Рішення

від 07.02.2019 по справі 910/8586/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2019Справа № 910/8586/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агромолпром

до товариства з обмеженою відповідальністю Евакуатор Сервіс

про стягнення 16660,00 грн.,

Представники:

від позивача Мазур В.В. (за дов.)

від відповідача Неклонський В.І. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агромолпром звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Евакуатор Сервіс про стягнення 16660,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з надання послуг перевезення вантажу. Домовленість щодо перевезення вантажу з пункту навантаження: Вінницька область, Тростянецький район, с. Северинівка, вул. Леніна, буд. 21, до пункту розвантаження: Київська область, м. Українка, вул. Промислова, буд. 41-А, між сторонами досягнута 30.01.2018, на виконання якої 31.01.2018 позивачем зроблено відповідну заявку та оплачено рахунок відповідача від 31.01.2018 на суму 14500 грн. у розмірі 16660 грн. Водночас, автомобіль у пункт навантаження не прибув і відповідач перевезення вантажу не здійснив, отримані кошти не повернув.

17.07.2018 суд (суддя Васильченко Т.В.) відкрив провадження у справі №910/8586/18, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі. Не заперечуючи факт досягнення домовленості між сторонами 30.01.2018 щодо перевезення вантажу, отримання 31.01.2018 заявки та коштів від позивача, відповідач вважає, що перевезення вантажу не відбулося з вини позивача (замовника). В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що транспортний засіб IVECO , державний номер НОМЕР_1, о 10.30 год. прибув у пункт завантаження, однак вантаж позивачем (бочка) не було завантажено внаслідок відсутності крану відповідної вантажопідйомності (20 тон). Протягом 31.01.2018 позивач не забезпечив прибуття такого крану, у зв'язку з чим транспортний засіб після закінчення робочого дня повернувся у місце відстою (м. Бровари). Сплачені позивачем кошти у розмірі 14808 грн. є компенсацією витрат відповідача з подачі транспортного засобу під завантаження (проїзд від м. Києва до с. Северинівка і в зворотному напряму) та з його простою, а тому позовна вимога про повернення 16660 грн. задоволенню не підлягає.

21.08.2018 суд постановив здійснювати розгляд справи з викликом сторін.

У відповідач на відзив позивач визнав факт подачі 31.01.2018 відповідачем автомобіля у пункт навантаження, однак, за його твердженнями, навантаження не відбулось, оскільки причеп був несправним. Водій самостійно не зміг відремонтувати причеп і близько 17.00 год. автомобіль покинув територію підприємства для пошуку станції технічного обслуговування і більше не повертався.

18.09.2018 суд постановив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

20.11.2018 суд закрив підготовче провадження.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Васильченко Т.В., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Автоматизована система документообігу суду визначила головуючого суддю (суддю-доповідача) Ковтуна С.А.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30 січня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Агромолпром та товариством з обмеженою відповідальністю Евакуатор Сервіс досягнуто домовленості щодо перевезення 31 січня 2018 року автомобільним транспортом останнього вантажу з пункту навантаження: Вінницька область, Тростянецький район, с. Северинівка, вул. Леніна, буд. 21, до пункту розвантаження: Київська область, м. Українка, вул. Промислова, буд. 41-А. Ця обставина сторонами визнається, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягає доказуванню.

31.01.2019 засобами електронного зв'язку (на адресу електронної пошти) до товариства з обмеженою відповідальність Евакуатор Сервіс від товариства з обмеженою відповідальністю Агромолпром надійшла заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом, якою визначено пункт завантаження: м. Тростянець (Вінницька область, Тростянецький район), та пункт вивантаження: м. Українка Київської області, вул. Промислова.

На підставі заявки позивача відповідач виставив рахунок на оплату №1-0-00238 від 31.01.2018 на оплату послуг вантажного автомобільного перевезення (евакуатор) в сумі 14500,00 грн. з ПДВ.

Платіжними дорученнями №№42, 44 від 31.01.2018 на суму 7250,00 грн. та на суму 9410,00 грн. відповідно позивач оплатив транспортні послуги за рахунком №1-0-00238 від 31.01.2018 на загальну суму 16660,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наведені вище обставини свідчать про укладення між позивачем та відповідачем договору перевезення у спрощений спосіб.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

За умовами укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язався здійснити перевезення вантажу, а саме: резервуару (бочки) з пункту завантаження: Вінницька область, Тростянецький район, с. Сверинівка, вул. Леніна, 21 до пункту вивантаження: Київська область, м. Українка, вул. Промислова, 41-А, а позивач зобов'язався оплатити вартість перевезення у розмірі 14500 грн.

31.01.2018 відповідач видав товарно-транспортну накладну № ЕС-000000068, відповідно до якої перевезення повинно було здійснено автомобілем IVECO , державний № НОМЕР_1. Товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів (пункт 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997, № 36).

Автомобіль IVECO , державний № НОМЕР_1, обладнаний пристроєм супутникової навігаційної системи визначення географічних координат (GPS-пристрій), який здійснює фіксацію маршруту та час переміщення. Пристрій на автомобіль встановлено на підставі договору № 20-01-16/АД-0ЕС про надання послуг хостингу від 20.01.2016, укладеного між ТОВ Авто допомога та ТОВ Евакуатор Сервіс (автомобіль IVECO , державний № НОМЕР_1, включено до переліку транспортних засобів забезпечених моніторингом, додатковим договором № 4 від 16.11.2017 до договору № 20-01-16/АД-0ЕС).

Відповідно до звіту GPS-пристрою Teltonika FMB125 ID № 3520940863345540, що встановлений на автомобілі IVECO , державний № НОМЕР_1, 31.01.2018 цей автомобіль о 04.31 год. виїхав з м. Києва і о 10.38 год. прибув у пункт призначення, з якого виїхав 18.02 год.

Враховуючи ту обставину, що сторони визнають факт прибуття IVECO , державний № НОМЕР_1, 31.01.2018 за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с. Сверинівка, вул. Леніна, 21, суд вважає доведеною обставину подачі відповідачем 31.01.2018 о 10.38 год. для завантаження автомобіля позивачу.

Вантаж, стосовно якого повинен був перевезеним, є резервуар ОХР 50 м. куб, маса якого, відповідно до паспорта, складає 8550 кг., висота - 8307 мм, діаметр - 3253 мм.

Встановлюючи обставини щодо причин не завантаження резервуару суд виходить з такого.

Виконання робіт з вантаження, закріплення, укриття, ув'язки вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів покладається на замовника ( пункт 8.6 розділу 8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997, № 36).

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997, № 36 (далі - Правила) у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом.

Обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін, підлягають засвідченню перевізником, вантажовідправником і вантажоодержувачем в акті (п. 15.2 Правил).

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку Особливі відмітки і засвідчити її підписом (п. 15.4 Правил).

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (п. 15.5 Правил).

Позивачем та відповідачем не складено акту відповідно до розділу 15 Правил (як спільного, так і за участі незацікавленої сторони), з огляду на що встановлення причин не навантаження автомобіля суд здійснює за результатами аналізу доводів сторін у співставленні їх з фактичними обставинами.

Фактичні ж обставини справи, які підтверджуються документально, свідчать про те, що відповідачем було вчасно подано для навантаження автомобіль, автомобіль було подано без причепа (у товарно-транспортній накладній відсутня інформація про причіп), час перебування автомобіля у пункті навантаження становив з 10.38 год. до 18.02 год. і дані щодо переміщення, руху автомобіля у цей час у звіті GPS-пристрою Teltonika FMB125 ID № 3520940863345540 відсутні.

Наведене спростовує доводи позивача про те, що автомобіль подано з несправним причепом, для ремонту якого автомобіль о 17.00 год. покинув місце навантаження. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позиція позивача щодо подачі відповідачем автомобіля для навантаження під час розгляду справи змінювалась в залежності від поданих відповідачем доказів: при подачі позову позивач наголошував на неподанні відповідачем автомобіля для завантаження у пункт призначення, після надання відповідачем доказів здійснення фіксації маршруту та часу переміщення GPS-пристроєм позивач визнав факт подачі автомобіля, однак заперечив його технічну придатність перевезти вантаж. Така непослідовність позивача дає суду підстави керуючись правилами оцінки доказів (ст. 86 ГПК України), вважати його доводи про несправності причепа недостовірними. Непрямим доказом такої недостовірності також є не вчинення позивачем жодних дій щодо складання акту, відповідно до розділу 15 Правил, оскільки позивач, в разі наявності вини перевізника, є зацікавленою особою щодо фіксування обставин такої вини.

Таким чином, автомобіль IVECO , державний № НОМЕР_1, не було навантажено з вини позивача.

Відповідно до ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Згідно з нормами статті 918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до 10.4 Правил вантаж, який був поданий Замовником у стані, що не відповідає правилам перевезень, і не був приведений у відповідний стан у строк, що забезпечує своєчасне відправлення, вважається неподаним, а перевезення таким, що не здійснилося з вини Замовника.

Згідно з п. 10.6. Правил після укладення Договору або разового договору Перевізник має право відмовитись від приймання вантажу для перевезення, якщо Замовником не підготовлено вантаж чи необхідні товарно-транспортні документи або без попереднього узгодження з Перевізником змінені реквізити цих документів.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевезення пов'язано зі здійсненням певної дії, нематеріальний результат якої споживається кредитором в процесі її надання. Отже зобов'язання з перевезення належать до зобов'язань з надання послуг, які регулюються також загальними положення про послуги (глава 63 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 903 ЦК України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, оскільки вантаж не було перевезено з вини позивача (замовника) про що зазначено вище, відсутні правові підстави для повернення відповідачем обумовленої вартості перевезення у розмірі 14500,00 грн. З огляду на це, договір в цій частині задоволенню не піддягає.

Як зазначено вище, позивач при оплаті за транспортні послуги за рахунком №1-0-00238 від 31.01.2018 на суму 14500 грн., сплатив 16660,00 грн.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

За таких обставин, враховуючи відсутність зобов'язальних відносин між сторонами щодо 2160 грн., останні є безпідставно набутими та підлягають поверненню позивачеві.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати на професійну правничу допомогу - на позивача. Покладаючи витрати на професійну правничу допомогу на позивача суд виходить з того, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про порушення відповідачем, як перевізником, своїх зобов'язань, а тому навіть часткове покладення цих витрат на відповідача не буде обґрунтованим та таким, що відповідатиме принципу пропорційності у господарському судочинстві. Застосовані судом підстави для часткового стягнення коштів не узгоджується з тими, що визначені позивачем, тобто не є наслідком професійної правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Агромолпром до товариства з обмеженою відповідальністю Евакуатор Сервіс задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Евакуатор Сервіс (вул. Вільямса академіка, 6-Д, офіс 43, м. Київ, 03189, код 38216911) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агромолпром (пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, м. Київ, 03127, код 34181215) 2160 грн. набутих безпідставно, 229,24 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Витрати на професійну правничу допомогу покласти на товариство з обмеженою відповідальністю Агромолпром .

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 22.03.2019.

Суддя С. А. Ковтун