Рішення

від 15.03.2019 по справі 906/1108/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1108/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №439/6/30-10-05 від 14.03.2019;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

до Бердичівської міської ради

про визнання права власності на самочинне будівництво

Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Житомирській області звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на самочинно збудований гараж площею 151,8кв.м., який розташований за адресою: м. Бердичів, вул. Грушевського, 12.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 31.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.02.2019, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи та приписи ст. 202 ГПК України, з метою забезпечення необхідних умов для повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, розгляд справи було відкладено.

14.03.2019 до суду через загальний відділ надійшли уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 15.03.2019 судом ухвалено долучити вказані уточнення до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 42 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно свідоцтва про право власності на цілий будинок від 03.10.2001, виданого виконавчим комітетом Бердичівської міської ради Бердичівській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Житомирській області (далі - позивач), останній належить на праві власності цілий будинок, який розташований за адресою: м. Бердичів, вул. Грушевського, 12.

Наданим до справи Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №076359 також підтверджено право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 3384 кв.м., яка розташована за адресою: м. Бердичів, вул. Грушевського, 12.

Позивач зазначає, що на земельній ділянці за вищевказаною адресою у 2002 році самочинно було побудовано гараж, без отримання відповідного на те дозволу загальною площею 151,8 кв.м., на підтвердження чого (надійність та безпечність їх експлуатації) надав технічний паспорт на гараж, який виготовлено 12.05.2017 за інвентарним №5916 (а.с. 8-11).

Зсилаючись на приписи ч.2 ст. 41 Конституції, ст. 15,16, 328, 376 ЦК України, ст. 20 ГК України, "Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затверджений постановою КМ України від 13.04.2011 №461, листа позивача №4742/9/06-03-03 від 22.11.2017, лист Відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 15.02.2018 №02-24/284, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Оцінивши в сукупності надані до справи матеріали, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до 15ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

За приписами ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.2 ст. 5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За приписами ст. 328 ЦК України, Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч.1,2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно повинно ґрунтуватися на підтвердженій відповідними доказами сукупності обставин: позивач має право власності або право користування земельної ділянки; власник земельної ділянки надав позивачу дозвіл на будівництво спірного нерухомого майна і не заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване на його земельній ділянці нерухоме майно; самочинно збудоване майно, що є предметом спору, відповідає будівельним нормам і правилам та придатне для експлуатації за призначенням; визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не порушує прав інших осіб.

Як встановлено під час розгляду справи, станом на дату звернення до суду, Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ №076359 підтверджено право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 3384 кв.м., яка розташована за адресою: м. Бердичів, вул. Грушевського, 12. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для обслуговування приміщень Бердичівської ОДПІ.

Згідно статті 92 Земельного Кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

На підтвердження наявності самовільно збудованих гаражних приміщень за вищевказаною адресою та їх площі надано технічний паспорт на гараж, який виготовлено 12.05.2017 за інвентарним № 5916.

Крім цього, судом не встановлено обставин, за яких визнання права власності на зазначене позивачем самочинно збудоване нерухоме майно могло б порушувати права інших осіб.

Також судом враховується, що п. 10 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750), визначено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.

Технічне обстеження проводиться суб'єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

... На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об'єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об'єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об'єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Згідно п.11 Порядку, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом, врахувавши при цьому, що звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)"). Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону. Відповідна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 07.02.2018 по справі № 127/18746/15-ц.

Так, з наданого до матеріалів справи листа №4742/9/06-03-03 від 22.11.2017 (а.с.14) вбачається, що позивач звернувся до міського голови м. Бердичів з проханням надати роз'яснення щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме гаражних приміщень, на які не має свідоцтва на право власності за адресою: м. Бердичів, вул. Грушевського, 12. Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

Згідно листа №02-24/2811 від 15.02.2018, Відділ державного архітектурно - будівельного контролю Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області зазначив, що ним розглянута заява позивача щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованої будівлі, а саме гаражних приміщень. При цьому позитивної відповіді не надано, а повідомлено про необхідність звернення до суду, згідно ст. 376 ЦК України, для подальшого оформлення, згідно "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 №461 (а.с.15).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ч.9 ст. 129 ГПК України, покладається на позивача, оскільки саме діями останнього обумовлені обставини, які стали підставою для його звернення до суду.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області до Бердичівської міської ради задовольнити.

2. Визнати за Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області (13312, Житомирська обл., місто Бердичів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24 А, ід. код 39568607) право власності на самочинно збудований гараж площею 151,8кв.м., який розташований за адресою: м. Бердичів, вул. Грушевського, 12.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.03.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи;

2,3 - сторонам (рек.):