Постанова

від 19.03.2019 по справі 908/2046/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2046/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Вечірка І.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 товариства «Запорізький завод феросплавів» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2019 (повне рішення складено 21.01.2019, суддя Федорова О.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Моноліт» , м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача ОСОБА_1 товариства «Запорізький завод феросплавів» , м. Запоріжжя

про стягнення 3 600 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром Моноліт» звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 товариства «Запорізький завод феросплавів» заборгованості в розмірі 3 600 000,00 грн.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем зобов'язань за договором постачання №39 від 28.12.2017 щодо оплати товару.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.01.2019 у даній справі позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Моноліт» основний борг у сумі 3 600 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 54 000,00 грн.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що відповідач порушив умови п.5.2 договору щодо розрахунку за отриманий товар.

Договір постачання №39 від 28.12.2017 не визнавався недійсним в судовому порядку та є чинним, а тому є підставою для здійснення відповідачем розрахунків за цим договором

Не погодившись із рішенням господарського суду, Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт зазначає, оскільки покупець не скористався правом відмови від приймання товару і жодний показник якості не перевищував граничний рівень, що підтверджується звітами про якісні показники товару, затверджених незалежним експертом, у постачальника виникло право на виставлення остаточних рахунків згідно п.5.1 та 3.6 договору, а саме протягом чотирьох банківських днів від дати звіту про якісні показники.

Постачальник в порушення п.3.6, п5.1. п.5.2. та 6.10 договору після проведення покупцем приймання товару за якістю та оформлення незалежним експертом - ІП СЖС Україна звіту про якісні показники товару, не оформив оригінали остаточних рахунків.

На думку апелянта, відсутність оформлених відповідно до умов договору наведених остаточних рахунків свідчить про невиконання позивачем умов договору і відсутність підстав для здійснення розрахунків з позивачем.

В порушення п.3.6 договору позивачем не надано належного посвідчення якості на товар відвантажений за Специфікацією №1 та Специфікацією №2.

Скаржник вважає, що наявні у справі докази підтверджують, що посвідчення з якості не відповідають норам чинного законодавства (ДСТУ 7146:2010); не має жодного доказу, того що виробником товару, який був поставлений ТОВ ПРОМ МОНОЛІТ на адресу AT ЗФЗ у січні-лютому 2018 року, є саме ТОВ ЗФ Богучарская .

Висновок господарського суду про наявність всіх необхідних супровідних документів, не відповідає матеріалам справи та доказам, що містяться в них, оскільки покупець неодноразово звертався до постачальника, шляхом направлення листа №12/99 від 02.03.2018 та засобами телефонного зв'язку, про надання документального підтвердження отримання товару від виробника ТОВ ЗФ Богучарская , та що виробником вугілля поставленого на адресу AT ЗФЗ є ТОВ ЗФ Богучарская .

Апелянт також зазначає, що позивачем не надані оригінали остаточних рахунків з фактичними даними, на надано належні сертифікати якості на товар, а отже позивачем в порушені умов договору у відповідності до п.3.6.,5.1, 5.2 договору не надано повний пакет товаросупровідних документів, що не уможливлює виконання зобов'язання покупцем з оплати поставленого за договором №39 від 29.12.2017 товару. Відсутність оформлених відповідно до умов договору наведених документів свідчить про невиконання позивачем умов договору, та не порушення умов договору з боку відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Моноліт" просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач зазначає, що ним були надані відповідачу рахунки на оплату товару, оформлені відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі товару, а також сертифікат генетичних, технологічних та якісних характеристик, посвідчення якості оформлені у відповідності до вимог ДСТУ.

Відповідач не складав актів про відсутність будь-яких супровідних документів на товар, що поставлявся за договором поставки, зокрема про відсутність посвідчень якості на товар, сертифікату якості, про невідповідність даних, зазначених у рахунку №18 від 11.02.2018.

Також відповідач не звертався до позивача з вимогою надати належно оформлені супровідні документи на товар, не встановлював строку для їх передання, від приймання товару не відмовлявся.

Твердження відповідача про те, що він неодноразово звертався до позивача з приводу відсутності відповідних товаросупроводжувальних документів, шляхом телефонного зв'язку не підтверджено жодними належним та допустимими доказами, що ставить під сумнів доводи відповідача.

Як свідчать матеріали справи, акти прийому-передачі товару по всім поставкам відповідачем підписані без зауважень щодо кількості та якості товару. Відповідач прийняв увесь товар, не відмовлявся від товару та в подальшому його не повертав позивачу. В актах зазначено, що претензій щодо кількості та якості товару відповідач не має.

Відповідач не скористався положеннями Інструкції №П-7 щодо права призупинити поставку та скласти відповідні акти про виявлені недоліки поставленого товару. Від поставленого товару відповідач не відмовився, весь товар прийняв та в подальшому не висував позивачу (до подачі останнім позову) жодних претензій щодо якості поставленого товару.

19.03.3019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2017 публічним акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів (покупець, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю Пром Моноліт (постачальник, позивач) укладено договір постачання №39, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити вугільну продукцію та продукцію коксохімічного виробництва (далі - товар) на умовах цього договору.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 договору товар поставляється покупцеві залізничним транспортом у справних відкритих люкових напіввагонах (далі - вагонах). Умови та місце постачання згідно Інкотермс 2010, термін, обсяг та графік постачання товару вказуються в додаткових угодах - специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Дата постачання товару та момент переходу права власності на товар визначаються у додаткових угодах - специфікаціях, визначених у п. 3.2.

Сторони погодили в п.3.4 договору, що при визначенні кількості товару при відвантаженні, можливий толеранс від погодженого кожною додатковою угодою - специфікацією об'єму постачання має бути не більше однієї вагонної норми.

Згідно з п. 5.2 договору, якщо інше не обумовлено у додаткових угодах - специфікаціях, визначених у п. 3.2, оплата за товар проводиться згідно з п. 5.1 протягом 20 календарних днів від дати штемпеля ст. Запоріжжя Ліве на залізничній квитанції, але не раніше п'ятого банківського дня з дати отримання покупцем документів, зазначених у п. 3.6 цього договору.

Відповідно до п.5.1 договору покупець здійснює оплату товару постачальнику в національній валюті України на підставі наданих постачальником оригіналів остаточних рахунків, що враховують підсумкову знижку відповідно до п.4.3, шляхом перерахування коштів за погоджену кількість товару на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 14.

Пунктом 4.3 договору передбачено застосування знижки по якості товару в разі погіршення якості товару відносно базового рівня.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Таким чином, умови договору є чинними на момент розгляду цієї справи судом.

28.12.2017 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, якою визначили, що за договором постачається наступний товар: вугілля ДГ (Г) фракція 13-100 мм, виробник ТОВ ЗФ Богучарская . Визначили вимоги до якості товару, порядок вимірювання якості та похибку при вимірюванні.

В додатковій угоді № 2 до договору від 28.12.2017 узгоджено специфікацію №1 від 28.12.2017 до договору, в якій сторони передбачили поставку вугілля ДГ (Г) фракції 13-100 мм в кількості 1000,00 тон за ціною 3550,00 грн. за тону. Термін постачання - січень 2018 року. Загальна сума додаткової угоди №2 від 28.12.2017 орієнтовно становить 3550000,00 грн. з ПДВ без урахування толерансу. Загальна сума додаткової угоди №2 від 28.12.2017 та загальна сума за договором на момент її укладання орієнтовно становить 3550000,00 грн. з ПДВ без урахування толерансу.

В додатковій угоді №3 від 01.02.2018 сторони виклали специфікацію №2 від 01.02.2018, в якій передбачили поставку вугілля ДГ (Г) фракції 13-100 мм в кількості 768,00 тон за ціною 3800,00 грн. за тону, термін постачання - лютий 2018 року. Загальна сума додаткової угоди №3 від 01.02.2018 орієнтовно становить 2918400,00 грн. з ПДВ без урахування толерансу, а загальна сума за договором на момент укладання цієї додаткової угоди орієнтовно становить 6468400,00 грн. з ПДВ без урахування толерансу.

В додаткових угодах № 2 від 28.12.2017 та №3 від 01.02.2018 сторони визначили наступні умови постачання: DDP станція Запоріжжя-Ліве (Інкотермс 2010). Графік постачання: початок відвантаження - з моменту підписання договору партіями, не більш ніж 4 вагони на добу, з можливим відхиленням +/-1 вагон. Датою переходу права власності за умов DDP є дата, зазначена станцією ОСОБА_2 у графі 51 Календарний штемпель прибуття вантажу залізничної квитанції.

14.05.2018 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, відповідно до якої змінили найменування покупця на Акціонерне товариство Запорізький завод феросплавів і погодили вважати його правонаступником Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів за всіма правами та обов'язками по цьому договору.

Статутом ОСОБА_1 товариства Запорізький завод феросплавів підтверджується зміна найменування товариства та факт правонаступництва прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів .

На виконання специфікації №1 від 28.12.2017 до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3635200,00 грн.

На підтвердження передачі товару позивач та відповідач підписали двосторонні акти приймання-передачі товару: №2 від 18.01.2018 на суму 227 200,00 грн. (згідно залізничної накладної №53846028, вагон №66047283); №3 від 20.01.2018 на суму 681 600,00 грн. (згідно залізничних накладних № 53845988 (вагон №60597028), 53 846 044 (вагон №67655969), 53846010 (вагон №65884348); №4 від 24.01.2018 на суму 681 600,00 грн. (згідно залізничної накладної №53960092 (вагон №65400970), №53960100 (вагон №65884553), №53960126 (вагон №67681130); №5 від 21.01.2018 на суму 227 200,00 грн. (згідно залізничної накладної №53963054, вагон №66740275); №6 від 26.01.2018 на суму 1 136 000,00 грн. (згідно залізничних накладних №53974341 (вагон№67613406), №53974325 (вагон №65229130), №53974317 (вагон №60921137), №53974333 (вагон №67396986), №53974358 (вагон №67862565); №8 від 02.02.2018 на суму 681 600,00 грн. (згідно залізничних накладних №48089015 (вагон №67879643), №48085740 (вагон №60422706), №48089007 (вагон №67364984)).

В актах зазначено, що претензій по кількості та якості товару покупець не має.

Позивач виставив рахунки на оплату з аналогічними реквізитами та сумами.

Відповідач частково оплатив товар, поставлений на виконання специфікації №1 від 28.12.2017, наступними платіжними дорученнями: №312846 від 20.02.2018 на суму 227 200,00 грн. на суму 227 200,00 грн. (повністю оплачений рахунок №2 від 18.01.2018); №312847 від 20.02.2018 на суму 72 800,00 грн. (часткова оплата по рахунку №3 від 20.01.2018); №313432 від 22.02.2018 на суму 300 000,00 грн. (часткова оплата по рахунку №3 від 20.01.2018); №313490 від 23.02.2018 на суму 308 800,00 грн. (залишок оплати по рахунку №3 від 20.01.2018); №313187 від 26.02.2018 на суму 300 000,00 грн. (часткова оплата по рахунку №4 від 24.01.2018); №313706 від 27.02.2018 на суму 300 000,00 грн. (часткова оплата по рахунку №4 від 24.01.2018); №313647 від 19.03.2018 на суму 81 600,00 грн. (залишок оплати по рахунку №4 від 24.01.2018); №313186 від 19.03.2018 на суму 227 200,00 грн. (повністю оплачений рахунок №5 від 21.01.2018); №313188 від 20.03.2018 на суму 300 000,00 грн. (часткова оплата по рахунку №6 від 26.01.2018); №314507 від 30.03.2018 на суму 300 000,00 грн. (часткова оплата по рахунку №6 від 26.01.2018); №314934 від 23.04.2018 на суму 536 000,00 грн. (залишок оплати по рахунку №6 від 26.01.2018).

Товар по рахунку №8 від 02.02.2018 на суму 681 600,00 грн. не оплачений.

Даний товар поставлений згідно залізничних накладних №48089015 (вагон №67879643), №48085740 (вагон №60422706), №48085740 (вагон №60422706), №48089007 (вагон №67364984), що підтвердили сторони в акті приймання-передачі товару №8 від 02.02.2018 на суму 681 600,00 грн.

На виконання специфікації №2 від 01.02.2018 до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 918 400,00 грн. На підтвердження передачі товару позивач та відповідач підписали двосторонні акти приймання-передачі товару: №18 від 11.02.2018 на суму 972 800,00 грн. (згідно залізничної накладної №48228274 (вагон №67908012), №48228233 (вагон №65731127), №48228258 (вагон №65846982), №48228266 (вагон №66752452); №19 від 15.02.2018 на суму 972 800,00 грн. (згідно залізничної накладної №48289029 (вагон №67356170), №48289011 (вагон №67149476), №48279962 (вагон №66765223), №48279954 (вагон №60415726)); №20 від 18.02.2018 на суму 972 800,00 грн. (згідно залізничної накладної №48333314 (вагон №60481231), №48333330 (вагон №67864140), №48333322 (вагон №65889974), №48333348 (вагон №67920371)).

В актах зазначено, що претензій по кількості та якості товару покупець не має.

Позивач виставив рахунки на оплату з аналогічними реквізитами та сумами.

Стосовно невірно зазначеного в рахунку №18 від 11.02.2018 номеру залізничної накладної позивач надав господарському суду письмові пояснення, що при зазначенні номеру залізничної накладної була допущена технічна помилка, а саме: замість вірного номеру 48228233 було помилково вказано 48288233.

Судом першої інстанції зазначено, що номер вагону та відомості щодо партії товару вказані в рахунку коректно, що дозволяло ідентифікувати даний рахунок як підставу для оплати товару згідно з актом приймання-передачі товару №18 від 11.02.2018.

Товар, поставлений по специфікації №2 від 01.02.2018 на загальну суму 2918400,00 грн., відповідачем повністю неоплачений.

Всього вартість неоплаченого товару складає 3 600 000,00 грн.

09.08.2018 позивач направив відповідачу досудову вимогу про сплату заборгованості в розмірі 3 600 000,00 грн.

Відповідач не оплатив поставлений товар, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3600000,00 грн.

Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 ЦК України).

За змістом ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно з п.5.2 договору, якщо інше не обумовлено у додаткових угодах - специфікаціях, визначених у п.3.2, оплата за товар проводиться згідно з п. 5.1 протягом 20 календарних днів від дати штемпеля ст.Запоріжжя Ліве на залізничній квитанції, але не раніше п'ятого банківського дня з дати отримання покупцем документів, зазначених у п.3.6 цього договору.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що не пізніше чотирьох банківських днів від дати звіту про якісні показники товару, затвердженого незалежним експертом, але не пізніше 3-го банківського дня місяця, наступного за звітним періодом, постачальник надає покупцю поштою або іншим зручним способом наступні документи, оформлені державною мовою: оригінали рахунку, сертифікату (свідоцтва) якості виробника, копію залізничної квитанції із зазначенням відомостей про власника товару, номеру договору та додаткової угоди - специфікації, інформації про стан товару - вологий або сухий, оригінал акту прийому-передачі продукції.

В даному випадку сторони не погодили іншого порядку оплати у специфікаціях, тому порядок оплати регулюється пунктом 5.2 договору.

Так, визначений в п.5.2 договору двадцятиденний строк для оплати товару застосовується після надання постачальником документів згідно з п.3.6 договору, зокрема рахунку, сертифікату якості, залізничної накладної та акту прийому-передачі продукції.

Позивачем були надані відповідачу рахунки на оплату товару, оформлені відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі товару, а також сертифікат генетичних, технологічних та якісних характеристик №44 на вугільну продукцію, виданий виробником товару ТОВ ЗФ Богучарская в лютому 2016 з терміном дії до лютого 2020 року.

Стосовно зауважень відповідача про те, що ТОВ ЗФ Богучарская , якою видано сертифікат якості, не атестована, судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідач не надав доказів на підтвердження зазначених обставин.

Крім того, судом першої інстанції також правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача про відсутність атестації в березні 2018 року, оскільки сертифікат якості був виданий ТОВ ЗФ Богучарская в лютому 2016 року строком дії до лютого 2020 року, тобто на момент здійснення поставок даний сертифікат був чинним. Крім того, відповідач прийняв та оплатив частину товару, яка була поставлена позивачем за цим сертифікатом.

Господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що в порушення умов додаткової угоди №1 до договору надані позивачем посвідчення якості товару №17 від 29.01.2018, №18 від 30.01.2018, №25 від 07.02.2018, №31 від 11.02.2018, №33 від 14.02.2018 не містять затверджених ДСТУ 7146:2010 показників - номеру та дати договору постачання, а посвідчення №18 від 30.01.2018 та №31 від 11.02.2018 оформлені виробником після того, як товар був прийнятий перевізником до перевезення, що не дозволяло відібрати проби вугілля для лабораторних досліджень, на підставі яких виробник і надає сертифікат якості (посвідчення), оскільки товар вже перебуває на залізничній станції та на нього нанесено маркування відповідно до правил перевезення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не складав актів про відсутність будь-яких супровідних документів на товар, що поставлявся за договором поставки, зокрема про відсутність посвідчень якості на товар, сертифікату якості, про невідповідність даних, зазначених у рахунку №18 від 11.02.2018. Також відповідач не звертався до позивача з вимогою надати належно оформлені супровідні документи на товар, не встановлював строку для їх передання, від приймання товару не відмовлявся. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що всі необхідні супровідні документи на товар були позивачем передані.

Доводи відповідача про недопоставку товару в січні 2018 року згідно специфікації №1 в обсязі 168 тон, а також про перевищення обсягу поставки в лютому 2018 року згідно специфікації №2 на 4 вагонні норми господарський суд правомірно визнав безпідставними.

Так, господарським судом встановлено, що специфікацією №1 погоджено поставку вугілля в січні 2018 року в обсязі 1000,00 тон за ціною 3550,00 грн. за тону.

Із підписаних сторонами актів приймання-передачі товару №2 від 18.01.2018, №3 від 20.01.2018, №4 від 24.01.2018, №5 від 21.01.2018, №6 від 26.01.2018 вбачається, що фактична вага поставленого за цими актами товару в січні 2018 року складає 832,00 тони.

За актом приймання-передачі №8 від 02.02.2018 був поставлений товар в обсязі 192,00 тони. З цього акту вбачається, що товар надійшов згідно залізничних накладних №48089015 (вагон №67879643), №48085740 (вагон №60422706), №48089007 (вагон №67364984).

У специфікації №1 сторони визначили наступні умови постачання: DDP станція Запоріжжя-Ліве (Інкотермс 2010), що передбачає передачу товару в розпорядження покупця у визначеному місці. В даному випадку це станція ОСОБА_2.

Згідно календарного штемпелю станції відправлення товар був відправлений 29.01.2018, а прибув у місце призначення 02.02.2018, тобто з простроченням. Проте відповідач прийняв даний товар за актом приймання-передачі №8 від 02.02.2018 і за ціною, визначеною в специфікації №1. Перевищення обсягу товару над визначеним в специфікації №1 обсягом становить 24 тони, що відповідає умовам п. 3.4 договору, яка допускає відхилення від обсягів постачання не більше однієї вагонної норми. Тобто товар фактично був поставлений в обсязі, визначеному в специфікації №1, однак з простроченням.

За специфікацією №2 товар був поставлений в лютому 2018 року в загальному обсязі 768,00 тон, що відповідає обсягу товару, погодженого сторонами в специфікації №2.

Матеріалами справи підтверджено, що акти прийому-передачі товару по всім поставкам відповідачем підписані без зауважень щодо кількості та якості товару. Відповідач прийняв увесь товар, не відмовлявся від товару та в подальшому його не повертав позивачу. В актах зазначено, що претензій щодо кількості та якості товару відповідач не має.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що приймання товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції ПТН і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (далі - Інструкція №П-7) та з урахуванням умов цього договору.

Згідно з п. 7 Інструкція №П-7 приймання продукції за якістю та комплектністю на складі постачальника здійснюється у випадках, визначених в договорі.

Відповідно до п.6.3 договору при надходженні товару на склад покупця або вантажоодержувача, покупцем проводиться 100% первинний контроль якості кожної партії товару за участю незалежного експерта. Звіт незалежного експерта, оформлений у покупця, є беззаперечним свідченням якості продукції, обов'язковим для обох сторін.

У п.2.3 договору сторони погодили, що якість товару підтверджується документально незалежним експертом, у якості якого сторони домовились залучити ІП СЖС Україна.

Згідно п.6.4 договору в разі отримання товару з ознаками нестачі або будь-який показник якості якого свідчить, що якість гірше базового рівня, покупець надсилає постачальнику виклик на електронну адресу, яка визначена в п.14, для участі в спільному прийманні товару за кількістю та/або якістю.

Відповідно до п.6.7 договору постачальник має право відмовитися від спільного приймання товару. Також відмовою від спільного приймання товару є відсутність відповіді на виклик, направлений на електронну адресу, яка зазначена в п. 14, або неприбуття представника постачальника та/або вантажовідправника протягом доби, наступної за днем отримання виклику. Відмова постачальника від участі в спільному прийманні товару діє право покупцю на приймання товару згідно з п.6.3 та п.6.1 без участі постачальника та/або вантажовідправника.

Судом першої інстанції зазначено, що на виконання умов п.6.3 договору при надходженні товару покупцем був проведений первинний контроль якості товару із залученням незалежного експерта ІП СЖС України , яким складені звіти про якісні показники товару, про що свідчать надані позивачем наступні звіти ІП СЖС України : від 05.02.2018 щодо якості вантажу, доставленого у вагоні №60422706 (посвідчення якості №17 ТОВ ЗФ Богучарська ) та у вагонах №67879643, №67364984 (посвідчення якості №18 ТОВ ЗФ Богучарська ) - стосувався товару, поставленого за актом №8 від 02.02.2018; від 13.02.2018 щодо якості вантажу, доставленого у вагонах №67908012, №66752452, №65846982, №65731127 (посвідчення якості №25 ТОВ ЗФ Богучарська ) - стосувався товару, поставленого за актом №18 від 11.02.2018; від 19.02.2018 щодо якості вантажу, доставленого у вагонах №60415726, №67356170, №67149476, №66765223 (посвідчення якості №31 ТОВ ЗФ Богучарська ) - стосувався товару, поставленого за актом №19 від 15.02.2018; від 20.02.2014 щодо якості вантажу, доставленого у вагонах №65889974, №67864140, №60481231 (посвідчення якості №33 ТОВ ЗФ Богучарська ) - стосувався товару, поставленого за актом № 20 від 18.02.2018; від 21.02.2018 щодо якості вантажу, доставленого у вагоні №67920371 (посвідчення якості №33 ТОВ ЗФ Богучарська ) - стосувався товару, поставленого за актом № 20 від 18.02.2018.

Таким чином, вказані звіти оформлені після фактичної передачі товару.

Представник позивача не приймав участі в прийманні товару за якістю за участю незалежного експерта, а результати незалежного інспектування не були надані позивачу.

Пунктом Інструкції №П-7 передбачено, що в разі виявлення невідповідності якості продукції вимогам стандартів, зразкам (еталонам) договору або відомостям, що зазначені в супровідних документах, які посвідчують якість товару, отримувач зупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів.

За умовами п. 6.9 договору право відмови від приймання товару, будь-який показник якості якого перевищує граничний рівень, належить покупцеві. Про таку відмову покупець письмово сповіщає постачальника.

В даному випадку, судом першої інстанції підставно враховано, що відповідач не скористався положеннями Інструкції №П-7 щодо права призупинити поставку та скласти відповідні акти про виявлені недоліки поставленого товару.

Від поставленого товару відповідач не відмовився, весь товар прийняв та в подальшому не висував позивачу (до подачі останнім позову) жодних претензій щодо якості поставленого товару.

Досудове листування між сторонами стосувалось тільки взаємовідносин із податковими органами.

Отже, позивачу до моменту подачі позову взагалі не було відомо про наявність у відповідача претензій щодо якості товару.

Сторони погодили в п.6.10 договору що в разі, якщо покупець не користався правом відмови згідно п. 6.9, такий товар вважається прийнятим за якістю з урахуванням вимог п.4.3 та розділу 6 цього договору.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач зобов'язаний оплатити поставлений йому товар. Прострочення поставки по специфікації №1 не звільняє відповідача від обов'язку оплати товару, який ним прийнятий.

Положення пункту 5.1 договору щодо здійснення оплати на підставі остаточних рахунків на товар стосуються випадків застосування постачальником підсумкової знижки по якості товару відповідно до п. 4.3 договору в разі погіршення якості товару відносно базового рівня.

В даному випадку підстави для оформлення остаточних рахунків відповідно до положень пунктів 4.6, 5.1 договору були відсутні.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити рахунки, які були надані позивачем.

Щодо доводів відповідача про існування ризику визнання податковими органами укладеного сторонами правочину нікчемним, колегія суддів погоджується з доводами господарського суду про те, що суд зазначає, що договір постачання №39 від 28.12.2017 не визнавався недійсним в судовому порядку та є чинним, а тому є підставою для здійснення відповідачем розрахунків за цим договором.

З урахуванням наведеного, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, прийнятому з додержанням норм матеріального і процесуального права та фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування судового рішення.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 товариства «Запорізький завод феросплавів» відмовити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2019 у справі №908/2046/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 25.03.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

ОСОБА_3