Постанова

від 22.05.2019 по справі 903/551/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Справа № 903/551/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Давидюк М.В.

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі приватного акціонерного товариства на ухвалу господарського суду Волинської області, від 25.03.19р. ухвалена суддею А.М. Кравчук

за позовом Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі приватного акціонерного товариства, м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт", с.Липляни, Ківерцівський р-н, Волинська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, м.Луцьк

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.09.17 року витребувано від ТОВ Волинь-зерно-продукт на користь Агрофірми Світанок-Сервіс у формі приватного акціонерного товариства сою вагою 25645 кг, яка знаходиться на зерновому складі ТВ Волинь-зерно-продукт .

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.12.18 р. встановлено спосіб виконання п. 2 Резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.17 р.: витребувати від відповідача на користь позивача майно сою загальною вагою 25645 кг, що знаходиться на зерновому складі ТОВ Волинь-зерно-продукт за адресою м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10, яка відповідає якісним характеристикам, що відображені в складських квитанціях на зерно та аналізній картці.

Агрофірма "Світанок-Сервіс" у формі приватного акціонерного товариства звернулась в Господарський суд Волинської області з заявою про встановлення способу виконання судового рішення у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача вартості неповернутого майна в сумі 197 312 грн. 63 коп.

Ухвалою від 25.03.19 р. у задоволенні заяви про встановлення способу виконання рішення - відмовлено.

Ухвала обґрунтована тим, що стягувачем не доведено належними та допустими доказами факт абсолютної неможливості виконання рішення у встановлений судом спосіб. Складання акту про непередачу боржником спірного майна не є тими обставинами в розумінні ст. 331 ГПК України, з якими пов`язана можливість зміни способу виконання рішення суду, а також недоведеність неможливості виконання рішення у справі у порядку і спосіб визначеними у судовому акті.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.03.19 року та прийняти нову, якою встановити спосіб виконання рішення від 11.09.17 р. у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача вартості неповернутого майна в розмірі 197312,63 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та вільне володіння власністю. Боржник ускладнив виконання рішення суду та робив його виконання неможливим у встановлений судом строк. Ненакладання державним виконавцем штрафу на боржника та попередження про кримінальну відповідальність жодним чином не спростовує обгрунтованість поданої заяви. Свідоме ігнорування боржником приписів судового рішення залишається без реагування зі сторони державного виконавця.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Зокрема, зазначив, що майно, яке підлягає стягненню наявне у боржника та може бути передано стягувачу. При цьому, відсутні обставини, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду, боржником не вчинялись дії, пов`язані із створення штучних перешкод у витребуванні майна.

В судове засідання представники позивача та третьої особи не з`явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.09.2017 року, залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року, витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт на користь Агрофірми Світанок-Сервіс у формі приватного акціонерного товариства майно сою загальною вагою 25 645 кг, яке знаходиться на зерновому складі ТОВ Волинь-зерно-продукт за адресою м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10.

На виконання рішення Господарським судом Волинської області видано наказ №903/551/17-1 від 11.12.2017 року.

Вищевказаний наказ суду перебуває на виконанні у відповідного органу ДВС.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року за заявою позивача встановлено наступний спосіб виконання п.2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2017 року у справі №903/551/17: Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт на користь Агрофірми Світанок-Сервіс у формі Приватного акціонерного товариства майно сою загальною вагою 25645 кг, що знаходиться на зерновому складі ТзОВ Волинь-зерно-продукт за адресою м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10, яка відповідає якісним характеристикам, що відображені в складських квитанціях на зерно №3735 від 30.10.2015 року, №3763 від 02.11.2015 року, №3816 від 04.11.2015 року, №3838 від 05.11.2015 року та аналізній картці № 245 від 10.02.2016 року.

28.01.2019 року Першим ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про витребування від ТОВ "Волинь-зерно-продукт" на користь Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі ПрАТ - сою загальною вагою 25645 кг., яка знаходиться на зерновому складі ТОВ "Волинь-зерно-продукт" за адресою м.Луцьк, вул. Мамсурова, 10 (т. 1, а.с. 216).

Актом Першого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 07.02.2019 року встановлено, що з виїздом за адресою м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10 , не було передано майно - сою загальною вагою 25 645 кг. Агрофірмі "Світанок-Сервіс", час проведення з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., боржник не передав майно сою стягувачеві, автомобіль для загрузки був поданий стягувачем (т. 1, а.с. 217).

14.03.19 р. Агрофірма "Світанок-Сервіс" у формі приватного акціонерного товариства звернулась в Господарський суд Волинської області з заявою про встановлення способу виконання судового рішення у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача вартості неповернутого майна в сумі 197 312 грн. 63 коп.

Заява обґрунтована довготривалим невиконанням рішення суду від 11.09.2017 року та неефективністю вжитих заходів примусового провадження.

Предметом судового розгляду в цій справі є заява позивача про встановлення порядку виконання судового рішення.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 55, п. 9 ч. 2 ст. 129, ч. 1 ст. 129-1).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Частиною 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому, господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, встановлення порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинно відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Поряд із цим, у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Враховуючи вказане, колегія суддів звертає увагу на те, що питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду або його зміну може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об`єктивними ускладненнями при виконанні судового рішення.

Встановлення способу виконання рішення здійснюється в межах заявлених, розглянутих та задоволених позовних вимог, оскільки прийнята за результатами розгляду заяви ухвала має похідний характер від рішення суду.

Здійснивши оцінку вимог позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні, апеляційним судом встановлено, що позовні вимоги стягувача стосувалися витребування майна, як способу захисту порушеного права позивача (вендикаційний позов).

Заява позивача про встановлення способу виконання рішення суду у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача вартості майна в розмірі 197312,63 грн. є зміною способу виконання рішення суду.

Питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості неповернутого майна не вирішувалось судом, не було предметом його розгляду і резолютивна частина рішення не містить в собі посилання на будь-які перешкоди, які могли б бути усунуті.

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про встановлення способу виконання рішення, позивач просив змінити спосіб виконання та резолютивну частину судового рішення за яким передбачалося витребувати (фактично повернути) сою, яка перебуває на зберігання у відповідача.

При цьому, правовою підставою для встановлення порядку виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання, у відповідності до визначеного способу захисту у резолютивній частині відповідного рішення.

На підставу встановлення способу виконання судового рішення Агрофірма "Світанок-Сервіс" посилається на акт Першого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 07.02.2019 року, яким встановлено, що прибувши за адресою м.Луцьк, вул. Мамсурова, 10 боржником не було передано сої відповідної якісним характеристикам.

Згідно з ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ст. 60 Закону під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження,а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу . У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.

Водночас, згідно ст. 60 ЗУ Про виконавче провадження державним виконавцем не вчинено дій, щодо встановлення факту відсутності майна, яке мало бути передано стягувачу, та не повернуто виконавчий документ стягувачу.

Акт від 07.02.19 р. не може вважатися актом про відсутність майна для передачі, оскільки лише засвідчує, що у визначений час 07.02.19 р. з 10:00 год по 14:00 год майно (сою вагою 25645 гк) передано не було.

Тому, відсутні підстави вважати, що майно, яке має бути передано згідно рішення суду, відсутнє у боржника, а тому в спосіб встановлений судом його виконання неможливо.

Статтею 75 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок держаного виконавця накласти на боржника штраф у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Пояснення представника позивача про те, що боржник тривалий час ухилявся від виконання рішення суду не знайшли підтвердження в суді, оскільки жодних заходів впливу на боржника за невиконання рішення суду державним виконавцем не застосовано, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що складення акту про не передачу боржником спірного майна не є тими обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, з яким пов`язана можливість зміни способу виконання рішення суду, а також констатовано недоведеність неможливості виконання рішення по справі у порядку і спосіб, встановленими у судовому акті.

Водночас, апеляційний суд бере до уваги постанову державного виконавця про опис та арешт майна боржника від 19.10.18 р., якою накладено арешт на майно - сою загальною вагою 25645 кг, яке знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10, що може свідчити про наявність у боржника майна, необхідного для передачі.

Аргументи заявника щодо тривалого невиконання рішення суду та свідоме ігнорування приписів судового рішення боржником, яке залишається без реагування державною виконавчою службою, не доводять підстав, необхідних для застосування процедури зміни способу виконання рішення, оскільки не є належними доказами неможливості його виконання у порядку та спосіб, встановлений судом. Зволікання та нереагування державним виконавцем на дії боржника мужуть бути підставами для оскарження бездіяльності органу ДВС.

А відтак, аргументи відповідача про неможливість виконання рішення суду, не відповідають встановленим обставинам по справі, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України.

Отже, апеляційним господарським судом не встановлено жодних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим і ці обставини не впливають на можливість державного виконавця вжити усіх необхідних заходів для виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі ПАТ про встановлення способу виконання судового рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Агрофірми "Світанок-Сервіс" у формі приватного акціонерного товариства на ухвалу господарського суду Волинської області від 25 березня 2019 року у справі № 903/551/17 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 25 березня 2019 року у справі №903/551/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/551/17 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "27" травня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.