Рішення

від 18.03.2019 по справі 914/98/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 Справа № 914/98/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія «СДК» , м. Миколаїв, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Інженерна екологія» , м. Львів

про стягнення 385 382, 00 грн заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія СДК до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр Інженерна екологія про стягнення 385 382, 00 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 18.01.2019 було відкрито провадження у справі № 914/98/19 за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 18.02.2019.

Представник позивача у судове засідання 18.02.2019 з'явився. Представник відповідача 18.02.2019 не з'явився. Ухвалою суду від 18.02.2019 відкладено судове засідання на 18.03.2019.

Представник позивача у судове засідання 18.03.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав. 15.03.2019 через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів надсилання позовної заяви на адресу директора ТзОВ «Науково-виробничий центр «Інженерна екологія» - ОСОБА_2, з яких вбачається, що відправлення отримано адресатом 21.02.2019. Також, подав заяву про долучення доказів понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Представник відповідача у судове засідання 18.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Інженерна екологія» зареєстровано за адресою: 79044, м. Львів, вул. Горбачевського, буд. 8, куди й скеровувались ухвали господарського суду рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Ухвала про відкриття провадження у справі від 18.01.2019 була повернута Укрпоштою на адресу суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» .

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 18.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія «СДК» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Інженерна екологія» із вимогами про стягнення 385 382, 00 грн заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами у справі договір поставки від 21.06.2018, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість та асортимент товару вказані у видаткових накладних постачальника або у специфікаціях, що додаються до договору.

Позивач стверджує, що на виконання умов вказаного договору поставки, у період з червня по серпень 2018 року ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 473 250, 00 грн, в підтвердження чого позивач долучив до позовної заяви копії видаткових накладних на зазначену суму. Відповідач за поставлений товар оплатив лише частково суму в розмірі 150 000, 00 грн, внаслідок чого заборгував позивачу 323 250, 00 грн.

02.01.2019 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 29.12.2018 № ІЕ-1 про оплату заборгованості в розмірі 323 250, 00 грн, протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги. Відповідач на вимогу позивача боргу не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача 323 250, 00 грн - основного боргу, 3 560, 00 грн - 3 % річних, 16 161, 00 грн - інфляційних втрат, 42 411, 00 грн - пені.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Обставини справи встановлені судом.

Між сторонами у справі 21.06.2018 було укладено договір поставки (надалі-договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість та асортимент товару вказані у видаткових накладних постачальника або у специфікаціях, що додаються до договору.

Ціни на товар, що поставляється за цим договором, вказані у відповідних специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Ціни також можуть визначатися у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. У випадку якщо ціни вказані у видаткових накладних відрізняються від цін зазначених у специфікації, то застосовуються ціни зазначені у видатковій накладній для цілей розрахунків (пункти 2.1., 2.1.1. договору).

За умовами п. 4.1. договору, покупець здійснює оплату відповідної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах та у порядку, визначених у відповідній специфікації чи рахунку фактурі та видатковій накладній до цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, прийом-передача товару постачальником покупцеві за кількістю здійснюється повноважними представниками сторін в місці поставки товару, яке визначено у відповідній специфікації, та оформлюється актом прийому-передачі та (або) видатковою накладною та (або) товаротранспортною накладною. Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі та (або) видаткової накладної та (або) товаротранспортної накладної.

Згідно п. 10.2. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2018, але у будь-якому разі до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 26.06.2018 по 01.08.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 473 250, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними підписаними уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень щодо ціни, якості чи кількості товару, а також довіреностями відповідача на отримання товару від 26.06.2018 № 2 та від 23.07.2018 № 7, які містяться в матеріалах справи. За поставлений позивачем товар відповідач оплатив лише частково суму в розмірі 150 000, 00 грн, в результаті чого заборгував позивачу 323 250, 00 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за поставлений товар, позивач надіслав йому вимогу від 29.12.2018 № ІЕ-1 про оплату заборгованої суми коштів в розмірі 323 250, 00 грн, протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги. Відповіді на вказану вимогу чи доказів сплати відповідачем заборгованості сторони суду не представили.

Норми права та мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак відповідач в судові засідання не з'явився, доводів позовної заяви не спростував, доказів сплати заборгованості не представив.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку проте, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар на суму 323 250 грн є обґрунтованою, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно пункту 7.2. договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару встановлених цим договором та специфікацією поставки, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру неоплаченої вартості товару за кожен день прострочення.

На підставі зазначених у п. 7.2. договору умов, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 42 411 грн. Як вбачається із розрахунку наведеного у позовній заяві, позивач здійснив нарахування пені за період з 03.08.2018 по 14.12.2018. Оскільки укладеним між сторонами договором не визначено строку оплати товару, суд зазначає, що до даних правовідносин слід застосовувати умови ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Враховуючи те, що остання поставка товару позивачем була здійснена 01.08.2018 згідно видаткової накладної №1080000003, то позивач вірно визначив період нарахування пені.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд встановив, що вказане нарахування проведено правильно, а сума пені в розмірі 42 411 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

На підставі ст. 625 ЦК України, за час прострочення оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних (за період з 03.08.2018 по 14.12.2018) на суму 3 560 грн та інфляційні втрати (за період вересня - листопада 2018 року) в розмірі 16 161 грн. Суд встановив, що вказані нарахування позивачем проведено вірно, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначених сум.

З приводу розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, який складається із суми сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 5 780, 73 грн та витрат позивача на професійну правову допомогу в розмірі 28 000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, представник позивача долучив до матеріалів справи такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 10.12.2018 № 10/12/18, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, оригінал ордера адвоката від 10.12.2018, копію свідоцтва ОСОБА_1 про право на зайняття адвокатською діяльністю, оригінал акта приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 31.01.2019, копію виставленого адвокатом рахунка на оплату послуг від 10.12.2018 № 1, а також копію платіжного доручення від 10.12.2018 № 1602 на суму 28 000 грн, яка підтверджує оплату позивачем послуг адвоката ОСОБА_1

З врахуванням зазначеного в ч. 4 статті 126 ГПК України, щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо не співмірності вказаних витрат, суд вважає підставними до відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 28 000 грн.

Щодо відшкодування витрат позивача на оплату судового збору у розмірі 5 780, 73 грн, суд дійшов висновку, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покласти їх на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Інженерна екологія» (79044, м. Львів, вул. Горбачевського, буд. 8, код ЄДРПОУ 13797649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія «СДК» (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Володимира Великого, буд. 4, код ЄДРПОУ 40642762) суму в розмірі 419 162, 73 грн, з яких:

- 323 250 грн - основного боргу;

- 42 411 грн - пені;

- 16 161 грн - інфляційних втрат;

- 3 560 грн - 3 % річних;

- 5 780, 73 грн - судового збору;

- 28 000 грн - витрат на професійну правову допомогу .

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 25.03.2019.

Суддя Манюк П.Т.