Постанова

від 18.03.2019 по справі 910/11760/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. Справа№ 910/11760/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Смірнової Л.Г.

Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 18.03.2019

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 (повний текст рішення складено 22.12.2018)

у справі № 910/11760/18 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діана люкс логістик

до Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Арістон термо Україна (третя особа 1)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача:

1) Фізичної особа-підприємця Санюк К.М. (третя особа 2)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Транслойд (третя особа 3),

3) Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Теком (третя особа 4)

про стягнення 478 044,65 грн,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана люкс логістик" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (надалі - відповідач) 425 763,26 грн страхового відшкодування за договором страхування відповідальності транспортного оператора № 202000572.17 від 05.08.2017 та 52 281,39 грн пені за час прострочення виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю відмови страховика у відшкодуванні збитків за страховим випадком, що стався у січні 2018 року (викрадення прийнятого для здійснення перевезення вантажу).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ Акціонерна страхова компанія Інго Україна на користь ТОВ Діана люкс логістик 425 763, 26 грн страхового відшкодування, 6 386, 45 грн - витрат зі сплати судового збору та 11 578, 25 грн - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

ПАТ Акціонерна страхова компанія Інго Україна звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Акціонерна страхова компанія Інго Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/11760/18. Справу призначено до розгляду на 21.02.2019.

11.02.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від ТОВ Діана люкс логістик надійшло заперечення на апеляційну скаргу з доказами направлення іншим учасникам справи. Також позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача понесених стороною судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу (12 000 грн).

Також 15.02.2019 на адресу суду апеляційної скарги від ТОВ Арістон термо Україна надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами направленням учасникам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 було відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/11760/18 на 18.03.2019.

В судовому засіданні 18.03.2019 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи 1. Представники третіх осіб 2, 3, 4 на стороні відповідача в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином в порядку ст. 120, 242 ГПК України , що підтверджується повідомленнями про вручення на адресу ТОВ Транслойд 05.02.2019, на адресу ПАТ СК Теком 05.03.2019. Водночас, поштове повідомлення на адресу ФОП Санюк К.М., згідно з відомостями з офіційного веб-сайту Укрпошти, станом на 05.03. 2019 відправлення у точці видачі. Водночас, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що попереднє поштове відправлення (здійснено на ту ж адресу) вручено ФОП Санюк К.М. 13.02.2019. Тобто ФОП Санюк К.М. обізнаний про апеляційне провадження даної справи, а тому суд дійшов висновку про те, що третя особа 2 повідомлена належним чином про судове провадження.

Представник скаржника 18.03.2019 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представники позивача та третьої особи 1 проти вимог апеляційної скарги заперечили та просили оскаржуване рішення залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Апеляційна скарга вмотивована тим, що, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що позивач при укладенні договору страхування з відповідачем фактично застрахував свою відповідальність перед ТОВ Арістон термо Україна . А тому, за доводами скаржника, позивач є підрядником ТОВ Арістон термо Україна , тоді як ТОВ Транслойд - є субпідрядником-експедитором, який не здійснював фактично перевезення вантажу, а залучив до перевезення ФОП Санюк К.М. (третю особу 2). Таким чином, за твердженнями апелянта, у даному випадку має застосуватись зв'язка субпідрядник-експедитор - перевізник. А тому відмова у виплаті страхового відшкодування з урахуванням усіх суб'єктів правовідносин, що виникли (з посиланням на п. 4 розділу ХІ договору), на думку апелянта, є правомірною.

Також апелянт зазначив про недослідження судом першої інстанції тієї обставини, що контейнер, в якому здійснювалось перевезення вантажу не відповідав вимогам, передбаченим п. 8.3 розділу ХІ договору, а тому стягнення страхового відшкодування в даному випадку є необґрунтованим. Помилковим вважає також включення франшизи.

Окрім цього скаржник зазначив, що позивач у даному випадку не поніс жодних збитків, оскільки особою, що зазнала збитків є третя особа 1, а тому стягнення коштів на користь позивача є неправомірним. Не погоджується також апелянт із сумою стягнутих витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, просив задовольнити апеляційну скаргу у даній справі, частково скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

5. Узагальнені доводи відзиву та заперечення на апеляційну скаргу

Третя особа 1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні. Так, зазначає, що в даному випадку застосування ланцюжка (зв'язки), визначеного п. 4 розділу ХІ договору є неможливим, оскільки відсутні прямі договори відповідача з третьою особою 1. Щодо доводів апелянта про відсутність настання збитків саме для позивача, третя особа 1 зазначила, що договором була застрахована відповідальність саме страхувальника, тобто позивача перед третіми особами, а тому стягнення страхового відшкодування саме на користь позивача, як сторони договору, є правомірним у даному випадку.

Позивач у поданих запереченнях на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено при повному з'ясуванні всіх обставин справи. При цьому зазначив, що оскільки ФОП Санюк К.М. є субпідрядником та фактичним перевізником, визначена у п. 4 розділу ХІ договору зв'язку не може застосовуватись. Окрім цього позивач зазначив про неможливість врахування при розгляді даної справи звіту №463 від 30.01.2018, оскільки він був складений без огляду місця події та без долучення відповідних додатків (актів огляду), оскільки такий взагалі не здійснювався. Не погоджується також позивач із доводами апелянта про неправомірне стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, на думку позивача, останнім було належним чином доведено суму понесених витрат. А тому просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

05.08.2017 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (страховик) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Діана люкс логістик" (страхувальник) уклали договір страхування відповідальності транспортного оператора № 202000572.17 строком до 04.08.2018, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з відшкодуванням збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань згідно з договором про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосовується до діяльності страхувальника.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цього договору застрахованою є відповідальність страхувальника при здійсненні операцій з міжнародного експедирування автомобільним транспортом відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів і протоколу до неї (п. 2.1. договору) та внутрішньо-українське міжнародне експедирування відповідно до діючого законодавства України перевезення вантажів автомобільним транспортом (п. 2.2. договору).

Згідно з розділом IV договору страховими випадками є виникнення відповідальності страхувальника за збитки, що виникли в результаті неналежного виконання зобов'язань, що виникають із договорів про надання своїх послуг з обробки вантажів і відповідних конвенцій і законодавства, що застосовується стосовно діяльності страхувальника, а саме:

- за збитки в результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу (ризик/втрата/пошкодження) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (п. 1.1.1.1), крадіжки вантажу (п. 1.1.1.2), намокання вантажу (п. 1.1.1.3), пожежі (п. 1.1.1.4);

- за збитки у результаті повної чи часткової втрати, псування або пошкодження вантажу внаслідок виконання навантаження чи/або розвантаження вантажу в пункті відправлення/призначення співробітниками страхувальника чи спеціалізованими компаніями субпідрядниками страхувальника.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, у січні 2018 року на виконання договору на логістичні послуги (транспортне експедирування) від 05.09.2014 № ТЭО05/09/14, позивач на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістон термо Україна", зобов'язався здійснити організацію перевезення вантажів для їх доставки одержувачам товарів і покупцям замовника, а саме: забезпечити доставку автомобільним транспортом до м. Одеси промислово-побутових електричних виробів.

Позивачем було прийнято до перевезення вантаж, проте не забезпечено його доставку до місця призначення через викрадення, про факт чого було повідомлено відповідача для отримання страхового відшкодування.

Судом першої інстанції було встановлено, що для виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістон термо Україна" позивач залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслойд", уклавши з ним договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг № 6126012018 від 26.01.2018.

Згідно з договором-заявкою від 26.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслойд" зобов'язалося здійснити перевезення до м. Одеси побутової техніки (вага 5 795 кг).

Так, матеріалами справи підтверджується, що безпосередньо перевезення здійснювалося Санюком Костянтином Миколайовичем спеціалізованим вантажним сідловин тягачем DAF 95 FX зі спеціалізованим напівпричепом Kogel, згідно з заявкою на перевезення вантажу № 1 від 26.01.2018, оформленою Санюком К.М. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслойд" у межах виконання договору на перевезення вантажу № 090118-1 від 09.01.2018. Вказана обставина не заперечувалась учасниками апеляційного провадження ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду.

Факт прийняття вантажу до перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною № ВН-00000152 від 26.01.2018 та видатковою накладною № ВН-00000152 від 26.01.2018, за якими завантажено товар вартістю 497 809,30 грн., а саме: 200 одиниць водонагрівачів; товарно-транспортною накладною № ВН-00000153 від 26.01.2018 та видатковою накладною № ВН-00000153 від 26.01.2018, за якими завантажено товар вартістю 81 666,65 грн., а саме: 14 одиниць котлів; товарно-транспортною накладною № ВН-00000154 від 26.01.2018 та видатковою накладною № ВН-00000153 від 26.01.2018, за якими завантажено 58 одиниць товару на загальну суму 233 847,70 грн (котли, водонагрівачі, комплекти допоміжних матеріалів).

З матеріалів справи вбачається, що у ході здійснення перевезення вищезазначеного товару відбулася крадіжка вантажу з автотранспорту, яким він перевозився, про що повідомлено правоохоронні органи та зацікавлених осіб. За фактом події до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості за № 12018161490000181 від 29.01.2018 з посиланням на ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України. Згідно із витягом з вказаного реєстру Санюк К.М. повідомив, що у період часу з 27.01.2018 16:00 до 29.01.2018 9:00 невстановлена особа викрала водонагрівачі та газові котли торгової марки Арістон з транспортного засобу DAF, у м. Одесі по вул. Хуторській, 3, чим завдано збитків, сума яких встановлюється.

Вантаж на адресу місця доставки доставлено не у повному обсязі, що підтверджується актами розбіжностей від 30.01.2018, складеними за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик" (в якості перевізника) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна" (в якості відправника). Так, вантаж за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000152 було доставлено у кількості 72 одиниці, замість 200; за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000153 не доставлено жодної одиниці товару, за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000452 доставлено 39 одиниць вантажу, замість 72 через викрадення товару. Вказана обставина визнається усіма учасника справи.

Оскільки відповідальність позивача була застрахована відповідачем, 29.01.2018 він звернувся до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" з відповідним письмовим повідомлення установленої форми. Згідно з повідомленням від 29.01.2018 втраченим визначено побутову техніку вартістю 813 323,65 грн., в графу "характер і причини обставин випадку" вказано - взламано металевий контейнер, викрадено частину вантажу, місце випадку - м. Одеса, вул. Хуторовська, 3, стоянка з охороною, дата випадку - 27-29 січня 2018 року.

Водночас, 01.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна" виставлено позивачеві претензії у зв'язку з нестачею вантажу на загальну суму 425 763,26 грн., а саме: на суму 174 720,91 грн. за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000152, на суму 81 666,65 грн. за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000153 та на суму 169 375,70 грн. за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000154.

16.03.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування.

Разом з цим, відповідач листом від 20.06.2018 № 260 відмовив у його здійсненні, посилаючись на п. 4 розділу ХІ договору страхування, в якому зазначено, що за договором не відшкодовуються збитки, пов'язані з частковою або повною втратою вантажу, що настали при експедируванні вантажів автомобільним транспортом у випадку, коли субпідрядник страхувальника, що був залучений страхувальником для здійснення перевезення, не є фактичним виконавцем такого перевезення (виконує функцію субпідрядника-експедитора), окрім випадків, коли залучення такого експедитора є умовою для залучення безпосереднього виконавця перевезення. У такому випадку, до початку перевезення страхувальник повинен сповістити страховика про таку схему роботи та вказати найменування субпідрядника-експедитора та безпосереднього виконавця перевезення. Після письмового підтвердження страховиком страхувальник може в подальшому без додаткового погодження використовувати в роботі дану зв'язку (субпідрядник-експедитор - перевізник). Інших підстав відмова не містила.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Згідно з ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон) передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються ЦК України, ГК України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

За ст. 1 вказаного Закону транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку (ст. 11 Закону).

Відповідно до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 3 ст. 14 Закону встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Щодо доводів апелянта про правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 4 розділу ХІ договору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, даним пунктом передбачається, що за договором не відшкодовуються збитки, пов'язані з частковою або повною втратою вантажу, що настали при експедируванні вантажів автомобільним транспортом у випадку, коли субпідрядник страхувальника, що був залучений страхувальником для здійснення перевезення, не є фактичним виконавцем такого перевезення (виконує функцію субпідрядника-експедитора), окрім випадків, коли залучення такого експедитора є умовою для залучення безпосереднього виконавця перевезення. У такому випадку, до початку перевезення страхувальник повинен сповістити страховика про таку схему роботи та вказати найменування субпідрядника-експедитора та безпосереднього виконавця перевезення. Після письмового підтвердження страховиком страхувальник може в подальшому без додаткового погодження використовувати в роботі дану зв'язку (субпідрядник-експедитор - перевізник).

Так, розглядаючи спір у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що субпідрядник позивача при здійсненні перевезення вантажу за описаними вище накладними не залучав жодних третіх перевізників, що, відповідно виключає ситуацію, описану у п. 4 розділу ХІ договору страхування. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу безпосередньо здійснював Санюк К.М. за замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд", яке отримало заявку від позивача.

Водночас, у межах описаних правовідносин підрядником позивача є ТОВ Транслойд , тоді як субпідрядником позивача є саме Санюк К.М.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслойд" можна вважати субпідрядником, проте не позивача, а Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна" (безпосередній замовник послуг перевезення), у зв'язку з чим Санюк К.М. може вважатися особою, яка залучена субпідрядником. Однак, при розгляді заявленого спору таку зв'язку застосовувати неможливо, оскільки у Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" відсутні прямі договірні відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна".

Таким чином, ФОП Санюк К.М. в даному випадку є субпідрядником позивача та фактичним перевізником. Тому мотиви скаржника в цій частині відхиляються як необґрунтовані.

Не приймає також суд апеляційної інстанції доводи апелянта про необхідність врахування усіх суб'єктів правовідносин з перевезення та страхування вантажу, оскільки договір страхування було укладено між позивачем та відповідачем, тоді як правовідносини позивача із третьою особою не входять до предмету дослідження у даній справі. Більше того, наявність таких правовідносин не може впливати на обсяги зобов'язань за договором страхування в даному випадку відповідача перед позивачем.

Відхиляються доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що контейнер, в якому здійснювалось перевезення вантажу не відповідав вимогам, передбаченим п. 8.3 розділу ХІ договору (а тому стягнення страхового відшкодування в даному випадку є неправомірним) через наступне. Суд апеляційної інстанції, по-перше, зазначає, що вказана обставина не була підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, що викладена у листі відповідача від 20.06.2018 № 260. Відмовляючи у його здійсненні, відповідач послався лише на п. 4 розділу ХІ договору. Натомість при розгляді даної справи відповідач фактично доповнив підстави відмови у виплаті. По-друге, в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, в яких останній зазначив, що звіт №463 від 30.01.2018 був складений без огляду місця події. А тому стверджувати про наявність або відсутність внутрішнього замка не видається за можливе. В цій частині суд апеляційної інстанції також приймає доводи позивача з посиланням на п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 р. N 8 Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів , що підставою для з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків є заява страховика (страхувальника). Водночас в даному випадку ані доказів складання такої заяви позивачем, ані направлення такого звіту останньому сторонами надано не було.

Щодо доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції франшизи, суд апеляційної інстанції зазначає, в цій частині влни є обґрунтованими з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 9 ЗУ Про страхування франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як вбачається з умов договору (п. 2.1.1. розділу V договору) розмір стандартної франшизи (яка підлягає застосуванню у даному випадку) становить 10 000,00 грн.

Таким чином, стягуючи суму страхового відшкодування у розмірі 425 763,26 грн, судом першої інстанції помилково не було зменшено вказану суму на суму франшизи. В цій частині суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 263 ГПК України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17.

А тому апеляційна скарга частково є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині стягнення суми страхового відшкодування.

Щодо доводів скаржника про необґрунтованість рішення суду першої інстанції у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 22.06.2018 № 5/04/2018, укладений позивачем з адвокатським бюро "Любаренко та партнери", акт надання послуг від 15.08.2018 № 9 на суму 7 000,00 грн за юридичні консультації, акт від 27.08.2018 № 17 на суму 13 000,00 грн за юридичні консультації та акт від 03.09.2018 № 18 на суму 7 550,00 грн за сплату судового збору, а також платіжні доручення від 11.07.2018 № 2435 на суму 7 000,00 грн, від 27.08.2018 № 2471 на суму 13 000,00 грн, від 04.09.2018 № 2490 на суму 7 550,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахував, що заявлені вимоги крім розгляду справи в суді першої інстанції, стосуються витрат на досудове врегулювання спору та сплату судового збору. Зокрема, суд відмовив у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за досудове врегулювання спору та сплату судового збору.

Задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, суд здійснив на підставі ст. 126, 129 ГПК України, з урахування пропорційності задоволених вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивачем наведено перелік послуг отриманих ним від адвокатського бюро, а саме: підготовка та звернення до суду , представництво інтересів у суді, відправка кореспонденції, підготовка процесуальних документів, інше. А тому посилання скаржника на відсутність опису таких витрат відхиляються як необґрунтовані.

Водночас, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги (в частині відмови в позовній вимозі про стягнення 10 000, 00 грн франшизи), судові витрати з розподілу витрат за професійну правничу допомогу підлягають зміні пропорційно задоволеним вимогам.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції у зв'язку з неврахуванням місцевим господарським судом положень ч. 18 ст. 9 ЗУ Про страхування в частині вирахування із суми страхового відшкодування франшизи у розмірі 10 000,00 грн.

Отже, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України (в частині незастосування норм матеріального права, а саме ч. 18 ст. 9 ЗУ Про страхування )- суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині вирахування із суми страхового відшкодування франшизи у розмірі 10 000, 00 грн. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 415 763, 26 грн (425 763, 26 грн - 10 000, 00 грн).

9. Судові витрати

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції, судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції стягуються пропорційно задоволеним вимогам у порядку ст. 129 ГПК України.

Крім того, в запереченнях позивача на апеляційну скаргу (які надійшли до суду 11.02.2019 (до судових дебатів) заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем. На підтвердження надано наступні документи: договір про надання правової допомоги №5/04/2018 від 22.06.2018, платіжне доручення №16 від 23.01.2019, згідно з яким сплачено 12 000,00 грн позивачем на користь Адвокатського бюро Любаренко та Партнери , акт наданих послуг № 36 від 02.01.2019 та наведено перелік робіт (підготовка та подача заперечень на апеляційну скаргу, представництво інтересів в суді апеляційної інстанції, відправка кореспонденції, підготовка процесуальних документів, інше). Судом з'ясовано, що іншими учасниками справи заяв, клопотань (заперечень) про заявлені вимоги позивача не подавалися. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають частковому (пропорційному) задоволенню, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/11760/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/11760/18 в частині стягнення 425 763, 26 грн страхового відшкодування змінити.

3. Викласти пункт другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діана люкс логістик (07400, Київська обл., вул. Оникієна Олега, 134, ідентифікаційний код 33212289) 415 763 (чотириста п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три) грн 26 коп страхового відшкодування та 6 236 (шість тисяч двісті тридцять шість) грн 45 коп витрат зі сплати судового збору та 11 306 (одинадцять тисяч триста шість) грн 31 коп витрат на професійну правничу допомогу.

4. В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення.

5. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діана люкс логістик (07400, Київська обл., вул. Оникієна Олега, 134, ідентифікаційний код 33212289) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідентифікаційний код 16285602) 225 (двісті двадцять п'ять) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційній інстанції.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діана люкс логістик (07400, Київська обл., вул. Оникієна Олега, 134, ідентифікаційний код 33212289) 11 718 (одинадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн 15 коп витрат на професійну правничу допомогу.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Видачу відповідного наказу доручити суду першої інстанції.

6. Матеріали справи № 910/11760/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 25.03.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Руденко