Постанова

від 21.03.2019 по справі 908/1932/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1932/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів: Вечірка І.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «БФ ПРОЕКТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2018 (повний текст рішення складено 22.12.2018, суддя Корсун В.Л.) у справі

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «БФ ПРОЕКТ» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТИТАН-АГРОТЕХ , м.Запоріжжя

про стягнення 118 982,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «БД ПРОЕКТ» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН-АГРОТЕХ» про стягнення 118 982,96 грн., а саме: 103 200,00 грн. - основний борг (сума попередньої оплати), 2 507,96 грн. - неустойка за порушення термінів передачі товару.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем обов'язку за договором купівлі-продажу від 03.08.18 №03.08.18 щодо передачі позивачу товару у строк обумовлений договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.12.2018 у даній справі позивачу у позові відмовлено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «БД ПРОЕКТ» на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір в сумі 22,74 грн.

Зазначене рішення мотивовано посиланням на те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення 103 200,00 грн. основного боргу (попередньої оплати).

Оскільки з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати за який саме період здійснено розрахунок неустойки (пені), а також враховуючи, що суд позбавлений права під час перевірки розрахунку заявленої до стягнення суми виходити за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань, суд дійшов висновку про те, що через не зазначення періоду нарахування неустойки (пені) у задоволені вимог позивача про стягнення 2 507,96 грн. неустойки слід відмовити через необґрунтованість.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «БФ ПРОЕКТ» подано апеляційну скаргу, в якій заявник, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що суд всупереч ч.4 ст.74 ГПК України маючи сумніви у добросовісному здійсненні позивачем процесуальних прав та виконання обов'язків щодо доказів, не звернувся до банку з витребуванням факту, підтвердження або спростування списання коштів з рахунку позивача та зарахування на рахунок відповідача, по належно завіреній копії платіжного доручення № 67 від 16.08.2018, роздрукованого з системи дистанційного обслуговування рахунків.

Також суд не запросив у позивача платіжного доручення з відміткою банку, що було б, на думку суду, належним доказом потрібним для винесення законного рішення. Чим порушив право позивача щодо можливості довести обставини на які він посилається.

Крім того, відповідачем відповідно до ст.165 ГПК України не подано відзив на позовну заяву з запереченням щодо наведених позивачем обставин, з якими відповідач не погоджується із посиланням на відповідні докази.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

21.03.2019 відповідач не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

21.03.3019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.18 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «БД ПРОЕКТ» (покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТИТАН-АГРОТЕХ» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 03.08.18, за умовами якого (п. 1.1) продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти й оплатити товар, визначений у п. 1.2 цього договору (надалі іменується товар ).

Пунктом 1.2 договору визначено, що товар, що передається за цим договором є причеп тракторний. Найменування (опис), виробник, одиниці виміру, кількість ціна товару визначаються у специфікаціях товару, які є невід'ємною частиною цього договору, згідно замовлень на кожну партію товару окремо.

Відповідно до п. 3.4 договору, оплата товару здійснюється на умовах повної оплати по факту передачі, якщо інші умови оплати не обумовлені сторонами в Специфікаціях до цього договору. Покупець зобов'язаний здійснити таку оплату по факту передачі товару протягом 5 банківських днів, що відліковуються від дати отримання товару на склад покупця.

Згідно з п. 4.1 договору, товар повинен бути переданий покупцю на умовах DAP (Житомирська обл., м. Коростень, вул. С.Кемського, 11-с) у відповідності до правил Інкотермс 2010, протягом 21 календарних днів з моменту підписання Специфікації, якщо інше не встановлено Специфікацією. За домовленістю сторін, у Специфікації або додаткових угодах до договору, на окремі партії товару можуть бути передбачені інші умови поставки.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку договір діє до припинення прав та обов'язків сторін, які з нього виникли (п.7.1 договору).

У Специфікації № 1 від 03.08.2018 до договору купівлі-продажу від 03.08.2018 №03.08.2018 сторони погодили наступні характеристики товару: причеп тракторний 2ПТС-9 кількістю 1 шт. на суму 206 400,00 грн. з ПДВ.

Пунктами 3, 4 Специфікації № 1 визначено порядок оплати та передачі товару, а саме: передоплата у розмірі 50% від загальної вартості Товару, яка зазначена у рахунку-фактурі або Специфікації протягом 5 банківських днів з моменту підписання рахунку-фактури або Специфікації (пп. 3.1); остаточний розрахунок проводиться шляхом перерахунку інших 50 % від загальної вартості Товару протягом п'яти банківських днів з моменту повідомлення про надходження Товару на склад Покупця (пп. 3.2.); товар повинен бути переданий Покупцю на умовах DAP (Житомирська обл., м. Коростень, вул. С.Кемського, 11-с) у відповідності до правил Інкотермс 2010, протягом 21 календарного дня з моменту підписання Специфікації (п.4).

ТОВ ТИТАН-АГРОТЕХ виставлено на оплату рахунок № 00063 від 03.08.2018 на суму 103 200,00 грн. У рахунку не зазначено, ані договір на підставі якого його виставлено відповідачем, ані особи, яка має здійснити відповідну оплату за рахунком.

За твердженням ТОВ БФ ПРОЕКТ , 16.08.2018 останнім здійснено попередню оплату за причеп відповідно до рахунку № 00063 від 03.08.2018 на суму 103 200,00 грн. згідно платіжного доручення від 16.08.2018 № 67 на суму 103 200,00 грн., належним чином засвідчена копія якого наявна у справі.

Відповідач позивачу причеп у строк визначений договором не поставив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 103 200, 00 грн. основного боргу (попередньої оплати) та 2 507, 96 грн. неустойки за порушення термінів передачі товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

За змістом ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Положеннями статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ч. 2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Позивачем в якості доказу перерахування відповідачу передоплати за рахунком №00063 від 03.08.2018 на суму 103 200,00 грн. надано належним чином засвідчену копію платіжного доручення від 16.08.18 № 67.

Як свідчить зміст вказаного платіжного доручення платником коштів є ТОВ БФ ПРОЕКТ , отримувачем - ТОВ Титан-Агротех , призначення платежу: попередня оплата за причеп, згідно рах. № 00063 від 03.08.18. Підпис та печатка платника, а також підпис та штамп банку на платіжному дорученні відсутні.

Відповідно до пунктів 1.4, 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976) платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача; платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

За п.1.13 Інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів, зокрема, як платіжного доручення (додаток 2).

Примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення), реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити відбиток печатки (якщо картка із зразками підписів та відбитка печатки містить відбиток печатки) і підписи/підпис відповідальних/ої осіб/особи. Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів (п.2.7,2.8 Інструкції).

Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п.2.14 Інструкції).

Згідно додатків 2,7 зазначеної Інструкції, для заповнення реквізиту № 41 платіжного доручення (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів, для - реквізиту № 50 (дата надходження) зазначаються число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа: цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом і рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, для - реквізиту №51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Всупереч наведеному, у наданій позивачем копії платіжного доручення у графі № 41 відсутні підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які вповноважені розпоряджатися рахунком ТОВ «БД ПРОЕКТ» , а також у графах платіжного доручення №№50,51 відсутні підписи відповідального виконавця та відбиток штампа банку.

Враховуючи вищенаведене та відсутність підпису відповідальної особи та відбитку штампа банку на платіжному дорученні № 67 від 16.08.2018, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність здійснення позивачем операції по переказу коштів відповідачу у сумі 103 200,00 грн.

З підстав порушення відповідачем термінів передачі товару за договором, позивачем з посиланням на п. 5.3. заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 507,96 грн., з яких: 98,96 (35 % подвійна облікова ставка НБУ) * 13 (кількість днів прострочення) = 1 286,48 грн.; 101,79 грн. (36 % подвійна облікова ставка НБУ) * 12 (кількість днів прострочення) = 1 221,48 грн.

Пунктом п. 5.3 договору передбачено, що у випадку порушення встановлених цим договором термінів передачі товару покупцю продавець сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення передачі товару.

Відповідно до положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки (ст.611 ЦК України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст.216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

У сфері господарювання, згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 і ч. 2 ст. 217 ГК України). Штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати за який саме період здійснено розрахунок неустойки (пені), а також враховуючи, що суд позбавлений права під час перевірки розрахунку заявленої до стягнення суми виходити за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що через не зазначення періоду нарахування неустойки (пені) у задоволені вимог позивача про стягнення 2 507,96 грн. неустойки слід відмовити через необґрунтованість.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що наявність зазначених судом реквізитів на платіжних дорученнях не є обов'язковою для проведення розрахунку по системі дистанційного обслуговування рахунків.

Так, статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995, а також п.43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Постанова Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, передбачена можливість складення первинних документів в електронній формі, але за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи й електронний документообіг.

Відповідно до статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв'язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов'язків.

Електронний документ, який складено відповідно до вимог чинного законодавства та містить усі необхідні реквізити, має таку ж юридичну силу, як і документ, складений у паперовому вигляді (лист ДФС від 04.01.2017 р. № 30/6/99-99-15-02-02-15).

Згідно ст.7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис» .

Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку (п.52 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України).

Позивачем не надано доказів скріплення платіжного доручення №67 від 16.08.2018 електронним цифровим підписом відповідальної особи, яка брала у здійсненні господарської операції, тому зазначене платіжне доручення не є належним доказом здійснення позивачем передоплати за спірним договором.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнта (п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України).

Отже, позивач не був позбавлений можливості надати суду першої інстанції виписку зі свого особового рахунку в підтвердження виконаної ним операції щодо перерахунку на рахунок відповідача 103 200,00 грн. в якості попередньої оплати за спірним договором.

Відповідно до ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

При цьому, статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, відповідно до ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України. Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18.

Таким чином, тягар доказування обставин, які пов'язані із доведенням факту перерахування позивачем на рахунок відповідача 103 200,00 грн. в якості попередньої оплати, покладається саме на позивача, а тому доводи апелянта про порушення судом першої інстанції ч.4 ст.74 ГПК України є помилковим.

Посилання апелянта про те, що відповідачем не надано відзиву на позовну заяву є позовну заяву колегією суддів не приймається до уваги, оскільки подання відзиву на позовну заяву є право, а не обов'язком відповідача.

Крім того, ч.9 ст.165 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причини, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надану позивачем до апеляційної скарги заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання №2018/КД/018-0020 від 24.05.2018, оскільки заявником в порушення ч.3 ст.269 ГПК України, не надано доказів неможливості подання цієї заяви до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, прийнятому з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «БФ ПРОЕКТ» відмовити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2018 у справі №908/1932/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Постанова складена у повному обсязі 25.03.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

ОСОБА_2