Ухвала

від 03.06.2019 по справі 904/3262/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3262/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариств з обмеженою відповідальністю Торговий дім Тіско Україна

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019

за позовом товариств з обмеженою відповідальністю Торговий дім Тіско Україна (далі - Товариство)

до приватного акціонерного товариства Дніпрополімермаш

про стягнення 44 727,67 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 (згідно з відбитком штампу Верховного Суду) товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №904/3262/18, залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 господарського суду Дніпропетровської області. Крім того, в своїй касаційній скарзі, скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на касаційне оскарження.

Дослідивши матеріали касаційної скарги товариства у справі № 904/3262/18, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в даній справі є стягнення 44 727,67 грн., а, отже, ціна позову у справі № 904/3262/18 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України .

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

У касаційній скарзі товариство стверджує, що суд апеляційної інстанції дозволив недобросовісному учаснику господарських відносин діяти свавільно, безкарно та не дотримуючись принципів добропорядності, відкритості та чесності господарських відносин, і спростував наявність в українському законодавстві чіткості установленого претензійного порядку вирішення спірних господарських питань, а також встановив фактичну відсутність порядку документального урегулювання спірних питань в господарських операціях та ведені первинного документообігу. За таких обставин, товариство вважає, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для скаржника.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У касаційній скарзі відсутні посилання на текст судового рішення, де заявникові незрозумілі висновки, які можна неоднозначно тлумачити і які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання скаржника на ту обставину, що дана справа має виняткове значення для скаржника не підтверджена жодними доказами.

Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі та до переоцінки доказів, які були здійсненні судами першої та апеляційної інстанції.

Касаційний господарський суд приходить до висновку, що аргументи та доводи, які б свідчили про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та/або про виняткове значення для скаржника не знайшли свого документального підтвердження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №904/3262/18, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що Касаційний господарський суд встановив відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у зв`язку з тим, що касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне по суті судом не розглядається.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариств з обмеженою відповідальністю Торговий дім Тіско Україна на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №904/3262/18 господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос