Постанова

від 19.03.2019 по справі 662/2550/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2019 року м. Херсон

справа №662/2550/18

провадження №22-ц/819/446/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Геленко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Новотроїцького районного суду Херсонської області у складі судді Тимченко О.В. від 14 грудня 2018 року у справі за скаргами ОСОБА_2, стягувач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк , суб'єкт оскарження - Новотроїцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на дії державного виконавця Новотроїцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та про визнання незаконною оцінку майна,

встановив:

08 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила суд визнати незаконними дії державного виконавця Новотроїцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області щодо арешту рахунку та земельної ділянки в ході виконавчого провадження ВП №57430598.

Скаргу обґрунтовано тим, в провадженні Новотроїцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебуває виконавче провадження № ВП 57430598, яке відкрито 16.10.2018 року з примусового виконання виконавчого листа №662/916/16-ц, виданого 09.08.2018 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області про стягнення з неї на користь АБ Укргазбанк заборгованості в сумі 165675 грн. Постановою державного виконавця Новотроїцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 11.01.2018 року проведено арешт її рахунку № 26008500622000, відкритого в філії - Херсонському ОУ АТ Ощадбанк , про яку їй стало відомо 1 листопада 2018 року. Крім того, 29 жовтня 2018 року вона отримала вимогу державного виконавця про опис та арешт майна, а саме двокімнатної квартири та земельної ділянки, який відбудиться 6.11.2018 року в рамках виконавчого провадження за виконавчими листами №2-110/10 та 662/916/16-ц. Вважає дії державного виконавця незаконним, оскільки відповідно до ст.33 Закону України Про іпотеку іпотекодавець вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, так як АБ Укргазабанк є іпотекодержателем квартири №27 будинку№2 по вул.Садовій в смт Новотроїцьке. Зазначає, що раніше вже була проведена оцінка квартири в іншому виконавчому провадженні, вартість квартири перевищує заборгованість перед стягувачем, а тому необхідності в арешті рахунку та земельної ділянки немає.

05.12.2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконною оцінку квартири, яка проведена в ході виконавчого провадження ВП №57438467.

Скаргу обґрунтовано тим, що 30 листопада 2018 року вона отримала повідомлення відділу виконавчої служби про проведену оцінку арештованого майна, зокрема квартири №27 будинку№2 по вул.Садовій в смт Новотроїцьке. Вважає, що оцінка квартири не відповідає вимогам ст.9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні та постанові КМУ від 10.09.2003 року №1440, вартість майна явно занижена, звіт про оцінку майна є незаконним.

Ухвалою Новотроїцького районного суду Херсонської області від 14 грудня 2018 року у задоволенні скарг ОСОБА_2 на дії державного виконавця, а саме визнання незаконними дії державного виконавця щодо арешту рахунку та земельної ділянки в ході виконавчого провадження ВП №57430598 та визнання незаконною оцінки квартири, яка проведена в ході виконавчого провадження ВП №57438467 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Новотроїцького районного суду Херсонської області від 14 грудня 2018 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу Новотроїцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області її доводи не визнав, ухвалу суду вважає законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідача, заявника та представника Новотроїцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

У відповідності до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних справах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII, та з урахуванням пунктів 7,8 зазначеної статті виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі накладати арешт на майно боржника, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках у банках, інших фінансових установах .

Суд першої інстанції зазначив про наявність на виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, зведення виконавчого провадження по двом виконавчим листам та обгрнутованість дій державного виконавця.

Отже, враховуючи наявність на виконанні виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості, дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно ( земельну ділянку) та банківський рахунок здійснені в межах закону та незаконність дій державного виконавця скаржницею не доведено ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, а посилання скаржниці на те, що квартира є предметом іпотеки не впливає на законність дій державного виконавця щодо виконання рішення суду про стягнення суми кредитної заборгованості.

Частиною першою статті 20 Закону № 1404-VIII передбачено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки (пункти 36, 37 Національного стандарту № 1).

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Оцінювачем наведено аналіз ринку нерухомості і аналіз інформації про продаж подібного нерухомого майна з детальним описом обраних аналогів, про що вказано у самому звіті про оцінку майна.

Суд першої інстанції, з урахуванням наведених норм та на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_2.

За змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження 18-18гс18).

Суд, у цій справі, враховує пункт 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Виходячи із доводів скарг ОСОБА_2, досліджені усі основні питання, винесені на розгляд суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись статтями 367,374,375,382 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Новотроїцького районного суду Херсонської області від 14 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді: Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна

Повний текст постанови складено 22 березня 2019 року

Суддя І.В. Склярська