого не відомо ініякої інвентаризаційної комісії нестворювалося. Також стверджувала, що 27.11.2012 року вона перебувала у закордонному відрядженні, повернулась лише 30.11.2012 року, а що стосується 25.09.2012 року, тов цей день її на робочому місці не було, оскільки вона була з дитиною на обстеженні у лікаря.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, провівши в межах висунутого обвинувачення судовий розгляд даного кримінального провадження, дослідивши зібрані у встановленому законом порядку докази та за встановлених фактичних обставин, за яких ОСОБА_9 , будучи директором ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» вчинила кримінальне правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про її винуватість у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, а саме грошовими коштами на загальну сум 423034 грн. 66 коп., з наведенням в обвинувальному вироку доказів на підтвердження свого висновку щодо доведеності її вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який підтверджується встановленими під час досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні за участю сторін доказами, які обґрунтовано визнані судом першої інстанції належними, допустимими і достовірними доказами, зокрема: Статутом ТОВ «Бест Білоруський Стандарт», протоколом № 1 загальних зборів учасників цього Товариства від 02.03.2012 року про обрання ОСОБА_9 на посаду директора, наказом Товариства № 01-к від 12.03.2012 року про вступ ОСОБА_9 на цю посаду; показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 ; договором № 24/07-4Х від 24.07.2012 з надання послуг відповідального зберігання, укладеного між ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» в особі директора ОСОБА_9 , і ТОВ «Торгово-Логістичний Комплекс Арктика» (т.2 а.п. 151-157) щодонадходження товару від постачальника на склад Товариства; договорами поставок ФОП ОСОБА_11 від 06.08.2012 № 060812/08 (т. 3 а.п. 189-192); ФОП ОСОБА_18 від 08.08.2012 № 080812/10 (т.2 а.п. 230-233); ФОП ОСОБА_19 від 05.11.2012 № 051112/15 (т.3 а.п. 198-201) та видаткових накладних № 32 від 27.11.2012 на суму 22093 грн. 03 коп. (т.2 а.п. 204), якими підтверджується рух товару на ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» протягом вереня-грудня 2012 року; протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» від 15.02.2013 року, згідно якого ОСОБА_9 була усунута з посади вказаного Товариства з 15.02.2013 року та прийнято рішення провести інвентаризацію матеріальних цінностей на ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» за період з 12.03.2012 року по 15.02.2013 року; наказом № 16 від 19.02.2013 року про створення комісії у складі трьох осіб для проведення ревізії та інвентаризації матеріальних цінностей (т.2 а.п. 35, 41); актомпроведення службового розслідування діяльності ОСОБА_9 на посаді директора ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» в період з 12.03.2012 року по 15.02.2013 року, яким були встановлені факти недостачі грошових коштів (як в касі Товариства, так і на розрахунковому рахунку), товарів на складі та відсутність документів (трудової книжки ОСОБА_9 ,контракту, укладеного між нею та засновником ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» ОСОБА_12 , посадових інструкцій, а також бухгалтерських документів) (т. 6, ак.п. 62-67).

Отже, всупереч доводам апеляційної скарги захисника обвинуваченої, суд першої інстанції, оцінивши вказані докази на предмет їх достовірності та допустимості, обгрунтовано вказав, що свідок ОСОБА_10 є безпосереднім очевидцем подій, яка у своїх показаннях чітко зазначила конкретні суми та дати передачі грошових коштів директору Товариства ОСОБА_9 і обґрунтовано зазначив, що показання цього свідка повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також з наведеними вище документальними доказами, які є логічними, мають послідовний та взаємодоповнюючий характер та у своїй сукупності беззаперечно спростовують твердження обвинуваченої ОСОБА_9 про те, що бухгалтерсько-фінансовою діяльністю Товариства вона не займалася, а тому визнав показання цих осіб щирими, а відтак, вказані докази належними, допустимими та достовірними і обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку.

Апеляційні твердження захисника обвинуваченої, щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження документів, які б підтверджували оформлення господарських операцій, які проводила ОСОБА_10 , показання якої, на думку апелянта, є сумнівними, виходячи з того, що дві дати, коли ОСОБА_10 проводила господарські операції, а саме 27.11.2012 року та 25.09.2012 року були спростовані довідкою з Державної прикордонної служби щодо перебування ОСОБА_9 за межами України та довідкою про перебування ОСОБА_9 з дитиною у лікаря в м. Кіровограді, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції дав належну оцінку цим доводам та обґрунтовано зазначив, що відсутність ОСОБА_9 на робочому місці у вказані дні не усуває її відповідальності за протиправне заволодіння коштами Товариства за фактами реалізації продукції у зазначені дні, в інший час.

З доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченої в тій частині, що досліджені судом першої інстанції договори поставки від 06.08.2012 року, 08.08.2012 року, 05.11.2012 року, видаткові накладні від 27.11.2012 року, а також решта інших письмових доказів є копіями, а не оригіналами документів, які не завірені у встановленому законом порядку, колегія суддів також не погоджується, оскільки письмові докази, на які суд першої інстанції послався в обвинувальному вироку є належним чином завіреними копіями, які в ході досудового розслідування були вилучені згідно протоколів тимчасового доступу до речей і документів та обгрунтовано визнані судом належними і допустимими доказами, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи сторони захисту про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_9 не встановлена та не доведена, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду як в суді першої інстанції, так і в апеляційному судітаспростовуються дослідженими безпосередньо в судовомузасіданні доказами. Таку позицію сторони захистусуд обґрунтовано розцінив як обраний нею спосіб захистувід пред`явленого обвинувачення табажання уникнути відповідальності за скоєне, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, суд першої інстанції дав вірну оцінку показанням свідка ОСОБА_21 , з яким обвинувачена на час вищезазначених подій перебувала в шлюбних відносинах, та обґрунтовано не прийняв їх в якості доказу, як і висновок експерта № 1-се від 14.02.2014 (т.6, а.к.п. 3-10), який суд визнав недопустимим доказом, оскільки зазначені в ньому додатки відсутні, до експертизи не долучені, що позбавило суд можливості пересвідчитися у правильності розрахунків, наведених у вказаному висновку, а допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_24 належним чином цей висновок не роз`яснила, пославшись на відсутність додатків.

Інші письмові докази, які були досліджені в судовому засіданні суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони як не доводять, так і не спростовують вину обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Враховуючи наведену у вироку оцінку доказів, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що обсяг обвинувачення та кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_9 , які викладені у зміненому прокурором обвинувальному акті в редакції від 12 травня 2017 року, повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження, згідно якого ОСОБА_9 у період з 12.03.2012 року по 15.02.2013 року, будучи директором ТОВ «Бест Білоруський Стандарт», знаходячись у приміщенні офісу № 392-2, по бул. Кольцова, 14-Е в м. Києві, незаконно заволоділа чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме: грошовими коштами на загальну суму423 034, 66 грн., що в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто в особливо великих розмірах і її дії вірно кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України.

У зв`язку зі зміною обвинувачення прокурором, представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 підтримав обвинувачення у попередньому обсязі від 12 листопада 2015 року, згідно якого ОСОБА_9 у період з 12.03.2012 року по 15.02.2013 року, будучи матеріально-відповідальною особою директором ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» ЄДРПОУ 38043543, знаходячись у приміщенні офісу № 392-2, по бул. Кольцова, 14-Е в м. Києві, незаконно заволоділа чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме: грошовими коштами на загальну суму663 292 гривень, що в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, проте, як вірно зазначив суд в оскаржуваному вироку, обсяг обвинувачення щодо обвинуваченої ОСОБА_9 , який підтримав представник потерпілого ОСОБА_7 і був викладений в обвинувальному акті в попередній редакції від 12 листопада 2015 року, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

При цьому, суд вірно зазначив, що обвинувачення в обсязі, яке підтримав представник потерпілого і яке виходить за межі висунутого прокурором нового обвинувачення, ґрунтується виключно на припущеннях, які обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції, оскільки на них не може ґрунтуватися обвинувачення в контексті принципу презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України), а тому доводи прокурора, який змінив обвинувачення в цій частині шляхом зменшення суми завданої матеріальної шкоди, суд визнав належно обґрунтованими і такими, що ґрунтуються на законі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Також суд обґрунтовано зазначив, що під час складання обвинувального акту слідчим при формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 недостовірно викладені деякі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме допущена математична помилка при підрахунку розміру заподіяної матеріальної шкоди та інкриміновано суму 663 292,00 грн., яка не підтверджується математичним підрахунком сум грошових коштів в усіх епізодах, що їй інкримінуються, а також у даному кримінальному провадженні сторонами не надано і не здобуто жодного доказу, який вказував би, що ОСОБА_9 заволоділа продукцією, яка знаходилась на складі підприємства, оскільки в ході судового розглядубезспірно встановлено те, що обвинувачена ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа лише грошовими коштами підприємства ТОВ «Бест Білоруський Стандарт», а не продукцією, яка зберігалась на складі ТОВ «Торгово-Логістичний Комплекс Арктика».

Оцінивши в сукупності зібрані докази з точки зору достатності та взаємозв`язку,суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що ОСОБА_9 у період з 12.03.2012 року по 15.02.2013 року, будучидиректором ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» ЄДРПОУ 38043543, знаходячись у приміщенні офісу № 392-2, по бул. Кольцова, 14-Е в м. Києві, заволоділа чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, а саме: грошовими коштами на загальну суму423 034, 66 грн., а тому ці її дії суд вірно кваліфікував за ч. 5 ст. 191 КК України.

Наведені в обвинувальному вироку докази у своїй сукупності спростовують апеляційні твердження сторони захисту щодо відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України.

Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги представника потерпілого ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» - адвоката ОСОБА_7 про те, що Товариству завдано збитків на суму 919 319,75 гривень і прибуток від реалізації Товариством товару мав скласти 256 027,75 гривень та, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 TОB «Бест Білоруський Стандарт» заподіяно моральну шкоду у розмірі 1000000 гривень, оскільки Товариство фактично припинило свою діяльність на ринку України, пов`язану з реалізацією білоруських продуктів харчування через відмову покупців співпрацювати з Товариством у зв`язку із розслідуванням злочинних дій ОСОБА_9 , і як наслідок, заплямована ділова репутація TОB «Бест Білоруський Стандарт» спричинила повне розірвання та втрату ділових зв`язків з численними постачальниками та покупцями продукції підприємства, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що заявлений цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином в сумі 1 089 528 (один мільйон вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень 85 коп. підлягає частковому задоволенню та стягненню з ОСОБА_9 на користьТОВ «Бест Білоруський Стандарт» в рахунок відшкодуванняматеріальної шкоди - 423 034 (чотириста двадцять три тисячі тридцять чотири) гривень 66 копійок, оскільки саме такий розмір шкоди завданої злочином був доведений під час судового розгляду, а також обгрунтовано відмовив у задоволенні цивільного позову ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» в частині відшкодування моральної шкоди, завданої вказаній юридичні особі в сумі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 коп. за недоведеністю заподіяння Товариству такої шкоди, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.

Також обґрунтованими колегія суддів вважає і висновки суду про те, що представником потерпілого не надано будь-яких документів на підтвердження сплати витрат на правову допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень та виклав у вироку докладні мотиви прийнятого рішення про відмову в задоволенні стягнення витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» з обвинуваченої ОСОБА_9 , які згідно вимог ст. 118 КПК України є процесуальними витратами.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції не порушив загальних засад його призначення, передбачених ст. 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, даних про особу обвинуваченої, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, має вищу освіту, на час розгляду даного кримінального провадження працевлаштована заступником головного бухгалтера відділу освіти Гайворонської районної державної адміністрації у Кіровоградській області, за місцем даної роботи характеризується виключно позитивно, розлучена, має на утриманні малолітню дитину 2006 року народження, батьків, які є інвалідами третьої групи, постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на консультативних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває та за відсутності обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, суд обгрунтовано зазначив, що виправлення обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і міра покарання повинна бути пов`язана з позбавленням волі та призначенням додаткових покарань з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна.

За викладеним, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченої ОСОБА_9 законним та обгрунтованим, покарання необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому не вбачає підстав для його скасування та ухвалення апеляційним судом нового вироку або призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, про що ставиться питання у поданих апеляційних скаргах захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_8 та представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 .

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме невірного застосування обов`язкового додаткового покарання, який позбавив обвинувачену іншого спеціального права, яким остання не була наділена і не використовувала для заволодіння чужим майном, а тому апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню, вирок суду в частині застосування додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_9 права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю підлягає зміні, оскільки судбезпідставно позбавив її права обіймати посади, пов`язані з обліком та зберіганням матеріальних цінностей.

Отже, з урахуванням характеру вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, яка будучидиректором ТОВ «Бест Білоруський Стандарт» заволоділа чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, колегія суддів вважає змінити вид додаткового покарання на позбавлення її права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 (три) роки.

Процесуальних порушень, як під час досудового слідства, так і під час розгляду провадження в суді першої інстанції, які б давали підстави сумніватися в правильності прийнятого судом рішення відносно обвинуваченої ОСОБА_9 апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити, а апеляційні скарги представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року у кримінальному провадженні №12013110080008858 відносно ОСОБА_9 змінити в частині призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з обліком та зберіганням матеріальних цінностей строком на 3 (три) роки та вважати ОСОБА_9 засудженою до додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 (три) роки, а в решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3