Рішення

від 06.03.2019 по справі 752/26982/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/26982/18

Провадження № 2/752/3508/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

06.03.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Павлюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Боргова Агенція Пристав про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ТОВ Боргова Агенція Пристав про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 01 червня 2016 року по 19 березня 2018 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ Боргова Агенція Пристав . Позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Станом на грудень 2018 року відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати заробітної плати у розмірі 49 370,07 грн.

Зважаючи на викладене, позивач просить стягнути з відповідача

- заборгованість із заробітної плати в сумі 49 370,07 грн. ,

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 19.03.2018 року по 21.12.2018 року в сумі 126 945,75 грн.,

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 21.12.2018 р. по день фактичного розрахунку,

- компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 10 508,40 грн.,

- на відшкодування моральної шкоди 148 920,00 грн. та витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року відкрито провадження у даній справі.(а.с.43)

Відзив на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подав.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.

Відповідач ТОВ Боргова Агенція Пристав в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про день, час та місце судового засідання був повідомлений судом у встановленому законом порядку.

Суд на підставі статті 280 ЦПК України ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що наказом ТОВ Боргова Агенція Пристав № 7 від 31.05.2016 р. ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора в відділ Дирекція. (а.с. 24)

Наказом ТОВ Боргова Агенція Пристав № 72 від 01.07.2016 р. ОСОБА_1 переведена на посаду заступника генерального директора. (а.с. 16)

Наказом ТОВ Боргова Агенція Пристав № 3 від 16.03.2018 р. ОСОБА_1 звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с. 17)

Встановлено, що при звільненні з ОСОБА_1 не був проведений розрахунок та заробітна плата у розмірі 64 370,07 грн. не була виплачена. Згідно розрахункового листа за березень 2018 року ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням було зараховано до виплат: 7 631,94 грн. заробітна плата за березень 2018р., 14 975,07 грн. компенсації за 3 дні невикористаної відпустки та 47 251,43 грн. боргу за підприємством на день звільнення.

Відповідач здійснив виплату в рахунок погашення заборгованості із заробітної плати у сумі 15 000,00 грн. Станом на грудень 2018 року заборгованість зі сплати заробітної плати становить 49 370,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вбачається, що станом на грудень 2018 року відповідач мав перед позивачем заборгованість із заробітної плати на загальну суму 49 370,07 грн.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 березня 2018 року по 21 грудня 2018 року, що складає 193 робочих дні.

З матеріалів справи вбачається, що середньоденний заробіток позивача складає 657,75 грн.

Тому, враховуючи положення статті 117 КЗпП України, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки після звільнення у розмірі 126 945,75 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 21 грудня 2018 року по 06 березня 2019 року (50 робочих днів), враховуючи розмір середньоденної заробітної плати, у розмірі 32 887,50 грн. (657,75 грн. х 50 днів)

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до пунктів 2,4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюються як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період виплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до розрахункового листа, на день звільнення позивача ТОВ Боргова Агенція Пристав мав заборгованість з виплати заробітної плати за 6 місяців 2017р., розмір заробітної плати протягом 2017 календарного року після утримання податків і обов'язкових платежів складає 10 800,00 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 49 370 ,07 грн. заборгованості із заробітної плати, 126 945,75 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 19.03.2018 року по 21.12.2018 року, 32 887,50 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 21.12.2018р. по 06 березня 2019 року, 10 508,40 грн. компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Позивач також просить відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі 148 920 грн.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтується на вимогах ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що згідно статті 237-1 УЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 України КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року.

При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені його трудові права.

Враховуючи ступінь моральних страждань внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем заробітної плати та інших порушень його трудових прав, з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 3000 гривень.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір.

Керуючись статтями 47, 115-117, 231, 232, 238 КЗпП України, ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Боргова Агенція Пристав про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Боргова Агенція Пристав на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 49 370,07 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 126 945,75 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 32 887,50 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 10 508,40 грн., на відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Боргова Агенція Пристав на користь держави 3 295,66 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: