Постанова

від 14.03.2019 по справі 347/1579/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/1579/15

Провадження № 22-ц/4808/96/19

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря Капущак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду, прийняте суддею Крилюк М.І. в м. Косові 24 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Позов мотивувала тим, що вона із відповідачем почала зустрічатись із 1999 року та стала спільно проживати у фактичних шлюбних стосунках з 2004 року. Проживали вони в будинковолодінні батьків відповідача в м. Косові по вул. Ірчана. Шлюб між ними було зареєстровано 09.11.2007 року, а до укладення шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_4.

На даний час їх шлюб з відповідачем розпався. Позивач була змушена повернутися проживати в будинок своїх батьків в м. Косові.

За час перебування у шлюбі з відповідачем ними було придбане наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира була ними придбана 24.09.2010 року у жителя с. Город Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу;

- нежитлове приміщення в АДРЕСА_9 05.01.2006 року відповідачем в справі ОСОБА_3 з її відома та згоди було укладено договір №1ОП2006ІВ про пайову участь у частковому будівництві нежитлового приміщення з підприємством К.Г.Д . На той час вони проживали з відповідачем в фактичних шлюбних відносинах та спільно вирішували майнові питання;

- домоволодіння та земельна ділянка, що знаходиться в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, по вул. Помаранчевій. Дане домоволодіння та земельна ділянка площею 0,0330 га, на якій воно розташоване, були ними придбані у ОСОБА_5, жителя с. Соколівка Косівського району Івано-Франківської області на підставі договорів купівлі-продажу від 18.08.2008 року. Покупцями в даних договорах купівлі-продажу зазначено відповідача ОСОБА_3, та її - ОСОБА_2;

- земельна ділянка площею 0,0676 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального городництва, що розташована на території Братковецької сільської ради Тисменицького району. Дана земельна ділянка була придбана ними у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2012 року;

- нежитлове приміщення (офіс-магазин) в м. Коломия. 23.05.2006 року ними було придбано квартиру АДРЕСА_6 у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 За час перебування у шлюбі вони здійснили переобладнання даної квартири у нежитлове приміщення (магазин-офіс) внаслідок чого вартість приміщення значно збільшилась. Свідоцтво про право власності на дане нежитлове приміщення було видане виконавчим комітетом Коломийської міської ради 12.05.2008 року;

- автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який ними було придбано 05.08.2008 року на підставі договору купівлі-продажу в автосалоні Алекс-ІФ в м. Івано-Франківську.

Вважала, що ними з відповідачем було придбано майна на орієнтовну суму 1242065 грн. 00 коп.

Оскільки сторони не дійшли згоди щодо добровільного розподілу майна, просила провести поділ майна подружжя та визнати за нею право власності з виділенням в натурі на наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 - вартістю 163934 грн.; нежитлове приміщення в АДРЕСА_9 - вартістю 118750 грн.; 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_13, з відповідною частиною земельної ділянки (урочище За радіозаводом , кадастровий номер НОМЕР_9 - вартістю 172276,5 грн.; нежитлове приміщення (офіс-магазин) в АДРЕСА_6 - орієнтовною вартістю 50000 грн.; земельну ділянку площею 0,0676 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва і городництва, кадастровий номер НОМЕР_10 що знаходиться в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області - вартістю 7028 грн.

Всього майна на суму 504960 грн.

За відповідачем визнати право власності та виділити йому в натурі: автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - орієнтовною вартістю 556400 грн.; 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_13, з відповідною частиною земельної ділянки (урочище За радіозаводом , кадастровий номер НОМЕР_9 - вартістю 172276,5 грн.

Всього майна на суму 728676 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 116072,50 грн. перевищення вартості частки відповідача над часткою позивача. Судові витрати покласти на відповідача.

05.02.2016 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог. Просила окрім наведеного майна визнати за нею право власності на нежитлове приміщення (склад), що знаходиться по АДРЕСА_14 - орієнтовною вартістю 20000 грн.; автомашину ГАЗ 33023, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 - вартістю 25000 грн. Всього майна на суму 556988 грн. За відповідачем ОСОБА_3 визнати право власності та виділити йому в натурі окрім зазначено раніше 51/100 частки нежитлового приміщення (магазин) по АДРЕСА_16 - орієнтовною вартістю 14000 грн. Всього майна на суму 742676 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 185688,00 грн. перевищення вартості частки відповідача над часткою позивача.

16.11.2017 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог. Просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з січня місяця 2004 року по 11 листопада 2007 року.

Рішенням Косівського районного суду від 24 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя: житловий будинок в с. Угринів по вул. Помаранчевій Тисменицького району Івано-Франківської області; земельну ділянку 0,0330 га, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Угринів, урочище за радіозаводом Тисменицького району Івано-Франківської області; земельну ділянку площею 0,0676 га для ведення індивідуального садівництва і городництва в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області та автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT 2.0 TDI, державний номер НОМЕР_1. В порядку розподілу майна колишнього подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину: житлового будинку АДРЕСА_13, житловою площею 88,5 м.кв., загальною площею 186,0 м.кв. ринковою вартістю 1551438,00 грн.; земельної ділянки 0,0330 га, кадастровий номер НОМЕР_9, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та знаходиться в с. Угринів, урочище За радіозаводом Тисменицького району Івано-Франківської області, ринковою вартістю 107467,00 грн.; та земельної ділянки площею 0,0676 га, кадастровий номер НОМЕР_10 що надана для ведення індивідуального садівництва і городництва та знаходиться в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області ринковою вартістю 204613,00 грн. В порядку розподілу майна колишнього подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину: житлового будинку АДРЕСА_13, житловою площею 88,5 м.кв., загальною площею 186,0 м.кв. ринковою вартістю 1551438,00 грн.; земельної ділянки 0,0330 га, кадастровий номер НОМЕР_9, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та знаходиться в с. Угринів, урочище За радіозаводом Тисменицького району Івано-Франківської області, ринковою вартістю 107467,00 грн.; та земельної ділянки площею 0,0676 га, кадастровий номер НОМЕР_10 що надана для ведення індивідуального садівництва і городництва та знаходиться в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області ринковою вартістю 204613,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 168391 грн. як 1/2 частини вартості автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT 2.0 TDI, державний номер НОМЕР_1. В задоволенні вимог позову ОСОБА_2 про розподіл решта рухомого та нерухомого майна подружжя - відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 2941,80 грн. у відшкодування понесених судових витрат по справі, що складається із 1/2 частини сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає до скасування в частині розподілу майна подружжя. Крім того судом не вирішено її вимогу щодо встановлення факту проживання чоловіка та дружини як подружжя.

Зазначає, що їхні з відповідачем відносини набули ознак сімейних з 2004 року, коли вони фактично разом проживали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та розвивали сімейний бізнес. Припинили спільне проживання та ведення спільного господарства в кінці червня 2015 року. З того часу вона була позбавлена вільного доступу до користування спільно нажитим майном, а відповідач відчужив частину майна.

Вважає, що суд неправомірно відмовив у задоволенні її вимоги про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім'єю без шлюбу в період з січня місяця 2004 року по 11 листопада 2007 року, так як такі підтверджуються показаннями свідків, спільними фотографіями, медичними документами.

Зазначає, що в період спільного проживання з ОСОБА_3 та за час шлюбу займалась підприємницькою діяльністю та отримувала прибуток, який витрачався на придбання рухомого та нерухомого майна, яке є предметом поділу у даному спорі.

Так, 24 серпня 2010 року ними було придбано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відмовляючи у вимозі визнати вказану квартиру спільною сумісною власністю, суд виходив з показань ОСОБА_3, який зазначив, що у вказаній квартирі він фактично проживав з 2004 року та між ним та власником вказаної квартири ОСОБА_9 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири від 01.02.2007 року, а з кінця 2004 року він орендував дану квартиру. Однак, вважає, що такі висновки судом прийняті в порушення вимог процесуального та матеріального права, оскільки зазначених судом доказів заздалегідь не отримувала від відповідача, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів поштового відправлення таких документів. Крім того, висновки про те, що ОСОБА_3 проживав з 2004 року у вищезгаданій квартирі та про нібито укладення попереднього договору не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи. Адже ОСОБА_9 набув у власність вказану квартиру 3 квітня 2009 року, а тому, відповідно, не міг до моменту набуття передавати її в оренду, а тим більше укладати попередні договори. Також даний попередній договір є нікчемним, оскільки не завірений нотаріально.

Під час їхнього спільного з відповідачем проживання 5 січня 2006 року було укладено договір між ОСОБА_3 і ТОВ К.Г.Д. про участь у частковому будівництві нерухомого майна. Такий договір укладався за участі та згоди ОСОБА_2 Кошти також вносили за графіком у п. 4 згаданого договору. В подальшому новозбудованому об'єкту було присвоєно поштову адресу АДРЕСА_9 та за рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 27.12.2011 року визнано право власності за ОСОБА_3 на нежитлові приміщення площею 92,9 м.кв., а 06.02.2012 року за ним зареєстровано право власності на даний об'єкт. Зазначає, що нею вище наводилось, що ще з 2004 року вони з відповідачем проживали однією сім`єю як чоловік та дружина, а також доведено наявність у неї коштів на придбання даного майна. Таким чином, вказаний об'єкт нерухомого майна був придбаний за спільні кошти і є спільною сумісною власністю. Крім того, на час дослідження письмових доказів її представником було звернуто увагу на те, що ксерокопія довідки №98 від 21 грудня 2006 року, видана від імені ТОВ К.Г.Д. , не відповідає вимогам процесуального закону - не посвідчена належним чином. Вважає дану довідку підробленою, адже вона не могла виписуватись в грудні 2006 року. Вона клопотала перед судом про призначення фізико-хімічної експертизи документу з даного приводу, однак, судом було відмовлено в її призначенні.

Що стосується вимоги позивача про визнання транспортного засобу автомобіля марки ГАЗ 3302, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_3 спільною сумісною власністю, то зазначає, що такий автомобіль був придбаний ними 13 квітня 2007 року під час її вагітності за спільні кошти. Станом на 03.02.2016 року вказаний автомобіль перебував у їхній спільній сумісній власності, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит Територіального сервісного центру МВС у Івано-Франківській області віл 03.02.2016 року. 02.12.2016 року ОСОБА_3 без її відома та згоди відчужив вказаний автомобіль та отримав 18000,00 грн. Тому суд першої інстанції повинен був врахувати даний факт при поділі майна.

В період спільного проживання з відповідачем також було придбано 1/2 квартири АДРЕСА_3, за яку було сплачено кожним з них по 9968 грн. Оскільки згадану квартиру вони не відчужували, вважає висновки суду першої інстанції про те, що вказане нерухоме майно було реконструйоване та відчужене в користь третіх осіб, а кошти, виручені від його продажу, вкладено в купівлю квартири АДРЕСА_1, неправомірними.

Також вказує, що 03.05.2006 року ними було придбано квартиру АДРЕСА_6, яку в подальшому реконструйовано у нежитлове приміщення офіс-магазин. Зареєстровано такий об'єкт за ОСОБА_3 В матеріалах справи наявні достатні докази того, що на час придбання вказаної квартири вони проживали спільно як чоловік та дружина, і частина коштів на придбання та реконструкцію вказаної квартири було сплачено саме нею.

Крім цього, 18 серпня 2008 року було придбано також будинковолодіння АДРЕСА_13 по 1/2 частки кожному та ділянку площею 0,0330 га, що знаходиться в урочищі за радіозаводом по 1/2 частки кожному. У позовній заяві вона просила суд провести реальний розподіл майна в натурі та призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою виявлення можливих варіантів розподілу. При цьому судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, і як наслідок, вказане майно було визнане як спільна сумісна власність. Однак законом не передбачено порядку переведення майна із спільної часткової власності у спільну сумісну власність, що є порушенням вимог ст. 263 ЦПК України.

Також вважає, що судом порушено вимоги процесуального закону, а саме: позивач просила безпосередньо дослідити в судовому засіданні наступні докази: договір купівлі-продажу будинковолодіння від 18.08.2008 року; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2008 року, фотографії, на яких зображені позивач та відповідач; медичну документацію; договір-купівлі продажу квартири від 24.09.2010 року; висновок судово-технічної оціночної експертизи від 24 січня 2017 року; договір купівлі-продажу квартири від 03.05.2006 року та документи про переобладнання в нежитлове приміщення; CD-диск запису розмови з відповідачем. Однак судом було відмовлено в такому дослідженні з посиланням на те, що оцінка вказаних доказів буде здійснена в нарадчій кімнаті. Також вважає, що судом порушено порядок допиту свідків, адже в основу оскаржуваного рішення було покладено письмові заяви свідків, які не викликались до суду.

Посилання суду на факт перебування матері відповідача за кордоном, який підтверджується роздруківками про суми не підтверджено жодними допустимими доказами, оскільки вказані роздруківки не відповідають вимогам про легалізацію іноземних документів в Україні.

На стадії дослідження доказів відповідачем та його представником неодноразово додавались до суду документи, однак не було жодних пояснень стосовно того, чому такі документи не були подані вчасно та не наведено поважності їх неподання у строки, визначені процесуальним законом. При цьому, суд першої інстанції долучив до матеріалів справи невідомі мені докази, а саме: попередній договір купівлі-продажу квартири від 01.02.2007 року (том 2 а.с. 246); письмову заяву ОСОБА_9 (том 2 а.с. 238); договір про пайову участь у будівництві (том 2 а.с. 248); довідку ТОВ К.Г.Д. (том 2 а.с. 247); заяви ОСОБА_10 (том 2 а.с. 239), ОСОБА_11 (том 2 а.с. 240), ОСОБА_12 (том 2 а.с. 241), ОСОБА_13 (том 2 а.с. 241), ОСОБА_14 (том 2 а.с. 244); декларації про виплачені суми ОСОБА_15 (том 3 а.с. 1-12); інші документи. Також судом першої інстанції було відмовлено в клопотанні про витребування оригіналу довідки, тому він не мав брати її до уваги.

У зв'язку з відмовою суду першої інстанції у задоволені її клопотань про витребування оригіналу довідки, призначення судової будівельно-технічної експертизи та фізико-хімічної експертизи документа, вважає, що її було позбавлено процесуальної можливості довести перед судом підставність заявлених у позові вимог.

На підставі наведеного просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_3 також подав до суду апеляційну скаргу.

Вказує, що в основному суд правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, однак в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього 1/2 частини вартості автомобіля НОМЕР_4, рішення є необґрунтованим, висновки суду суперечать обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.

Зазначає, що до укладення шлюбу вони з позивачем разом не проживали, спільного господарства не вели. Він займався підприємницькою діяльністю, мав непогані прибутки, і на час одруження мав нерухоме майно, транспортні засоби, а також певні заощадження. Так, до укладення шлюбу ним було придбано автомобіль Nissan X-Trail, 2004 року випуску, який відчужено 20.02.2008 року, а кошти вкладено у придбання VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT. Також для придбання VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT було використано кошти від продажу автомобіля Volkswagen Transporter T4, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_5, який було придбано ним у 2002 році, задовго до укладення шлюбу, і продано в кінці 2007 року. Вважає, що суд мав би застосувати п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України та відмовити в позові.

Крім того, суд не взяв до уваги ту обставину, що автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT 2.0 TDI був відчужений за договором купівлі-продажу 10.07.2015 року за 72200 грн., що підтверджується довідкою-рахунком. Вказує, що на той час вони з ОСОБА_2 проживали разом і саме вона забрала з сейфу в квартирі ці кошти, з приводу чого він звертався до правоохоронних органів і проводилось досудове розслідування.

Вважає, що розмір половини вартості автомобіля, яку суд стягнув з нього на користь позивача, явно завищений, адже оцінку автомобіля експерт проводив без його огляду, не врахувавши наявні недоліки автомобіля, отримані внаслідок ДТП.

Просить скасувати рішення Косівського районного суду в частині визнання спільною сумісною власністю автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT 2.0 TDI, державний номер НОМЕР_1 та стягнення на користь ОСОБА_2 половину його вартості в розмірі 168391 грн., постановити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Також ОСОБА_3 подав до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження його з позивачем спільного проживання однією сім'єю до реєстрації шлюбу. Зазначає, що в своїх поясненнях позивач твердила, що в 2006 році він проживав в м. Івано-Франківську та підтримував стосунки з іншою жінкою, а вона весь цей час проживала в м. Косові. ОСОБА_2 з 2001 року працювала в його ПП Алпласт , в них були суто ділові стосунки. При цьому позивач використовує фотографії з поїздок та корпоративів з метою видачі їх за сімейні. Також вважає, що сам факт проходження позивачем медичного обстеження не може підтвердити їхнє спільне проживання. Зазначає, що майно придбане в шлюбі в основному за кошти, які належали йому особисто. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2, його апеляцію задовольнити.

ОСОБА_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 Вважає, що факт їхнього спільного проживання з 2004 року підтверджено належним чином, а доводи про те, що автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT придбано за виручені від продажу автомобілів кошти не заслуговують уваги. На її думку, доводи апеляційної скарги не підтверджені жодними доказами. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник подану ними апеляційну скаргу підтримали, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечили.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися. Відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, однак така не підкріплена належними доказами поважності причин неявки. Представник відповідача причини неявки суду не повідомляв. В попередніх судових засіданнях відповідач та його представник підтримали подану ними апеляційну скаргу, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечили.

В поданій ОСОБА_2 апеляційній скарзі нею також було заявлено клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи та фізико-хімічної експертизи документа, однак в судовому засіданні апеляційного суду таке клопотання стороною позивача не підтримано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони в справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 09.11.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_11 від 09.11.2007 року (т. 1, а.с. 12).

Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_12 від 09.11.2007 року ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 13).

Рішенням Косівського районного суду від 25.04.2017 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено на проживання з батьком ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, за час перебування у шлюбі сторонами було придбано наступне майно:

- згідно Договору купівлі-продажу домоволодіння від 18.08.2008 року продавець ОСОБА_5 передав, а покупці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли у власність по 1/2 частині кожний належне продавцю домоволодіння АДРЕСА_13 (т. 1, а.с. 50). На підставі вказаного Договору право приватної власності на дане майно було зареєстровано за сторонами по 1/2 частки, про що свідчить копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19963863 від 21.08.2008 року (т. 1, а.с. 52);

- згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2008 року продавець ОСОБА_5 передав, а покупці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли у власність по 1/2 частині кожний належну продавцю частину земельної ділянки площею 0,0330 га з присвоєним кадастровим номером НОМЕР_9 із загальної площі 0,0800 га земельної ділянки, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: с. Угринів, урочище За радіозаводом Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер НОМЕР_13 (т. 1, а.с. 57). На підставі даного Договору 26.09.2008 року сторонам видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_14 (т. 1, а.с. 60);

- згідно Договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2010 року, продавець ОСОБА_9 передав у власність покупця ОСОБА_3, а покупець прийняв у власність квартиру під АДРЕСА_1, загальною площею 93,9 кв.м., житловою площею 55,5 кв.м. Продаж за домовленістю сторін вчинено за 163934,00 грн. (т. 1, а.с. 32). На підставі даного Договору право власності на дану квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3, про що свідчить копія Витягу про державну реєстрацію прав НОМЕР_17 від 25.02.2011 року (т. 1, а.с. 31);

- згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2012 року продавець ОСОБА_6 передала, а покупець ОСОБА_3 прийняв у власність належну продавцю земельну ділянку площею 0,0676 га, надану для ведення індивідуального садівництва і городництва, кадастровий номер НОМЕР_10 що розташована на території Братковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (т. 1, а.с. 62).

Встановлено також, що 05.01.2006 року між відповідачем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю К.Г.Д було укладено договір №1ОП2006ІВ(3) про пайову участь у частковому будівництві нежитлового приміщення, відповідно до якого ТОВ К.Г.Д. було прийнято ОСОБА_3 на пайову участь у частковому будівництві офісного приміщення по вул. Івасюка в м. Івано-Франківську, на першому поверсі, загальною площею 95 кв.м. (т. 1, а.с. 41). Відповідно до Акту прийому-передачі ОСОБА_3 передано у власність нежитлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_9 на першому поверсі, загальною площею 92,9 кв.м. (т. 1, а.с. 42). У 2011 році було складено Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (т. 1, а.с. 45-49), а 01.02.2012 року зареєстровано право власності на дане нежитлове приміщення за ОСОБА_3, підтвердженням чого є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (т. 1, а.с. 36) та витяг про державну реєстрацію прав НОМЕР_15 від 06.02.2012 року (т. 1, а.с. 37).

03.05.2006 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8 (продавці) та ОСОБА_3 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавці продали, а покупець купив квартиру АДРЕСА_6, житловою площею 27,1 кв.м., загальною площею 44,9 кв.м. (т. 1, а.с. 68). Вказану квартиру було переобладнано під магазин, що стверджується технічною документацією (т. 1, а.с. 69-72), заявою ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8 (т. 3, а.с. 13) про згоду останніх на переобладнання квартири в нежитлове приміщення, а також рішення Коломийської міської ради від 25.07.2006 року №217 про надання дозволу ОСОБА_3 на переведення згідно актів квартири АДРЕСА_6 в нежитлове приміщення (т. 1, а.с. 165).

Також за ОСОБА_3 зареєстровано автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT 2.0 TDI, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску (т. 1, а.с. 73).

Згідно копії відповіді на запит адвоката, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю Алекс-ІФ за №57 від 26.08.2015 року, ОСОБА_3 придбав автомобіль Passat НОМЕР_16 у 2008 році. Надати копію договору купівлі-продажу неможливо, оскільки підприємством знищено документи за 2008 рік згідно вимог законодавства, однак в акті переліку договорів відділу продажу на знищення №2 зазначена Довідка-рахунок ЦБР№107175 від 24.07.2008 року (т. 1, а.с. 101).

Згідно копії відповіді на запит адвоката, наданої Територіальним сервісним центром 2643 Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області за №16 від 03.02.2016 року, за ОСОБА_3 13.04.2007 року також було зареєстровано транспортний засіб марки ГАЗ 33023, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 145), який ним був відчужений 02.12.2016 року на підставі Договору купівлі-продажу 2641/2016/222989 (т. 2, а.с. 101).

Із долучених до матеріалів справи копій витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_18 від 14.04.2005 року та №7043715 від 19.04.2005 року вбачається, що на підставі Договору купівлі продажу №1213 від 20.06.2003 року за ОСОБА_3 14.04.2005 року було зареєстровано право власності на склад, що знаходиться в АДРЕСА_14 (т. 1, а.с. 143), а на підставі Договору купівлі продажу №1216 від 20.06.2003 року за ОСОБА_3 04.04.2005 року зареєстровано 51/100 частки на магазин в АДРЕСА_16 (т. 1, а.с. 144).

Договором купівлі-продажу від 02.03.2017 року ОСОБА_3 відчужено належне йому приміщення складу, що по АДРЕСА_14 (т. 2, а.с. 100), а Договором купівлі-продажу від 02.03.2017 року відчужено належних ОСОБА_3 51/100 частки магазину по АДРЕСА_16 (т. 2, а.с. 98-99).

Як вбачається з Висновку №034/БТ-16 за результатами проведення судово-технічної оціночної експертизи, складеного експертом Судово-експертної фірми Експо-Фірма 24.01.2017 року на виконання ухвали суду, ринкова вартість житлової квартири АДРЕСА_1, в цінах момент проведення дослідження, становить 779709,00 грн.; нежитлового приміщення (вбудована крамниця), що розташована у будинку АДРЕСА_9 - 866163,00 грн.; будинковолодіння, що розташоване по вул. Помаранчева в с. Угринів Тисменицького району, та земельної ділянки (урочище За радіозаводом ), кадастровий номер НОМЕР_9, - 1551438,00 грн. та 107467,00 грн. відповідно; нежитлового приміщення (офіс-магазин), що розташоване у будинку АДРЕСА_6, - 360477,00 грн.; земельної ділянки площею 0,0676 га, кадастровий номер НОМЕР_10 що розташована в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області, - 204613,00 грн.; КТЗ легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, - 336782,00 грн. (т. 2, а.с. 2-61).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що домоволодіння АДРЕСА_13, земельна ділянка площею 0,0330 га в с. Угринів, урочище За радіозаводом Тисменицького району Івано-Франківської області, земельна ділянка площею 0,0676 га в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області та автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT 2.0 TDI, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску придбані за час спільного проживання сторонами по справі та підлягають поділу як спільна сумісна власність подружжя. Інше майно, яке просила поділити позивач, було придбане виключно за кошти відповідача та до укладення шлюбу між сторонами, а тому підстав для його поділу як майна спільної сумісної власності подружжя немає. При цьому суд вважав, що матеріалами справи не доведено факту спільного проживання однією сім'єю сторін у справі з січня 2004 року до листопада 2007 року.

Однак, погодитися в повній мірі із такими висновками апеляційний суд не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як зазначено в ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно ч. 3 ст. 57 СК України майно, набуте дружиною (чоловіком) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Тлумачення вказаних норм сімейного права дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Крім того, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Суд може відступити від засади рівності часток лише у випадках недобросовісної поведінки одного з подружжя (у сторону зменшення його частки) або у випадку, якщо з подружжям проживають діти при недостатності аліментів (у сторону збільшення частки).

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

При цьому, Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, №14448/88, §33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Досліджуючи джерело коштів та час придбання земельної ділянки земельної ділянки площею 0,0676 га в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області та автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT 2.0 TDI, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, місцевий суд правильно взяв до уваги те, що дане майно придбане в період зареєстрованого шлюбу між сторонами та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Посилання апелянта ОСОБА_3 на те, що даний автомобіль був придбаний ним хоч і в період шлюбу з позивачем, однак, за кошти, виручені від продажу належних йому до одруження автомобілів Nissan X-Trail, 2004 року випуску, та Volkswagen Transporter T4, 1997 року випуску, державний номер НОМЕР_5, а тому суд мав би застосувати п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України та відмовити в позові в цій частині, є голослівними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі.

Що стосується тверджень, що автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT 2.0 TDI був відчужений за Договором купівлі-продажу 10.07.2015 року за 72200 грн. і саме ОСОБА_2 забрала з сейфу в квартирі ці кошти, з приводу чого він звертався до правоохоронних органів і проводилось досудове розслідування, то такі також не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки ОСОБА_3 як на підтвердження вказаної суми продажу посилався на Довідку-рахунок №827121 від 10.07.2015 року (т. 3, а.с. 147), а згідно норм чинного законодавства вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом.

Згідно Висновку проведеної судово-технічної оціночної експертизи №034/БТ-16 від 24.01.2017 року дійсна ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дослідження становить 336782,00 грн. (т. 2, а.с. 2-61).

Доводи апелянта про те, що проведення експертом оцінки здійснено з порушеннями, а визначена вартість автомобіля явно завищена не приймаються судом до уваги, оскільки ним не представлено належних доказів з даного приводу та проведення іншої оцінки цього майна.

За змістом ч. 3 ст. 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

За даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень по справі №347/2425/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, рішенням Косівського районного суду від 25.04.2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.08.2017 року, встановлено, що сторони по справі припинили спільне проживання в липні 2015 року, позивач перейшла на постійне проживання в м. Косів.

Не заперечили даного факту і сторони в судовому засіданні апеляційного суду.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем відчужено даний автомобіль в період шлюбу з позивачем, однак, за час окремого проживання, а також те, що позивач просила присудити їй грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на дане майно, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про присудження ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/2 частки, виходячи з визначеної експертом ринкової вартості автомобіля, що становить 168391 грн. 00 коп.

Також місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з січня 2004 року по листопад 2007 року, оскільки такі не підтверджені належними доказами по справі. Покази свідків з даного приводу є суперечливими, а сам факт проходження медичних оглядів та народження дитини не може свідчити про спільне проживання та ведення спільного господарства.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за нею пава власності на нежитлове приміщення (крамниця вбудовану) в АДРЕСА_9; нежитлове приміщення (офіс-магазин) в АДРЕСА_6; нежитлового приміщення - складу по АДРЕСА_14 та автомобіля ГАЗ 33023, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_6, а також визнання за ОСОБА_3 права власності на 51/100 частки нежитлового приміщення (магазину) в АДРЕСА_16, так як нею не доведено, що такі придбані в період шлюбу з відповідачем чи за час спільного проживання без реєстрації шлюбу.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір №1ОП2006ІВ(3) про пайову участь у частковому будівництві нежитлового приміщення, відповідно до якого ТОВ К.Г.Д. було прийнято ОСОБА_3 на пайову участь у частковому будівництві офісного приміщення по вул. Івасюка в м. Івано-Франківську, на першому поверсі, загальною площею 95 кв.м., було укладено ще 05.01.2006 року, тобто до реєстрації шлюбу з позивачем (т. 1, а.с. 41).

Також згідно наданих на виконання ухвали апеляційного суду копій Довідки ТОВ К.Г.Д. №98 від 21.12.2006 року та чеків станом на 21.12.2006 року ОСОБА_3 була оплачена повна вартість нежитлового приміщення в сумі 118750,00 грн. згідно Договору на пайову участь у частковому будівництві №1ОП2006ІВ(3) від 05.01.2006 року (т. 3, а.с. 239-240, 243).

Відповідно, до реєстрації шлюбу між сторонами 03.05.2006 року ОСОБА_3 також було придбано квартиру АДРЕСА_6, житловою площею 27,1 кв.м., загальною площею 44,9 кв.м., на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_7, ОСОБА_8 (продавці) та ОСОБА_3 (покупець) (т. 1, а.с. 68).

23.05.2006 року ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_8 нотаріально посвідченою заявою надавали свою згоду ОСОБА_3 на реконструкцію під офіс (магазин) даної квартири (т. 3, а.с. 13), а рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 25.07.2006 року №217 ОСОБА_3 дозволено провести згідно акту квартиру АДРЕСА_6 в нежитлове приміщення (т. 1, а.с. 165).

Наведене підтверджується також копією Постанови Міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Коломия №18 від 30.03.2007 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, якою встановлено, що ОСОБА_3 самовільно, без дозволу на виконання будівельних робіт, розпочав реконструкцію квартири АДРЕСА_6 під офіс-магазин (т. 2, а.с. 225).

Згідно копій витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_18 від 14.04.2005 року та №7043715 від 19.04.2005 року право власності на склад в АДРЕСА_14 зареєстроване на підставі Договору купівлі продажу №1213 від 20.06.2003 року (т. 1, а.с. 143), а 51/100 частки на магазин в АДРЕСА_16 на підставі Договору купівлі продажу №1216 від 20.06.2003 року (т. 1, а.с. 144).

Також згідно копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_19 (т. 1, а.с. 180), копії відповіді на запит адвоката, наданої Територіальним сервісним центром 2643 Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області за №16 від 03.02.2016 року (т. 1, а.с. 145), право власності на транспортний засіб марки ГАЗ 33023, білий, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, за ОСОБА_3 було зареєстровано 13.04.2007 року, тобто теж до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2

Наведені докази стороною позивача не спростовані.

Разом з тим, рішення суду в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності сторін по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_13 та земельної ділянки площею 0,0330 га в с. Угринів, урочище За радіозаводом Тисменицького району Івано-Франківської області не може залишатися в силі та підлягає до скасування з відмовою в позові в цій частині, оскільки з правовстановлюючих документів на дане майно вбачається, що таке було придбане обома сторонами по справі та перебуває у їх власності з визначенням часток (т. 1, а.с. 50-60).

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що квартира АДРЕСА_1 набута відповідачем ОСОБА_3 згідно Договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2010 року саме в період шлюбу з позивачем ОСОБА_2

Як зазначено в п. 1.5 даного Договору дружина покупця ОСОБА_2 надавала згоду на його укладення, яка посвідчена 24.09.2010 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай О.В. за реєстром №2082 (т. 1, а.с. 31).

Натомість, посилання відповідача та суду на те, що ОСОБА_3 проживав у даній квартирі з 2004 року на правах орендаря, а 01.02.2007 року між ним та власником квартири ОСОБА_9 було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, не відповідають дійсності, оскільки з п. 1.2 вищевказаного Договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2010 року вбачається, що така квартира належала ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 03.04.2009 року, а тому не могла бути ним раніше вказаного часу передана в оренду чи, тим більше, ним не міг укладатися попередній договір купівлі-продажу. При цьому, дані щодо власників даного майна в спірному Попередньому договорі купівлі-продажу квартири від 01.02.2007 року відсутні (т. 2, а.с. 246).

Згідно копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 05.08.2004 року (т. 1, а.с. 75). Згідно копії Довідки Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №225/8/9/17-0 від 16.10.2015 року обсяг її виручки в 2007 році становив 405184,00 грн., в 2008 році - 362582,22 грн., в 2009 році - 473126,93 грн., в 2010 році - 400156,53 грн., в 2011 році - 286448,02 грн., в 2012 році - 30000,00 грн. (т. 1, а.с. 100).

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення Косівського районного суду від 24 жовтня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 теж підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині. Дану квартиру слід визнати спільною сумісною власністю подружжя; в порядку розподілу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на дане майно по 1/2 частині.

Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги експертний висновок про вартість майна та стягує судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Згідно п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 24 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ житлового будинку в с. Угринів по вул. Помаранчевій Тисменицького району Івано-Франківської області, земельної ділянки 0,0330 га, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Угринів, урочище за радіозаводом Тисменицького району Івано-Франківської області; відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ житлового будинку в с. Угринів по вул. Помаранчевій Тисменицького району Івано-Франківської області, земельної ділянки 0,0330 га, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Угринів, урочище за радіозаводом Тисменицького району Івано-Франківської області - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 - задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 93,9 кв.м., житловою площею 55,5 кв.м., загальною ринковою вартістю 779709,00 грн. спільною сумісною власністю подружжя.

В порядку розподілу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_7, жителькою АДРЕСА_17 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 93,9 кв.м., житловою площею 55,5 кв.м., загальною ринковою вартістю 779709,00 грн.

В порядку розподілу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_8, жителем АДРЕСА_15 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 93,9 кв.м., житловою площею 55,5 кв.м., загальною ринковою вартістю 779709,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_8, жителя АДРЕСА_15) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_7, жительки АДРЕСА_17) 1953 грн. 67 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 березня 2019 року.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Пнівчук О.В.

Ясеновенко Л.В.