Постанова

від 25.03.2019 по справі 855/88/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2019 року

Київ

справа №855/88/19

адміністративне провадження №А/9901/71/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

за участі:

секретаря судового засідання Гулової О. І.,

представників позивача Коцюруби О.О., Шапіро В.Б.,

представника відповідача Ющенка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Всеукраїнської громадської організації Громадянська мережа ОПОРА до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за апеляційною скаргою Всеукраїнської громадської організації Громадянська мережа ОПОРА на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року (судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),

встановив:

20 березня 2019 року Всеукраїнська громадська організація Громадянська мережа ОПОРА (далі - ВГО ГМ ОПОРА , Організація) звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), у якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 15 березня 2019 року № 572 Про запити на інформацію Всеукраїнської громадської організації Громадянська мережа ОПОРА (далі - Постанова), зареєстровані у ЦВК 07 березня 2019 року за № 21-17-6256 та 11 березня 2019 року за № 21-17-6513;

зобов'язати ЦВК вчинити дії, а саме: надати на запит ВГО ГМ ОПОРА , зареєстрований у ЦВК 07 березня 2019 року за № 21-17-6256 та 11 березня 2019 року за № 21-17-6513 таку інформацію:

1) інформацію про здійснення платежів з усіх наявних поточних рахунків виборчого фонду кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 на користь ВГО Солідарна молодь (код ЄДРПОУ 41571978), Громадської організації Солідарність (код ЄДРПОУ 39721371) та Громадської організації Інститут розвитку і сприяння демократії (код ЄДРПОУ 42668122) за період з дня відкриття вказаних рахунків до дня надходження цього запиту;

2) у разі здійснення таких платежів, надати інформацію щодо кожного платежу: номер поточного рахунку виборчого фонду, отримувач платежу, дату, суму та призначення платежу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна Постанова прийнята в межах виборчого процесу, зокрема стосується такого його етапу як передвиборча агітація. Позивач зазначив, що запитувана ним інформація стосувалася використання коштів виборчого фонду кандидата на пост Президента України ОСОБА_4, а ЦВК як розпорядник цієї публічної інформації безпідставно відмовила у її наданні. З покликанням на норми статей 1, 6, 13, 22 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі - Закон № 2939-VI), статей 37, 41, 42, 43 Закону України від 05 березня 1999 року № 474-XIV Про вибори Президента України (далі - Закон № 474-XIV) позивач ствердив, що інформація про рух коштів на рахунках виборчого фонду кандидата на пост Президента України та зміст виписок з таких рахунків є публічною і відкритою. Понад те, запитувана інформація підлягає опублікуванню (у порядку і строки, визначені Законом № 474-XIV), що поряд з наведеним свідчить про відсутність будь-яких заборон чи обмежень в отриманні до неї доступу.

Мотиви, якими керувалася ЦВК, доводячи, що запитувана інформація становить банківську таємницю (зокрема про здійснення платежів з усіх поточних рахунків виборчого фонду кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 на користь зазначених у запиті громадських організацій) та містить конфіденційну інформацію про особу кандидата на пост Президента України, ґрунтується на помилковому тлумаченні та застосуванні Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ Про банки і банківську діяльність (далі - Закон № 2121-ІІІ), а також законів № 474-XIV та № 2939-VI.

З цього приводу позивач також зауважив, що сам факт віднесення інформації до такої, що має обмежений доступ, ще не є достатньою підставою для того, щоб відмовити у її наданні на інформаційний запит. У кожному такому випадку розпорядник публічної інформації повинен застосовувати правила трискладового тесту , визначені частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Тільки обґрунтована відповідь за кожною з трьох позицій, вказаних в цій нормі, може вважатися правомірним обмеженням доступу до публічної інформації.

На думку позивача, ЦВК як розпорядник публічної інформації цих вимог Закону № 2939-VI не виконала, позаяк у спірній Постанові немає належного обґрунтування у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам) кандидата у Президенти; який причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації; чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обґрунтовуючи свій інтерес в отриманні доступу до запитуваної інформації та порушене право внаслідок отриманої відмови ЦВК Організація зазначила, що до її статутної діяльності належать питання виборчого процесу та спостереження за ним. Зважаючи на цю обставину ЦВК постановою від 10 січня 2019 року № 42 надала ВГО ГМ ОПОРА дозвіл мати офіційних спостерігачів на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року. Між тим, з жовтня 2018 року Організація проводить повномасштабне спостереження за підготовкою і проведенням виборів Президента України і висвітлює/публікує зібрану інформацію у відкритих інформаційних джерелах. У цьому зв'язку позивач зауважив, що оперативне отримання інформації про витрати виборчого фонду кандидата до їх офіційного оприлюднення на сайті ЦВК у встановленому законом порядку є для ВГО ГМ ОПОРА , а так само для інших громадських організацій, важливим інструментом публічного контролю за публічністю та відкритістю виборчого процесу та швидкого реагування на виявлені порушення вимог закону щодо передвиборчої агітації.

Запитувана інформація сприятиме публічній дискусії з суспільно важливих питань та становить суспільний інтерес, адже прозорість і відкритість інформації про витрачання коштів виборчих фондів кандидатів є запорукою дотримання учасниками виборчого процесу принципу публічності та відкритості виборчого процесу та забезпечує право громадських організацій вільно спостерігати за виборчим процесом.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що Постанова, якою ЦВК відмовила у наданні інформації на запит Організації, є необґрунтованою, протиправною і порушує право позивача на отримання інформації та спостереження за виборами, у зв'язку з чим заявлено цей позов.

Рішення від 21 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову ВГО ГМ ОПОРА .

Таке рішення цей суд мотивував, зокрема, тим, що законодавство передбачає спеціальні вимоги щодо надання (передачі) інформації про надходження та використання коштів виборчого фонду кандидата на пост Президента України, що свідчить про неможливість віднесення інформації про виписки з рахунків кандидатів на пост Президента України, всі надходження на накопичувальний та поточні рахунки виборчого фонду кандидата на пост Президента України до відкритої публічної інформації.

З покликанням на положення статей 1, 3, 6, 8 Закону № 2939-VI, статті 60 Закону № 2121-ІІІ Шостий апеляційний адміністративний суд констатував, що запитувана позивачем інформація становить банківську таємницю (тобто є одним з видів таємної інформації), тому ЦВК правомірно відмовила у її наданні. У зв'язку з цим суд також зазначив, що ухваливши спірну Постанову ЦВК не порушила права позивача на отримання публічної інформації, адже законодавство не містить норм, які б зобов'язували надавати інформацію, щодо якої Організація подала інформаційний запит, будь-якому суб'єкту виборчого процесу. Між тим, як зазначив Шостий апеляційний адміністративний суд, у статті 42 Закону № 474-XIV визначено порядок оприлюднення інформації щодо руху коштів на рахунках виборчого фонду кандидата на пост Президента України і саме таким чином, судячи зі змісту оскарженого судового рішення, ВГО ГМ ОПОРА може отримати інформацію, яка її цікавить.

В апеляційній скарзі на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року позивач, з покликанням на порушення цим судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його рішення і постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи, які позивач навів в апеляційній скарзі, за змістом аналогічні тим, які зазначено у позові. Водночас з урахуванням мотивів оскарженого судового рішення позивач додав, що Закон № 2939-VI розмежовує інформацію, яка надається на запит, та інформацію, яка обов'язково підлягає оприлюдненню на підставі відповідного закону, незалежно від того, чи запитує про неї особа.

ВГО ГМ ОПОРА запитувало у ЦВК публічну інформацію, яка повинна надаватися на запит, а не ту, яку ЦВК як розпорядник публічної інформації зобов'язана оприлюднити в форматі відкритих даних, що, втім, не змінює публічного характеру запитуваної інформації. Тому, на думку позивача, мотиви, якими керувався адміністративний суд під час вирішення цієї справи, покликаючись, зокрема, на статтю 56 3 Закону № 474-XIV, не відповідає змісту спірних правовідносин.

Позивач зазначив, що положення статті 60 Закону № 2121-ІІІ, на які також покликався суд, рішення якого є предметом апеляційного перегляду, не є частиною виборчого законодавства. Крім того, вказана норма, на думку позивача, прямо суперечить таким основоположним і абсолютним принципам виборчого процесу як відкритість та публічність.

Зауважив, що закони № 474-XIV та № 2939-VI не містять прямої заборони розголошувати третім особам отриману від банків інформацію щодо руху коштів на рахунках виборчого фонду кандидатів на пост Президента України до моменту офіційної публікації звітів, що містять таку інформацію. Навпаки, зважаючи на вказані принципи, уся інформація, яка створюється під час виборчого процесу, незалежно хто є її володільцем, є предметом регулювання Закону № 474-XIV та законодавства про вибори, тому є публічною і відкритою.

Позаяк спір у цій справі виник з відносин, пов'язаних з виборчим процесом, то застосуванню підлягають положення Закону № 474-XIV у поєднанні з вимогами Закону № 2939-VI, який містить засади (принципи, гарантії) забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Запитувана інформація окрім того, що є відкритою і публічною, має ще і суспільний інтерес. Якщо поряд з тим взяти до уваги суть запитуваної інформації та її актуальність в умовах виборчого процесу, а також зважити на статутну діяльність Організації, яку вона активно провадить з жовтня 2018 року, та участь у виборчому процесі її представників, позивач має законне право на отримання відповіді на свій інформаційний запит відповідно до Закону № 2939-VI. У цьому зв'язку апелянт додав, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки його доводам щодо недотримання ЦВК при ухваленні Постанови вимог частини другої статті 6 Закону № 2939-VI.

З приводу висновків суду першої інстанції про те, що спірною Постановою право ВГО ГМ ОПОРА не порушено остання зазначила, що відмова ЦВК у наданні запитуваної інформації прямо порушує її право на свободу одержання інформації.

Ухвалою від 24 березня 2019 року Верховний Суд відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Іншою ухвалою від 24 березня 2019 року суд завершив підготовче провадження і призначив справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 25 березня 2019 року на 09 год. 15 хв., про що сторони повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представники ВГО ГМ ОПОРА підтримали вимоги апеляційної скарги з мотивів, наведених вище. Просили її задовольнити.

ЦВК надіслала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

З-поміж іншого ЦВК наголосила на тому, що законодавство встановлює спеціальні вимоги для надання (передачі) інформації про надходження та використання коштів виборчого фонду кандидата на пост Президента України, як-от зашифрований вигляд та/або захищеними каналами зв'язку, що унеможливлює віднесення інформації про рух коштів на рахунках виборчого фонду кандидата на пост Президента України до відкритої. Це своєю чергою означає, що доступ до такої інформації має бути максимально обмеженим і використовуватися тільки з метою та у спосіб, визначений законом.

Відтак відповідач зауважив, що відповідно до частини п'ятої статті 42 Закону № 474-XIV оприлюдненню на офіційному веб-сайті ЦВК підлягають проміжні та остаточні фінансові звіти про надходження та використання коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України, що і є належним способом забезпечення доступу до інформації про операції на рахунках виборчих фондів.

Надання інформації про здійснені платежі з усіх поточних рахунків виборчого фонду кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 на інформаційний запит ВГО ГМ ОПОРА , тобто до встановленого законодавством строку, буде порушенням законів №№ 474-XIV, 2939-VI, 2121-ІІІ.

У судовому засіданні представник відповідача таку позицію підтримав. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві.

З'ясувавши підстави апеляційного перегляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів при ухваленні постанови виходила з такого.

ВГО ГМ ОПОРА звернулася до ЦВК із запитом на отримання інформації в порядку, встановленому Законом № 2939-VI та Законом № 474-XIV.

Вказаний інформаційний запит позивач надіслав 07 березня 2019 року на електронну пошту ЦВК. Крім того, той самий запит позивач 11 березня 2019 року подав у канцелярію ЦВК. Відтак запит ВГО ГМ ОПОРА зареєстровано 07 березня 2019 року за № 21-17-6256 та 11 березня 2019 року за № 21-17-6513 відповідно.

В інформаційному запиті позивач просив ЦВК надати інформацію:

1) про здійснення платежів з усіх наявних поточних рахунків виборчого фонду кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 на користь ВГО Солідарна молодь (код ЄДРПОУ 41571978), Громадської організації Солідарність (код ЄДРПОУ 39721371) та Громадської організації Інститут розвитку і сприяння демократії (код ЄДРПОУ 42668122) за період з дня відкриття вказаних рахунків до дня надходження цього запиту;

2) у разі здійснення таких платежів, надати інформацію щодо кожного платежу: номер поточного рахунку виборчого фонду, отримувач платежу, дату, суму та призначення платежу.

15 березня 2019 року ЦВК ухвалила спірну Постанову, якою повністю відмовила заявнику у наданні запитуваної ним інформації.

Постанова мотивована тим, що інформація щодо руху коштів, зокрема про здійснені платежі з усіх поточних рахунків виборчого фонду кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 на користь зазначених громадських організацій, є банківською таємницею, тому не може розголошуватися. Зазначено також, що розголошення запитуваної інформації може завдати істотної шкоди інтересам власника поточних рахунків - кандидату на пост Президента України ОСОБА_4, має високу ймовірність заподіяння шкоди цій особі чи її майну, а шкода від оприлюднення вказаної інформації на час надання відповіді для вказаної особи переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Не погодившись з таким рішенням ВГО ГМ ОПОРА звернулася з цим позовом до суду і з наведених мотивів просить скасувати Постанову та зобов'язати ЦВК надати відповідь на її інформаційний запит.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, а також переглядаючи судове рішення, яке є предметом апеляційного оскарження у цій справі, колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною шостою статті 103 Конституції України порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 474-XIV підготовка та проведення виборів Президента України здійснюються публічно і відкрито. За змістом частини другої цієї статті для забезпечення публічності і відкритості виборчого процесу виборчі комісії відповідно до своїх повноважень, з-поміж іншого, забезпечують можливість ознайомлення громадян із списками виборців, відомостями про кандидатів на пост Президента України, передвиборними програмами кандидатів на пост Президента України, з порядком заповнення виборчих бюлетенів; оголошують підсумки голосування і результати виборів Президента України; надають іншу інформацію у випадках, передбачених цим Законом (пункти 2-4 частини другої статті 13 Закону № 474-XIV).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 474-XIV виборчий процес - це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 474-XIV суб'єктами виборчого процесу є: 1) виборець; 2) виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону та Закону України Про Центральну виборчу комісію ; 3) кандидат на пост Президента України, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом; 4) партія, яка висунула кандидата на пост Президента України; 5) офіційний спостерігач від партії - суб'єкта виборчого процесу, від кандидата на пост Президента України, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом .

Аналіз зазначених приписів норм законодавства з урахуванням встановлених обставин у справі дають підстави для висновку, що ВГО ГМ ОПОРА не є суб'єктом виборчого процесу.

Частиною першою та другою статті 68 Закону № 474-XIV встановлено, що у виборчому процесі можуть брати участь офіційні спостерігачі від кандидатів на пост Президента України, від партій, які висунули кандидатів на пост Президента України, від громадських організацій, які зареєстровані у порядку, встановленому законом (далі - офіційний спостерігач від партії, кандидата на пост Президента України, громадської організації). Офіційні спостерігачі від іноземних держав та міжнародних організацій можуть вести спостереження за ходом виборчого процесу.

Повноваження офіційних спостерігачів починаються з дня їх реєстрації відповідною виборчою комісією у порядку, передбаченому цим Законом, і припиняються після встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів Президента України.

Отже, офіційні спостерігачі ВГО ГМ ОПОРА здійснюють безпосереднє спостереження за відповідними виборами в межах виборчого процесу.

Разом з цим необхідно зазначити, що частиною третьою статті 68 Закону № 474-XIV встановлено, що громадська організація має право оскаржити до суду рішення про відмову в наданні їй дозволу мати офіційних спостерігачів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-IV Про Центральну виборчу комісію (далі - Закон № 1932-IV) Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

За частиною першою статті 14 Закону № 1932-IV виборці, виборчі комісії, комісії з референдумів, інші суб'єкти виборчого і референдумного процесів, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, іноземці та особи без громадянства, а також органи влади іноземних держав, міжнародні організації мають право звернутися до Комісії із зверненнями з питань, що належать до повноважень Комісії, в порядку, встановленому цим Законом, Законом України Про звернення громадян та іншими законами України. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

За змістом частини першої статті 99 Закону № 474-ХІV рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, членів цих комісій, , що порушують законодавство про вибори, можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

На відміну від загальних положень щодо порядку здійснення адміністративного судочинства в адміністративних судах Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачає особливості здійснення судочинства у спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом.

Такі особливості провадження у справах, пов'язаних із виборами Президента України, встановлені статтею 277 цього Кодексу. Зокрема частиною шостою цієї статті передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, у тому числі рішення Центральної виборчої комісії із встановлення результатів виборів, можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 273 цього Кодексу.

Отож, у разі оскарження рішення ЦВК, прийнятому під час виборчого процесу виборів Президента України, необхідно керуватися правилами, встановленими у зазначеній статті.

Відповідно до частини першої статті 273 КАС право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.

Судом встановлено, що ВГО ГМ ОПОРА до суб'єктів виборчого процесу не відноситься, відповідно до частини третьої статті 68 Закону № 474-XIV має право оскаржити до суду лише рішення ЦВК про відмову в наданні їй дозволу мати офіційних спостерігачів, та захищає своє право на доступ до публічної інформації, надання якої не передбачено виборчим законодавством. За таких обставин законом не передбачено право ВГО ГМ ОПОРА на звернення до суду з таким позовом за особливостями, передбаченими КАС для розгляду виборчих спорів.

Водночас, колегія суддів зауважує, що ВГО ГМ ОПОРА має право на захист свого права на доступ до публічної інформації за загальними правилами, встановленими КАС, за якими підлягає й розгляд цього позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що першочерговим і ключовим питанням для розв'язання цього спору в судовому порядку є визначення порядку розгляду справи за особливостями, встановленими КАС для розгляду виборчих спорів, чи в загальному порядку.

Оскільки судом встановлено, що цей спір підлягає розгляду в загальному порядку, то колегія суддів перевіряє чи цю справу розглянуто з дотриманням правил предметної та інстанційної підсудності.

Згідно з частиною третьою статті 273 КАС рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.

Частиною другою статті 22 КАС, яка визначає інстанційну підсудність адміністративних справ, передбачено, що апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії (окрім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.

Аналіз цих норм в системному зв'язку дає підстави для висновку, що апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні лише спори щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії, що мають розглядатися за особливостями, передбаченими КАС для розгляду виборчих спорів. Позаяк зазначений спір у цій справі не відноситься до таких, то підсудність цієї справи визначається за загальними правилами КАС.

Таким судом відповідно до частини першої статті 22 КАС є Окружний адміністративний суд міста Києва. Тобто, ця справа належить до підсудності зазначеного місцевого суду, а не Шостого апеляційного адміністративного суду.

За частиною другою статті 23 КАС у випадках, визначених цим Кодексом, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення апеляційного адміністративного суду.

Аналізуючи через призму спірних правовідносин наведені положення законодавства про вибори Президента України у зіставленні з положеннями процесуального закону колегія суддів вважає за необхідне зауважити насамперед те, що справи, пов'язані з виборчим процесом, однією з особливостей розгляду яких є предметна та інстанційна підсудність цих справ, передбачають дві умови, за яких вони набувають рис/ознак, які дозволяють поширити (застосувати) на них правила, визначені параграфом 2 глави 11 КАС, а саме: суб'єктний склад спірних правовідносин та суть спору, тобто його пов'язаність з виборчим процесом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ВГО ГМ ОПОРА не є суб'єктом виборчого процесу і та обставина, що ЦВК зареєструвала від цієї громадської організації офіційних спостерігачів на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року не наділяє Організацію правовим статусом суб'єкта виборчого процесу, який має її офіційний спостерігач.

У справі встановлено, що згаданий інформаційний запит до ЦВК скерувала саме ВГО ГМ ОПОРА , а не офіційний спостерігач від неї. Тож з урахуванням наведеного, спір, який виник у зв'язку з відмовою ЦВК у наданні позивачу запитуваної інформації, не може вважатися таким, що пов'язаний з виборчим процесом, тому встановлені процесуальним законом особливості розгляду справ такої категорії не можуть застосовуватися до цієї справи. Разом з цим суд зауважує, що за цими правилами рішення ЦВК можуть оскаржити й інші учасники виборчого процесу у разі порушення їх виборчих прав. Однак ВГО ГМ ОПОРА не є таким учасником виборчого процесу, оскільки судом не встановлено, що оскаржуваним рішенням ЦВК порушені виборчі права цієї Організації, а її право на доступ до запитуваної публічної інформації у контексті цієї справи не є виборчим правом.

При постановленні рішення від 21 березня 2019 року у цій справі Шостий апеляційний адміністративний суд залишив поза увагою зазначені обставини та як наслідок помилково розглянув справу як суд першої інстанції відповідно до частини другої статті 22 КАС.

За правилами частини першої статті 318 КАС рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного колегія суддів за встановлених у цій справі обставин дійшла висновку, що оскільки рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року прийнято з порушенням правил юрисдикції, визначених статтею 22 КАС, таке треба скасувати і направити справу на розгляд суду за встановленою законом підсудністю. Враховуючи правила частини першої статті 22 КАС таким судом є Окружний адміністративний суд міста Києва.

Керуючись статтями 22, 273, 278, 310, 315, 318, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації Громадянська мережа ОПОРА на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року задовольнити частково.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у цій справі скасувати і направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич