Рішення

від 21.03.2019 по справі 922/462/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/462/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "ФАРМАЛЮКС 2010", м. Дніпро до Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг", м. Мерефа про стягнення 68821,27 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 29.11.2018 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "ФАРМАЛЮКС 2010", м. Дніпро звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг", м. Мерефа про стягнення з відповідача 68821,27 грн. за договором поставки № 10 від 01 жовтня 2013 року. Також позивач просить суд покласти на відповідача судовий збір у розмірі 1921,00 грн. та судові витрати у розмірі 3001,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/462/19; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11 березня 2019 року на 11:20 годин та про розгляд справи повідомлено сторін.

11 березня 2019 року через канцелярію суду, Приватною фірмою "Альфа-Україна Лізинг" подано відзив (вхідний № 5951) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 11 березня 2019 року суд починає розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 11 березня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу оголошено перерву у судовому засіданні до 21 березня 2019 року до 14:30 годин.

21 березня 2019 року через канцелярію суду, Приватним підприємством "ФАРМАЛЮКС 2010" подано відповідь (вхідний № 7053) на відзив, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

21 березня 2019 року через канцелярію суду, Приватною фірмою "Альфа-Україна Лізинг" подано клопотання (вхідний № 7044) про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 жовтня 2013 року між Приватним підприємством "ФАРМАЛЮКС 2010" (позивачем, постачальником) та Приватною фірмою "Альфа-Україна Лізинг" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № 10.

Згідно пункту 1.1. договору поставки № 10 постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до пункту 1.2. договору поставки від 01 жовтня 2013 року найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікацією, що є додатковм № 1 до цього договору, які підписується сторонами та являється його невід'ємною частиною. У випадку зміни пунктів щодо товару, вказаних в спеціфікації, сторони узгоджують нову специфікацію, яка підписується сторонами та вступає в дію з моменту її підписання.

Згідно пункту 2.1. договору поставки № 10 поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом трьох календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше двох разів за один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календаного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов'язано з тим, що у покупця не виникатиме потреби в постаченні товару, жодна зі сторін не матиме претензій до інщої сторони та не нестиме відповідальності.

Відповідно до пункту 3.1. договору поставки від 01 жовтня 2013 року якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яке встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам). Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом і в порядку, встановленому законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 4.1. договору поставки № 10 покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у спеціфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються постачальником до поставки цим договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зменами цінами на товари, що постачаються.

Матеріали справи свідчать про те, що Приватне підприємство "ФАРМАЛЮКС 2010" виконало свої зобов'язання за договором у повному обсязі, передало у власність Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг" товар на суму 70459,78 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Оплату за реалізований товар відповідачем було частково здійснено у розмірі 12000,00 грн., також відповідачем було повернуто товар на суму 3873,77 грн., останнє повернення відбулося 21 лютого 2018 року, а остання оплата - 28 березня 2018 року, у зв'язку з чим сума заборгованості Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг" перед позивачем станом на 12 лютого 2019 року складає суму у розмірі 54586,01 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору поставки від 01 жовтня 2013 року, в редакції затвердженій протоколом розбіжностей, оплата за товар здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту надання покупцем звіту про реалізований товар.

Згідно пункту 5.4. договору поставки № 10, в редакції затвердженій протоколом розбіжностей, 01 числа кожного поточного місяця покупець надає постачальнику звіт про реалізований товар, підписаний та скріплений печаткою підприємства, який направляється постачальнику по факсу чи по електронній пошті.

Відповідно до пункту 7.2. договору поставки від 01 жовтня 2013 року, в редакції затвердженій протоколом розбіжностей, за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від прострочення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується протягом всього періоду прострочки з моменту повного виконання покупцем зобов'язань (в частині погашення заборгованості). Позовна давність до вимог про стягнення пені застосовується в три календарних роки.

Таким чином, за несвоєчасну оплату поставленого товару нарахована пеня в розмірі 9502,44 грн., за період прострочення з 28 березня 2018 року по 27 вересня 2018 року.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі відповідачу, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання позивачем були нараховані 3% річних за період з 28 березня 2018 року до 12 лютого 2019 року у розмірі 1444,66 грн. та інфляційні витрати у розмірі 3288,16 грн. за період з 01 квітня 2018 року по 31 січня 2019 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 10 від 01 жовтня 2013 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку часник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарюванн, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно частини статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова ума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення оржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно приписів статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частни 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 68821,27 грн. заборгованості за договором поставки № 10 від 01 жовтня 2013 року

Також з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 3001,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - витрат на проїзд представника до судового засідання.

Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що витрати на проїзд представника до судового засідання згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України не є витратами на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3001,00 грн. судових витрат відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кімната 8-10, код ЄДРПОУ 31939825) на користь Приватного підприємства "ФАРМАЛЮКС 2010" (юридична адреса: 49052, м. Дніпро, вул. Валентина Ларіонова, буд. 145, к.32, поштова адреса: 49126, м. Дніпро, бульвар Слави, 40, код ЄДРПОУ 37274773) 68821,27 грн. заборгованості за договором поставки № 10 від 01 жовтня 2013 року та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3001,00 грн. судових витрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "22" березня 2019 р. р.

Суддя ОСОБА_2