Постанова

від 31.03.2021 по справі 347/1579/15

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

місто Київ

справа № 347/1579/15

провадження № 61-8261св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2018 року у складі судді Крилюк М. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому з урахуванням уточнення вимог просила провести поділ майна подружжя та визнати за нею право власності з виділенням в натурі на таке майно:

- квартиру

АДРЕСА_1 , вартістю 163 934, 00 грн;

- нежитлове приміщення у АДРЕСА_2 (крамниця вбудована), вартістю 118 750, 00 грн;

- 1/2 домоволодіння на АДРЕСА_3 з відповідною частиною земельної ділянки (урочище За радіозаводом ), кадастровий номер 2625886801:06:042:0715, вартістю 172 276, 50 грн;

- нежитлове приміщення (офіс-магазин) у АДРЕСА_4, орієнтовною вартістю 50 000, 00 грн;

- земельну ділянку, площею 0, 0676 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва і городництва, кадастровий номер 2625880200:05:001:0606, що знаходиться у с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області, вартістю 7 028, 00 грн;

- нежитлове приміщення (склад), що знаходиться на АДРЕСА_5 , орієнтовною вартістю 20 000, 00 грн;

- автомобіль ГАЗ 33023, 2007 року випуску, р/н НОМЕР_1 , вартістю 25 000, 00 грн.

За відповідачем визнати право власності та виділити йому в натурі таке майно:

- автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_2 , орієнтовною вартістю 556 400, 00 грн;

- 1/2 домоволодіння на АДРЕСА_3 з відповідною частиною земельної ділянки (урочище За радіозаводом ), кадастровий номер 2625886801:06:042:0715, вартістю 172 276, 50 грн. Разом майна на суму 728 676, 50 грн;

- 51/100 частину нежитлового приміщення (магазин) на АДРЕСА_10 , орієнтовною вартістю 14 000, 00 грн.

Також просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь, ОСОБА_1 , суму 185 688, 50 грн перевищення вартості частки відповідача над часткою позивача та встановити факт спільного проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з січня 2004 року до 11 листопада 2007 року.

На обґрунтування позову посилалася на те, що вона із відповідачем почала зустрічатися із 1999 року та стала спільно проживати у фактичних шлюбних стосунках з 2004 року. Проживали вони в будинковолодінні батьків відповідача у АДРЕСА_5 . Шлюб між ними зареєстровано 09 листопада 2007 року, а до укладення шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народився син - ОСОБА_3 . Проте, шлюб фактично припинив існувати і позивач була змушена повернутися проживати в будинок своїх батьків у м. Косові. За час перебування у шлюбі з відповідачем сторонами набуте спірне майно, яке відповідач відмовляється у добровільному порядку поділити.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не заперечував щодо задоволення позову в частині визнання в порядку розподілу майна подружжя за позивачем права власності на 1/2 частину будинковолодіння та земельної ділянки, площею 0, 0330 га, що знаходиться у АДРЕСА_3 , у іншій частині вимог позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Косівського районного суду від 24 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя: житловий будинок на АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0, 0330 га, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку у с. Угринів, урочище За радіозаводом Тисменицького району Івано-Франківської області; земельну ділянку, площею 0, 0676 га, для ведення індивідуального садівництва і городництва у с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області, автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, д/н НОМЕР_2 .

У порядку поділу майна колишнього подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину: житлового будинку АДРЕСА_3 , житловою площею 88, 5 кв. м, загальною площею 186, 0 кв. м, ринковою вартістю 1 551 438, 00 грн; земельної ділянки, площею 0, 0330 га, кадастровий номер 2625886801:06:042:0715, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та знаходиться у с. Угринів, урочище За радіозаводом , Тисменицького району Івано-Франківської області, ринковою вартістю 107 467, 00 грн, та земельної ділянки, площею 0, 0676 га, кадастровий номер 2625880200:05:001:0606, що надана для ведення індивідуального садівництва і городництва та знаходиться у с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області, ринковою вартістю 204 613, 00 грн.

В порядку поділу майна колишнього подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину: житлового будинку АДРЕСА_3 , житловою площею 88, 5 кв. м, загальною площею 186, 0 кв. м, ринковою вартістю 1 551 438, 00 грн; земельної ділянки, площею 0, 0330 га, кадастровий номер 2625886801:06:042:0715, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та знаходиться у с. Угринів, урочище За радіозаводом , Тисменицького району Івано-Франківської області, ринковою вартістю 107 467, 00 грн; та земельної ділянки, площею 0, 0676 га, кадастровий номер 2625880200:05:001:0606, що надана для ведення індивідуального садівництва і городництва та знаходиться у с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області, ринковою вартістю 204 613, 00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 168 391, 00 грн як 1/2 частину вартості автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, д/н: НОМЕР_2 . У задоволенні вимог позову ОСОБА_1 про поділ іншого рухомого та нерухомого майна подружжя відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, керувався тим, що домоволодіння АДРЕСА_3 , земельна ділянка площею 0, 0330 га у с. Угринів, урочище За радіозаводом , Тисменицького району Івано-Франківської області, земельна ділянка, площею 0, 0676 га, у с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області, автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, д/н НОМЕР_2 , придбані за час спільного проживання сторонами у справі та підлягають поділу як спільна сумісна власність подружжя. Інше майно, яке просила поділити позивач, було придбане виключно за кошти відповідача та до укладення шлюбу між сторонами, а тому підстави для його поділу як майна, що належить на праві спільної сумісної власності подружжю, відсутні. При цьому, суд вважав, що матеріалами справи не доведено факту спільного проживання однією сім`єю сторін у справі з січня 2004 року до листопада 2007 року.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ житлового будинку у АДРЕСА_3 , земельної ділянки, площею 0, 0330 га, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку у с. Угринів, урочище За радіозаводом , Тисменицького району Івано-Франківської області; відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ житлового будинку у АДРЕСА_3 , земельної ділянки, площею 0, 0330 га, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку у с. Угринів, урочище За радіозаводом , Тисменицького району Івано-Франківської області відмовлено.

Позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 задоволено частково. Визнано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 93, 9 кв. м, житловою площею 55, 5 кв. м, загальною ринковою вартістю 779 709, 00 грн, спільною сумісною власністю подружжя.

У порядку розподілу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 93, 9 кв. м, загальною ринковою вартістю 779 709, 00 грн.

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 93, 9 кв. м, загальною ринковою вартістю 779 709, 00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що, досліджуючи джерело коштів та час придбання земельної ділянки, площею 0, 0676 га, у с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області та автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, д/н НОМЕР_2 , місцевий суд правильно взяв до уваги те, що це майно придбане в період зареєстрованого шлюбу між сторонами та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Посилання ОСОБА_2 на те, що спірний автомобіль придбаний ним хоч і в період шлюбу з позивачем, однак, за кошти, отримані від продажу належних йому до одруження автомобілів Nissan X-Trail, 2004 року випуску, та Volkswagen Transporter T4, 1997 року випуску, а тому суд зобов`язаний був застосувати пункт 3 частини першої статті 57 СК України та відмовити у позові в цій частині, є голослівними та не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Стосовно тверджень, що автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT відчужений за договором купівлі-продажу від 10 липня 2015 року за 72 200, 00 грн і саме ОСОБА_1 забрала з сейфа в квартирі ці кошти, з приводу чого він звертався до правоохоронних органів і проводилося досудове розслідування, то такі також не можуть бути враховані судом, оскільки ОСОБА_2 як на підтвердження цієї суми продажу посилався на довідку-рахунок від 10 липня 2015 року № 827121, а згідно з правилами чинного законодавства вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом. Згідно з висновком судово-технічної оціночної експертизи від 24 січня 2017 року № 034/БТ-16 дійсна ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, д/н НОМЕР_2 , на момент дослідження становить 336 782, 00 грн. Доводи заявника про те, що проведення експертом оцінки здійснено з порушеннями, а визначена вартість автомобіля явно завищена, не взяті судом до уваги, оскільки ним не надано належних доказів з цього приводу та не проведено іншої оцінки цього майна. Також місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з січня 2004 року до листопада 2007 року, оскільки такі не підтверджені належними доказами у справі. Показання свідків з цього приводу є суперечливими, а сам факт проходження медичних оглядів та народження дитини не може свідчити про спільне проживання та ведення спільного господарства.

Водночас рішення суду в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності сторін по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_3 та земельної ділянки, площею 0, 0330 га, у с. Угринів, урочище За радіозаводом , Тисменицького району Івано-Франківської області не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з відмовою у позові в цій частині, оскільки з правовстановлюючих документів на це майно випливає, що таке було придбане обопільно сторонами по справі та перебуває у їх власності з визначенням часток. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що квартира

АДРЕСА_1 набута відповідачем ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу квартири від 24 вересня 2010 року саме у період шлюбу з позивачем ОСОБА_1 . Натомість посилання відповідача та суду на те, що ОСОБА_2 проживав у цій квартирі з 2004 року на правах орендаря, а 01 лютого 2007 року між ним та власником квартири ОСОБА_4 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, не відповідають дійсності, оскільки згідно з пункту 1.2 зазначеного договору купівлі-продажу квартири від 24 вересня 2010 року ця квартира належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 03 квітня 2009 року, а тому не могла бути ним раніше цього часу передана в оренду чи, тим більше, він не міг укладати попередній договір купівлі-продажу.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , не погодившись із судовими рішеннями, у квітні 2019 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у позові скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини у справі, що мають істотне значення для її вирішення. Суди не надали належної оцінки показанням свідків та іншим документальним доказам, які підтвердили факт спільного проживання сторін однією сім`єю. Також суди внаслідок неналежної оцінки наданих доказів дійшли висновку про належність відповідачу на праві приватної власності нежитлового приміщення (крамниця вбудована) у АДРЕСА_2 . Стосовно автомобіля ГАЗ 3302, д/н НОМЕР_3 , а також квартири АДРЕСА_6 та квартири АДРЕСА_7 заявник зазначила, що суди не врахували, що зазначене майно придбано у період фактичних шлюбних відносин, а тому на зазначене майно також поширюється режим спільного сумісного майна подружжя.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві ОСОБА_2 просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_2

ОСОБА_2 , не погодившись із судовими рішеннями, у травні 2019 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання спільним сумісним майном VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, д/н НОМЕР_2 , та квартири на АДРЕСА_8 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов у цій частині залишити без задоволення.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення. Суди не врахували, що спірний автомобіль відповідач придбав хоча й у період шлюбу, однак, за особисті грошові кошти, які отримав внаслідок продажу іншого автомобіля, який належав йому на праві особистої власності. Також суд не врахував, що спірну квартиру відповідач придбав фактично ще до шлюбу із позивачем, про що свідчать розписки про отримання грошових коштів ОСОБА_4 . Крім того, суд апеляційної інстанції позбавив відповідача можливості взяти участь у судових дебатах. 14 березня 2019 року відповідач не зміг з`явитися у судове засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак апеляційний суд розглянув справу за його відсутності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалами Верховного Суду від 08 травня 2019 року та від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ № 460-IX (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 09 листопада 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 .

Рішенням Косівського районного суду від 25 квітня 2017 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітню дитину ОСОБА_3 залишено проживати з батьком ОСОБА_2 .

За час перебування у шлюбі сторонами придбано таке майно:

- згідно з договором купівлі-продажу домоволодіння від 18 серпня 2008 року продавець ОСОБА_5 передав, а покупці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли у власність по 1/2 частині кожний належне продавцю домоволодіння АДРЕСА_3 . На підставі цього договору право приватної власності на майно зареєстровано за сторонами по 1/2 частині;

- згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2008 року продавець ОСОБА_5 передав, а покупці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли у власність по 1/2 частині кожний належну продавцю частину земельної ділянки, площею 0, 0330 га, з присвоєним кадастровим номером 2625886801:06:042:0715, із загальної площі 0, 0800 га земельної ділянки, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: с. Угринів, урочище За радіозаводом , Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625886801:06:042:0013. На підставі цього договору 26 вересня 2008 року сторонам видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЗ № 414729;

- згідно з договором купівлі-продажу квартири від 24 вересня 2010 року продавець ОСОБА_4 передав у власність покупця ОСОБА_2 , а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 93, 9 кв. м, житловою площею 55, 5 кв. м. Продаж за домовленістю сторін вчинено за 163 934, 00 грн. На підставі договору право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30 серпня 2012 року продавець ОСОБА_6 передала, а покупець ОСОБА_2 прийняв у власність належну продавцю земельну ділянку, площею 0, 0676 га, надану для ведення індивідуального садівництва і городництва, кадастровий номер 2625880200:05:001:0606, що розташована на території Братковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

Встановлено також, що 05 січня 2006 року між відповідачем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю К.Г.Д (далі - ТОВ К.Г.Д. ) укладено договір № 1ОП2006ІВ про пайову участь у частковому будівництві нежитлового приміщення, відповідно до якого ТОВ К.Г.Д. прийняло ОСОБА_2 на пайову участь у частковому будівництві офісного приміщення на АДРЕСА_5 , на першому поверсі, загальною площею 95 кв. м. Відповідно до акта приймання-передачі ОСОБА_2 передано у власність нежитлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_2 , на першому поверсі, загальною площею 92, 9 кв. м.

Згідно з наданими на виконання ухвали апеляційного суду копій довідки ТОВ К.Г.Д. від 21 грудня 2006 року № 98 та чеків станом на 21 грудня 2006 року ОСОБА_2 оплачена повна вартість нежитлового приміщення у сумі 118 750, 00 грн згідно з договором на пайову участь у частковому будівництві від 05 січня 2006 року № 1ОП2006ІВ.

У 2011 році складено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а 01 лютого 2012 року зареєстровано право власності на це нежитлове приміщення за ОСОБА_2

03 травня 2006 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавці продали, а покупець придбав квартиру АДРЕСА_7 , житловою площею 27, 1 кв. м, загальною площею 44, 9 кв. м.

Зазначену квартиру переобладнано під магазин, що стверджується технічною документацією, а також рішенням Коломийської міської ради від 25 липня 2006 року № 217 про надання дозволу ОСОБА_2 на переведення згідно з актами квартири АДРЕСА_7 в нежитлове приміщення.

Також за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, д/н НОМЕР_2 .

Згідно з копією відповіді на запит адвоката, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю Алекс-ІФ від 26 серпня 2015 року № 57, ОСОБА_2 придбав автомобіль Passat НОМЕР_4 у 2008 році. Надати копію договору купівлі-продажу неможливо, оскільки підприємством знищено документи за 2008 рік згідно з вимогами законодавства, однак в акті переліку договорів відділу продажу на знищення № 2 зазначена довідка-рахунок від 24 липня 2008 року ЦБР№ 107175.

Відповідно до копії відповіді на запит адвоката, наданої Територіальним сервісним центром 2643 Регіонального сервісного центру МВС в

Івано-Франківській області від 03 лютого 2016 року № 16 за ОСОБА_2 13 квітня 2007 року зареєстровано транспортний засіб марки ГАЗ 33023, д/н НОМЕР_1 , який ним відчужений 02 грудня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу 2641/2016/222989.

Згідно із долученими до матеріалів справи копій витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 квітня 2005 року № 7010526 та від 19 квітня 2005 року № 7043715 на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2003 року № 1213 за ОСОБА_2 14 квітня 2005 року зареєстровано право власності на склад, що знаходиться у

АДРЕСА_5 , а на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2003 року № 1216 за ОСОБА_2 04 квітня 2005 року зареєстровано 51/100 частину на магазин у АДРЕСА_10

Відповідно до висновку від 24 січня 2017 року № 034/БТ-16 за результатами проведення судово-технічної оціночної експертизи, складеного експертом Судово-експертної фірми Експо-Фірма на виконання ухвали суду, ринкова вартість житлової квартири АДРЕСА_1 , в цінах на момент проведення дослідження, становить 779 709, 00 грн; нежитлового приміщення (вбудована крамниця), що розташована у будинку АДРЕСА_2 866 163 , 00 грн; будинковолодіння, що розташоване на АДРЕСА_3 , та земельної ділянки (урочище За радіозаводом ), кадастровий номер 2625886801:06:042:0715, - 1 551 438, 00 грн та 107 467, 00 грн відповідно; нежитлового приміщення

(офіс-магазин), що розташоване у будинку АДРЕСА_4 - 360 477, 00 грн; земельної ділянки, площею 0, 0676 га, кадастровий номер 2625880200:05:001:0606, що розташована у с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області - 204 613, 00 грн; легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, д/н НОМЕР_2 , - 336 782, 00 грн.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 05 серпня 2004 року. Згідно з довідкою Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 16 жовтня 2015 року № 225/8/9/17-0 обсяг її виручки у 2007 році становив 405 184, 00 грн, у 2008 році - 362 582, 22 грн, у 2009 році - 473 126, 93 грн, у 2010 році - 400 156, 53 грн, у 2011 році - 286 448, 02 грн, у 2012 році - 30 000, 00 грн.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стосовно доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна член сім`ї членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України) .

Відмовляючи у задоволенні позову у частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що позивач не довела своїх позовних вимог, зокрема, не довела, що сторони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Доводи касаційної скарги у наведеній частині щодо незаконності рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині неналежної оцінки показань свідків, інших доказів проживання сторін однією сім`єю до моменту реєстрації шлюбу зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення цих обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Інші доводи касаційної скарги щодо належності спірного майна на праві спільної сумісної власності ґрунтуються на припущенні, що у період з 2004 року сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах, а тому, з урахуванням того, що наведений факт судами не встановлений, Верховний Суд спростовує їх як необґрунтовані.

Стосовно доводів касаційної скарги ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT, д/н НОМЕР_2 відповідач придбав хоча й у період шлюбу, однак за особисті грошові кошти, а також що квартира під АДРЕСА_1 придбана до моменту укладення шлюбу, спростовуються встановленими обставинами справи та не підтверджуються наданими стороною доказами.

Стосовно доводів про безпідставність стягнення судом компенсації за продаж автомобіля на користь позивача з урахуванням його вартості на момент розгляду справи, Верховний Суд визнає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Установивши, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач відчужив його без згоди позивача як іншого із подружжя, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.

Обґрунтованим є і висновки судів про те, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню, для цілей грошової компенсації частки такого з подружжя у вартості спірного майна, підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, та узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Стосовно доводів про те, що суд апеляційної інстанції позбавив відповідача можливості взяти участь у судових дебатах, то Верховний Суд визнає їх необґрунтованими, оскільки, як зазначено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 до клопотання про відкладення розгляду справи не надав жодних підтверджуючих поважність неможливості явки в судове засідання документів.

Крім того, відповідач та його представник брали участь у попередніх засіданнях апеляційного суду, при цьому відомості щодо поважності неявки й представника відповідача у судове засідання також відсутні.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Підсумовуючи, Верховний Суд констатує, що касаційній скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цілому зводяться до необхідності здійснення переоцінки наявних у справі доказів, що перебуває поза межами процесуальних повноважень касаційного суду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ визначив, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи ( Проніна проти України , № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2018 року у нескасованій частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

Д. Д. Луспеник

О. В. Ступак