Ухвала

від 22.03.2019 по справі 903/396/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"22" березня 2019 р. Справа № 903/396/14 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши заяву Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька

про затвердження мирової угоди

по справі № 903/396/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Панхім» , с. Рованці, Луцького району, Волинської області

до закритого акціонерного товариства «Луцьке АТП-0261» , м. Луцьк

про стягнення 607 235, 00 грн.,

за участю представників:

від заявника: ОСОБА_1 (довіреність № 75 від 03.01.2019),

від стягувача: ОСОБА_2 - керівник,

від боржника: ОСОБА_3 - керівник,

в с т а н о в и в:

12.03.2019 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява № 7373 від 05.03.2019 Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька, в якій Перший відділ Державної виконавчої служби міста Луцька просить вирішити питання про затвердження мирової угоди у справі № 903/396/14, укладеної між сторонами виконавчого провадження № 58438998 - ТзОВ «Нафта-Панхім» та ЗАТ «Луцьке АТП-0261» .

На обгрунтування поданої заяви посилається на те, що на адресу Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька ГТУЮ у Волинській області надійшла заява представника стягувача ТзОВ «Нафта-Панхім» про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження. У заяві вказано, що сторони у виконавчому провадженні № 58438998 - ТзОВ «Нафта-Панхім» та ЗАТ «Луцьке АТП-0261» дійшли взаємної згоди шляхом відступу права власності на напівпричіп та 28.02.2019 укладено мирову угоду між ТзОВ «Нафта-Панхім» та ЗАТ «Луцьке АТП-0261» .

Ухвалою суду від 13.03.2019 заяву Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька про затвердження мирової угоди у справі № 903/396/14 було прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 22.03.2019, явку представників стягувача та боржника в судове засідання визнано обов'язковою.

В судовому засіданні 22.03.2019 представники стягувача та боржника заяву про затвердження мирової угоди підтримали.

Заслухавши пояснення представників стягувача, боржника, Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька, дослідивши матеріали заяви, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька про затвердження мирової угоди по справі № 903/396/14 з огляду на таке.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.06.2014 у справі №903/396/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Панхім» було задоволено повністю: стягнуто з закритого акціонерного товариства «Луцьке АТП-0261» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Панхім» 198039,12 грн. суму основної заборгованості, 353656,00 грн. товарного кредиту, 14610,18 грн. пені, 70930,00 грн. 40 % річних, а також 12 144,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

17.06.2014 на виконання вказаного рішення господарським судом Волинської області видано наказ №903/396/14-1.

05.03.2019 на адресу Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька ГТУЮ у Волинській області надійшла заява № 8 від 28.02.2019 представника стягувача ТзОВ «Нафта-Панхім» про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження.

Частиною сьомою статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом ч.2 ст.19 Закону України Про виконавче провадження сторони в процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Порядок затвердження судом мирової угоди в процесі виконання рішення на момент звернення Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька до суду із заявою регулюється ст.330 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої мирова угода, укладена між сторонами в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.330 Господарського процесуального кодексу України питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу.

За приписами ст.192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета cпору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

В п.3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами і доповненнями, роз'яснено, що господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Як вбачається із змісту мирової угоди від 28.02.2019, в п.п. 1-3 цієї мирової угоди зазначено, що боржник зобов'язується добровільно, на умовах, встановлених цією мировою угодою, відступити право власності на напівпричіп.

На забезпечення своїх зобов'язань за цією мировою угодою боржник в рахунок залишку заборгованості в сумі 100 000 грн. 00 коп. ЗАТ «Луцьке АТП-0261» просить визнати за ТзОВ «Нафта-Панхім» право власності на транспортний засіб, а саме: тип ТЗ напівпричіп бортовий марка: VAN HOOL, номер шасі: 80847, колір: червоний, рік випуску 1994, номерний знак №05470130, далі за текстом - " Напівпричіп", що належить ЗАТ «Луцьке АТП-0261» на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу 1311С № 405094 та зняти з обліку.

Стягувач в свою чергу бере на себе зобов'язання оформити право власності на напівпричіп та перереєструвати транспортний засіб протягом десяти діб після одержання.

Згідно із п.п. 4,5 мирової угоди відповідно до норм Закону України Про виконавче провадження з моменту затвердження цієї мирової угоди судом виконавче провадження, відкрите 22 лютого 2019 року постановою про відкриття виконавчого провадження 1311 №58438998, підлягає закінченню, а арешт з майна боржника знімається, а саме: з напівпричіпу бортового марки VAN HOOL, номер шасі: 80847, колір: червоний, рік випуску 1994, номерний знак №05470130

У випадку невиконання або неналежного виконання боржником умов цієї мирової угоди. стягувач має право звернутися до органів Державної виконавчої служби з приводу примусового виконання наказу №903/396/14-1, виданого 17.06.2014р. Господарським судом Волинської області, про стягнення з ЗАТ «Луцьке АТП-0261» , а в разі невиконання або неналежного виконання п.3 цієї мирової угоди, боржник має право звернулися до суду.

Укладаючи мирову угоду від 28.02.2019, сторони вийшли за межі предмету спору, оскільки предметом спору у справі № 903/396/14 було стягнення заборгованості за переданий товар.

Предметом мирової угоди від 28.02.2019 є право власності на напівпричіп.

Разом з цим, затвердженням мирової угоди не визнається право власності на майно.

Мирова угода не є договором у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження визначено нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться у розділі 29 ЦК України "Захист права власності", тобто стосується випадків, коли існуюче та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до змісту статті 392 ЦК України позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватися на встановленому судом у ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Таким чином, існує врегульований законом порядок захисту права власності та законодавчо визначено підстави набуття права власності.

За таких обставин, затвердження мирової угоди є неможливим, оскільки порядок набуття права власності врегульовано законом і не може змінюватись волевиявленням сторін, а тому у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, укладеної між ТзОВ «Нафта-Панхім» та ЗАТ «Луцьке АТП-0261» , слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 192, 234, 235, 330 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

відмовити у задоволенні заяви Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька про затвердження мирової угоди, укладеної в процесі виконання рішення у справі № 903/396/14.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Відповідно до ч.5 ст.231 ГПК України ухвалу може бути оскаржено.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та ухвалу підписано 25.03.2019.

Суддя І. О. Якушева