Постанова

від 20.03.2019 по справі 820/14447/14

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 р.Справа № 820/14447/14 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бершова Г.Є. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 10.09.14 року по справі № 820/14447/14

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен"

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд припинити юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен".

В обґрунтування позову вказано, що в порушення діючого законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "Свен" не надавало до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звіти про фінансово господарську діяльність з 22.01.2013 року по теперішній час.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2014р. адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено у повному обсязі. Припинено юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен" .

ТОВ "Свен" , не погодившись з постановою суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає , що судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, недоведені обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права. Вказує , що ні позивач при підготовці позову не з'ясував ні суд при розгляді справи не звернув увагу на ту суттєву обставину, що підприємство відповідача не являлось (в т.ч. позивачем не надані докази) і до цього часу не являється платником єдиного податку. Натомість, відповідно критеріїв, визначених п. 154.5 ст. 154 ПК України підприємство являється суб'єктом малого (мікро) підприємництва на загальній системі оподаткування, що підтверджується доданою до справи відповідною довідкою податкового органу та доданими до скарги копіями прийнятих податковим органом фінансових звітів підприємства. З огляду на цю обставину, порушення норм матеріального права полягає в їх застосуванні до обставин, яких в дійсності не існувало (відсутності обставин і суб'єкт щодо яких ці норми повинні застосовуватись). Вказує , що відповідно ч. 14 п.2 Постанови КМУ № 419 від 28.02.2000 р. Про затвердження порядку подання фінансової звітності юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним п. 154.6 ст. 154 ПК України подають відповідним органам річну фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого (мікро) підприємництва, а згідно п.5 вказаної Постанови річна фінансова звітність подається не пізніше 09 лютого наступного за звітним роком. Періодичність фінзвітності разом з відповідною декларацією з податку на прибуток чітко визначена п. 137.4-137.5 ПК України, згідно яких ті, хто подає декларацію тільки за рік відповідно і фінзвітність подають за рік. Таким чином, строк подання податкової декларації з податку на прибуток і фінансового звіту суб'єкта малого (мікро) підприємництва, який обліковується на загальній системі оподаткування за 2013 рік збіг 09.02.2014 року і саме з цієї дати починається перебіг передбаченого ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців річного терміну неподання вказаного звіту контролюючому органу. Просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 р. у справі № 820/14447/14 повністю та ухвалити нове рішення, яким, у позові Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відмовити.

Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області подала до суду письмові пояснення та вказує, що в порушення норм закону відповідачем починаючи з 22.01.2013 року по 04.02.2015 року звітність не надавалась до контролюючого органу (на протязі більш ніж двох років). Тобто, за 2013 рік звітність апелянтом не подавалась взагалі , до того ж, в своїй апеляційній скарзі апелянт самостійно зазначає, що податкові декларації не були подані в належний строк. Тим більше, обґрунтовує це тим, що звітність була неподана завдяки збою програми (що тривало нібито аж два роки), тому є підстав для припинення юридичної особи. Вважає рішення суду першої інстанції правомірним, обґрунтованим та прийнятим із дослідженням всіх обставин справи.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ "Свен" не подано звітність до органів державної податкової служби протягом останнього року, товариство підлягає припиненню на підставі ч. 2 ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, яким пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 також встановлений обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено , що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.49.2 ст.49 Податкового Кодексу України в редакції станом на момент спірних правовідносин платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно вимог п. 154.6. статті 154 Податкового Кодексу України на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв: а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року; б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб; в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

Відповідно до п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України для цілей цього розділу Податок на прибуток використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Так, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено , крім іншого , що платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску. Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків. У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно. Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Постановою Кабінету міністрів України від 28 лютого 2000 р. N 419 затверджено Порядок подання фінансової звітності , дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Так, п.2 вказаного Порядку встановлено , що платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають органові державної податкової служби у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для подання податкової декларації: квартальну фінансову звітність (крім підприємств, що відповідно до Господарського кодексу України належать до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва); річну фінансову звітність.

Юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України та юридичні особи, які відповідно до Господарського кодексу України належать до суб'єктів мікропідприємництва, подають відповідним органам річну фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого підприємництва.

Згідно п.5 Порядку квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 9 лютого наступного за звітним року.

Квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами органові державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Так, згідно матеріалів справи ТОВ "Свен" є платником податку на прибуток та відповідає вимогам п.154.6 статті 154 Податкового кодексу України, оскільки належить до суб'єктів мікропідприємництва, тому повинно подавати річну фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого підприємництва.

Матеріали справи свідчать , що в 2013р. ТОВ "Свен" подало до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 р. (річну).

Податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 р. підприємство повинно було подати не пізніше 9 лютого наступного за звітним року , тобто не пізніше 09.02.2014р.

Відповідно до п. 2 ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України надано право контролюючим органам звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 67.2 ст. 67 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.

Враховуючи наведені вимоги податкового кодексу України , в редакції на момент виникнення спірних правовідносин , та вимог п. 2 ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців колегія суддів вважає , що з 10.02.2014р. ( з наступного дня , визначеного для подачі річної декларації) починає рахуватися річний строк визначений п. 2 ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а тому у податкового органу лише після спливу річного строку , а саме з 10.02.2015р., виникали б підстави звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи і зв'язку з неподанням підприємством протягом року податкової звітності.

В даному випадку податковий орган звернувся до суду з позовом 31.07.2014р. до спливу річного строку, тому колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи і зв'язку з неподанням підприємством протягом року податкової звітності , тому в задоволені позову слід відмовити.

Колегія суддів звертає увагу на те , що п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин ) передбачена відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) , застосування якої передує зверненню до суду з позовом про припинення юридичної особи.

Крім того, матеріали справи свідчать , що ТОВ "Свен" подавало річні декларації за 2014р., 2015р, 2016р. та 2017р., які були прийняті податковим органом як звітність, заборгованість або переплата з податку станом на 08.01.2019р. відсутня.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року по справі № 820/14447/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Г.Є. Бершов Повний текст постанови складено 25.03.2019 року