Рішення

від 15.03.2019 по справі 497/1768/18

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.03.2019

Справа № 497/1768/18

Провадження № 2/497/67/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2019 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.

при секретарі - Божевої І.Д.

позивача - Буксєєвої С.І.,

представника позивача - ОСОБА_4

представників відповідача - Головченко С.О., Шкута О.О.

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майолі Україна" про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної платні за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Майолі Україна та просить постановити рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю Майолі Україна Де Роб`є Мішель Д.Е. М. № 51-К Про звільнення представника з реклами ТОВ Майолі Україна Буксєєвої Сніжани Іванівни , відповідно до якого вона була звільнена з посади представника з реклами на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України;

- поновити її на посаді регіонального представника з реклами ТОВ Майолі Україна ;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Майолі Україна на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, визначеній на момент ухвалення судового рішення по даній справі із розрахунку 1016,38 грн. за кожний пропущений робочий день;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі на посаді регіонального представника з реклами ТОВ Майолі Україна .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.09.2018 року вона була звільнена з посади представника з реклами, у зв`язку із закінченням строку трудового договору №44 від 04.06.2018 року, підставою для звільнення є наказ про прийняття на роботу № 44-К від 01.06.2018 року. Позивач посилається на те, що вона була прийнята на роботу з 04.06.2018 року по 03.09.2018 року зі строком випробування на 3 місяці з окладом 22 360,25 гривень. Відповідно до укладеного договору її повинні були письмово попередити за три дні до звільнення. Протягом всього періоду роботи у ТОВ Майолі Україна вона сумлінно виконувала покладені на неї обов`язки, проте 31.08.2018 року, тобто за три дні до дня закінчення трудового договору, роботодавець не повідомив її про те, що вона буде звільнена 03.09.2018 року. Більш того вона до 10.09.2018 року взагалі не знала про своє звільнення. Вона 04.09.2018 року вийшла на роботу та виконувала всі свої службові обов`язки, проте закрити свої робочі візити не змогла, оскільки програмне забезпечення на робочому планшеті не працювало. Позивач зазначає, що з 04.09.2018 року та до 16.00 годин 05.09.2018 року вона виконувала службові обов`язки та не знала про своє звільнення, що підтверджується роздруківкою її листування із компанією Team Soft . 05.09.2018 року мати позивача отримала лист за місцем реєстрації позивача, в якому знаходився наказ № В-30/08-01 від 30.08.2018 року про відрядження позивача до м.Києва на період з 03.09.2018 року по 03.09.2018 року. Після цього 10.09.2018 року о 16.02 годині вона особисто отримала лист, в якому знаходилося повідомлення про її звільнення та наказ № 51-К від 03.09.2018 року. Позивач вважає, що наказ про її звільнення є протиправним та має бути скасований судом у зв`язку з тим, що він не відповідає п.2 ч.1 ст.36, ч.1 ст.39 КЗпП України. Окрім цього позивач зазначає, що вона не пропустила місячний строк звернення до суду, так як дізналася по своє звільнення лише 10.09.2018 року, коли отримала даний наказ у поштовому відділенні. Трудову книжку отримав її представник 20.09.2018 року в офісі ТОВ Майолі Україна , що підтверджується його розпискою.

Також позивачем надано клопотання про її звільнення від сплати на користь ТОВ Майолі Україна витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн., у зв`язку з тим, що вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, а саме: з моменту звільнення не має постійного заробітку, має мінливий та невеликий дохід, не має свого житла та вимушена постійно орендувати житло та сплачувати за нього значну суму грошових коштів, надає матеріально допомогу своїм батькам, які є пенсіонерами, тому просить суд звільнити її від сплати витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, а також при розподілі судових витрат просили врахувати майновий стан позивача та звільнити її від сплати судових витрат.

Представники відповідача Головченко С.О. , Шкута О.О. , які діють на підставі договору про надання правової допомоги №98/18-ц від 26.10.2018 року позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надали відзив на позов та письмові пояснення.

У відзиві представник відповідача зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений трудовій договір, відповідно до якого позивача прийнято на роботу на посаду представника з реклами на строк з 04.06.2018 року по 03.09.2018 року включно. Після закінчення строку, на якій було прийнято позивача, її було звільнено на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, вимогами якої не передбачено попередження або в інший спосіб інформування працівника про майбутнє звільнення. Про припинення трудових відносин також свідчило те, що наступного дня після закінчення строку дії Договору, програмне забезпечення CRM , яке надавала компанія Team Soft , де позивач фіксувала факт відвідування того чи іншого медичного та аптечного закладу для рекламування продукції роботодавця, було закрито та відключено на вимогу відповідача. 30.08.2018 року позивачу був направлений наказ про відрядження на період з 03.09.2018 року по 03.09.2018 року до місця знаходження роботодавця для участі у нараді з питань обговорення результатів роботи, аналізу, підведення підсумків та прийняття рішення щодо подальших дій; звітування позивачем про результати та підсумки виконаної роботи за період з 04.06.2018 року по 02.09.2018 року, однак позивач вимоги роботодавця не виконав та в зазначену дату не з`явилася. У зв`язку з ігноруванням позивачем дзвінків та електронної переписки з роботодавцем, в якій останній зазначав, що не бажає продовжувати трудовий договір на новий строк, 03.09.2018 року позивачу поштою був направлений наказ № 51-к про її звільнення та проведення повного розрахунку, а також повідомлення про звільнення та необхідність отримання трудової книжки, необхідність повернення роботодавцю всієї документації та всіх товарно-матеріальних цінностей, які були отриманні для виконання своїх посадових обов`язків та знаходяться у віданні позивача. Щодо посилання позивача про попередження за три дня до звільнення, передбачене ст.13 трудового договору, відповідач зазначає, що у разі встановлення роботодавцем невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Тобто у даному випадку мова йде про порядок звільнення при випробувальному строку, тому даний пункт застосування у цьому спорі не підлягає. Враховуючи те, що в даному випадку, на думку представника відповідача, відсутні порушення роботодавцем законних прав працівника, підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу не має. Окрім цього відповідач вважає, що позивачем пропущений місячний строк для звернення до суду із даним позовом, оскільки про те, що позивача буде звільнено з посади саме 03.09.2018 року вона знала, коли давала свою згоду на укладення строкового трудового договору та підписувала його, факт обізнаності позивача про її звільнення підтверджується також електронною перепискою 31.08. та 01.09.2018 року. На підставі вищезазначеного представники відповідача просять відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ Майолі Україна понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 гривень.

Також директором ТОВ Майолі Україна Де Роб`єн Мішель надані письмові пояснення, в яких він посилається на те, що 31.08.2018 року о 08.30 год., в електронній переписці, на корпоративну пошту позивача А.Брунарським, який є безпосереднім керівником позивача, було направлено листа про нагадування про звільнення та передачі майна, яке було видане їй при прийомі на роботу, а також надіслано наказ про відрядження до м.Київ. На спростування твердження позивача про те, що трудові відносини після закінчення строку дії договору фактично тривали і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення, відповідач зазначає, що програмне забезпечення CRM , яке надавала компанія Team Soft , де позивач фіксувала факт відвідування того чи іншого медичного та аптечного закладу для рекламування продукції роботодавця, було закрито та відключено на вимогу відповідача. Отже, наведене свідчить про те, що виходячи зі специфіки організації та контролю робочого процесу працівника, а також виконання працівником своїх функціональних обов`язків, за умов відсутності доступу до програми ТімСофт позивач взагалі не мала можливості виконувати свої безпосередні трудові обов`язки, оскільки не могла бачити та переміщуватися по запланованому маршруту, відкривати та закривати візити в реальному часі. Під час здійснення візиту використовувати та демонструвати будь-які презентаційні матеріали, які вбудовані в СLM модуль для роботи з презентаціями. Також позивачу була виплачена заробітна платня в день звільнення в розмірі 6 813,73 грн. У зв`язку з ігноруванням позивачем дзвінків та електронної переписки їй поштою був направлений наказ № 51-к про її звільнення та проведено повний розрахунок, тобто відповідачем було здійснено всі заходи, направлені на припинення будь-яких відносин з позивачем та жодним чином не мав бажання продовжувати їх. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 гривень.

Заслухавши думку сторін, їхніх представників, свідка, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 04 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МАЙОЛІ УКРАЇНА в особі директора Де Роб`єна Мішеля Давида Ерве Марі та ОСОБА_2 був укладений трудовий договір №44. Пунктом 1.1 цього договору, передбачено, що роботодавець приймає працівника на роботу на посаду Представника з реклами на строк з 04.06.2018 року по 03.09.2018 року включно. Також в пункті 1.3 зазначено, що з метою перевірки відповідності Працівника роботі, що йому доручається за договором, Працівник приймається на роботу з випробувальним терміном 3 місяці починаючи з дати початку роботи за Договором. Як вбачається з п.5.1 Договору, він укладений на строк з 04 червня 2018 року по 03 вересня 2018 року включно. Також сторони при укладанні договору дійшли згоди щодо додаткових умов (п.13.1), що у разі встановлення Роботодавцем невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні (а.с.7-11).

Згідно з вимогами ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену дією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці. Необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Даний договір підписаний позивачем, що нею визнається, та свідчить про згоду позивача працювати на умовах строкового трудового договору. Свою згоду на укладання саме строкового трудового договору позивач надала в письмовому вигляді, що підтверджується заявою останньої від 01.06.2018 року.

Також 30.08.2018 року позивачу був направлений наказ про відрядження на період з 03.09.2018 року по 03.09.2018 року до місця знаходження роботодавця для участі у нараді з питань обговорення результатів роботи, аналізу, підведення підсумків та прийняття рішення щодо подальших дій; звітування позивачем про результати та підсумки виконаної роботи за період з 04.06.2018 року по 02.09.2018 року (а.с.79).

Твердження позивача про те, що її не було попередньо повідомлено про припинення трудового договору, не відповідає умовам укладеного договору, а той факт, що їй було відоме про її звільнення 03.09.2018 року підтверджується її підписом на Договорі.

Зі змістом ст.ст. 23, 36 КЗпП України вбачається, що працівник, що уклав строковий трудовий договір і обумовив термін його дії, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню в останній день роботи без заяви працівника за наказом роботодавця крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором, і правовідносини по якому тривають до встановленої у договорі дати. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення згідно з п.2 ст. 36 КЗпП.

Твердження позивача про те, що трудові відносини після закінчення строку дії Договору фактично тривали і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення, також не надійшли свого підтвердження, так як з 04.09.2018 року, тобто наступного дня після закінчення строку дії Договору, програмне забезпечення СRM , яке надавала компанія Team Soft , де позивач фіксувала факт відвідування того чи іншого медичного та аптечного закладу для рекламування продукції роботодавця, було закрито та відключено на вимогу відповідача, що також в своєї позовній заяві зазначила позивач.

Окрім цього, 31.08.2018 року о 08.30 год., в електронній переписці, на корпоративну пошту позивача А.Брунарським, який є безпосереднім керівником позивача, було направлено листа про нагадування про звільнення та передачі майна, яке було видане їй при прийомі на роботу, а також надіслано наказ про відрядження до м.Київ (а.с.112).

Свідок ОСОБА_7 , який був допитаний в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 прийняли на роботу строком на три місяці на посаду з реклами по південному регіону. 30.08.2018 року повідомив ОСОБА_2 телефоном, що закінчується трудовий договір та про необхідність надання звіту та повернення речей, наданих їй для виконання робіт. Крім цього, таку ж інформацію було направлено їй на електронну пошту. Після закінчення трудового договору, а саме 04.09.2018 року ОСОБА_2 було обмежено доступ до програми за допомогою якої вона працювала, що виключає можливість продовження нею роботи.

Згідно п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У п.12.1 Трудового договору, цей Договір припиняє свою чинність за угодою сторін; за ініціативою працівника, у випадках, передбачених чинним законодавством; за ініціативою роботодавця у випадках, передбачених чинним законодавством; в інших випадках, передбачених чинним законодавством, а також цим Договором.

Так, наказом від 03 вересня 2018 року № 51-К позивача звільнено із займаної посади представника з реклами ТОВ МАЙОЛІ Україна у зв`язку з закінченням строку трудового договору №44 від 04.06.2018 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України з 03 вересня 2018 року (а.с.19).

Таким чином, звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки строк трудового договору закінчився.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не з`явилась в день її звільнення для участі у нараді з питань обговорення результатів роботи, аналізу, підведення підсумків та прийняття рішення щодо подальших дій, відповідач не мав можливості вручити їй в день звільнення наказ та трудову книжку, тому на виконання вимог п.4.1. п.4.2 Інструкції про порядок трудових книжок працівників №58, за адресою її реєстрації було надіслано повідомлення про її звільнення та необхідність отримання трудової книжки (а.с.68-71).

Також позивачу була виплачена заробітна платня в день звільнення в розмірі 6 813,73 грн.(а.с.122, 123).

Щодо посилання позивача на те, що з нею був укладений строковий трудовий договір, тому випробування не могло бути встановлене у трудовому договорі, а тому статтею 13 трудового договору визначено додаткову умову її звільнення, яка передбачає її попередження про таке звільнення за три дні.

Згідно ч.3 ст. 26 КЗпП України випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до дванадцяти місяців.

У пункті 13.1 Договору зазначено, що у разі встановлення Роботодавцем невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Тобто у даному випадку мова йде про порядок звільнення при випробувальному строку, тому цей пункт у даному випадку застосуванню не підлягає.

Судом було встановлено, що звільнення відповідача було цілком законно, ніяких порушень законодавства при звільненні ОСОБА_2 не було встановлено, тому вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, в тому числі щодо стягнення середнього заробітка.

Також слід зауважити, що посилання представників відповідача, щодо пропуску позивачем місячного строку для звернення до суду з цім позовом не відповідає дійсності.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Так як позивач не з`явилася в день її звільнення до м.Києва, копію наказу про звільнення було їй надіслано поштою 03.09.2018 року за адресою її реєстрації тобто с.Калчева Болградського району Одеської області. Позивач стверджує, що отримала цю кореспонденцію лише 10.09.2018 року у відділенні поштового зв`язку, цей факт не спростовано відповідачем, тому місячний строк почав відлік саме з цієї дати. Позовну заяву було надіслано позивачем поштовим зв`язком 06.10.2018 року, тобто у визначений строк.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 гривень.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Майолі Україна та Адвокатським об`єднанням Адвокатська компанія Шкута і партнери 26.10.2018 року було укладено договір № 98/18-ц про надання професійної правничої допомоги (а.с.87-92), відповідно до п.5.1.1. передбачено вартість послуг за виконання Першого етапу - 40 000 грн. Відповідно до платіжного доручення №890 від 30.10.2018 відповідачем було сплачено 53 000 грн. на виконання цього договору (а.с.93).

Суду був наданий опис робіт, виконаних адвокатами, а саме:

- ознайомлення з наявними документами та визначення подальшої судової перспективи - 28 годин 40 хвилин;

- консультування відповідача щодо варіантів, наслідків, строків і порядку виконання, юридичних наслідків тих або інших дій, що стосуються предмету договору - 6 годин 50 хвилин;

- проведення аналізу судової практики з подібних справ та позиції Верховного суду України - 16 годин 20 хвилин;

- проведення аналізу норм матеріального права по даним правовідносинам - 6 годин 20 хвилин;

- підготовка та направлення позивачу та суду відзиву на позовну заяву з доданими документами;

- підготовка додаткових письмових пояснень - 18 годин 40 хвилин,

а всього - 93 години 30 хвилин.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що витрати, які позивач поніс у вигляді оплати правової допомоги адвоката в сумі 40 000 грн, що підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованими та відповідають складності справи, обсягу наданої адвокатом правової допомоги, а також фактичному часу, затраченому адвокатом на підготовку процесуальних документів і особисту участь у судових засіданнях.

За таких обставин, сплачена адвокату позивачем сума гонорару підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Посилання позивача щодо звільнення від сплати судових витрат у зв`язку з перебуванням у скрутному матеріальному становищі, а саме на даний час є безробітною, не має постійного житла, надає своїм непрацездатним батькам матеріальну допомогу, не було підтверджено відповідними доказами, та окрім цього позивачем не було доведено не співмірності витрат та не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Керуючись ст.ст. 21, 36 КЗпП України, ст.ст. 12,81, 137, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майолі Україна" про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної платні за час вимушеного прогулу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАЙОЛІ УКРАЇНА , юридична адреса: вул.Б.Хмельницького, буд.52, м.Київ, код ЄДРПОУ 41770941, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 25 березня 2019 року.

Суддя В.А. Раца