Рішення

від 18.03.2019 по справі 913/661/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

18 березня 2019 року Справа № 913/661/18

м. Харків Провадження № 17/913/661/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИВАТ» , м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ-ІНВЕСТ» , м. Лисичанськ Луганської області,

про стягнення 104492,57 грн,

Секретар судового засідання Гулевич В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИВАТ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 20.12.2018 №20/12/2018-01 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ-ІНВЕСТ» (далі - відповідач) про стягнення 104492,57 грн за договором поставки № СТИ18ТВ від 06.09.2018 (далі - Договір), з яких: 91699,18 грн - основний борг, 7506,77 грн - пеня, 625,56 грн - 3 % річних, 4661,06 грн - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору він здійснив поставку відповідачу ферромарганцю ФМнД78З10 у кількості 2 тон за ціною без ПДВ 38195,49 грн, загальною вартістю 91669,18 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 060903 від 06.09.2018, яка підписана повноважними представниками сторін. В порушення умов п.4.2 Договору відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 91669,18 грн, за стягненням якої позивач звернувся до суду.

У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем згідно з п.4.2 Договору, на підставі п.8.1 Договору, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 7506,77 грн згідно наданого позивачем розрахунку.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення 3 % річних в сумі 625,56 грн та інфляційні втрати в сумі 4661,06 грн згідно наданих позивачем розрахунків.

Ухвалою суду від 27.12.2018 відкрито провадження у справі № 913/661/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14.01.2019 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив від 11.01.2019, в якому останній заперечує проти позову та зазначає, що надані позивачем матеріали не свідчать про факт виконання позивачем свого обов'язку по поставці товару належним чином, оскільки надана на підтвердження поставки товару за договором поставки № СТИ18ТВ від 06.09.2018 копія видаткової накладної №060903 від 06.09.2018 не містить обов'язкового реквізиту - печатки підприємства відповідача. Сплата коштів за отриманий товар мала б бути здійснена відповідачем лише на підставі рахунків на сплату, сформованих позивачем. Однак, в матеріалах справи рахунки на оплату товару відсутність, що свідчить про відсутність обов'язку по сплаті товару, поставленого позивачем.

Крім того, відповідач зазначає, що п.5.1 та 2.5 вказаного договору передбачено, що документом, який підтверджує якість товару є сертифікат якості, що видається на кожну партію товару. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують передачу відповідачу вказаних документів, що свідчить про те, що такі сертифікати якості товару відповідачу надані не були.

06.02.2019 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла заява від 04.02.2018 №04/02/2019-01, в якій він визначив період нарахування 3 % річних та пені, зокрема, 3 % річних та пеня нараховані за період з 29.09.2018 по 20.12.2018

06.02.2019 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 04.02.2019 №04/02/2019-02, в якій він вказує, що Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, на яке посилається відповідач, ніяким чином не встановлює обов'язок позивача отримати відтиск печатки одержувача товару на видатковій накладній постачальника товару. Проте, приписами абз.3 п.2.5 вказаного положення встановлено обов'язок відповідача документально підтвердити повноваження особи, яка в інтересах юридичної особи одержує товарно-матеріальні цінності згідно з договором. Такі повноваження підтверджуються, зокрема, довіреністю. Повноваження особи, що отримала товар, підтверджені довіреністю відповідача №66/1 від 06.09.2018 на отримання від ТОВ «ТРИВАТ» цінностей за рахунком-фактурою, що міститься в додатках до позову.

Крім того, відповідно до вказаної довіреності, відповідач отримав рахунок - фактуру, зробив на нього посилання у довіреності та цією довіреністю уповноважив директора ТОВ «СТАЛЬ-ІНВЕСТ» отримати товар «Феромарганець ФМн-78» , за поставку якого відповідач не здійснив оплату. Таким чином, вищевказаний рахунок наявний у відповідача, що не може бути підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, отриманого від позивача за договором поставки.

Позивач вказує, що твердження відповідача про відсутність у нього передбаченого договором документу, що підтверджує якість товару, тобто сертифікату якості, є хибним, оскільки згідно з п.2.5 Договором поставки № СТИ18ТВ від 06.09.2018 позивач надає відповідачу разом з товаром комплект товаросупроводжувальних документів, а саме: видаткову накладну, сертифікат якості, рахунок та товаро-транспортну накладну на товар. Цим же пунктом договору передбачено, що доказом отримання вказаних вище документів є підпис представника відповідача у видатковій накладній позивача. Таким чином, під час отримання товару представник відповідача своїм підписом у видатковій накладній позивача підтвердив отримання комплексу товаросупроводжувальних документів, передбачених договором у повному обсязі, включаючи сертифікат якості. Враховуючи викладене, невиконання відповідачем власного зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару на підставі хибного твердження відповідача про відсутність у нього сертифікату якості є порушенням умов договору та приписів ст.525 ЦК України про недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

12.02.2019 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшли оригінали первинних документів для дослідження їх в судовому засіданні, а саме: видаткова накладна №060903 від 06.09.2018; довіреність №66/1 від 06.09.2018 на отримання ТОВ «ТРИВАТ» цінностей; товарно-транспортна накладна №060903 від 06.09.2018.

Також, позивачем подана заява №07/02/2019-02 від 07.02.2019 про повернення наданих оригіналів письмових доказів після дослідження їх у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 25.02.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2019.

Представники сторін в судове засідання 18.03.2019 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, господарський суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ТРИВАТ , як Продавцем (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ-ІНВЕСТ , як Покупцем (відповідач у справі) було укладено договір поставки № СТИ18ТВ від 06.09.2018 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець постачає, а Покупець приймає та оплачує товар, відповідно до Специфікацій, на умовах викладених в даному договорі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що об'єм поставки вказується в Специфікаціях до даного Договору.

ОСОБА_1 з п. 2.4 Договору, строк поставки становить не пізніше 3 (трьох) днів з моменту підписання Специфікацій.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що разом з товаром Продавець надає Покупцю комплект товарно-супроводжуючих документів, а саме: видаткову накладну, сертифікат якості, рахунок, товарно-транспортну накладну на товар. Доказом отримання вищевказаних документів є підпис представника Покупця в видаткових накладних.

У п. 2.6 Договору визначено, що передача товару від Продавця Покупцю здійснюється на підставі видаткової накладної. Дата вказана Продавцем у видатковій накладній є датою поставки товару. Сторони домовилися, що накладні є документами, що підтверджують з однієї сторони, виникнення у Покупця зобов'язання по оплаті товару та передачу партії товару Продавцем Покупцю з іншої сторони.

За умовами п. 3.1 Договору, ціна товару визначена в Специфікаціях (додатках) і в рахунку на умовах FCA склад Продавця м. Запоріжжя, відповідно до правил Інкотермс 2000.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що загальна сума Договору складає суму вартості всіх специфікацій (додатків) до договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата товару Покупцем здійснюється на основі рахунку Покупця шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

У п. 4.2 Договору сторони встановили умови оплати: відстрочка на 21 день з дня відвантаження.

За умовами п. 8.1 Договору, Покупець сплачує Продавцю штрафні санкції у вигляді пені за прострочення оплати товару.

Розмір пені складає 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення чи поставки товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня (п. 8.3 Договору).

Між сторонами за Договором підписана Специфікація №1 від 06.09.2018, згідно якої сторони домовилися про поставку товару, а саме: ферромарганця ФМнД78Р10 в кількості 2 (дві) тони за ціною 38195,49 грн на загальну суму з ПДВ - 91669,18 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №060903 від 06.09.2018, товарно-транспортною накладною №060903 від 06.09.2018 та довіреністю № 66/1 від 06.09.2018 (а.с.12-14).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом особи, відповідальної за отримання товарно-матеріальних цінностей - ОСОБА_2 (директор), який діяв на підставі довіреності №66/1 від 06.09.2018 (а.с.14).

В порушення умов п.4.2 Договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення заборгованості у сумі 91699,18 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7506,77 грн, 3 % річних у сумі 625,56 грн та інфляційні втрати в сумі 4661,06 грн за період згідно наданих позивачем розрахунків.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про наступне.

ОСОБА_1 ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ОСОБА_1 з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

ОСОБА_1 з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Фактичні обставини свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору поставки № СТИ18ТВ від 06.09.2018.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар: ферромарганець ФМнД78Р10 на суму 91669,18 грн, що підтверджується видатковою накладною №060903 від 06.09.2018 та товарно-транспортною накладною №060903 від 06.09.2018, засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.

Вказані документи містять підписи керівників обох сторін, зокрема, зі сторони відповідача особою відповідальною за отримання товарно-матеріальних цінностей - ОСОБА_2 (директор), повноваження якого підтверджуються довіреністю №66/1 від 06.09.2018, засвідчена копія якої додана до матеріалів справи.

Оригінали видаткової накладної №060903 від 06.09.2018, товарно-транспортної накладної №060903 від 06.09.2018 та довіреності №66/1 від 06.09.2018 досліджено судом в судовому засіданні 18.03.2019. Копії вказаних документів, доданих до матеріалів справи позивачем повністю відповідають вказаним оригіналам.

Доводи відповідача, що надана на підтвердження поставки товару за Договором копія видаткової накладної №060903 від 06.09.2018 не містить обов'язкового реквізиту - печатки підприємства відповідача, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

ОСОБА_1 з абз. 1 п. 2.5 Глава 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством Фінансів України від 24.05.1995 №88 (із змінами), документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З наведеного припису вбачається, що печатка є необов'язковим реквізитом документу та може, але не обов'язково скріплювати підпис.

Крім того, згідно з абз. 3 п. 2.5 Глава 2 вказаного Положення, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, повноваження відповідальної особи відповідача на отримання матеріальних цінностей були підтверджені довіреністю №66/1 від 06.09.2018.

Оскільки відвантаження товару відбулось 06.09.2018, про що свідчить видаткова накладна №060903 від 06.09.2018, то відповідач повинен був оплатити вартість товару позивачу до 27.09.2018 включно.

Посилання відповідача на не передачу позивачем сертифікату якості та рахунку судом оцінюються критично, з огляду на приписи п.2.5 Договору, де сторони визначили, що разом з товаром позивач надає відповідачу комплект товаросупроводжувальних документів, а саме: видаткову накладну, сертифікат якості, рахунок та товаро-транспортну накладну на товар. Доказом отримання вказаних вище документів є підпис представника відповідача у видатковій накладній позивача. Отже, під час отримання товару представник відповідача своїм підписом у видатковій накладній позивача підтвердив отримання комплексу товаросупроводжувальних документів, передбачених договором у повному обсязі, включаючи рахунок та сертифікат якості.

Крім того, як вбачається із довіреності №66/1 від 06.09.2018 , відповідач отримав відповідний рахунок №060903 від 06.09.2018 та зробив посилання на цей рахунок в довіреності.

У п. 2.6 Договору сторони визначили, що передача товару від позивача відповідачу здійснюється на підставі видаткової накладної. Дата вказана позивачем у видатковій накладній є датою поставки товару. Сторони домовилися, що накладні є документами, що підтверджують з однієї сторони, виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті товару та передачу партії товару позивачем відповідачу з іншої сторони.

З огляду на вказане, суд вважає належними доказами фактичного передання товару видаткову накладну, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, довіреність уповноваженої особи на отримання товару, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) на отримання товару, зокрема: видаткову накладну №060903 від 06.09.2018, довіреність №66/1 від 06.09.2018, товарно-транспортну накладну №060903 від 06.09.2018.

У п. 4.2 Договору сторони визначили, що оплата за поставлений товар відбувається через 21 (двадцять один) день з дня відвантаження.

Водночас, у зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар у встановлений Договором строк, у нього виникла заборгованість в сумі 91669,18 грн, яка підтверджується матеріалами справи, не спростована відповідачем, є обґрунтовано заявленою та підлягає стягненню з відповідача.

Також, за порушення строку оплати за отриманий товар за видатковою накладною №060903 від 06.09.2018 на суму 91699,18 грн нарахована пеня у сумі 7506,77 грн за період з 29.09.2018 по 20.12.2018.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за не виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у пунктах 8.2, 8.3 Договору, у вигляді пені у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення чи поставки товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем при розрахунку пені дотримані вимоги вищевказаних норм.

Перевіркою судом розрахунку пені за заявлений період порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, тому вказана вимога є обґрунтованою та пеня в сумі 7506,77 грн підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 625,56 грн, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.5).

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, за порушення терміну оплати за отриманий товар за видатковою накладною №060903 від 06.09.2018 на суму 91699,18 грн нараховані 3 % річних у сумі 625,56 грн за період з 29.09.2018 по 20.12.2018.

Перевіркою судом розрахунку 3 % річних за заявлений період порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, тому вказана вимога є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно нарахованих інфляційних нарахувань в сумі 4661,06 грн, заявлених позивачем до стягнення за період з вересня по листопад 2018 року (а.с.5), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

ОСОБА_1 розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011 № 386, інфляція - це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених Наказом Держстату України 01.07.2013 № 190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014 № 371 та від 05.11.2015 № 315) (далі - Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

ОСОБА_1 з абз.2 частини 1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» , індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

З наведеного можна зробити висновок, що індекс споживчих цін та індекс інфляції - це тотожні поняття.

Відповідно до розділу 7 Методологічних положень, розрахунки індексу споживчих цін проводяться з місячною періодичністю .

ОСОБА_1 зі статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» , індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним , публікується в офіційних періодичних виданнях.

З вищезазначеного вбачається, що законодавчо так само визначено звітним періодом встановлення індексу інфляції місяць .

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, правовий аналіз вищезазначеного надає можливість дійти висновку, про те, що найменший період при визначенні індексу інфляції - місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

Водночас, позивачем помилково до періоду нарахування інфляційних втрат було включено вересень 2018 року, оскільки борг у вересні 2018 року існував тільки три дні.

Як вбачається з розрахунку позивача за зобов'язаннями вересня 2018 року (потрібно сплатити за товар до 27.09.2018 включно) борг складає 91699,18 грн, тому належний розрахунок інфляційних нарахувань, виходячи з вищевикладеного алгоритму, та періодів нарахування, визначених позивачем, буде наступним: 91699,18 грн х 103,1238 % (середній індекс за період з жовтня 2018 року по листопад 2018 року) - 91699,18 грн = 2864,50 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, до стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 2864,50 грн, в решті інфляційних втрат в сумі 1796,56 грн слід відмовити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 91699,18 грн, пеню в сумі 7506,77 грн, 3% річних в сумі 625,56 грн, інфляційні втрати в сумі 2864,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за заявою вих.№07/02/2019-02 від 07.02.2019 просив повернути оригінали письмових доказів після дослідження їх у судовому засіданні, а саме: видаткову накладну №060903 від 06.09.2018; довіреність №66/1 від 06.09.2018 на отримання ТОВ «ТРИВАТ» цінностей; товарно-транспортна накладну №060903 від 06.09.2018.

Суд, розглянувши заяву позивача, дійшов висновку про її задоволення, у зв'язку з чим, вказані оригінали документів необхідно вилучити з матеріалів справи та повернути позивачу.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ-ІНВЕСТ , АДРЕСА_1, 93118, ідентифікаційний код 24190005 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИВАТ , вул. Доківська, буд. 1, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код 40753003, основний борг у сумі 91699,18 грн, пеню у сумі 7506,77 грн, 3 % річних у сумі 625,56 грн, інфляційні втрати в сумі 2864,50 грн, судовий збір у сумі 1731,71 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

ОСОБА_1 пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 18.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2019.

Суддя О.С. Фонова