Постанова

від 13.06.2019 по справі 910/8586/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2019 р. Справа№ 910/8586/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Пономаренка Є.Ю.

без виклику сторін

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромолпром"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (повний текст складено 22.03.2019)

у справі №910/8586/18 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромолпром"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс"

про стягнення 16 660,00 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромолпром" (надалі - ТОВ "Агромолпром") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс" (надалі - ТОВ "Евакуатор Сервіс") про стягнення 16 660,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за договором з надання послуг перевезення вантажу, який укладено у спрощений спосіб.

Домовленість щодо перевезення вантажу з пункту навантаження: Вінницька область, Тростянецький район, с. Северинівка, вул. Леніна, буд. 21, до пункту розвантаження: Київська область, м. Українка, вул. Промислова, буд. 41-А, між сторонами досягнута 30.01.2018, на виконання якої 31.01.2018 позивачем зроблено відповідну заявку на суму 14 500,00 грн та оплачено рахунок відповідача від 31.01.2018 у розмірі 16 660,00 грн.

Водночас, автомобіль у пункт навантаження не прибув і відповідач перевезення вантажу не здійснив, отримані кошти не повернув.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромолпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромолпром" 2 160,00 грн набутих безпідставно, 229,24 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що сторони визнають факт прибуття "IVECO", державний № НОМЕР_1 , 31.01.2018 за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с. Сверинівка, вул. Леніна, 21, суд вважає доведеною обставину подачі відповідачем 31.01.2018 о 10.38 год. для завантаження автомобіля позивачу.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає, що оскільки вантаж не було перевезено з вини позивача (замовника), відсутні правові підстави для повернення відповідачем обумовленої вартості перевезення у розмірі 14 500,00 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 11.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромолпром" (відповідно дати звернення до Господарського суду міста Києва) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/8586/18 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Агромолпром" щодо стягнення з ТОВ "Евакуатор Сервіс" грошових коштів у розмірі 14 500,00 грн та витрат на правничу допомогу.

Апелянт обґрунтовує скаргу тим, що висновки суду першої інстанції про наявність вини позивача у незавантаженні автомобілю є виключно припущеннями суду, які не підтверджуються жодними наявними в матеріалах справи доказами, що є самостійною підставою для скасування судового рішення.

Скаржник зазначає, що норми Господарського кодексу України чітко встановлюють, що відносини, пов`язані із перевезення вантажів, регулюються Господарським кодексом України, транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами, а відносини, пов`язані зперевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України.

Так, на думку апелянта, в даній справі правовідносини виникають між суб`єктами господарювання під час здійснення господарської діяльності та пов`язані із перевезенням вантажу, що свідчить про необхідність застосування норм ГК України, як спеціального нормативно-правового акту.

4. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 було запропоновано ТОВ "Евакуатор Сервіс" надати відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Агромолпром" та встановлено строк для його подачі. Проте, під час апеляційного провадження відзив не надано.

5. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи, обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

30.01.2018 року між ТОВ "Агромолпром" та ТОВ "Евакуатор Сервіс" досягнуто домовленості щодо перевезення 31.01.2018 автомобільним транспортом останнього вантажу з пункту навантаження: Вінницька область, Тростянецький район, с. Северинівка, вул. Леніна, буд. 21, до пункту розвантаження: Київська область, м. Українка, вул. Промислова, буд. 41-А. Ця обставина сторонами визнається, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягає доказуванню.

31.01.2018 засобами електронного зв`язку (на адресу електронної пошти) до ТОВ "Евакуатор Сервіс" від ТОВ "Агромолпром" надійшла заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом, якою визначено пункт завантаження: м. Тростянець (Вінницька область, Тростянецький район), та пункт вивантаження: м. Українка Київської області, вул. Промислова.

На підставі заявки позивача відповідач виставив рахунок №1-0-00238 від 31.01.2018 на оплату послуг вантажного автомобільного перевезення (евакуатор) в сумі 14 500,00 грн з ПДВ.

Платіжними дорученнями №42, 44 від 31.01.2018 на суму 7250,00 грн та на суму 9 410,00 грн відповідно позивач оплатив транспортні послуги за рахунком №1-0-00238 від 31.01.2018 на загальну суму 16 660,00 грн.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на відзив

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наведені вище обставини свідчать про укладення між позивачем та відповідачем договору перевезення у спрощений спосіб.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

За умовами укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язався здійснити перевезення вантажу, а саме: резервуару (бочки) з пункту завантаження: Вінницька область, Тростянецький район, с. Сверинівка, вул. Леніна, 21 до пункту вивантаження: Київська область, м. Українка, вул. Промислова, 41-А, а позивач зобов`язався оплатити вартість перевезення у розмірі 14 500,00 грн.

31.01.2018 відповідач видав товарно-транспортну накладну № ЕС-000000068, відповідно до якої перевезення повинно було здійснено автомобілем "IVECO", державний № НОМЕР_1 . Товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів (пункт 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997, № 36).

Автомобіль "IVECO", державний № НОМЕР_1 , обладнаний пристроєм супутникової навігаційної системи визначення географічних координат (GPS-пристрій), який здійснює фіксацію маршруту та час переміщення. Пристрій на автомобіль встановлено на підставі договору № 20-01-16/АД-0ЕС про надання послуг хостингу від 20.01.2016, укладеного між ТОВ "Авто допомога" та ТОВ "Евакуатор Сервіс" (автомобіль "IVECO", державний № НОМЕР_1 , включено до переліку транспортних засобів забезпечених моніторингом, додатковим договором № 4 від 16.11.2017 до договору № 20-01-16/АД-0ЕС).

Відповідно до звіту GPS-пристрою "Teltonika FMB125" ID № 3520940863345540, що встановлений на автомобілі "IVECO", державний № НОМЕР_1 , 31.01.2018 цей автомобіль о 04:31 год. виїхав з м. Києва і о 10:38 год. прибув у пункт призначення, з якого виїхав 18:02 год.

Враховуючи ту обставину, що сторони визнають факт прибуття "IVECO", державний № НОМЕР_1 , 31.01.2018 за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с. Сверинівка, вул. Леніна, 21, суд вважає доведеною обставину подачі відповідачем 31.01.2018 о 10:38 год. для завантаження автомобіля позивачу.

Вантаж, стосовно який повинен був перевезеним, є резервуар ОХР 50 м. куб, маса якого, відповідно до паспорта, складає 8550 кг., висота - 8307 мм, діаметр - 3253 мм.

Виконання робіт з вантаження, закріплення, укриття, ув`язки вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів покладається на замовника (пункт 8.6 розділу 8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997, № 36).

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997, № 36 (далі - Правила) у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом.

Обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін, підлягають засвідченню перевізником, вантажовідправником і вантажоодержувачем в акті (п. 15.2 Правил).

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом (п. 15.4 Правил).

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (п. 15.5 Правил).

Позивачем та відповідачем не складено акту відповідно до розділу 15 Правил (як спільного, так і за участі незацікавленої сторони), з огляду на що встановлення причин не навантаження автомобіля суд здійснює за результатами аналізу доводів сторін у співставленні їх з фактичними обставинами.

Фактичні ж обставини справи, які підтверджуються документально, свідчать про те, що відповідачем було вчасно подано для навантаження автомобіль, автомобіль було подано без причепа (у товарно-транспортній накладній відсутня інформація про причіп), час перебування автомобіля у пункті навантаження становив з 10:38 год. до 18:02 год. і дані щодо переміщення, руху автомобіля у цей час у звіті GPS-пристрою "Teltonika FMB125" ID № 3520940863345540 відсутні.

Наведене не доводить позицію позивача про те, що автомобіль подано з несправним причепом, для ремонту якого автомобіль о 17:00 год. покинув місце навантаження.

З матеріалів справи вбачається, що доводи позивача щодо подачі відповідачем автомобіля для навантаження під час розгляду справи змінювалась в залежності від поданих відповідачем доказів: при подачі позову позивач наголошував на неподанні відповідачем автомобіля для завантаження у пункт призначення, після надання відповідачем доказів здійснення фіксації маршруту та часу переміщення GPS-пристроєм позивач визнав факт подачі автомобіля, однак заперечив його технічну придатність перевезти вантаж.

За приписами ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Така непослідовність позивача дає суду підстави керуючись правилами оцінки доказів (ст. 86 ГПК України), вважати його доводи про несправності причепа недостовірними. Непрямим доказом такої недостовірності також є не вчинення позивачем жодних дій щодо складання акту, відповідно до розділу 15 Правил, оскільки позивач, в разі наявності вини перевізника, є зацікавленою особою щодо фіксування обставин такої вини.

Таким чином судом першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що автомобіль "IVECO", державний № НОМЕР_1 , не було навантажено з вини позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що висновки суду першої інстанції про наявність вини позивача у не завантаженні автомобілю є виключно припущеннями суду, які не підтверджуються жодними наявними в матеріалах справи доказами, як необгрунтовані.

Відповідно до ст. 917 ЦК України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Згідно з нормами статті 918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до 10.4 Правил вантаж, який був поданий Замовником у стані, що не відповідає правилам перевезень, і не був приведений у відповідний стан у строк, що забезпечує своєчасне відправлення, вважається неподаним, а перевезення таким, що не здійснилося з вини Замовника.

Згідно з п. 10.6. Правил після укладення Договору або разового договору Перевізник має право відмовитись від приймання вантажу для перевезення, якщо Замовником не підготовлено вантаж чи необхідні товарно-транспортні документи або без попереднього узгодження з Перевізником змінені реквізити цих документів.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевезення пов`язано зі здійсненням певної дії, нематеріальний результат якої споживається кредитором в процесі її надання. Отже зобов`язання з перевезення належать до зобов`язань з надання послуг, які регулюються також загальними положення про послуги (глава 63 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 903 ЦК України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, оскільки вантаж не було перевезено з вини позивача (замовника) про що зазначено вище, відсутні правові підстави для повернення відповідачем обумовленої вартості перевезення у розмірі 14 500,00 грн. З огляду на це, договір в цій частині задоволенню не піддягає.

Як зазначено вище, позивач при оплаті за транспортні послуги за рахунком №1-0-00238 від 31.01.2018 на суму 14500 грн, сплатив 16 660,00 грн.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

За таких обставин, враховуючи відсутність зобов`язальних відносин між сторонами щодо 2 160,00 грн, останні є безпідставно набутими та підлягають поверненню позивачеві, а тому позовні вимоги в цій частині вірно задоволені судом першої інстанції.

З огляду на викладене, судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи та застосовано відповідні норми ЦК України до спірних правовідносин щодо перевезення вантажу, а тому доводи апелянта щодо незастосування судом першої інстанції норм ГК України відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати на професійну правничу допомогу - на позивача.

Покладаючи витрати на професійну правничу допомогу на позивача суд виходить з того, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про порушення відповідачем, як перевізником, своїх зобов`язань, а тому навіть часткове покладення цих витрат на відповідача не буде обґрунтованим та таким, що відповідатиме принципу пропорційності у господарському судочинстві.

Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що застосовані ним підстави для часткового стягнення коштів не узгоджується з тими, що визначені позивачем, тобто не є наслідком професійної правничої допомоги, а тому судом першої інстанції вірно відмовлено у стягненні 10 750, 00 грн на професійну правничу допомогу.

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вже зазначено в постанові, приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Тому судом не приймаються доводи апелянта, які не стосуються меж оскарження в розумінні ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромолпром" частково необґрунтованими та такими, в задоволенні яких правомірно відмовлено судом першої інстанції в частині стягнення 14 500,00 грн. В іншій частині суд першої обґрунтовано задовольнив позовні в частині стягнення 2 160,00 грн.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 16 660,00 грн, тобто, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, справа є малозначною. За загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 254, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромолпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/8586/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/8586/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромолпром".

4. Матеріали справи №910/8586/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Є.Ю. Пономаренко