Рішення

від 18.09.2008 по справі 2-934/08

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-934/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2008 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Демченко О.М. ,

при секретарі -     Гресько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  яка діє в своїх інтересах,  та в інтересах ОСОБА_4,  про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м.  Одеси з позовом до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  яка діє в своїх інтересах,  та в інтересах ОСОБА_4,  про визнання договору дарування недійсним.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити,  посилаючись на такі обставини.

05 вересня 2003 року між позивачкою та ОСОБА_4 був укладений договір дарування належної позивачки квартири АДРЕСА_1. Обдарована є племінницею позивачки.

Від імені неповнолітньої ОСОБА_4 діяв як законний представник її батько - ОСОБА_2,  а від імені дарувальника (позивачки по справі) - за довіреністю ОСОБА_3. Згідно до умов договору дарування позивачка передала безоплатно у власність ОСОБА_4 зазначену квартиру. В зв'язку з неможливістю особисто підписати договір,  була видана довіреність на ім'я ОСОБА_3

Позивачка вважає,  що вказаний договір був укладений всупереч вимогам закону. Так,  довіреність на ім'я ОСОБА_3 була видана позивачкою так як вона мешкала в іншому місці,  тривалий час не з'являлася в м.  Балті,  проте необхідно було вчиняти певні дії щодо обслуговування належного їй майна,  сплачувати поточні комунальні платежі.

Відповідачка ОСОБА_3 на момент укладення договору дарування була матір'ю та й відповідно законним представником обдарованої - ОСОБА_4

Так,  відповідно до  ст.  59 Кодексу про шлюб та сім'ю України,  який діяв на момент укладення спірного договору дарування,  батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Відповідно до  ст.  60 цього ж Кодексу,  захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках,  які діють без особливих на те повноважень. Ніхто не позбавляв ОСОБА_3 батьківських прав,  їх припинення неможливе на час укладання яких-небудь договорів.

Однак,  згідно до вимог  ст.  62 ЦК України (в редакції 1963 року),  представник не може укладати угоди від імені особи,  яку він представляє,  ні у відношенні себе особисто,  ні у відношенні іншої особи,  представником якої він одночасно є. Таким чином при укладанні договору дарування ОСОБА_3 виступала одночасно представником позивачки за довіреністю та представником ОСОБА_4 за законом.

За таких обставин позивачка просить визнати недійсним з моменту укладення договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 05.09.2003 року,  укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

Відповідачка ОСОБА_3 діяла за дорученням ОСОБА_1. Зміст доручення свідчить,  що ОСОБА_1 бажала подарувати належну їй квартиру АДРЕСА_2,  що знаходиться в м.  Балті,  Одеської області. Волю ОСОБА_1 відповідачка виконала в повному обсязі відповідно до доручення і виключно на користь неповнолітньої дочки ОСОБА_4. Крім того,  законним представником неповнолітньої ОСОБА_4 виступав її батько ОСОБА_2,  який є рідним братом позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги позивачки визнав та пояснив що дійсно ОСОБА_1 було видано довіреність ОСОБА_3 для того,  щоб Вона подарувала його дочці квартиру. Однак вказана квартира не повинна була відчуждатись,  а повинна була залишитись у власності його доньки. В 2005р. Він з ОСОБА_3 розірвав шлюб,  та переїхав до м.  Одеси де і зустрівся зі своєю сестрою ОСОБА_1 та повідомив про договір дарування. А згодом він дізнався що ОСОБА_3 виставила квартиру в продаж,  з чим Він не згоден.

За  таких   обставин   відповідачка  ОСОБА_3     вважає   вимоги   позивачки

необгрунтованими та безпідставними і просила відмовити в їх задоволенні,  а відповідач ОСОБА_2 просив задовільнити.

Суд,  заслухавши пояснення сторін по справі,  перевіривши матеріали справи,  задовольняє позовні вимоги позивачки у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Як вбачається з доручення від 15 жовтня 2002 року,  ОСОБА_1 уповноважувала ОСОБА_5 подарувати належну їй на праві власності квартиру за №9,  яка знаходиться в м.  Балті,  Одеської області,  по вул.  Кірова,  37,  ОСОБА_4 (а.с.  17).

Відповідно з договором дарування квартири від 25 вересня 2003 року,  ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 з одного боку,  та ОСОБА_2,  який діяв як законний представник від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1),  уклали договір про те,  що ОСОБА_1 в особі представника подарувала,  а ОСОБА_4 в особі законного представника прийняла в дар квартиру АДРЕСА_3 (а.с.  7).

Згідно зі  ст.  59 Кодексу про шлюб та сім'ю України,  (який діяв на момент укладення спірного договору дарування),  батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.

Відповідно до  ст.  60 Кодексу про шлюб та сім'ю України,  захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках,  які діють без особливих на те повноважень.

Згідно до вимог  ст.  62 ЦК України (в редакції 1963 року),  представник не може укладати угоди від імені особи,  яку він представляє,  ні у відношенні себе особисто,  ні у відношенні іншої особи,  представником якої він одночасно є.

Таким чином суд вважає,  що при укладанні договору дарування ОСОБА_3 виступала одночасно як представником позивачки за довіреністю,  так і представником ОСОБА_4 за законом,  що не відповідає вимогам закону.

Статтею 48 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено,  що недійсною є та угода,  що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою,  а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах,  якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.  Статтею 59 цього ж Кодексу передбачено,  що угода,  визнана недійсною,  вважається недійсною з моменту її укладення.

За таких обставин,  враховуючи той факт,  що при укладанні договору дарування від 25 вересня 2003 року ОСОБА_3 виступала одночасно як представником позивачки за довіреністю,  так і представником ОСОБА_4 за законом,  що суперечить вимогам  ст.  62 ЦК України (в редакції 1963 року),  суд вважає,  що вимоги позивачки підлягають задоволенню,  а вказаний договір дарування має бути визнаний недійсним з моменту його укладання.

Суд також вважає,  що позивачкою ОСОБА_1 причини пропущення строків позовної давності були пропущені з поважних причин,  так як згідно зі  ст.  261 ЦК України,  перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Позивачка особисто при укладанні договору дарування присутня не була,  як вона вказує,  про укладення договору та спосіб його укладання їй стало відомо лише тоді,  коли її брат ОСОБА_2 переїхав до м.  Одеси у 2006 році. За таких обставин суд вважає за доцільне поновити позивачці строки звернення до суду з даним позовом.

Крім того,  згідно до вимог  ст.  59 ЦК України (в редакції 1963 року),  угода,  визнана недійсною,  вважається недійсною з моменту її укладання.

Тому суд також вважає за необхідне повернути сторони у первісний стан.

Керуючись  ст.  ст.  10,  11,  60,  209,  212-215 ЦПК України,   ст.  ст.  48,  59,  62 ЦК України (в редакції 1963 року),  суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  яка діє в своїх інтересах,  та в інтересах ОСОБА_4,  про визнання договору дарування недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування від 05.09.2003 року згідно якого ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 подарувала,  а ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1,  з моменту його укладання.

Повернути сторони у первісний стан

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.