Рішення

від 19.03.2019 по справі 904/5321/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5321/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Агро", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії", с. Південне Нікопольського району Дніпропетровської області

про стягнення 5290245,30 грн

у присутності представників:

від позивача: адвокат ОСОБА_1, довіреність № 22.10.18-1 від 22.10.2018;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 26.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал-Агро" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 4319840,03 грн основного боргу, 316875,43 грн пені, 26442,93 грн 3% річних та 73437,28 грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання умов договору поставки №29/11-17, укладеного між сторонами 29.11.2017.

Ухвалою від 29.11.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 27.12.2018.

27.12.2018 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" в межах суми заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою заяву, позивач посилається на наявність підстав вважати, що відповідачем можуть бути здійснені заходи, спрямовані на ускладнення виконання судового рішення або навіть такі, що зроблять виконання рішення неможливим (виведення коштів, переоформлення майна, тощо).

Від відповідача 27.12.2018 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неотриманням ним позовної заяви з додатками та потребою у часі для ознайомлення з матеріалами справи і підготовкою відзиву на позов. Також, у даному клопотанні відповідач зазначив, що при дослідженні проб корму в Виробничо-технологічному центрі контролю якості та безпеки продуктів харчування, комбікорму та комбікормової сировини (протокол випробувань № НТ/2066 від 20.08.2018) було виявлено невідповідність показників передбаченим ТУ.ДСТУ 4120-2002, який має назву "Комбікорми повнораціонні для сільськогосподарської птиці" та "Характеристикою повнораціонного комбікорму для індиків", виданою постачальником, у зв'язку з чим відповідачем буде підготовлено зустрічний позов у даній справі.

На підставі ст. 216 ГПК України у підготовчому засіданні оголошувались перерви: з 27.12.2018 до 14.01.2019, з 14.01.2019 до 22.01.2019, з 22.01.2019 до 11.02.2019, з 11.02.2019 до 20.02.2019 та з 20.02.2019 до 26.02.2019.

14.01.2019 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій, посилаючись на те, що підготовче засідання по справі не закінчене і зазначена у позовній заяві сума заборгованості відповідачем не погашена, просить збільшити розмір позовних вимог на суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційної різниці за період з 21.11.2018 по 10.01.2019, що становить: 217293,87 грн пені, 18107,82 грн 3% річних та 60477,76 грн інфляційної різниці.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

14.01.2019 відповідач подав клопотання про подання для огляду доказів в оригіналах, яким просить суд зобов'язати позивача подати до суду для огляду в оригіналах всі письмові докази, що раніше подавалися у вигляді копій. Обґрунтовуючи дане клопотання відповідач вказує, що у видаткових накладних № 411 від 04.07.2018, № 407 від 05.07.2018, № 408 від 07.07.2018, № 412 від 11.07.2018, № 414 від 11.07.2018, № 422 від 15.07.2018, № 423 від 16.07.2018, № 496 від 20.07.2018, № 507 від 23.07.2018, № 425 від 24.07.2018, № 426 від 24.07.2018, № 454 від 26.07.2018, № 457 від 02.08.2018, № 486 від 03.08.2018, № 487 від 04.08.2018, № 495 від 07.08.2018, № 514 від 13.08.2018, № 517 від 13.08.2018, № 520 від 16.08.2018, № 525 від 20.08.2018, № 573 від 21.08.2018, № 585 від 23.08.2018, № 586 від 23.08.2018, № 590 від 26.08.2018, № 593 від 28.08.2018, № 622 від 31.08.2018, № 625 від 09.09.2018, № 679 від 13.09.2018 у графі "Получил(а)" містяться підписи, що не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача; у видатковій накладній № 639 від 06.09.2018 взагалі відсутній підпис отримувача, а довіреності на отримання цінностей за видатковими накладними (в видаткових накладних є посилання на довіреність), які б могли підтвердити господарську операцію та встановити особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з отримання товару зі сторони відповідача, позивачем суду не надано.

У засіданні суду 14.01.2019 розгляд заяви позивача про забезпечення позову судом відкладено.

22.01.2019 позивач подав до суду клопотання, яким просить долучити до матеріалів справи копії податкових накладних із відповідними квитанціями, а також копії довіреностей №№ 3, 9, 16, 130 на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо кількості та вартості переданого відповідачу товару.

Того ж дня відповідач надав відзив на позов, в якому виклав клопотання про поновлення йому строку подання відзиву в межах строків підготовчого провадження. У відзиві відповідач проти позову заперечив з огляду на виявлення невідповідності якості товару, отриманого за накладними № 408 від 07.07.2018, № 422 від 15.07.2018, № 426 від 24.07.2018 на загальну суму 479462,96 грн, встановленим договором вимогам, та на неотримання товару за видатковими накладними № 486 від 03.08.2018 на суму 312163,20 грн, № 525 від 20.08.2018 на суму 275367,04 грн, № 639 від 06.09.2018 на суму 278660,74 грн, № 652 від 09.09.2018 на суму 315841,55 грн, № 679 від 13.09.2018 на суму 295039,97 грн.

До відзиву відповідач також додав клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи та призначення по справі судової технічної експертизи. На вирішення почеркознавчої експертизи відповідачем запропоновано поставити питання: Чи виконано підпис на видаткових накладних № 486 від 03.08.2018, № 525 від 20.08.2018, № 639 від 06.09.2018, № 652 від 09.09.2018, № 679 від 13.09.2018 (у правій нижній частині, напроти слова "Получил(а)" ОСОБА_2 чи іншою особою? На вирішення технічної експертизи відповідачем запропоновано поставити питання: Чи нанесено відтиски печатки від імені ТОВ "Птахофабрика "Крила Таврії" на видаткових накладних № 486 від 03.08.2018, № 525 від 20.08.2018, № 639 від 06.09.2018, № 652 від 09.09.2018, № 679 від 13.09.2018 печаткою ТОВ "Птахофабрика "Крила Таврії", експерементальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження? Якщо ні, то яким способом нанесено зображення відбитку печатки?

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 22.01.2019, судом оглянуто надані позивачем оригінали доданих до позовної заяви у копіях документів, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 22.01.2019.

08.02.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій навів свої контраргументи щодо доводів відповідача, викладених ним у відзиві, та наполіг на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

20.02.2019 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог на суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційної різниці за період з 11.01.2019 (тобто з моменту останнього розрахунку, що міститься у попередній заяві про збільшення позовних вимог) по 18.02.2019, що становить: 166165,90 грн пені, 13847,16 грн 3% річних та 77757,12 грн інфляційної різниці.

Відповідно до положень ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Тож, з урахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 4319840,03 грн основного боргу, 700335,20 грн пені, 58397,91 грн 3% річних та 211672,16 грн інфляційних втрат.

Від відповідача 20.02.2019 до суду надійшли наступні документи: заперечення, письмове клопотання про зупинення провадження у справі та, повторно, клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи та призначення по справі судової технічної експертизи.

У запереченні відповідач навів свої міркування з приводу доводів позивача, викладених у відповіді на відзив. Зокрема, відповідач зазначив, що лише податкові накладні, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не можуть підтверджувати здійснення господарської операції; вказані видаткові накладні (№ 486 від 03.08.2018, № 525 від 20.08.2018, № 639 від 06.09.2018, № 652 від 09.09.2018, № 679 від 13.09.2018) та документи на перевезення - товарно-транспортні накладні, не підтверджують господарської операції з отримання товару зі сторони відповідача, а позивачем не надано довіреності на отримання товарів від відповідача. Також, відповідач зауважив, що викладені міркування позивача підтверджують обґрунтованість пов'язаності справи про стягнення заборгованості і справи за позовом відповідача по поставках неякісного товару за видатковими накладними № 408 від 07.07.2018, № 422 від 15.07.2018, № 426 від 24.07.2018 на загальну суму 479462,96 грн, яка розглядається Господарським судом м. Києва, слухання справи призначено на 28.02.2019. Тому, на думку відповідача, розгляд справи № 904/5321/18 є неможливим до винесення рішення по справі 910/677/19, у зв'язку з чим ним на підставі ч. 1 ст. 227 ГПК України заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Клопотання відповідача про призначення по справі почеркознавчої експертизи та призначення по справі судової технічної експертизи, подане до суду 20.02.2019, є ідентичним клопотанню, яке було подано відповідачем раніше в якості додатку до відзиву.

У запереченні (доповненні), поданому до суду 25.02.2019, відповідач навів додаткові контраргументи щодо міркувань та доводів позивача, викладених у відповіді на відзив.

В ході підготовчого засідання, проведеного 26.03.2019, суд дійшов висновку, що заява позивача про збільшення позовних вимог не суперечить приписам ст. 46 ГПК України, а тому вона прийнята до розгляду та буде врахована при вирішенні спору по суті.

За результатами розгляду заяв позивача про забезпечення позову суд відмовив у її задоволенні, відмовив у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та про призначення по справі почеркознавчої і судової технічної експертиз , а також закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.03.2019, про що постановив ухвалу від 26.02.2019.

13.03.2019 позивач знов звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на все нерухоме майно, що належить відповідачу, надавши при цьому документальні докази підтвердження наявності підстав до застосування заходів до забезпечення позову.

Ухвалою від 14.03.2019 суд задовольнив вищевказану заяву позивача та наклав арешт на нерухоме майно відповідача в межах ціни позову.

У призначене судове засідання відповідач не забезпечив явку свого представника, обмежившись надісланням 19.03.2019 клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через відпуску його представника. Разом з тим, відповідач зазначає, що оскільки його клопотання про зупинення провадження у цій справі з причин пов'язаності з нею справи № 910/677/19 за позовом ТОВ "Птахофабрика "Крила Таврії" до ТОВ "Глобал-Агро" про повернення товару, що наразі призначена до розгляду Господарським судом м. Києва на 21.03.2019, не було розглянуто судом, то з метою забезпечення права відповідача на судовий захист, на його думку, розгляд цієї справи слід відкласти, адже вона не може бути вирішена по суті до прийняття рішення у справі № 910/677/19.

Розглянувши клопотання відповідача, суд зауважує, що відповідач дійшов хибної думку щодо неможливості вирішення спору по суті у справі № 904/5321/18 до прийняття Господарським судом м. Києва рішення у справі № 910/677/19. Так, слід зазначити, що розгляд Господарським судом м. Києва справи № 910/677/19 за позовом ТОВ "Птахофабрика "Крила Таврії" до ТОВ "Глобал-Агро" про повернення товару з причини його неналежної якості не зумовлює об'єктивної неможливості вирішення спору по суті у даній справі, оскільки, по-перше, у відповідача наявні претензії до позивача з приводу якості лише окремих партій товару із загальної поставки за договором, по-друге, потенційна можливість встановлення Господарським судом м. Києва у справі № 910/677/19 факту поставки відповідачу товару неналежної якості надає останньому право на вжиття заходів, передбачених ст. 678 Цивільного кодексу України на випадок передання товару неналежної якості, проте не звільняє відповідача від виконання грошових зобов'язань за договором.

До того ж, слід зауважити, що у підготовчому засіданні, що відбулось 26.02.2019, у якому, до речі, також був відсутній представник відповідача, суд вирішив всі питання підготовчого провадження, визначені ГПК України, одним із яких було клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд не знайшов достатніх підстав для його задоволення, в результаті чого клопотання відхилив, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.02.219 та ухвалою про закриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті від тієї ж дати. А відтак доводи відповідача про те, що судом не вирішено питання щодо зупинення провадження у цій справі спростовуються наявністю у матеріалах справи вищевказаних процесуальних документів.

Зважаючи на те, що всі необхідні докази для об'єктивного розгляду справи вже зібрані на стадії підготовчого провадження, а строк розгляду справи по суті добігає кінця, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал-Агро" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 29/11-17 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити комбікорм (далі - продукція) на умовах, передбачених цим договором.

Кожна партія товару визначається специфікацією цього договору (далі - Специфікація), в якій зазначається: найменування продукції, кількість продукції, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, а також тара, пакування та маркування тощо. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна та вартість кожної партії продукції, яка постачається відповідно до умов даного договору визначається сторонами у відповідної Специфікації та видатковій накладній.

Відповідно до вимог, передбачених п.п. 3.1 та 3.3 договору, поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом, якщо інше не вказано у відповідній Специфікації; строки поставки продукції: протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладання Специфікації, якщо інше не вказано у відповідній Специфікації.

У випадку наявності у покупця простроченої заборгованості перед постачальником за цим договором, постачальник має право на затримку поставки продукції до дати погашення заборгованості покупцем в повному обсязі (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.5 договору, датою поставки замовленої партії вважається дата, що вказана у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками з обох сторін.

Відповідно до п. 5.2. договору вартість кожної партії продукції сплачується покупцем постачальнику протягом 14 календарних днів з дати підписання видаткової накладної, якщо інший порядок оплати не визначений сторонами у Специфікації.

На виконання умов договору позивач своєчасно та в повному обсязі в період з 04.12.2017 до 13.09.2018 здійснив поставку продукції у власність відповідача в асортименті на загальну суму 24875976,08 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 313 від 04.12.2017, № 329 від 06.12.2017, № 330 від 09.12.2017, № 331 від 10.12.2017, № 356 від 12.12.2017, № 358 від 14.12.2017, № 359 від 16.12.2017, № 364 від 20.12.2017, № 375 від 23.12.2017, № 376 від 25.12.2017, № 386 від 29.12.2017, № 1 від 03.01.2018, № 2 від 04.01.2018, № 4 від 09.01.2018, № 6 від 10.01.2018, № 9 від 19.01.2018, № 15 від 22.01.2018, № 22 від 24.01.2018, № 26 від 26.01.2018, № 29 від 29.01.2018, № 31 від 31.01.2018, № 38 від 03.02.2018, № 44 від 07.02.2018, № 46 від 10.02.2018, № 51 від 14.02.2018, № 74 від 28.02.2018, № 75 від 28.02.2018, № 93 від 10.03.2018, № 95 від 14.03.2018, № 104 від 18.03.2018, № 109 від 22.03.2018, № 114 від 24.03.2018, № 117 від 29.03.2018, № 121 від 31.03.2018, № 123 від 03.04.2018, № 132 від 06.04.2018, № 141 від 10.04.2018, № 155 від 15.04.2018, № 187 від 23.04.2018, № 239 від 26.04.2018, № 233 від 28.04.2018, № 245 від 02.05.2018, № 246 від 05.05.2018, № 247 від 07.05.2018, № 248 від 09.05.2018, № 257 від 12.05.2018, № 258 від 14.05.2018, № 312 від 16.05.2018, № 320 від 20.05.2018, № 324 від 21.05.2018, № 334 від 23.05.2018, № 347 від 24.05.2018, № 350 від 26.05.2018, № 348 від 28.05.2018, № 349 від 29.05.2018, № 267 від 04.06.2018, № 369 від 09.06.2018, № 391 від 09.06.2018, № 370 від 16.06.2018, № 390 від 21.06.2018, № 395 від 27.06.2018, № 397 від 30.06.2018, № 411 від 04.07.2018, № 407 від 05.07.2018, № 408 від 07.07.2018, № 412 від 11.07.2018, № 414 від 11.07.2018, № 422 від 15.07.2018, № 423 від 16.07.2018, № 496 від 20.07.2018, № 507 від 23.07.2018, № 425 від 24.07.2018, № 426 від 24.07.2018, № 454 від 26.07.2018, № 457 від 02.08.2018, № 486 від 03.08.2018, № 487 від 04.08.2018, № 495 від 07.08.2018, № 514 від 13.08.2018, № 517 від 13.08.2018, № 520 від 16.08.2018; № 525 від 20.08.2018, № 573 від 21.08.2018, № 585 від 23.08.2018, № 586 від 23.08.2018, № 590 від 28.08.2018, № 593 від 28.08.2018, № 622 від 31.08.2018, № 639 від 06.09.2018, № 652 від 09.09.2018, № 679 від 13.09.2018, - а також відповідними товарно-транспортними накладними на кожну партію поставленої продукції.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач сплатив поставлену йому продукцію лише частково на суму 20556136,05 грн, в результаті чого неоплаченими залишилися видаткові накладні №№: 495, 514, 517, 520, 525, 573, 585, 586, 590, 593, 622, 639, 652, 679 - та частково видаткова накладна № 487, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 4319840,03 грн.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Звертаючись до суд з цим позовом, позивач заявив до стягнення з відповідача суму основного боргу, нарахувавши на неї пеню, 3% річних та інфляційні втрати. В ході підготовчого провадження, зважаючи на відсутність добровільного виконання відповідачем умов договору щодо оплати основного боргу, позивач збільшив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, тож предметом цього позову є стягнення основного боргу в сумі 4319840,03 грн, пені за період з 18.08.2018 до 18.02.2019 у сумі 700335,20 грн, 3% річних за аналогічний період у сумі 58397,91 грн та інфляційних втрат за період з жовтеня 2018 року по січень 2019 року включно у сумі 2211672,16 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як зазначалося вище у цьому рішенні та як слідує з відзиву на позовну заяву, відповідач заперечив проти отримання ним продукції за накладними № 486 від 03.08.2018, № 525 від 20.08.2018, № 693 від 06.09.2018, № 652 від 09.09.2018 та № 679 від 13.09.2018. Для вирішення питання про виникнення у покупця обов'язку з оплати вартості товару мають враховуватись передбачені законодавством документи, якими підтверджується сам факт здійснення господарської операції з передачі товару - первинні документи. Окрім того за твердженнями відповідача отримана ним продукція за видатковими накладними: № 408 від 07.07.2018, № 422 від 15.07.2018 та № 426 від 24.07.2018 - була неналежної якості, на підтвердження чого останній надає протокол випробувань № НТ/2066 від 20.08.2018, акт відбору зразків продукції для проведення досліджень від 26.07.2018, акт проведення обстеження від 30.07.2018 та претензія про повернення товару від 10.01.2019.

Такі твердження відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Цією ж нормою Закону передбачені обов'язкові реквізити, які має містити первинний документ: дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, назначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; й) індивідуальний податковий номер.

Отже, податкова накладна містить відомості про господарську операцію та має всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які повинен містити первинний документ, крім того вона складається у передбаченій законом електронній формі, тобто податкова накладна поряд із видатковою накладною є первинним документом і з огляду на приписи ст. 73 ГПК України вона (податкова накладна) є доказом факту здійснення господарської операції з постачання товару, про що додатково свідчить наступне:

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій мім іншим з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податну товарів/послуг.

Вищезазначені норми свідчать про те, що податкова накладна буде підставою для нарахування сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту, лише за умови якщо мала місце господарська операція і податкова накладна складена саме тією особою, яка здійснила постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми ПК України, що регулюють питання оподаткування ПДВ у взаємовідносинах платників податків при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведені за них безготівкових розрахунків), чітко визначають такі обов'язкові умови для:

- складання і реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення продавцем (постачальником) - контрагентом покупця операції з постачання останньому товарів/послуг (пп. "а"/пп. "б" п. 185.1; пп. "а"/пп. "б" п. 187.1; абзаци перші п. 201.1, п. 201.7 і п. 201.10 ПК України);

- нарахування покупцем сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту на підставі зареєстрованої постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення покупцем - контрагентом продавця (постачальника) операції з придбання (отримання) від останнього товарів/послуг (пп."а" п. 198.1, абз.абз. 1-3 п. 198.2, абз.абз. 1-2 п. 198.3 і абз. 3 п. 198.6; абз.абз. 2-3 п. 201.10 ПК України).

Дослідження матеріалів справи показало, що позивачем у встановленому Законом порядку та строки було оформлено та зареєстровано податкові накладні № 48 від 13.09.2018, № 23 від 09.09.2018, № 16 від 06.09.2018, № 37 від 20.08.2018, № 2 від 03.08.2018 на поставлену відповідачу продукцію за накладними № 486 від 03.08.2018, № 525 від 20.08.2018, № 639 від 06.09.2018, № 652 від 09.09.2018 та № 679 від 13.09.2018, копії податкових накладних разом із квитанціями про їх прийняття, передбачені п. 201.10 ст. 201 ПК України, наявні в матеріалах справи. Зазначені податкові накладні містять вичерпну інформацію стосовно кількості та вартості поставленої на адресу відповідача продукції, а віднесення відповідачем на підставі вказаних накладних сум ПДВ до податкового кредиту є безперечним доказом факту здійснення господарської операції з отримання ним від позивача продукції за видатковими накладними, які не визнаються відповідачем.

Відповідно до п. 192.1. ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже коригування податкових зобов'язань, про яке йдеться у відзиві, можливе за умови наступного за постачанням перегляду цін, повернення товару, або попередньої оплати і супроводжується відповідним розрахунком коригування до податкової накладної. Втім попри наведені відповідачем аргументи щодо можливого коригування отриманих ним податкових накладних будь-яких належних та допустимих доказів щодо здійснення такого коригування ним не надано, передусім відповідного розрахунку.

Щодо недоліків, які мали місце при складання зазначених у відзиві видаткових накладних слід враховувати приписи ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Незважаючи на відсутність посади особи, яка здійснила приймання товару за кожною окремою накладною, зазначеною у відзиві, можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ТОВ "Птахофабрика "Крила Таврії") не втрачена, оскільки накладна містить назву підприємства - учасника господарської операції, його місцезнаходження, реквізити печатку та підпис відповідальної особи. При цьому, навіть незважаючи на відсутність посади такої відповідальної особи, є цілком очевидним, що від імені відповідача чотири видаткові накладні підписані головним інженером ОСОБА_2, одна видаткова накладна - № 639 підписана менеджером зі збуту ОСОБА_3, зразки підписів яких містяться, як на наявних в матеріалах справи дорученнях: №№ 115, 130, 3, 9, 16, так і на великій кількості видаткових накладних, які відповідачем оплачені та не оскаржуються.

Додатково слід зазначити, що окрім видаткової накладної та податкової накладної всі господарські операції з постачання товару на користь відповідача і передусім ті, що не визнаються відповідачем, супроводжувалася відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи та які є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з поставки товарів, про що до речі зазначено ДФС України в індивідуальній податковій консультації ДФСУ від 19.02.2018 № 654/6/99-99-14-03-03-15.

Таким чином, видаткові накладні, які не визнаються відповідачем через допущені під час їх складання недоліки не можуть бути безперечним доказом відсутності господарської операції, оскільки, по-перше, такі недоліки не є підставою для невизнання господарської операції з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", по-друге, суд не обмежений лише цими доказами, а повинен розглядати їх у сукупності з іншими наявними у справі доказами, які спростовують наведені відповідачем у відзиві доводи, щодо неотримання товару за певними видатковими накладними.

Крім того, суд також вважає недоведеним доводи відповідача щодо поставки неякісного товару, оскільки порядок відбирання зразків товару у випадку виявлення невідповідності його якісних характеристик та порядок дослідження відібраних зразків передбачений розділом шостим договору поставки № 29/11-17 від 29.11.2017 і є обов'язковим для сторін. Втім, як свідчать матеріали справи, такий порядок відповідачем не був дотриманий, про що свідчить наступне.

По-перше, відповідно до п. 6.4. договору, на який також посилається відповідач у своєму відзиві, в разі виявлення невідповідності якості продукції покупець повідомляє про це постачальника шляхом направлення йому письмового повідомлення у вигляді листа на електронну адресу уповноваженої особи постачальника, вказаної в п. 1.2. договору. Вказаним пунктом договору поставки передбачено, що належним підтвердженням надсилання повідомлення та його отримання стороною є звичайне технічне підтвердження відповідного обладнання сторони, що направляє інформацію про відправлення документа/повідомлення, яким є звіт провайдера постачальника про відправку відповідного повідомлення, або висновок експерта, залученого стороною.

Отже, сторонами узгоджений певний порядок повідомлення через електронну пошту та порядок підтвердження факту здійснення такого повідомлення. Посилаючись у відзиві на повідомлення представника позивача та його нез'явлення, як на підставу для складання одностороннього акту про виявлений неякісний товар, відповідач не надав належних та допустимих доказів здійснення відповідного повідомлення постачальника.

По-друге, згідно п. 6.4.1. договору, представник постачальника, який бере участь у перевірці якості товару повинен мати письмову довіреність на право участі щодо визначення якості продукції, яка має бути підписана уповноваженою особою постачальника та містити печатку. Посилаючись на участь представників позивача у клінічному огляді птахів, розтині та відборі зразків комбікорму відповідачем всупереч встановленому порядку не надано доказів наявності відповідних повноважень у представників постачальника.

Слід зазначити, що передбачений договором поставки порядок відібрання проб відповідачем дотриманий не був, оскільки повноважний представник постачальника участі у відборі зразків для дослідження не приймав, відповідне опломбування та оформлення відібраних зразків за його участі не здійснювалося, відібрані зразки уповноваженому представнику постачальнику не надавались.

По-третє, п. 6.4.2. договору передбачено, що проведення відповідної експертизи має здійснюватися у погодженій із постачальником незалежній експертній організації (лабораторії), втім зазначена у долучених до відзиву протоколах випробувань лабораторія Дніпропетровського Державного аграрно-економічного університету погоджена з постачальником не була, що з огляду на положення п. 6.6. договору позбавляє відповідача можливості пред'явлення претензії та виключає обов'язок постачальника розглядати таку претензію.

До того ж, слід зауважити, що судом досліджено та встановлено наявність обставин, які виключають обґрунтованість заперечень відповідача щодо посилання на неналежну якість товару з огляду на наступне.

Так, згідно наявних у матеріалах справи протоколів випробувань, замовником випробувань є абсолютно стороння юридична особа, з якою у позивача відсутні господарські правовідносини - ТОВ "Плазма 2016", що позбавляє відповідача можливості посилатися на такі акти.

Разом з тим, посилання відповідача на дефіцит в раціонах птахів вітаміну D, солей Са та Р є лише імовірною причиною захворювання, а не єдиною. Отже, захворювання птахів могло бути викликане будь-якою іншою причиною тим більше, що відповідачем не надано доказів того, що зазначене у відзиві поголів'я індиків у кількості 16,75 тис. гол. та передусім надані на дослідження птахи годувалися виключно придбаним у позивача комбікормом, що повністю виключає наявність вини позивача у настанні тих наслідків, про які йдеться у відзиві.

Як слідує з протоколів випробувань, дослідженню підлягали лише по два зразки фрагментів органів індиків, а розтину підлягали сім трупів індиків і протокол випробувань відноситься тільки до зразків, які пройшли випробування, про що прямо зазначено в тексті наданих протоколів, а отже його результати не можуть розповсюджуватися на все поголів'я птахів, яке не підлягало дослідженню.

Також, зразки комбікорму для випробування були надані 23.07.2018, про що свідчить з протоколу випробувань № ТН/2022 від 25.07.2018, але відповідно до змісту відзиву відбір зразків комбікорму, клінічний огляд птиці та патрозтин, на якому начебто були присутні повноважні представники постачальника, здійснювався 26.07.2018, з чого слідує, що дослідження зразків комбікорму на вміст вітаміну Д3 відбулося за три дні до офіційного відбору зразків і складання акту відбору від 26.07.2018, на який посилається відповідач, що, в сою чергу, виключає можливість використання зазначеного протоколу випробувань в якості доказу постачання позивачем неякісного товару.

При цьому, згідно виписки з протоколу № РМ 121від 25.07.2018, паталогоанатомічний розтин трупів індиків проведено 25.07.2018, а відповідно до протоколу випробувань № РМ 122 від 15.08.2018 паталогогістологічні дослідження проводилися, починаючи з 25.07.2018, в той час, як за змістом відзиву акт відбору патматеріалу та протокол паталогоанатомічного розтину складений сторонами 26.07.2018. Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що об'єктом дослідження були зовсім інші птахи, ніж ті, що були відібрані відповідною комісією.

Відповідно ж до протоколу випробувань № НТ/2066 від 20.08.2018 випробуванню підлягали чотири зразки комбікорма і лише два з них визначали за показниками вмісту вітаміну Д3, при цьому у таблиці зазначене лише фактичне значення, що не дає змогу здійснити порівняльний аналіз із будь-якою іншою величиною, яка б вважалася нормативною чи договірною, в результаті чого були б наявні підстави стверджувати, що досліджувана продукція є неякісною. В даному випадку висновки відповідача про невідповідність якості досліджуваної продукції нічим не обґрунтовані.

Окрім того, у відзиві на позов відповідач стверджує, що неякісна продукція була поставлена на його адресу між іншим за накладною № 426. Втім, зазначена накладна датована 24.07.2018, натомість відбір зразків проводився 26.07.2018, а сам розтин птахів та паталогоанатомічне дослідження здійснювалось 25.07.2018, тобто наступного дня після отриманої продукції, при цьому у відповідних протоколах зазначено, що птахи тримісячні. Зазначені обставини повністю виключають можливість спричинення будь-яких наслідків вживання птахами комбікорму поставленого за накладною № 426 від 24.07.2018 та ставлять під сумнів об'єктивність результатів всіх проведених випробувань та обґрунтованість наведених у відзиві заперечень проти позову.

Про безпідставність претензій відповідача до якості отриманої продукції додатково свідчить та обставина, що відповідно до наданих суду документів неякісність комбікорму, за доводами відповідача, була встановлена 25.07.2018, однак претензія про повернення товару направлена позивачу лише 18.01.2019, тобто майже через півроку після отримання актів випробування та вже після звернення позивача до суду із вимогою про стягнення заборгованості за поставлену продукцію.

Слід зазначити, що поставлена продукція відповідає стандартам та технічним умовам, але навіть якщо допустити виявлення відповідачем продукції більш низького сорту, ніж було замовлено, то покупець мав право прийняти товар з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Отже, відповідно до тих норм Закону, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, покупець має право не приймати та не оплачувати неякісний товар, або вимагати повернення коштів, якщо такий товар був оплачений, тобто фактично у даному випадку передбачені права покупця, які виникають при встановленні неякісності товару виключно під час його прийняття.

З огляду на викладене, вказані фактори в сукупності свідчать про відсутністю належних та допустимих доказів постачання на адресу відповідача неякісної продукції. До того ж можливість не оплачувати неякісний товар, який вже був прийнятий та частково використаний, діючим Законом не передбачена.

Тож, за отриману продукцію відповідач мав здійснити оплату не пізніше 14 календарних днів з дати її поставки за видатковою накладною, але в порушення умов договору не провів оплату в повному обсязі, тобто не виконав взятих на себе зобов'язань, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у загальній сумі 4319840,03 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ЦК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2. договору сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення покупцем умов п. 5.2. цього договору (строк оплати отриманої продукції) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 18.08.2018 до 18.02.2019 у сумі 700335,20 грн, суд дійшов висновку про вихід позивачем за межі шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. З огляду на що суд здійснив власний розрахунок, виключивши при цьому один день із заявленого позивачем періоду, а відтак сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача за розрахунком суду складає 696074,54 грн за період з 18.08.2018 до 17.02.2019.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи чинного законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період з 18.08.2018 до 18.02.2019 у сумі 58397,91 грн та інфляційні втрати за період з жовтеня 2018 року по січень 2019 року включно у сумі 2211672,16 грн, перевіривши нарахування яких судом встановлено, що останні є вірними та обґрунтованими, а відтак підлягають до стягнення в заявлених позивачем сумах.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо своєчасної оплати отриманої продукції, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 79289,77 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" (Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Південне, вул. Шевченко, буд. 17, приміщення. 2; ідентифікаційний код 38657824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Агро" (м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6Д, оф. 43; ідентифікаційний код 39837089) основний борг у сумі 4319840,03 грн, пеню у сумі 696074,54 грн, 3% річних у сумі 58397,91 грн, інфляційні нарахування у сумі 211672,16 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 79289,77 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 25.03.2019.

Суддя ОСОБА_4