Ухвала

від 20.03.2019 по справі 640/17974/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/17974/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м.Одеса

У залі судових засідань №6

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача - Одеської міської ради (від 05.02.2019р. вхід.№4174/19) про закриття провадження у справі №640/17974/18, відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» до Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення №3734-VІІ від 19.09.2018р.

Ухвалою суду від 09.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №640/17974/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» до Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №3734-VІІ від 19.09.2018р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2019р., з урахуванням приписів ч.2 ст.49 КАС України, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_1.

05.02.2019р. до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача - Одеської міської ради надійшло клопотання (вхід.№4174/19) щодо закриття провадження у справі №640/17974/18, відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Так, Рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14 грудня 2011року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), зазначено, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04), зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» заява № 7360/76].

У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом» , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або вЂ�майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст.15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст.17) або ГПК України (ст.ст.1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Водночас, виходячи із системного аналізу положень статті 2 Цивільного процесуального кодексу України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної (юридичної) особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного законодавства.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі наявність у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки перш за всен необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір, та за захистом яких, зокрема, прав, свобод, охоронюваних законом інтересів особа звернулася до суду.

Зокрема, судом встановлено, що 19.09.2018р. з урахуванням пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , частини 5 статті 20, статей 12, 123, 124, абзацу 13 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель , за результатами розгляду клопотання гр.ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5000га, за адресою: м.Одеса, Одеса-Застава-1, вул.Миколи Боровського, а також доданих до нього документів та графічних матеріалів, Одеською міською радою прийнято Рішення Про надання дозволу гр.ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5000га, за адресою: м.Одеса, Одеса-Застава-1, вул.Миколи Боровського, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операції, вид використання - для обслуговування та ремонту об'єкту транспортної інфраструктури №3737-VІІ, пунктом 1 якого надано гр.ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5000га, за адресою: м.Одеса, Одеса-Застава-1, вул.Миколи Боровського, цільове призначення - J.12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операції, вид використання - для обслуговування та ремонту об'єкту транспортної інфраструктури.

Водночас, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» є власником будівель та споруд, а також під'їзної залізничної колії, розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Миколи Боровського,31, що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), оскільки, у даному випадку, визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 05.06.2018року по справі №826/13628/16.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що в межах спірних правовідносин між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» та третьою особою ОСОБА_1 наявний спір про право власності на під'їзну залізничну колію, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Миколи Боровського,31.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, судом з'ясовано, що у даному випадку спірні правовідносини виникли щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 3,5000га, за адресою: м.Одеса, Одеса-Застава-1, вул.Миколи Боровського відносно об'єкта щодо якого існує спір про право цивільне, а відтак, даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, що відповідно виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги акценти позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» , котрі викладено в письмових запереченнях на клопотання про закриття провадження у справі (від 20.03.2019р. вхід.ЕП/2069/19), оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» до суду з даною позовною заявою слугувало неправомірне, на думку позивача, надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, котра знаходиться у власності Товариства позивача.

Згідно з приписами ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд, серед іншого, постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що спірні правовідносини носять приватно-правовий характер, суд вважає за можливе клопотання відповідача - Одеської міської ради (від 05.02.2019р. вхід.№4174/19), задовольнити, та закрити провадження у справі №640/17974/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» до Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення №3734-VІІ від 19.09.2018р., відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Керуючись п.2 ч.2 ст.183, п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання відповідача - Одеської міської ради (від 05.02.2019р. вхід.№4174/19) про закриття провадження у справі №640/17974/18, відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №640/17974/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» до Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення №3734-VІІ від 19.09.2018р.

3. Роз'яснити позивачеві, що даний спір має вирішуватися судом за правилами Цивільного законодавства України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 25 березня 2019року.

Суддя Харченко Ю.В.