Рішення

від 12.03.2019 по справі 910/15880/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2019Справа № 910/15880/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Обухівського районного споживчого товариства

до Фізичної особи-підприємця Хаддужа Мохамед

про стягнення 87414,57 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Хаддужа Мохамед

до Обухівського районного споживчого товариства

про визнання договору нікчемним та стягнення 100000,00 грн.

за участю представників:

від Обухівського районного споживчого товариства: Озарків І.Д.,

від ФОП Хаддужа Мохамед ": Хаддужа Мохамед

вільний слухач: Байбуріна Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Обухівське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Хаддужа Мохамед про стягнення 87414,57 грн., з яких: 80000,00 грн. - заборгованість по орендній платі, 2132,92 грн. - інфляційні нарахування, 407,67 грн. - 3% річних, 4873,98 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору №12 оперативної оренди від 04.12.2017 в частині сплати орендної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15880/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

17.12.2018 Фізична особа-підприємець Хаддужа Мохамед звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору №12 від 04.12.2017 нікчемним та стягнення 100000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Хаддужа Мохамед до Обухівського районного споживчого товариства про визнання договору нікчемним та стягнення 100000,00 грн. залишено без руху, встановлено ФОП Хаддужа Мохамед строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Вказана вище ухвала про залишення позову без руху 08.01.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання та згідно розписки від 09.01.2019 отримана ФОП Хаддужа Мохамед в приміщенні суду.

10.01.2019 через відділ діловодства суду від ФОП Хаддужа Мохамед надійшла заява про усунення недоліків зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 судом прийнято зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Хаддужа Мохамед до Обухівського районного споживчого товариства про визнання договору нікчемним та стягнення 100000,00 грн.; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом та подальший розгляд справи №910/15880/18 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 19.02.2019.

07.02.2019 через відділ діловодства суду від Обухівського районного споживчого товариства надійшов відзив на зустрічний позов, в якому Обухівське районне споживче товариство просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні 19.02.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/15880/18 до судового розгляду по суті на 12.03.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання з розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2019 надав пояснення по суті первісних позовних вимог, проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень на первісний позов та надав пояснення по суті зустрічного позову.

В судовому засіданні 12.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2017 між Обухівським районним споживчим товариством (орендодавець, позивач за первісним позовом) та Фізичною особою-підприємцем Хаддужа Мохамед (орендар, відповідач за первісним позовом) укладений договір оперативної оренди №12 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (об'єкт, що орендується).

У відповідності до умов договору, об'єктом оренди, що орендується є худозабійний пункт загальною площею 583,7 кв.м. за адресою: м. Обухів, вул. Чумацький шлях, 174 (п. 1.1., п. 1.2., п. 1.3. договору).

Згідно із пунктом 2.1. договору, основні засоби передаються для здійснення заготівлі і виробництва м'ясних продуктів та господарської діяльності.

Об'єкт оренди, що орендується, повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 30-ти днів з моменту підписання договору оренди (п. 3.2. договору).

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що термін оренди складає тридцять п'ять місяців з моменту підписання договору та прийняття об'єкту оренди , тобто договір діє 04 грудня 2017 по 03 листопад 2020 року.

Після закінчення терміну дії договору, у разі якщо сторони не заявили про намір розірвати договір, договір пролонгується автоматично на такий же термін.

Відповідно до п. 5.1 договору, орендна плата в місяць за користування майном складає в гривнях 20 000,00 грн. до орендної плати не включаються і сплачуються самостійно орендарем згідно укладених ним угод комунальні послуги (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний, поштовий зв'язок), а також інші витрати, що пов'язані з утриманням приміщень, прилеглої території.

У відповідності до п. 5.3. договору, орендна плата за звітний місяць сплачується готівкою в касу або на розрахунковий рахунок орендодавця по попередній оплаті до 5 числа місяця, що передує звітному.

Орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення майна орендодавцю, незважаючи на закінчення цього договору (п. 5.5. договору).

У відповідності до п. 7.1. договору орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно до п. 9.1 договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів понад 10 (десять) днів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На виконання умов договору, Обухівським районним споживчим товариством передано, а Фізичною особою-підприємцем Хаддужа Мохамед прийнято об'єкт оренди: худозабійний пункт загальною площею 583,7 кв.м. за адресою: м. Обухів, вул. Чумацький шлях, 17, що підтверджується підписаним між сторонам актом приймання-передачі основних засобів від 10.03.2018.

Відповідачем за первісним позовом у відповідності до умов договору здійснено на користь Обухівського районного споживчого товариства сплату орендних платежів у загальній сумі 100 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що заборгованість ФОП Хаддужа Мохамед по орендній платі за серпень - листопад 2018 року становить 80000,00 грн.

У зв'язку зі простроченням грошового зобов'язання позивачем за первісним позовом нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 2132,92 грн., 3% річних у сумі 407,67 грн. та пеня у сумі 4873,98 грн.

Заявляючи зустрічний позов ФОП Хаддужа Мохамед посилається на те, що орендовані приміщення не відповідають умов договору та орендодавець приховав недоліки переданого в оренду приміщення, у зв'язку із чим договір оперативної оренди №12 від 04.12.2017 є нікчемним, а з Обухівського районного споживчого товариства підлягає стягненню сплачена орендарем за договором орендна плата у розмірі 100000,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору №12 оперативної оренди від 04.12.2017, Обухівським районним споживчим товариством передано, а Фізичною особою-підприємцем Хаддужа Мохамед прийнято об'єкт оренди: худозабійний пункт загальною площею 583,7 кв.м. за адресою: м. Обухів, вул. Чумацький шлях, 17, що підтверджується підписаним між сторонам актом приймання-передачі основних засобів від 10.03.2018.

В пункті п. 5.3. договору сторони погодили, що орендна плата за звітний місяць сплачується готівкою в касу або на розрахунковий рахунок орендодавця по попередній оплаті до 5 числа місяця, що передує звітному.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За розрахунком позивача за період з серпень 2018 року по листопад 2018 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 80000,00 грн. зі сплати орендних платежів.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання з оплати орендної плати у розмірі 80000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості ФОП Хаддужа Мохамед не надано, суд задовольняє позовні вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості у сумі 80000,00 грн.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що орендоване приміщення не було придатне до використання чи не використовувалось орендарем не підтверджені жодними доказами. Обставин щодо наявності підстав для звільнення орендаря від плати відповідачем також, суду не доведено.

Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з ФОП Хаддужа Мохамед суму пені у загальному розмірі 4873,98 грн., нарахованої за періоди з 06.08.2018 по 21.11.2018, з 07.09.2018 по 21.11.2018, з 06.10.2018 по 21.11.2018, з 06.11.2018 по 21.11.2018, а також 3% річних у розмірі 407,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2132,92 грн. нарахованих за загальний період з 06.08.2018 по 21.11.2018.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність за прострочення орендної плати у вигляді пені передбачена у пункті 9.1. договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунки пені у сумі 4873,98 грн., 3% річних у сумі 407,67 грн. та інфляційних втрат у сумі 2132,92 грн., судом встановлено, що розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених Обухівським районним споживчим товариством вимог за первісним позовом.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє повністю позовні вимоги за первісним позовом Обухівського районного споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця Хаддужа Мохамед про стягнення 87414,57 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання договору оперативної оренди №12 від 04.12.2017 нікчемним та стягнення з Обухівського районного споживчого товариства 100000,00 грн., то судом встановлено наступне.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

З урахуванням наведеного, стверджуючи про нікчемність договору оперативної оренди №12 від 04.12.2017 позивач за зустрічним позовом мав обрати визначений ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту, яким з урахуванням приписів ст. 215, 216 ЦК України є вимога про визнання нікчемного правочину недійсним.

Водночас, суд зазначає, що в силу наведених норм цивільного законодавства, нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

Однак, позивачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, за яких договір №12 оперативної оренди від 04.12.2017 є недійсним в силу закону (нікчемний правочин).

Доводи позивача за зустрічним позовом на те, що орендодавець при укладенні договору приховав недоліки орендованого приміщення, як наявність самих недоліків, жодними доказами не підтверджені.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність обставин, які вказують на наявність ознак нікчемного правочину, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги за зустрічним позовом про визнання договору №12 оперативної оренди від 04.12.2017 нікчемним.

Позивачем за зустрічним позовом також, заявлено вимогу про стягнення з Обухівського районного споживчого товариства 100000,00 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №12 оперативної оренди від 04.12.2017 ФОП Хаддужа Мохамед на користь Обухівського районного споживчого товариства було здійснено сплату орендних платежів у загальній сумі 100 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 12069MPEY від 06.12.2017, №I0226YDSSM від 26.02.2018, № I0226Y2AN5 від 26.02.2018, №2PL998276 від 17.05.2018, №2PL085232 від 13.06.2018.

Заявляючи вимоги про стягнення сплаченої орендарем за договором орендної плати у розмірі 100000,00 грн., позивач за зустрічним позовом посилається на те, що на момент укладення договору приміщення не було придатне до використання в господарських цілях, оскільки були відсутні всі комунікації, а саме несправність трансформатора. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що не використовував орендоване приміщення за призначенням. Внаслідок наведених обставин, позивач за зустрічним позовом стверджує, що сплачені кошти за оренду приміщення підлягають поверненню позивачу.

Як встановлено судом вище, договір №12 оперативної оренди був укладений між сторонами 04.12.2017.

Об'єкт оренди (худозабійний пункт загальною площею 583,7 кв.м. за адресою: м. Обухів, вул. Чумацький шлях, 17) на виконання договору було передано орендодавцем орендарю 10 березня 2018 року, що підтверджується підписаним між сторонам актом приймання-передачі основних засобів від 10.03.2018.

Акт приймання-передачі основних засобів підписаний з боку орендаря без жодних зауважень. Відомостей щодо невідповідності об'єкту оренди в акті не зазначено.

Жодних доказів в підтвердження доводів, що орендоване приміщення не використовувалось орендарем за призначенням, позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

У відповідності до ч. 6 ст. 766 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Обставин щодо наявності підстав для звільнення ФОП Хаддужа Мохамед від плати за передане в оренду нерухоме майно, суду також, не доведено.

Надані позивачем за зустрічним позовом лист від 11.12.2017 не підтверджують доводів про відсутність можливості використовувати об'єкт оренди, оскільки вказаний лист адресований відповідачу за зустрічним позовом ще до фактичного передання Обухівським районним споживчим товариством об'єкту оренди Фізичній підприємцю Хаддужа Мохамед.

Лист про розірвання договору оренди не приймається судом як доказ по справі, оскільки відсутні докази направлення вказаного листа на адресу орендодавця.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вище наведене, оскільки вимоги за зустрічним позовом не підтверджені належними та достатніми доказами, обставин, які вказують на наявність ознак нікчемності договору №12 оперативної оренди від 04.12.2017 та обґрунтованих підстав для стягнення з Обухівського районного споживчого товариства сплаченої орендарем за договором орендної плати у розмірі 100000,00 грн. судом не встановлено, суд прийшов до висновку, що вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню судом з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених з ФОП Хаддужа Мохамед вимог про визнання договору оперативної оренди №12 від 04.12.2017 нікчемним та стягнення 100000,00 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Хаддужа Мохамед.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом та судовий збір за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хаддужа Мохамед (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Обухівського районного споживчого товариства (08701, Київська обл., місто Обухів, вулиця МАЛИШКА, будинок 1; ідентифікаційний код 30273621) заборгованість по орендній платі у розмірі 80000,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 2132,92 грн., 3% річних у розмірі 407,67 грн., пеню у розмірі 4873,98 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.03.2019 .

Суддя О.В. Гулевець