Рішення

від 11.03.2019 по справі 286/1470/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Житомир справа №286/1470/18

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання недійсними та скасування вимоги про сплату боргу і рішення про результати розгляду скарги, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 березня 2018 року №Ф-656/17;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19 квітня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність оскаржуваних рішень та їх винесення контролюючим органом без врахування фактичних обставин справи та в порушення чинних норм Податкового кодексу України.

ПРОЦЕДУРА

2. Ухвалою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 18 травня 2018 року передано справу №286/1470/18 на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду (том І, а.с. 56 та зворот).

3. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року (головуючий суддя Липа В.А.) матеріали справи прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

4. 12 вересня 2018 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву (том І, а.с. 184-187).

5. У зв'язку із проходженням суддею Липою В.А. військової служби за призовом осіб офіцерського складу та у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року №17), розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року №306, призначено повторний авторозподіл справ, зокрема, адміністративної справи №286/1470/18. Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2018 року для розгляду адміністративної справи №286/1470/18 визначено наступний склад суду: головуючий суддя Попова О.Г.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року прийнято до провадження адміністративну справу №286/1470/18, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Призначено підготовче засідання у справі на 10 грудня 2018 року об 11:00.

Розгляд справи у підготовчому засіданні, призначеному на 19 грудня 2018 року о 11:20 було відкладено на 16 січня 2019 року об 11:00 у зв'язку із неявкою позивача та його представника.

6. 27 грудня 2018 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України надійшла відповідь на відзив (том ІІ, а.с. 7-9).

7. 14 січня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (том ІІ, а.с. 25-26). Крім того, від позивача також надійшли письмові пояснення в порядку частини п'ятої статті 159 КАС України.

8. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

9. Розгляд справи у підготовчому засіданні, призначеному на 16 січня 2019 року об 11:00 було відкладено на 30 січня 2019 року об 11:00 у зв'язку клопотанням представника позивача про відкладення розгляду на іншу дату.

10. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року задоволено повторне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

11. В підготовчому засіданні, призначеному на 30 січня 2019 року об 11:00 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу від 30 січня 2019 року про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, про що зазначено секретарем судового засідання у протоколі судового засідання.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення факту неналежного представництва та винесення окремої ухвали в адміністративній справі №286/1470/18 (том ІІ, а.с. 67-71).

12. 08 лютого 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим судовий розгляд справи, призначений на 08 лютого 2019 року о 09:00 було відкладено на 27 лютого 2019 року об 11:00.

13. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Призначено справу до судового розгляду у режимі відео конференції на 11 березня 2019 року о 15:00 (том ІІ, а.с. 117-118).

14. В судове засідання, призначене на 11 березня 2019 року о 15:00 прибув представник позивача та представник Головного управління ДФС у Житомирській області і Державної фіскальної служби України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив

Представник відповідачів в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиву на позовну заяву.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

15. Як встановлено зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив та наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень, заявлені вимоги вмотивовані тим, що спірна вимога винесена в порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та наказу Міністерства фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року. Вказує, що контролюючим органом позивача як платника податків протиправно повторно притягнуто до відповідальності. Посилається на порушення строків формування спірної вимоги. Позивач зазначає, що Державною фіскальною службою України при винесенні оскаржуваного рішення про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19 квітня 2018 року протиправно не було враховано всіх фактичних обставин справи та доводів позивача про протиправність вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 березня 2018 року №Ф-656/17.

16. Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, Головне управління ДФС у Житомирській області і Державна фіскальна служба України позовні вимоги не визнають та просять відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Вказує, що оскаржувана вимога прийнята з дотриманням норм законодавства та залишена без змін рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від№13624/6/99-99-11-02-02-25.

Наголошує, що Головне управління ДФС у Житомирській області при винесенні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 березня 2018 року №Ф-656/17 та Державна фіскальна служба України при прийнятті рішення про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19 квітня 2018 року діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Головне управління ДФС у Житомирській області та Державна фіскальна служба України правом на подання заперечень на відповідь на відзив в порядку статті 164 КАС України не скористались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17. Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (дата запису: 17.05.2007, номер запису: 2 295 000 0000 001589) та як платник податку перебував на обліку у Овруцькій ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. Дата зняття з обліку: 07.09.2017; номер зняття з обліку: 1706160700630. Стан ФОП: припинено.

Однак, за ФОП ОСОБА_1 залишилась несплачена заборгованість зі сплати єдиного внеску, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (том І а.с. 191).

18. Головним управлінням ДФС у Житомирській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 08 листопада 2017 року, відповідно до якої станом на 31 липня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становила 4224,00 грн, у зв'язку з чим зобов'язано сплатити вказану заборгованість протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги (том І, а.с. 125).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №1685/С/99-99-11-02-02-25 від 05 лютого 2018 року скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 08 листопада 2017 року з підстав порушення термінів формування та направлення вимоги, зобов'язано Головне управління ДФС у Житомирській області сформувати та направити нову вимогу, з урахуванням встановлених фактів та норм чинного законодавства (том І а.с. 174-175).

19. На виконання рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №1685/С/99-99-11-02-02-25 від 05 лютого 2018 року контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 15 грудня 2017 року, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 6 636,00 грн, у зв'язку з чим зобов'язано сплатити вказану заборгованість протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги (том І зворот а.с. 126).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3046/С/99-99-11-02-02-25 від 02 березня 2018 року скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 15 грудня 2017 року з підстав невірного визначення розміру заборгованості та з порушенням термінів її формування та направлення, зобов'язано Головне управління ДФС у Житомирській області сформувати і направити нову вимогу, з урахуванням встановлених фактів та норм чинного законодавства (том І, а.с. 171-172).

20. На виконання рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3046/С/99-99-11-02-02-25 від 02 березня 2018 року контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 06 березня 2018 року, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 5 632,00 грн, у зв'язку з чим зобов'язано сплатити вказану заборгованість протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги (том І зворот а.с. 170).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19 квітня 2018 року скаргу адвокатського бюро ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 41281635) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 06 березня 2018 року залишено без змін.

Не погоджуючись із спірною вимогою та вважаючи її протиправною, вказуючи, що рішення контролюючого органу за результатами адміністративного оскарження спірної вимоги прийняте без врахування фактичних обставин справи, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

21. Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Основного Закону визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

22. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, далі - Податковий кодекс України).

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня.

Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Положеннями підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

23. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема є:

- роботодавці: 1) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; 2) фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); 3) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Приписами частини першої статті 8 Закону №2464-VI закріплено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною п'ятою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частиною десятою статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Положеннями статті 23 Закону №2464-VI на виконання своїх повноважень Пенсійний фонд та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів відомості про суми надходжень , від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на їхні рахунки, а в разі виявлення розбіжностей - письмову інформацію про причини таких розбіжностей.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

24. Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено Наказом Міністерства фінансів України від

20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року №393, далі - Інструкція №449)

Відповідно по пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Положеннями пункту 4 Розділу VI Інструкції №449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера Ю (вимога до юридичної особи) або Ф (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера У (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою): юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її особисто вручено службовій (посадовій) особі такого платника під підпис або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення; фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.

Якщо платник на день надсилання (вручення) йому органом доходів і зборів вимоги про сплату боргу (недоїмки) не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином надісланою (врученою) навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або її законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, у разі надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та: якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшивається примірник (копія) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд; у разі списання боргу (недоїмки) у випадках, визначених статтею 25 Закону, підшивається копія рішення про списання.

ОЦІНКА СУДУ

25. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні ОСОБА_1 як представником позивача в інтересах позивача ОСОБА_1 пояснень, заявлені вимоги обґрунтовані тим, що спірна вимога винесена в порушенням терміну формування та направлення вимоги, а доводи в частині наявності заборгованості зі сплати ЄСВ не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд критично ставиться до доводів позивача в частині посилання на порушення контролюючим органом термінів формування і направлення спірної вимоги та наголошує, що вказана вимога винесена на виконання та у відповідності до рішення ДФС України №3046/С/99-99-11-02-02-25 від 02 березня 2018 року, тобто із дотриманням строку формування і направлення, передбаченого чинним законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем в обґрунтування заявлених вимог не надано сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування наявності станом на 31 жовтня 2017 року заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 5 632,00 грн.

Позивачем було залишено поза увагою положення частини шостої статті 25 Закону №2464-VI якими встановлено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Наявність несплаченої заборгованості також підтверджується відомостями із наявного у матеріалах справи витягу з інтегрованої картки платника податків (том І а.с. 188-191).

Матеріали справи сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на погашення вказаної заборгованості, не містять.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №802/1845/16-а та у постанові від 14 лютого 2019 року у справі №812/956/17, які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 березня 2018 року №Ф-656/17 є безпідставними та не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19 квітня 2018 року є правомірним та винесене із дотриманням чинних норм законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

26. Заслухавши пояснення учасників справи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що Головне управління ДФС у Житомирській області при винесенні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 березня 2018 року №Ф-656/17 та Державна фіскальна служба України при прийнятті рішення про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19 квітня 2018 року діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України діяли з дотриманням частини другої статті 19 Конституції України, а оскаржувані вимога та рішення та відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

27. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено протиправність вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 березня 2018 року №Ф-656/17 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19 квітня 2018 року, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Кутузова, 9, смт. Першотравневе, Овруцький район, Житомирська область, 11114. РНОКПП: НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 39459195) , Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053. ЄДРПОУ: 39292197) про визнання недійсними та скасування вимоги про сплату боргу і рішення про результати розгляду скарги, зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 25 березня 2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова