Постанова

від 25.03.2019 по справі 904/3262/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3262/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018, повний текст якого підписаний 07.12.2018 (суддя Панна С.П., м. Дніпро) у справі №904/3262/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Тіско Україна", м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпро

про стягнення 44 727,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Тіско Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" про стягнення суми боргу в розмірі 44 727,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №474 від 10.11.2016, в частині оплати поставленого товару металопрокату вагою 418 кг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі №904/3262/18 (суддя Панна С.П.) позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тіско Україна" суму боргу в розмірі 44 727,67 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш", м. Дніпро звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив документи, підписані між сторонами, а саме: Договір №474 від 10.11.2016, Специфікацію №1 від 19.03.2018 до договору, видаткову накладну №700 від 25.04.2018 та товарно-транспортну накладну №Р700 від 25.04.2018.

Зазначає, що згідно Специфікації №1 від 19.03.2018 до договору Позивач зобов'язався поставити наступний товар:

1) Лист 321/08Х18Н10Т 30,0*1510*650 N01 вагою 236 кг;

2) Лист 321/08X18Н10Т 16,0*2000*6000 N01 вагою 1152 кг;

3) Лист 321/08X18Н10Т 16,0*2000*6000 N01 вагою 1536 кг;

4) Лист 321/08Х18Н10Т 10,0*2000*6000 N01 вагою 1960 кг на загальну суму 522 607,54 грн.

В межах договору, за вищевказаною специфікацією поставлено Лист 321/08X18Н10Т 16,0*2000*6000 N01 вагою 1536 кг згідно видаткової накладної № 700 від 25.04.2018; інші позиції, передбачені Специфікацією, Позивачем не поставлені. В той же час, 25.04.2018 Позивач разом з листом 321/08X18Н10Т 16,0*2000*6000 N01 вагою 1536 кг поставив листи, не передбачені специфікацією №1 від 19.03.2018, зокрема: лист 321Н/12Х18Н/12Х18Н10Т 10,0*2000 *6000 вагою 1960 кг, лист 321Н/12Х18Н10Т 16,0*2000N01 вагою 1570 кг (який було прийнято частково вагою 1152 кг), лист 321Н/12Х18Н10Т 30,0*1510*8730 N01 вагою 236 кг; Відповідачем прийняті вказані листи, оскільки останній є машинобудівним підприємством і постійно відчуває нагальну потребу у металопрокаті.

Скаржник звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач замовляв металопрокат вагою 418 кг вартістю 44 727,67 грн, який є предметом спору у цій справі, крім того, Відповідач не прийняв вищевказаний металопрокат, зазначивши про це у видатковій накладній №700 від 25.04.2018 та товарно-транспортній накладній №Р700 від 25.04.2018; про необхідність забрати залишок листа вагою 418 кг зі складу ПрАТ "Дніпрополімермаш", Відповідач наголосив Позивачу у відповіді на претензію за вих.№05-164 від 05.07.2018, яка міститься у матеріалах справи.

Суд на вказане уваги не звернув та, відповідно, з урахуванням наявних доказів надав невірну оцінку матеріалам справи.

Також скаржник зауважив, що будь-яких додаткових угод до специфікації № 1 від 19.03.2018 або до договору № 474 від 10.11.2016, якими б було змінено асортимент і кількість товару, а також строки поставки товару, між сторонами укладено та підписано не було; з урахуванням викладеного, постачальник мав поставити продукцію відповідно до умов специфікації № 1 від 19.03.2018.

Наголошує, що судом безпідставно відхилено твердження відповідача про неналежність підпису у товарно-транспортній накладній № Р700 від 25.04.2018 та видатковій накладній № 700 від 25.04.2018 представнику перевізника ОСОБА_1 із зазначенням про відсутність у матеріалах справи належних доказів таких тверджень, всупереч наданою відповідачем копії листа ТОВ "Гудвей Транс" (вих. № 0507 від 05.07.2018) із зразком підпису ОСОБА_1 та запиту ПрАТ "Дніпрополімермаш" (вих. №05-196 від 05.07.2018), з яких вбачається, що підписи на наданих позивачем документах не належать вищевказаній особі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач у справі - ТОВ "Торговий дім Тіско Україна", вважає її необґрунтованою та такою, що суперечить матеріалам та обставинам справи, зазначає, що судом першої інстанції у повній мірі досліджено кожний аргумент та доказ сторін у судових засіданнях та винесено законне та обґрунтоване рішення, з огляду на встановлені обставини справи, положення укладеного між сторонами договору та чинні норми законодавства. Зазначає, що матеріалами справи встановлений факт передачі відповідачу продукції за товарно-транспортною накладною № Р700 від 25.04.2018 та видатковою накладною № 700 від 25.04.2018 на загальну суму 567 335,21 грн, з яких відповідачем оплачені лише 522 607,54 грн (за рахунками № 531 від 05.03.2018 та № 558 від 07.03.2018), в той же час, неоплаченим залишився рахунок № 906 від 24.04.2018 на суму 44 727,67 грн, який належним чином переданий відповідачу разом із товаром.

Позивач зауважує, що у відповіді на претензію, відповідач, окрім недостовірних даних щодо не поставки товару взагалі, що є предметом спору у справі № 904/2300/18, вимагає забрати залишок листа у кількості 418 кг із зазначенням, що в подальшому за зберігання цього товару позивачу буде нарахована плата. Тобто, за твердженням позивача, відповідач недобросовісно викривляє реальні обставини щодо проведеної господарської операції з прийняття у повному обсязі поставленої 25.04.2018 металопродукції, зазначає у листах неправдиві та протиречиві факти і відомості, і, в той же час, відмовляється проводити оплату за металопрокат, який за його бажанням йому було поставлено. Зауважує, що за умовами договору (п.5.4 договору) претензії стосовно кількості поставленого товару пред`являються покупцем постачальнику в момент прийомки товару покупцем за видатковою накладною; відповідач вперше повідомив про бажання повернути надлишково поставлений товар кількістю 418 кг у надісланій на електронну пошту позивача претензії, датованій 27.04.2018 за вих. № 05-125, тобто, за словами позивача, відповідач безпідставно заявив бажання повернути отриманий металопрокат після сплину 15 календарних днів з моменту поставки, чим порушує принцип добросовісності та поводить себе всупереч стандартам ділової етики, не виконуючи взяті на себе зобов`язання стосовно оплати поставленого товару. Вказує, що рішенням встановлені обставини прийняття поставленого товару у повному обсязі та його неоплати.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 року (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.) скаржнику відновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження у справі; з урахуванням суми спору, розгляд справи вирішено здійснювати у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

20.03.2019 року розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/3262/18 у зв'язку з відпусткою судді - члена колегії суддів Дарміна М.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2019, справу №904/3262/18 передано колегії суддів у складі: ОСОБА_2 (головуючий, доповідач), ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ухвалою від 21.03.2019 справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

10.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Тіско Україна" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №474, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) покупця металопрокат, надалі - товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого визначається специфікаціями (Специфікація), які додаються до договору та є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору (а.с.14-17)).

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару вказується у специфікаціях, які додаються до договору та є його невід'ємною частиною.

Загальна вартість договору визначається загальною вартістю поставленого та протязі строку дії даного договору товару у відповідності до специфікацій, які додаються до договору та є його невід'ємною частиною (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, асортимент та кількість товару, який поставляється за договором, повинен відповідати вказаним у специфікації .

Якість товару, що поставляється за Договором, повинна відповідати робочим кресленням, технічним та іншим умовам, зазначеним у Специфікації, та підтверджується сертифікатом якості постачальника (п.3.2 Договору).

Згідно з п. 4.1 договору, товар по даному договору поставляється партіями в об'ємах, строки та на умовах, вказаних у договорі та/або специфікації.

Умови поставки товару викладаються сторонами згідно Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року (п.4.2 Договору).

Датою поставки товару є дата відмітки про отримання товару покупцем у видатковій накладній (п.4.4 договору).

За умовами пункту 5.1 Договору товар вважається прийнятим за кількістю та у відповідності до кількості, зазначеній у видатковій накладній, за якістю - відповідно до сертифікату якості постачальника.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженій постановою Держарбітражу при ОСОБА_5 УРСР від 25.04.1966 №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженій постановою Держарбітражу при ОСОБА_5 УРСР від 15.06.1965 №П-6 (п.5.2 Договору).

Пунктом 5.4 договору поставки визначено, що претензії щодо кількості поставленого товару пред'являються покупцем постачальнику в момент приймання товару покупцем по видатковій накладній .

Строк оплати товару вказується у специфікації до даного договору (п. 7.1 договору).

Згідно з п. 7.2 договору, покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за кожну окрему партію товару.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання (п. 11.2 договору).

Специфікацією №1 від 19.03.2018 позивачем та відповідачем погоджено найменування, асортимент, кількість та ціну товару:

Найменування товару Од. виміру Кількість Ціна за од. без ПДВ, грн. Сума без ПДВ, грн. Лист 321/08Х18Н10Т 30,0*1510*650 N01кг 236, 00 89,17 21 044, 12 Лист 321/08Х18Н10Т 16,0*2000*6000 N01кг 1152,00 89,17 102 723, 84 Лист 321/08Х18Н10Т 16,0*2000*6000 N01кг 1536,00 89,17 136 965, 12 Лист 321/08ХІ8Н10Т 10,0*2000*6000 N01кг 1960,00 89,17 174 773, 20 Всього: 435 506, 28 ПДВ 87 101, 26 Всього з ПДВ 522 607, 54

Розділом 3 Специфікації №1 визначено умови оплати товару:

3.1 Попередня оплата у розмірі 50% загальної вартості, що поставляється за Специфікацією, сплачується покупцем протягом 5 банківських днів від дати підписання сторонами Специфікації.

3.2. Залишок грошових коштів у розмірі 50% загальної вартості товару, що поставляється згідно Специфікації, сплачується покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з дати письмового повідомлення про готовність відвантаження товару зі складу постачальника.

Умови поставки: EXW, склад постачальника за адресою: м. Дніпро, вул. Даніїла Галицького 10 (вул. Будьонного 10) "Інкотермс" в редакції 2010 року (п.5 Специфікації №1).

Відповідно до пункту 6 Специфікації №1 сторонами визначено строк поставки товару - протягом 21 (двадцяти одного) дня з моменту 50% передплати. Продавець має право на передчасну поставку (а.с.61).

На виконання умов договору, 05.03.2018 та 07.03.2018 позивачем виставлено на оплату відповідачу рахунки №531, №558, згідно яких відповідачем здійснено 50% передплати вартості замовленого товару на загальну суму 261 303, 77 грн. за платіжними дорученнями №№ 795, 800 від 20.03.2018 (а.с.24, 25, 28, 29).

25.04.2018 Позивачем за видатковою накладною №700 від 25.04.2018 (а.с.21) та товарно-транспортною накладною №Р700 від 25.04.2018 (а.с.20) перевізнику Відповідача передано нержавіючий металопрокат на загальну суму 567 335, 21 грн.

24.04.2018 ТОВ "Торговий дім Тіско Україна" виставлено відповідачу рахунок № 906 на оплату 418 кг поставленого товару, а саме - листа 321Н/12Х18Н10Т 16,0*2000*6000 NO1 (а.с.26).

25.04.2018 за платіжними дорученнями №№ 1273, 1274 Відповідачем сплачені 261303,77 грн - остаточна вартість продукції, на оплату якої були виписані рахунки № 531 від 05.03.2018 та № 558 від 07.03.2018 (а.с.30, 31). Тобто, всього відповідачем здійснена оплата продукції в сумі 522 607,54 грн., що узгоджується зі специфікацією № 1 від 19.03.2018.

02.07.2018 претензією № 1 Позивач вимагав у Відповідача сплатити заборгованість у розмірі 44 727, 67 грн за поставлений металопрокат, на оплату якого був виписаний рахунок №906 від 24.04.2018 (а.с.37).

05.07.2018 листом № 05-164, у відповідь на претензію Позивача, Відповідач не погодився з заявленою позивачем заборгованістю; зазначив, що вимагає забрати з його складу залишок листа вагою 418 кг, в протилежному випадку буде нараховувати позивачу плату за зберігання вказаного листа (а.с.38).

Таким чином, предметом спору у цій справі є кількість товару, поставленого позивачем на замовлення відповідачу та оплата залишку заборгованості за отриманий товар.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідачем продукція, постановлена у більшій кількості, ніж передбачена умовами договору та специфікації до нього, не повернута позивачу, тобто, прийнята у повному обсязі, що за приписами частин 2, 3 ст.670 ЦК України покладає на відповідача обов`язок здійснити оплату такого товару.

Також судом у рішенні зазначено, що всупереч умовам договору відповідачем не заявлено позивачу про надлишок продукції під час її приймання, не повернуто вказаний надлишок продавцю, відсутні докази про надлишок товару, який оформлений відповідно до Інструкції № П-6, про застосування якої сторони наголосили у договорі поставки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який регулюється параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/2300/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Тіско Україна", м. Дніпро про стягнення 305 885,91 грн. штрафних санкцій за договором поставки № 474 від 10.11.2016, предметом спору у якій було стягнення штрафних санкцій, передбачених п.8.1 договору, за не поставку/невчасну поставку продукції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2018 по справі №904/2300/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2019, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Торговий дім Тіско України" на користь ПрАТ "Дніпрополімермаш" 27 006,10 грн. неустойки, 4 050,91 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що підстави для стягнення штрафу за не поставку/недопоставку продукції у даному випадку відсутні, з огляду на не спростування факту поставки товару відповідачем; розмір неустойки (270 060, 97 грн), суд визнав обґрунтованим, проте, дійшов висновку, що штрафні санкції є значними, а тому, з огляду на принцип розумності та справедливості, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, незначний період прострочення поставки товару, вирішив стягнути з відповідача на користь позивача лише 10% заявленої позивачем неустойки, що становить суму 27 006,10 грн.

До того ж рішеннями судів по справі № 904/2300/18 встановлено, що матеріалами справи доведена поставка ТОВ "Торговий дім Тіско України" Приватному акціонерному товариству "Дніпрополімермаш" продукції, аналогічної, більш високої якості, за трьома позиціями, ніж обумовлена специфікацією № 1 від 19.03.2018 до договору поставки № 474 від 10.11.2016; при цьому, всупереч вимогам законодавства, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженій постановою Держарбітражу при ОСОБА_5 УРСР від 25.04.1966 №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженій постановою Держарбітражу при ОСОБА_5 УРСР від 15.06.1965 №П-6, умовам договору, ПрАТ "Дніпрополімермаш" вказана продукція прийнята, а не взята на відповідальне зберігання, з огляду на невідповідність якості, кількості та позиціям, обумовленим специфікацією № 1 від 19.03.2018.

Вказані рішення та постанова набрали законної сили, не оскаржені жодною стороною до Верховного Суду, тому згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також постановою суду апеляційної інстанції по справі № 904/2300/18 встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 700 від 25.04.2018 ТОВ "Торговий дім Тіско Україна" здійснено поставку наступного товару, а саме:

- лист 321Н /08 Х18Н10Т 10,0*2000*6000 N01 вагою 1960 кг;

- лист 321Н /08Х18Н10Т 16,0*2000*6000 N01 вагою 1570 кг;

- лист 321/08Х18Н10Т*2000*6000N01 вагою 1536 кг;

- лист 321Н /08Х18Н1ОТ 30,0*1510*650 N01 вагою 236 кг.

Вищезазначена видаткова накладна підписана представником позивача ОСОБА_6 згідно довіреності №2609 від 24.04.2018 із зазначенням "отримано лист 321Н/12X18H10T 16,0х2000х6000х01. Вага: 1152 кг". Дане зауваження представника ПрАТ "Дніпрополімермаш" на накладній обумовлено тим, що фактично ТОВ "Торговий дім Тіско Україна" друга позиція за накладною (лист 321Н/08Х18Н10Т 16,0*2000*6000 N01) поставлена у кількості 1 570 кг, в той час як покупцем прийнято лише 1 152 кг.

Таким чином, матеріалами справи № 904/2300/18 доведено та відповідні докази містяться у вказаній справі, що фактично відповідачем у цій справі був замовлений лист 321/08Х18Н10Т 16,0*2000*6000 NО1 вагою 1152 кг (а.с.61 - специфікація № 1 від 19.03.2018), а позивачем поставлено вказану позицію товару вагою 1570 кг.

В свою чергу, відповідачем товар за вказаною позицією прийнято саме у кількості 1152 кг, про що здійснено відмітку на видатковій накладній, тобто, залишок неприйнятої продукції становить 418 кг, вартістю 44 727,67 грн, сплати якої і вимагає позивач.

Як вже зазначалось, суд першої інстанції визнав цей товар прийнятим у повному обсязі відповідачем, що вимагає від нього оплати його вартості.

Втім, згідно з положеннями частин 2, 3 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Аналогічне положення сторонами обумовлено у п.5.4 договору поставки № 474 від 10.11.2016, за яким претензії щодо кількості поставленого товару пред'являються покупцем постачальнику в момент приймання товару покупцем по видатковій накладній.

Колегія судів зазначає, що нормами чинного законодавства форма та зміст такої претензії не встановлені, отже, зазначення на видатковій накладній № 700 від 25.04.2018 відповідачем кількості прийнятого товару, яка відповідає замовленій кількості, всупереч кількості, фактично поставленій та зазначеній позивачем, відповідає формі такого інформування продавця.

Повторно про наявність надлишку продукції у кількості 418 кг відповідачем заявлено позивачу у відповіді на претензію (від 05.07.2018 № 05-164).

Згідно з нормами чинного законодавства саме на позивача, як продавця, покладається обов"язок у розумний строк розпорядитись товаром, що поставлений у більшій кількості.

Доказів вчинення позивачем будь-яких дій стосовно розпорядження надлишковою продукцією після 25.04.2018 (дата проставлення на видатковій накладній відповідачем фактично прийнятої кількості товару) матеріали справи не містять, як і не містять будь-яких доказів, що відповідачем продукція замовлялась у більшій кількості (1570 кг, яка була поставлена), ніж обумовлена специфікацією № 1 від 19.03.2018 до договору (1152 кг, яка і була прийнята відповідачем). Таким чином, є безпідставними посилання позивача на поставку продукції у кількості саме замовленій відповідачем, що не підтверджено жодним доказом у справі та спростовано матеріалами справи, та посилання суду на прийняття товару відповідачем в повному обсязі із вказівкою на ч.3 ст.670 ЦК України щодо оплати прийнятого товару.

До того ж колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на п.25 Інструкції № П-6, з огляду на наступне.

Згідно абз.3 п.25 Інструкції № П-6, у випадку якщо при прийманні продукції одночасно виявиться не тільки нестача, але і надлишок продукції проти транспортних та супроводжувальних документів відправника (виготовлювача), то в акті повинні бути вказані точні данні про цей надлишок.

Колегія суддів констатує, що вказаний пункт Інструкції № П-6 регламентує дії учасників приймання продукції під час виявлення нестачі продукції та застосовується при виявленні не тільки нестачі, а і надлишку продукції проти кількості товару, зазначеного у супровідних документах на цей товар.

В даному випадку поставлена відповідачу кількість продукції (1570 кг) відповідає кількості, зазначеній у видатковій накладній (1570 кг), але ця кількість перевищує обумовлену сторонами (1152 кг), та, відповідно, необхідну відповідачу і прийняту ним фактично.

З урахуванням викладеного, до спірних відносин положення Інструкції №П-6 не застосовуються, а підлягають застосуванню лише норми Цивільного кодексу України, а саме ч.2 ст.670 ЦК України.

При цьому доводи позивача, надані суду першої інстанції, та викладені у заявах по суті справи, стосовно того, що видаткова накладна №700 від 25.04.2018 (а.с.21) та товарно-транспортна накладна № Р700 від 25.04.2018 (а.с.20) - це екземпляри, які не були підписані представником відповідача в момент приймання товару, а підписані згодом, із відкоригованими даними стосовно кількості товару, і повернуті позивачу, таким чином, виправлення, в них наявні, є недостовірними даними у кількості отриманого товару, не приймаються колегією суддів, враховуючи наступне.

Видаткова накладна є первинним документом в розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка містить відомості про господарську операцію.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, видаткова накладна № 700 від 25.04.2018 (а.с.21) та товарно-транспортна накладна № Р700 від 25.04.2018 (а.с.20) із проставленою на них кількістю товару, фактично прийнятого відповідачем, є належним доказом вчинення господарської операції саме 25.04.2018. В свою чергу, позивачем не доведено, що підписання спірних документів відповідачем здійснено у більш пізню дату, ніж проставлена на видатковій накладній; жодних відміток з боку позивача підписані накладні не містять, більш того, з урахуванням того, що вказані обставини мали місце на особистих переговорах між сторонами.

Скріншот екрану з листом відповідача від 18.05.2018, наданий позивачем, не може бути доказом підписання товарно-супровідних документів на спірну поставку товару, здійснену у більш пізню дату, оскільки із вказаного листа неможливо ідентифікувати поставку та які саме накладні має підписати відповідач.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про прийняття товару відповідачем у більшій кількості, ніж обумовлена договором та специфікацією між сторонами, та неправомірно застосував до спірних відносин ч.3 ст.670 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи навпаки спростоване прийняття відповідачем надлишково поставленого товару, в задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, колегія суддів звертає увагу сторін, що доводи, як позову - стосовно отримання товару уповноваженим перевізником відповідача, так і доводи скарги про невідповідність підпису ОСОБА_1 на товаросупровідних документах не приймаються, оскільки не впливають на визначення факту прийняття товару відповідачем лише у замовленій за специфікацією кількості, та з огляду на наступне.

По-перше, вказана особа є лише перевізником, а не належним отримувачем товару, доказів протилежного матеріали справи не містять.

По-друге, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом, що підтверджує вчинення господарської операції є видаткова накладна.

Згідно видаткової накладної № 700 від 25.04.2018 від постачальника товар відпустила головний бухгалтер підприємства ОСОБА_7, а належним отримувачем товару визначений ОСОБА_6 за дов. № 2609 від 24.04.2018. В даному випадку судом апеляційної інстанції взята до уваги видаткова накладна від 25.04.2018 № 700, підписана обома сторонами (а.с.21), а не накладна з цими ж вихідними даними, що не підписана ні з боку постачальника, ні з боку належного отримувача (а.с.18). В свою чергу, товарно-транспортна накладна № Р700 від 25.04.2018 лише засвідчує факт перевезення певної кількості продукції, що має бути відпущена за видатковою накладною. До того ж, у товарно-транспортній накладній № Р700 від 25.04.2018, за якою товар приймався належним отримувачем - ПрАТ "Дніпрополімермаш", також містяться його коригування стосовно фактично замовленої ним за специфікацією № 1 від 19.03.2018 та прийнятої ним продукції (а.с.20).

Як вже зазначалось вище, умовами договору (п.5.4 договору) сторони передбачили умову стосовно заявлення претензій по кількості продукції в момент її приймання по видатковій накладній. Таким чином, як вже було досліджено та встановлено судом апеляційної інстанції, таку претензію стосовно кількості продукції відповідачем заявлено фактом проставлення на видатковій накладній кількості фактично прийнятої ним продукції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

З огляду на те, що судом першої інстанції здійснені неправильні та передчасні висновки, на підставі наявних у справі доказах стосовно прийняття надлишково поставленого товару відповідачем без зауважень, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення у справі.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та відмову у позові, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на позивача.

Оскільки загальна ціна позову становить 44 727,67 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі №904/3262/18 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі №904/3262/18 - скасувати.

Судові витрати за подання позову покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Тіско Україна", м.Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпро 2643,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, згідно зі ст.327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.03.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік