Ухвала

від 25.03.2019 по справі 903/551/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"25" березня 2019 р. Справа № 903/551/17 за заявою: Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі приватного акціонерного товариства

про встановлення способу виконання судового рішення

по справі №903/551/17

за позовом Агрофірми «Світанок-Сервіс» у формі приватного акціонерного товариства, м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» , с.Липляни, Ківерцівський р-н, Волинська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, м.Луцьк

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Сердюкова А.О.

Представники:

від заявника: ОСОБА_2, ордер ВЛ№000052068 від 18.03.2019 року

від боржника: ОСОБА_3, довіреність №175 від 06.02.2019 року

від ДВС: н/з

в с т а н о в и в:

14.03.2019 року на адресу суду надійшла заява Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі приватного акціонерного товариства від 14.03.2019 року про встановлення способу виконання судового рішення у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача вартості неповернутого майна в сумі 197 312 грн. 63 коп.

Заява обґрунтована довготривалим невиконанням рішення суду від 11.09.2017 року та неефективністю вжитих заходів примусового провадження.

Ухвалою суду від 15.03.2019 року заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 25.03.2019 року о 12 год. 00 хв. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт", ОСОБА_1 державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції до 21.03.2019 року подати суду пояснення по суті заяви.

АТ "Світанок-Сервіс" у формі ПрАТ у поясненнях від 18.03.2019 року зазначає, що представником позивача та державним виконавцем здійснювався виїзд на місце виконавчих дій, проте сою позивачу повернуто не було, про що складено відповідний акт. У мотивувальній частині рішення суду від 11.09.2017 року вказано вартість майна - 197 312 грн. 63 коп.

Ухвалу суду від 15.03.2019 року боржник та ДВС отримали 19.03.2019 року, що підтверджується витягами щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №4301037024788, №4301037066340, проте пояснення по суті заяви не подали.

Представник ДВС у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

У судовому засіданні представник стягувача заяву підтримав.

Представник боржника у задоволенні заяви просить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю. Зазначив, що у день прибуття стягувача 07.02.2019 року о 10 год. 00 хв. за місцезнаходженням боржника, відбувалося завантаження товаром вагонів, у зв'язку з чим сформувалася черга за соєю, відбулася затримка відпуску, що унеможливило завантаження соєю Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі ПрАТ о 10 год. 00 хв. Соя для виконання рішення суду є у наявності і змінювати спосіб виконання рішення суду немає необхідності. Клопотанням від 25.03.2019 року долучив копії актів державного виконавця.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 11.09.2017 року, залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року, витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» на користь Агрофірми «Світанок-Сервіс» у формі приватного акціонерного товариства майно - сою загальною вагою 25 645 кг, яке знаходиться на зерновому складі ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» за адресою м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10 (а.с. 135-139).

Згідно матеріалів справи, на замовлення ВДВС Луцького РУЮ та на підставі договору №10/02/16 від 10.02.2016 року та постанови ВДВС Луцького РУЮ №1231 від 02.02.2016 року Комерційно-експертною фірмою "Експертиза-тоутал" виготовлено звіт про оцінку описаного та арештованого майна Агрофірми "Світано-Сервіс" у формі ЗАТ, сої загальною вагою 25645 кг. Станом на 10.02.2016 року ринкова вартість описаних та арештованих посівів сої загальною вагою після збирання врожаю 25645 кг Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі ЗАТ, яка визначалася як початкова ціна для подальшої реалізації через аукціон без врахування ПДВ складає 197 312 грн. 63 коп. Термін дії висновку складає 6 місяців за умови незмінності економічної і політичної ситуації в Україні (а.с. 219-224).

На виконання рішення та постанови видано наказ №903/551/17-1 від 11.12.2017 року.

Вищевказаний наказ суду перебуває на виконанні у відповідного органу ДВС.

ОСОБА_4 ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 02.11.2018 року встановлено, що з виїздом за адресою м.Луцьк, вул. Мамсурова, 10, майно сою загальною вагою 25 645 кг. не було передано Агрофірмі "Світанок-Сервіс". Зі слів стягувача майно соя є некондиційна, стягувач відмовився приймати сою. Згідно пояснень представника стягувача запропоноване зерно сої не відповідає вимогам стандартів, а також складським квитанціям про прийняття на зберігання, представник боржника відмовився провести аналіз запропонованої для передачі сої. Згідно пояснень стягувача боржник не згідний з цим, оскільки майно, на яке здійснювалося стягнення/соя, відповідало за своїми показниками всім стандартам та вимогам, які звичайно ставляться до даного виду зерна. Проте, з невідомих для боржника причин стягувач відмовився від приймання зерна сої, посилаючись на свої необґрунтовані доводи щодо нібито некоденційності зерна (а.с. 218).

Ухвалою суду від 07.12.2018 року встановлено наступний спосіб виконання п.2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2017 року у справі №903/551/17: «Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» на користь Агрофірмі «Світанок-Сервіс» у формі Приватного акціонерного товариства майно - сою загальною вагою 25645 кг, що знаходиться на зерновому складі ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» за адресою м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10, яка відповідає якісним характеристикам, що відображені в складських квитанціях на зерно №3735 від 30.10.2015 року, №3763 від 02.11.2015 року, №3816 від 04.11.2015 року, №3838 від 05.11.2015 року та аналізній картці № 245 від 10.02.2016 року» .

28.01.2019 року ОСОБА_4 ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про витребування від ТОВ "Волинь-зерно-продукт" на користь Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі ПрАТ - сою загальною вагою 25645 кг., яке знаходиться на зерновому складі ТОВ "Волинь-зерно-продукт" за адресою м.Луцьк, вул. Мамсурова, 10 (а.с. 216).

ОСОБА_4 ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 07.02.2019 року встановлено, що з виїздом за адресою м.Луцьк, вул. Мамсурова, 10, не було передано майно - сою загальною вагою 25 645 кг. Агрофірмі "Світанок-Сервіс", час проведення з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., боржник не передав майно сою стягувачеві, автомобіль для загрузки був поданий стягувачем (а.с. 217).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Пунктом 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз`яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому, господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 25.11.2015 року у справі № 6-1829цс15, поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Частиною 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поряд із цим, у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

На підставу встановлення способу виконання судового рішення Агрофірма "Світанок-Сервіс" посилається на акт ОСОБА_4 ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 07.02.2019 року, яким встановлено, що прибувши за адресою м.Луцьк, вул. Мамсурова, 10 боржником не було передано відповідної сої.

Згідно з ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ст. 60 Закону під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.

Відповідно до ст. 73 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Докази накладення органом ДВС штрафу на боржника за невиконання та повторного невиконання рішення суду, звернення до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення та вжиття заходів примусового виконання рішення, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження", в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, в межах виконавчого провадження було здійснено не весь обсяг виконавчих дій для виконання рішення суду, передбачений ЗУ "Про виконавче провадження".

Складення лише самого акту про непередачу боржником спірного майна не є тими обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, з яким пов'язана можливість зміни способу виконання рішення суду, а також недоведеність неможливості виконання рішення по справі у порядку і спосіб, встановленими у судовому акті.

Крім того, в акті зазначено лише прибуття за відповідною адресою з метою виконання рішення суду, проте не зазначено про умисне ухиляння боржника від його виконання.

Державним виконавцем не було досліджено питання наявності чи відсутності у боржника сої, яка підлягає передачі стягувачу, її якості, кількості тощо.

Докази винесення виконавцем постанови про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна в матеріалах справи відсутні.

Стягувач не довів належними та допустимими доказами факт абсолютної неможливості виконання рішення суду у спосіб, визначений судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №904/1478/15 від 11.04.2018 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі ПрАТ про встановлення способу виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 234-235, 331 ГПК України, господарський суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі приватного акціонерного товариства від 14.03.2019 року про встановлення способу виконання судового рішення відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 26.03.2019 року.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук